Вітаю читачів!
Сьогодні відбувається своєрідний подвійний дебют: по-перше, маю честь стартувати у якості шеф-редактора нашого часопису, залишаючись киянином, і по-друге – запроваджується нова рубрика під назвою: «Колонка редактора», яку маю намір вести постійно. Формат колонки зручний тим, що він дає можливість обрати будь-яку тему і у вільному стилі пороздумувати над нею разом з вами.
Для дебюту оберу принципово важливу тему: роль газети у житті діаспорної громади.
Українська діаспора у світі доволі численна. І вона має свої ЗМІ, які живуть важким життям, то виникаючи, то завмираючи, то знову відроджуючись, то з’являючись в Інтернеті, а то випадаючи з нього на тижні, місяці, роки.
«Час і Події», дякуючи невпинним зусиллям колективу редакції усіх років (мій окремий уклін праці усіх попередніх редакторів газети), видавцеві п. Софії Разумовій, рекламодавцям та приятелям газети має стабільний ритм виходу до чикагського, всеамериканського, українського та світового читача, щотижня даруючи йому паперовий та Інтернет-варіант. Як приємно усвідомлювати, що кожного четверга у Чикаго та будь-якій точці планети кожний українець (і не тільки) може узяти у руки, або побачити у Інтернеті свіже число цієї неординарної газети, плід наших спільних зусиль.
Але при всій повазі до всесвітнього читача, особливо виокремлю роль нашого часопису для діаспорної громади – і у мегаполісі Чикаго, і в інших точках планети. Коли газета вже стала стабільним багатосторінковим, кольоровим виданням з різноманіттям рубрик, то головним постає питання – а в ім’я чого ця газета виходить? Яку мету має? Чи є у неї якесь надзавдання і якщо так, то яке?
При всій важливості комерційного аспекту газета не є, і не може стати просто засобом заробітку. При всій важливості різних цікавинок, газета не має права стати суто розважальним виданням на потребу елементарним смакам. У справжньої газети має бути не просто мета розважити чи стати прибутковою, у неї повинна бути Місія. Якою ж має бути місія газети «Час і Події»?
Українська діаспора, внаслідок різних хвиль її формування, є явищем складним, неоднорідним, суперечливим. І якщо старше покоління послідовно, усе своє життя на чужині, попри окремі суперечки та розбіжності, живе, все-таки, національною ідеєю, підтримує Віру і Церкву, не дає загинути українським традиціям, нашій пісні, танцю, слову, плекає українську мову, принципово оцінює перебіг подій в Україні, відстоює українські позиції скрізь і всюди, то більш молоді покоління (переважно з четвертої хвилі) не завжди є такими.
Усвідомте: нашим читачем є і той, хто прожив за кордоном десятки років, чи може й народився на чужині, але, попри все, залишається українцем, і той, хто прагне якомога швидше асимілюватися в нове іншомовне середовище, забуваючи свою українськість; той, хто жертвує на Церкву, обмежуючи себе у розвагах, і той, хто тратить у ресторані кілька сотень баксів, а на Церкву чомусь не дає ні шеляга; той, хто говорить чистою українською і вважає зросійщення неприпустимим, і той, хто говорить суржиком і не вважає зросійщення чимось страшним; той, хто усе життя береже українську культурну мовну спадщину, і той, хто просто не знає усього безмежного багатства українства; той, хто провадить напружену бізнесово-фінансову діяльність, щоб постійно допомагати українським проектам та яскравим особистостям, і той, хто навіть полінується піти на спонсорований цими благодійниками концерт, виставку, громадську акцію; той, хто і дитину чи онуку, народжену в Америці, називає українським ім’ям, і той Іван, який уже невдовзі після приїзду воліє іменуватися Джоном. Більш того, нашим читачем має стати і той, хто досі чомусь байдуже проходив мимо «Часу і Подій», намагаючись читати, хай і по складах, скажімо, «Chicago Tribune».
Так ось, усіх цих різних – за віком, свідомістю, поглядами, уподобаннями, мовно-культурним багатством, намірами – людей наша газета має не просто інформувати чи розважати, а гуртувати, об’єднувати навколо українських цінностей, на платформі принципового українства, не давати забувати про їхні етнічно-культурні корені, посилювати психологічний зв’язок з матір’ю – Україною, бажання зберегти свою українську ідентичність, кореневу ментальність. Така позиція газети дозволить їй бути свіжим ковтком води для спраглих у закордонних пустелях. Бо скільки не заробляй, як не облаштовуйся, як не поважай країну свого тимчасового чи постійного перебування – ти, читачу, повинен протягти у Часі і через усі Події твого життя ниточку українства, щоб не розчинилася вона без сліду у чужому, нехай і гарному, мереживі.
Наше спільне бажання і моє особисте переконання таке: якщо закордонний українець буде періодично читати «Час і Події», то він залишиться українцем – ще більш українським, ніж його деякі співвітчизники в Україні. Як жартівливо кажуть у сенсі українства: стане «святішим від Папи Римського».
Ми твердо стоятимемо на таких позиціях, усвідомлюватимемо нашу Місію і ніколи не зійдемо з дороги послідовної проукраїнськості. Звичайно, «Час і Події» не буде рупором якоїсь однієї політико-ідеологічної сили, ми подаватимемо різні позиції, точки зору, аналізуватимемо дискусії, суперечки, протистояння як у таборі влади чи опозиції, так і у таборах інших сил – як це роблять провідні газети світу. Але при цьому виходитимемо з одного-єдиного критерію – це на користь Україні, чи ні, це її розвиває, чи відкидає назад, розкріпачує, чи приневолює, дає перспективу, чи заганяє у глухий кут. Тобто, ми будемо респектабельною українською газетою – спокійною, виваженою, але розумною та принциповою.
При цьому ми не збираємось бути нудними, збиватися на повчальний тон, ставати у позу моралізатора. Цікава, різноманітна, корисна, пізнавальна, аналітична, пікантна інформація – серйозна чи весела – пануватиме на сторінках «Часу і Подій». Адже українці – народ кмітливий і з гумором – тому віднайдеться у нас читацька пожива для кожного. Отож, читайте нас, бо ми працюємо для вас.
Ось пишу про громаду, а переді мною постає багато облич тих, з ким познайомився нещодавно у Чикаго – і навіть уявляю, як вони пробігають очима ці рядки і ствердно, схвально кивають головами, згоджуються.
Чи я помиляюся, друзі?
Щасти в усьому!

Віктор Рибаченко, шеф-редактор «Час і Події»
Адреса для спілкування: [email protected]