rss
12/12/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#365

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Проблема \ Професор Амосова: «Майже 40% коштів на медицину в Україні зникають безслідно»

Катерина Амосова - член-кореспондент Академії медичних наук України, керівник Київського міського центру кардіології та ревматології, доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений лікар України.

На її думку, ситуація в Україні загалом і в українській медицині зокрема є настільки песимістичною, що, будь вона трошки молодшою, виїхала б за кордон. Про причини і деталі такого «діагнозу» Катерина Амосова розповіла у розмові з Романом Скрипіним на Радіо Свобода.

Пані Катерино, Ви святкували День медика?

Ні!

Чому?

Так само, як я не святкую 8 Березня. На мою думку, це досить формальні свята, які дісталися нам з СРСР.

Ну, але в світі існує Всесвітній день медика, медицини...

Я якось не уявляю, що такі поважні колеги отак це святкують з такими зборами урочистими, з грамотами від МОЗ. Вони так не святкують. Я також.

Кажуть, що Ви дуже суворий викладач, студенти скаржаться на Вас.

Так. Але я хочу таку корекцію зробити. Вони про це говорять, але вони не скаржаться, бо я не даю підстав, щоб вони скаржилися. Я намагаюся бути дуже суворою, але дуже справедливою. Не проходять там всі оці гроші і таке інше. І тому вони не скаржаться.

Тобто, Ви не корумпована?

Ні, я не корумпована.

А медицина у нас корумпована?

Корумпована. Але у нас і суспільство...

У чому саме? От суспільство - це ясно.

От всі так говорять. Медицина - це є частина суспільства. І не може бути чистої медицини, навіть не абсолютно чистої, а чистішої, ніж суспільство взагалі. А чому? Це знов-таки економіка. Тому, що годувати сім'ю, родину за 1400 гривень неможливо. Або треба йти з професії, або треба якимись принципами поступатися, або працювати 18 годин на добу без вихідних днів, на що здатен мало хто, бо це дійсно важко.

Добре. У чому саме є корупція в медицині? Поясніть явища, які там існують. Чим вона корумпована?

Я би хотіла, щоб ми зробили дефініцію. Бо медицина - це широке поняття, вона не однорідна. Є нянечки, медсестри, лікарі і медичні адміністратори. І там різні можливості і варіанти для тієї самої корупції. Що Вас саме цікавить?

Напевне, найсерйозніше. Ви маєте на увазі що? Квіти, цукерки, гроші?

Ні, гроші. Лікарі, медсестри, гроші...

Дрібниці є дрібниці. Вони хочуть віддячити, тому що вони бачать, що медикам непросто працювати.

Безумовно є випадки, і я так боюся, що хтось нам зателефонує і зараз мені викладе, як з нього вимагали гроші, як в них підходили до хворого і не брали на операцію, поки не давали гроші.

Це є. Це правда. Палець об палець не вдарять, поки не приходиш до головного лікаря або до завідувача відділення лікарні і не приносиш...

По-різному це буває. Я не говорила б про більшість, але це, на жаль, це буває.

З іншого боку, я пам'ятаю, коли, десь років 15 тому, у мене серйозно захворів чоловік, я його відвезла у лікарню і поїхала купувати ліки і взяти з дому щітку, водичку і таке інше. Але я заїхала до магазину і купила баночку кави, коробку цукерок і привезла черговій зміні. І я це робила і продовжую робити абсолютно щиро. І коли я отримала чоловіка здорового і живого, я дуже раділа. Мені дуже хотілося зробити приємно моїм колегам, які над цим працювали. І я так, дійсно, зробила подарунки.

Але ця межа є дуже хиткою. Тому в цих подарунках не все вже така на 100% корупція. Але я впевнена, що мої колеги були б набагато щасливіші, коли б вони мали достойну зарплату, і щоб не дивитися у руки цим хворим, цим родичам, бо задоволення це не приносить нікому.

Якщо медицина була б чесною і дійсно лікувала б... У нас же що у державі трапляється? У нас, якщо проти чиновника якогось з'являється кримінальна справа, він відразу хворіє. Або хочуть зняти з посади - людина відразу хвора. Ми маємо вже багато випадків, коли хтось опинявся на лікарняному ліжку у приватних лікарнях, державних лікарнях - це не має значення. Останній приклад - це Віктор Пилипишин. Я не знаю, який у нього стан здоров'я, але він відразу потрапив у лікарню, коли почалися проблеми. Так само пан Рудковський, я пригадую, пан Шуфрич. Чому так відбувається? Лікарів так легко купити політикам для того, щоб ті сказали «так, ця людина хвора», тому що більше не знаємо інших випадків, коли ці люди потрапляють у лікарні.

