Останні вихідні виявилися дуже насиченими на події для української громади в Чикаго, адже проходив 18-й Світовий Конгрес СУМу, на який прибуло чимало поважних осіб.

Завдяки клопотанням Голови Відділу УККА в Іллінойсі, пана Олеся Стрільчука, до нашої редакції завітали найголовніші учасники Конгресу - голова СКУ Євген Чолій, Генеральний Секретар ОУН(б) - Стефан Романів (який, однак, прийшов, щоб скласти компанію респондентові), сам пан Стрільчук, а наступного дня в гостях у тижневика побував і новообраний Голова світової управи СУМу - Петро Дума.

Е.Ч.: Найперше, до Чикаго я приїхав на 18-й Конгрес Спілки Української Молоді, однієї з наших молодіжних організацій, щоб привітати молодь і поспілкуватися з нею. Світовий Конґрес Українців цікавиться молоддю, і в його структурі діє Конференція українських молодечих організацій, яка займається питаннями молоді та організовує молодіжні конференції, в яких беруть участь і члени Спілки Української Молоді.

Сьогодні (14 травня - від ред.,), до речі, відбулися 60-і Річні загальні збори Українсько-Американської Федеральної Кредитової Спілки "Самопоміч", яку я мав нагоду привітати. Також зустрівся з головою та членами дирекції Фундації "Спадщина" банку "Певність". Ці установи щедро підтримують діяльність СКУ, за що я їм висловив подяку. Рівно ж мав зустріч з головою відділу УККА в Іллінойсі та іншими громадськими діячами.

Е.Ч.: Допомагає те, що все дуже добре сплановано і організовано, а, відповідно, можна багато чого охопити під час цього візиту. Тобто, час не марнували.

Е.Ч.: СУМ має, фактично, п'ять вікових категорій. Перша - до 6-ти років, друга - 6-12 років, третя - 13-18 років, дружинники - 18-50 років, синьйори - старші 50-ти років. На загал, у керівництві осередків СУМ у світі активними є і синьйори, і дружинники.

Е.Ч.: Зараз СУМ стає популярнішим, відновлюються осередки, навіть там, де в минулому діяльність трохи послабилася. Батьки хочуть, щоб діти виховуватися в здоровому середовищі та належали до організації, на першому плані в якій є християнські цінності та на відповідному рівні представлені національні питання.

	Зліва направо: Голова Проводу ОУН(б), п.Стефан Романів, Голова СКУ, п.Євген Чолій, Голова відділу УККА в Іллінойсі, п.Олесь Стрільчук

Е.Ч.: Так, звичайно, всі троє.

Е.Ч.: СУМ є організацією, яка була відновлена в Україні близько 20-ти років тому. Сьогодні організація зміцнюється. Організовуються сумівські табори, в яких молодь вивчає багато нового: маю на увазі духовний аспект, ознайомлення з українською історією, культурою, літературою. Переважно ті, що один раз побували в сумівському таборі, дуже скоро зголошуються на наступний. В Україні відбулося два світові злети, які дали змогу сумівцям з України поспілкуватися з сумівцями з інших країн, і це дуже позитивно як для одних, так і для інших.

Е.Ч.: На жаль, з приходом нової влади в 2010 р., в Україні знову намагаються переписувати історію. Але час розставить все на свої місця, і СКУ діє, щоб прискорити цей час. Наприклад, довгі роки мало хто знав про Голодомор в Україні. А тепер 14 країн світу своїми резолюціями і законами визнали Голодомор геноцидом українського народу.

Е.Ч.: У 75-ті роковини Голодомору СКУ успішно провів міжнародну акцію "Незгасима свічка", яка пройшла в 33-ох країнах світу, де діють наші громади. У ній взяло участь, між іншим, багато молоді, місцева преса і політичні діячі даної країни. Завдяки різним дослідженням учених, а також внаслідок цієї акції Голодомор став загальновідомим. І тепер, наприклад, політичні діячі різних країн світу, з якими я зустрічався, є в основному обізнані з питанням Голодомору. Рівно ж завдяки старанням українців у багатьох країнах світу було видано низку різноманітних матеріалів на цю тему. Є також клопотання, щоб ввести тему Голодомору до навчальних програм, як це вже зроблено в провінції Онтаріо в Канаді. І я вірю, що скоріше, чи пізніше, тема Голодомору буде вивчатися в школах кожної країни світу, а також стануть загальновідомими й інші подібні питання з історії нашого народу.

Е.Ч.: Це питання світової ваги. Від імені СКУ я недавно порушив його в ООН, щоб наголосити, що Чорнобиль є не лише українською, а й світовою проблемою. Україна успадкувала наслідки цієї катастрофи від СРСР з відновленням своєї незалежності.

Е.Ч.: Сьогодні важливо, щоб світове товариство не тільки виділяло гроші для ліквідації наслідків катастрофи, але й робило постійний моніторинг, як ці кошти витрачаються. Як відомо, радіація не має кордонів і загрожує не лише українському населенню, але й європейцям.