Ми, мабуть, не знаємо, коли вони хворіють, тому, що вони хворіють або лікуються закордоном, або в таких дуже-дуже закритих лікарнях, що ми й не знаємо.

Я маю на увазі, чи можна купити фактично лікарське рішення про те, що людина хвора, і її не можна переслідувати?

Тут теж є певна межа. Було декілька випадків, коли людина померла дійсно. «Товарищ полковник, симулянт умер». У тому ізоляторі людина дійсно померла. І коли чоловікові 50 років, він не вів здорового способу життя, то гіпертонія є 100%.

Тобто, фактично хворим можна стати? Знайти хворого?

Ні. Ви розумієте, що частина цих діагнозів дійсно існує. А от та межа, щоб їх довести, наскільки вони серйозні, то тут, мабуть, дійсно не завжди мої колеги намагаються це зробити. Але щоб Ви розуміли, що і в абсолютно банальних випадках медицина - це не так, як струм вимірювати, а щось зважити неможливо, важко об'єктивізувати у переважній більшості випадків. І коли є така гілка, то ми ставимо більш серйозний діагноз з такою перестраховкою для себе і для хворого. А серйозніші люди є інвалідами другої групи ще перед тим, як потрапити до прокуратури.

Дякую за дотепну відповідь.

У мене був розкішний приклад. Колишня очільниця міської охорони здоров'я, з якою я тут сперечалася з приводу тендерної закупки ангіографу для нашої клініки дуже серйозно, я не отримала ангіограф, а вони не купили те, що не треба було купувати. Мені гірше, бо мені зараз немає на чому працювати. І сьогодні, мабуть, я погодилася б. А навіщо?

І отут її привозять з залу суду до нашої клініки, у людини біль у грудях. Родичі коло неї, СБУ коло неї, мої колеги...

Іронія долі.

Так. Іронія долі. Я не хотіла туди йти. Але коли я її подивилася, я висадила СБУшників, родичів, моїх колег, коли диктувала свій огляд. І далі переді мною поставили питання: чи є вона транспортабельною? Я сказала: так, є. І на другий день ми її перевели до того розкішного відділення, яке вона сама відкрила за гратами у лікарні швидкої допомоги півроку тому.

Чи часто трапляються такі схеми в українській медицині, коли закуповуються ліки з «відкатами», коли закуповується обладнання з «відкатами», коли гроші збираються, скажімо, як дружина колишнього Президента Ющенка збирала гроші на лікарню майбутнього, а лікарні немає. Як це все назвати?

Коли лікарні немає, гроші збиралися не з бюджету, то це мене не так вражає. Коли вони йдуть з бюджету, то це не просто корупція. За це Бог карає, за такі речі.

Але я питав: як часто таке трапляється?

У мене склалося таке уявлення, як у громадянки і людини, що ці «відкати» є тотальні. Але говорити мені це тут на радіо, не маючи доказів, - це, мабуть, неправильно.

Але таке особисте уявлення в мене є стовідсотково. Є багато прикладів на користь цього. Але все це треба доводити до суду. Ніхто це не довів до суду. І оце погано.

Просто, якщо гроші розкладаються у подібний спосіб з державного бюджету, про що Ви справедливо зауважили, то медицина перетворюється на «чорну діру»: скільки грошей не давай, на медицину завжди не вистачатиме. І тут ми вже можемо підійти до теми реформування української медицини. Власне, Ви ж знаєте про ті події, які відбулися у травні зі зміною міністра. Іллю Ємця було звільнено 17 травня, а призначено Олександра Аніщенка 24-го.

У нас кожних півроку міняється наш міністр.

Власне, я до чого? Президент сказав, що Ємець не впорався. І виникає питання: якщо він не впорався, то Аніщенко впорається? Чи бачили Ви програму реформування української медицини, яку має втілювати міністр?

Ну, бачила я ту програму. То самогубець, який йде її втілювати, на мій погляд. На мій погляд, лікаря з 30-річним стажем, це нереально в нашій державі, принаймні зараз. Всі ми можемо дізнатися зарплату головного лікаря лікарні, чиновників від медицини. Вони мають конкретні зарплати. І мене особисто вони абсолютно не влаштовують. А якщо багато людей на ці посади йдуть - це зрозуміло.

Мабуть, є і повинні бути інші бонуси, інші преференції оцих посад страшенних. А з українською медициною я практично впевнена, що, на жаль.... Мій прогноз щодо майбутнього на наступні декілька років дуже песимістичний. Воно так запущено страшно. І грошей в медицині бюджетних мало, багато з них йде Бог зна куди, відсотків 40.

Дивіться, я конкретний приклад наведу. У нас є відома лікарня, Феофанія. Так? І є просто лікарня. Так? Ось така практика в державі. Лікарня Феофанія не має проблем, тому що там лікуються депутати. За великим рахунком, порівняно зі звичайною, районною лікарнею, не кажучи десь в областях. Чи не є першопричиною такої хибної практики те, що для когось все робиться зразково-показово, а всім решта - вже як буде?

Люди з серйозними проблемами і всі, хто має гроші, лікуються десь закордоном, і навіть не в тій Феофанії, тому що не довірять тут абсолютно нічому. Так само, як діти навчаються закордоном. І поки це буде відбуватись... Абсолютно повний відрив: ті, хто має перейматися проблемами своїх виборців, абсолютно уявлення не мають, як ті виборці живуть, як вони лікуються. Але виборців це влаштовує. Влаштовує їх! Ну, що ж тут робити?

Почуття лікаря, який не знає чим лікувати і не може цього зробити, бо бідні люди не можуть цього купити, бо в них грошей не має - це страшне почуття! Воно мене особисто нищить, оця безпорадність. І це відчуття приниженості від того, що відбувається.

Якщо мені було б на 15 років менше, я б виїхала звідси і...

Дивіться, це ж взаємопов'язані речі: погана система охорони здоров'я - це значить, що низький рівень життя, тобто погане здоров'я людей, тобто вони раніше помирають, як би це прикро не було. І Верховна Рада в той самий час підвищує пенсійний вік. Так? Маючи таку систему охорону здоров'я, не забезпечуючи більшу тривалість життя, підвищують пенсійний вік. Це такі, напевне, роздуми уголос з мого боку. Це навіть не питання. Це після Вашої такої емоційної заяви про те, що якби Ви були на 15 років молодші, то Ви виїхали б. Але ж Вам тато казав ніколи не складати рук?

А я і не складаю рук! Я й не виїхала, власне, через тата. Бо я не могла його залишити тут.

Невже така безпорадність? Невже нічого не можна зробити? Президент каже: ось буде сімейний лікар тепер у всіх українців, ліпше лікуватимуться.

Ой! Те, що прогноз поганий, це не значить, що нічого не треба робити. І, зокрема, і люди вашої професії можуть дещо зробити. Бо найефективніше - це профілактика. Не лікування того інфаркту, що коштує дуже великі гроші, а саме профілактика. І якщо б в кожному ЗМІ якісь там 2 хвилини чи скільки віддавали б на елементарні поради для здорового способу життя, то це мало б дійсно достатньо серйозний ефект теж.

Я якось на колегії сиділа, і мої помічники порахували мені, скільки треба грошей на ліки в місяць для хворого з ішемічною хворобою серця і гіпертонією для прийому найдешевших ліків з доведеною ефективністю для попередження судинних катастроф. Це за аптечними цінами було десь 120 гривень. Це не такі великі гроші. Але йде зі ЗМІ оцей вал цілителів, якихось медиків, які казна-що говорять! Ну, страшне!

Але зробити одна я нічого не зможу. Зроби ми можемо тільки всі разом. Якщо у нас будуть розвиватись громадські організації, громадське суспільство, коли громадяни будуть єднатися у такі організації і будуть виходити з листами, з заявами, з плакатами, тоді, мабуть, щось зміниться.

Але все впирається в громаду українську, в хворих, їхніх родичів, в громадянське суспільство. І це, дійсно, велика сила. Але щоб в тому «СРСР», у тій країні щось таки змінилося, потрібен час. І я сподіваюся, що років через 20, мабуть, все це проросте, і у нас з'являться такі громадські організації. Але, безумовно, з чогось треба починати і робити це зараз.

Погляньмо на інші країни. Скажімо, всі знають, як добре поставлена на ноги система охорони здоров'я в Ізраїлі, скажімо. Чому? Тому що держава про це дбає, держава, між іншим, не стара. Тобто держава, яка через війну пройшла, але все одно зробила собі міцну систему охорони здоров'я. Я вже не кажу про європейські країни і навіть колишній соціалістичний табір, які теж пройшли систему реформування системи охорони здоров'я. Невже в Україні таке неможливо? І що може бути мотивацією, щоб влада мала бажання щось зробити реально, а не просто прикритись словом «реформа»?

Ви знаєте, це дійсно, мабуть, впирається в лідера чи в лідерів.

Не розумію, чому дуже багаті люди, які мають уже все, що можна мати, не розуміють таку просту річ, що задоволення, яке отримуєш від «енного» «Бентлі» і від «енної» квартири, воно набагато слабкіше, ніж від того, коли дійсно щось зробиш для людей

І навіть, якщо люди нічого не скажуть за це. А вони дійсно не скажуть, але саме це відчуття! Це таке задоволення, від якого можна літати!

І я пам'ятаю ще з дитинства... Це позиція мого батька. І так він жив.

Мабуть, зміняться покоління з тих лідерів. Мабуть, хтось осягне цю елементарну, просту думку, і буде гуртуватись якась команда однодумців. Але думка ця елементарно проста.

Елементарно проста. Але що відбувається? Нічого не відбувається. Ви самі казали, в СРСР на медицину витрачали дуже багато грошей. Ми знаємо, якою вона була.

Була пристойна.

Була простою і соціалізованою. А те, що ми отримали у спадок, воно просто їде далі собі, якось та й їде.

Та вона вже руйнується. І ті сімейні лікарі... Ця модель, знаєте, чому приваблива? Вона не є кращою, ніж та спеціалізована медицина, яка була за радянські часи, вона є дешева. Вона є найдешевша з оптимальним співвідношенням якість-ціна. І тому її зараз намагаються втілити в життя. І це, в принципі, добре.

Але, окрім того, щоб це назвати, що це є сімейний лікар, треба обладнання якесь дати. Треба, щоб були елементарні, не комп'ютерні томографи, але елементарні: рентген, ЕКГ. В місті Києві ЕКГ зробити - проблема без грошей. Що говорити, якщо від'їхати від Києва 30 кілометрів. Тобто, якісь гроші на це потрібно витратити. Це перше. І щоб лікарі поїхали у сільську місцевість, їм треба дати машини елементарні, їм потрібно дати гроші.

Я згадаю Юлію Тимошенко, яка вже купила лікарям сільським машини, за що порушили справу. Ви бачили.

Ви знаєте, якщо б вона купила ці «Таврії», вони б мабуть розвалились би через...

Я маю на увазі, що там був скандал. Я не знаю, як має насправді виглядати машина для сільського лікаря, але ясно що це...

Вона повинна бути надійною! Вона повинна не розвалитись на тих дорогах. У нас є декларація, що за 20 хвилин кожен хворий має отримати допомогу. Яка вона там буде? Вона повинна бути надійною! І безумовно закупівлі повинні бути чесними. Тут я абсолютно згодна. Я не знаю тієї ситуації...

Там скандал був, що туди не можна покласти людину на ношах.

Ви знаєте тут є такий варіант. Все медичне обладнання, якщо взяти там холодильник, телевізор і так далі, і те ж обладнання, але яке називається медичною технікою - це в 10 разів дорожча ціна. Бо у світі медицина є такою дуже привабливою частиною. Вона дуже прибуткова, вона гроші приносить.

І тому, якщо взяти медичну машину, то вона апріорі зразу ж буде в кілька разів дорожчою. І в принципі цього хворого можна притягнути аби на чому, аби його довезти. І тут я особисто, як лікар з великим стажем, не бачу такої серйозної проблеми. Все впирається в ціну, в якість. І також дуже важливо, щоб це було все прозоро і відкрито, щоб на тих закупівлях була громада, щоб було це відкрито і прозоро. І тоді б питань не було.

До Вас у цій студії була якось Ольга Богомолець. І ми теж говорили, звичайно, і про медицину, не лише про її пісні. І вона сказала, що створює фактично власноручно паралельну систему охорони здоров'я в цій країні. Тому що вона бачить в цьому єдиний можливий вихід. Але це вже називається приватна медицина. Це дорожче. І в нас є приклади, коли відкриваються приватні лікарні, приватні клініки, стоматологічні, пологові будинки. Чи є це вихід в даній ситуації - давати зелену дорогу бізнесу? Адже це значить, що населення має платити і забути про державну систему. Чи якісь інші варіанти? Ну і ще. Кажуть, що лікарям просто не потрібна здорова нація. Тому що можна, коли більше хворих, більше заробити. Якщо головне - гроші, звичайно...

Я не можу з цим погодитися. Що тут скажеш? Але правда й те, що не стовідсотково всі лікарі саме такі, що вони хочуть заробити на цих хворих. Дійсно, що всі ми, і я теж, недопрацьовуємо - мало спілкуємося з хворими в сенсі профілактики. Бо ці розмови потребують часу. Його не вистачає. Це дійсно ми недопрацьовуємо.

Багато чого в плані власного здоров'я - в руках самих хворих. Бо найефективніше в плані продовження життя і попередження (зокрема) судинних катастроф, від яких гине 60% українців, - це не курити, закрити рот і мати оптимальну масу тіла, це їсти овочі, фрукти, і бути фізично активними. І це дає результат такий, як три види таблеток.

Я це кажу, абсолютно відповідаючи за свої слова. Але така природа людини. Вона така слабка, що навіть є така приказка: «Що найбільше відрізняє людину від тварини? Це любов до приймання ліків».

А щодо приватної медицини... Чим більше у нас буде приватних цих установ, тим краще буде для бідного українця, бо більше народу відійде від тієї бюджетної медицини, скажімо. І цих нещасних ліків, яких там дуже мало, вистачить більшій кількості бідних людей. І в ідеалі... Ну, не може бути в Конституції безкоштовної медицини. Кого ми дуримо?

В Конституції не треба прописувати, що медицина безкоштовна.

Ні. Але безкоштовна повинна бути швидка допомога і соціальна допомога. А швидка - стовідсотково. І ось тут повинна бути забезпечено все на найвищому рівні. А чим більше народу буде в приватній медицині лікуватися, тим краще тій решті, яким нікуди йти.

Вона в нас не зовсім, вона в нас умовно безкоштовна медицина. Тому що, коли ви приходите в лікарню, з'ясовується, що для того, щоб зробити, наприклад, флюорографію або будь-які інші послуги, що вони платні. У державну - це комунальна власність або якась державна.

І тому це велике лукавство. І вся медична спільнота скаже те, що говорю я: треба від цього відмовитися. Бо кого ми дуримо? Кого ми дуримо? І ми, медики, є заручниками цієї Конституції і цього всього... Бо решта очільників відморозилися від цієї ситуації.

То Ви вважаєте, що обіцянка про безкоштовну медицину - це популізм?

Це популізм і це вибори.

Ну, Ви знаєте, хто про це говорить, про безкоштовну медицину?

Всі говорять про безкоштовну медицину. Всі політичні сили про це говорять. Всі говорять, бо то - рейтинги.

То, може, в цьому першопричина взагалі? І відсутність реформування в цьому теж полягає?

Треба відпустити багато чого на плав. Воно й так є платним. Але забезпечити дійсно таку невідкладну швидку допомогу і соціальну допомогу нормальну, і всім буде краще. Я хотіла сказати гарно, але гарно, мабуть, не буде, бо це буде така досить бідна медицина, але буде дійсно краще. І лукавства буде менше.

Якщо у нас держава погано забезпечує систему охорони здоров'я, тобто недостатнє фінансування, всі про це говорять, то чому ж тоді медики, які працюють в державних лікарнях, не йдуть у приватний бізнес і не працюють там? Чи це свідчить тоді про низьку якість освіти медичної в Україні?

А Ви що, вважаєте, що в приватній медицині працюють тільки всі вихідці, які закінчили там медичні школи? Ви знаєте тут, мабуть, треба мати певний склад характеру, щоб йти в приватну медицину. Я б, наприклад, не пішла.

Але багато підробляють у приватній медицині. І це дійсно йде на користь всім. Підробляють.

Я про що запитував? Чи люди дійсно отримують якість послуг у приватних клініках ліпшу? Тому що всі лікарі, і там, і там фактично однакові: і в державних і в приватних клініках. Якщо Ви кажете, що навіть підробляють?

Ви знаєте, гарні лікарі не можуть працювати краще в одному закладі, в одній кімнаті і гірше в іншій кімнаті. Це абсолютно неможливо. Що комфорт, то дійсно там комфортніше. Крім якості лікування, в нас же всі ці є й комунальні загальні варіанти, як виглядає оце все. І тому дійсно людині хочеться комфорту. І комфорт забезпечується в приватній медицині.

Довідка

Катерина Амосова народилася 8 лютого 1956 року в Києві. Її батько - Микола Михайлович Aмосов, академік НАН і АМН України. Донька геніального лікаря власним життям цілком заперечила твердження, що на дітях визначних батьків природа відпочиває.

Катерина Амосова закінчила Київський медичний інститут. Захистила кандидатську та докторську дисертацію на тему «Дилатаційна кардіо-міопатія». З 1989 року Катерина Амосова завідувачка кафедри госпітальної терапії № 1 Національного медичного університету імені академіка Богомольця. Автор понад 400 наукових праць, у тому числі 6 монографій, а також 26 авторських свідоцтв. Підготувала 3 докторів та 34 кандидатів наук, є головним редактором журналу «Серце і судини», а також членом редколегій провідних наукових журналів.

Катерина Амосова - один із провідних учених у галузі кардіології. Член президії товариств кардіологів та ревматологів України, а також голова Київського міського товариства терапевтів.

Джерело: Радіо Свобода

 


  

  

Виправляймо свої помилки! Чиказький, а не чикагський!!!

 

Не бійтесь заглядати у словник...

Максим Рильський

Український правопис 2007 року та його електронна версія на http://pravopys.kiev.ua чітко і безальтернативно демонструють правила утворення прикметників від географічних назв як українського, так і неукраїнського походження. В даній ситуації нам слід почати правильно вживати похідний прикметник від географічної назви Чикаго, а саме - чиказький, а не помилкове чикагський, яке суперечить Правопису і є звичайнісіньким калькуванням з російської.

Отже, правила утворення прикметників від географічних назв виглядають так:

При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ(ий) від географічних назв і назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються такі фонетичні зміни:

1. а) Г, ж, з (дз) + -ськ(ий)- -зьк(ий) [-дзьк(ий)]: Буг- бузький, Ветлуга- ветлузький, Виборг - виборзький, Волга- волзький, Гаага- гаазький, Гамбург- гамбурзький, Калуга- калузький, Ладога- ладозький, Люксембург- люксембурзький, Лейпциг- лейпцизький, Онега - онезький, Острог- острозький, Прага - празький, Рига - ризький, Страсбург - страсбурзький; Воронеж- воронезький (пор. назву українського селища - Вороніж - воронізький),Запоріжжя - запорізький, Париж- паризький; Абхазія - абхазький, Кавказ- кавказький, Лодзь - лодзький, Сиракузи- сиракузький, француз - французький.

2. б) К, ц, ч + -ськ(ий)- -цьк(іий): Баскунчак- баскунчацький. Великі Луки- великолуцький. Вишній Волочок- вишньоволоцький, Владивосток- владивостоцький, грек- грецький, Кагарлик- кагарлицький, Казбек - казбецький, калмик- калмицький, Кобеляки- кобеляцький, коряк- коряцький, Кременчук- кременчуцький, Прилуки- прилуцький, словак- словацький, таджик- таджицький, турок - турецький, узбек- узбецький; Ніцца- ніццький, Суец- суецький, Череповець- череповецький; Бахмач- бахмацький, Галич- галицький, Гринвіч- гринвіцький, Овруч- овруцький, Солигалич - солигалицький. Але: Дамаск - дамаський, Мекка - меккський, тюрки - тюркський.

3. в) С, х, ш + -ськ(ий) - -ськ(ий): Арзамас - арзамаський, Одеса- одеський, Тбілісі- тбіліський, тунгус- тунгуський, Черкаси- черкаський, черкес- черкеський, Ясси - ясський; волох- волоський, Карабах- карабаський, Лепетиха- лепетиський, чех- чеський; Золотоноша- золотоніський, Кандалакша- кандалакський, латиш- латиський, Сиваш- сиваський, чуваш- чуваський.

Для підтвердження правильності такого написання бачимо й інші приклади з аналогічною зміною: Гаага- гаазький, Гамбург- гамбурзький,, Люксембург- люксембурзький, Лейпциг- лейпцизький, Прага- празький, Рига- ризький, Страсбург- страсбурзький.

Тож спробуймо виправляти свої помилки і пам'ятати як про важливість правильної вимови, так і про необхідність вмілого використання цих чергувань для збереження милузвучності нашої солов'їної мови. Не вигадуймо велосипед!

(Адаптовано з електронної версії українського правопису за адресою: http://www.madslinger.com/mova/pravopys-2007/rozdil-4.html#id113).

Ростислав Гриньків,

заступник голови чиказького осередку ВО "Свобода"

Шлях на чужину. Мінус шість з половиною мільйонів українців

Чим загрожують Україні стічні води?

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com