Е.Ч.: Провід СКУ мав одну офіційну зустріч з президентом Януковичем у червні минулого року. Ми передали меморандум СКУ та заявили про свою позицію щодо тривожних подій в Україні, які сталися за перші 100 днів урядування нової влади, та звернулися із запитом вияснити офіційне бачення нинішніх владних структур стосовно майбутньої співпраці зі СКУ, і насамперед, щодо 4-ох підписаних із СКУ меморандумів співпраці. У цьому меморандумі ми заявили, що сьогоднішній проросійський курс не йде на користь українському народові і засудили порушення Конституції України та ствердили, що Україна повертається до авторитарного режиму. Ми заявили про своє обурення тиском на ректора Українського Католицького Університету, на засоби масової інформації та на студентів. Ми, звичайно, розуміли, що за одногодинну зустріч не переконаємо президента у шкідливості проросійського курсу. Однак, ми намагалися переконати його в тому, що повернення до авторитарного способу управління ніяк не можна виправдати, без огляду на політичну ідеологію сучасної влади. На жаль, ми бачимо, що наші звернення не дали конкретного результату. Тому тепер СКУ почав звертатися до міжнародних інституцій, комісарів з людських та національних прав при Європарламенті та ОБСЄ, щоб вони цікавилися та звертали увагу на сучасні події в Україні. Таким чином, ми хочемо прискорити позитивні зміни в Україні.

Е.Ч: Україна на сьогодні очолює Комітет міністрів при Раді Європи, а з 2013 року буде очолювати ОБСЄ. Це повинно додатково примушувати Україну дотримуватись європейських стандартів щодо демократії. Тому ми звертаємось до комісарів з людських та національних прав Європарламенту та ОБСЄ, щоб вони цікавилися сучасними подіями в Україні та відповідно на них реагували.

Е.Ч.: Переважно я буваю в Україні два рази на рік.

Е.Ч: Минулого року я помітив велике розчарування в суспільстві з невикористаної нагоди після Помаранчевої революції, а ще більше - проросійським курсом нової влади, непошаною до верховенства права та порушеннями основних свобод.

Е.Ч.: Не знаю, чи можна говорити про передреволюційний настрій в Україні. Однак, є невдоволення сучасною владою. Наступного року відбудуться вибори до Верховної Ради і в українців буде добра нагода зробити свій вибір. Люди мусять зрозуміти, що в кінці кінців від них буде залежати їхня доля і доля України загалом. Це показала Помаранчева революція. Я сподіваюсь, що український народ буде пам'ятати, що остаточно їхнє майбутнє не залежить ні від Вашингтону, ні від Москви, ні від окремих речників нинішньої влади. Однак, для цього потрібно, щоб українці активно долучалися до політичних процесів та вибирали таких осіб, які будуть працювати на користь українського народу та України.

Е.Ч.: Так, я вірю, що вони мають такий потенціал, однак, ще потрібно бажання включатися в політичне життя і рішуче відстоювати свої інтереси. Я вірю, що нинішня ситуація в Україні буде спонукати до цього.

Е.Ч.: Я був в Україні і спілкувався з багатьма людьми і такого не відчув. Очевидно, що певна кількість виїде. І це нормально, бо люди завжди шукають для себе і своїх родин кращі умови життя. Але ж всі не виїдуть. А особливо я говорю про тих, хто хоче бачити Україну вільною, демократичною, успішною державою. І таких людей немало, і рано чи пізно вони таки цього доб'ються.

Е.Ч.: Я не маю багато вільного часу, але мушу сказати, що моя професійна та громадська діяльність є дуже цікавою. Моя праця в СКУ - надзвичайно стимулююча. Я маю можливість зустрічатися з людьми в усьому світі, спілкуватися з керівниками різних країн та порушувати важливі сучасні питання української спільноти. Я щасливий, що сім'я, а, зокрема, моя дружина, мене цілком підтримує. Звичайно, без такої підтримки з боку родини я б не зміг так працювати.

Е.Ч.: СКУ має серйозні завдання. Це стосується захисту українців у світі, зокрема української громади в Росії. Ми також стараємось допомогти в розбудові українського громадського життя в країнах найновішого поселення. Тому провід СКУ відвідує якнайбільше українських громад у світі та зустрічається з речниками владних структур країн їхнього проживання та міжнародних інституцій. СКУ також виготовляє та представляє в світі низку інформативних матеріалів про важливі сучасні проблеми, які подаються на нашому сайті, у пресових повідомленнях, бюлетенях та обіжниках. Така діяльність вимагає поважних коштів. Щороку в травні СКУ звертається до своїх громад за фінансовою підтримкою, щоб уможливити свою подальшу діяльність. Хочу тут заявити, що СКУ не має ніяких субсидій від урядових структур чи то в Україні, чи за її межами. Тому ми звертаємося до всіх, хто не байдужий до праці СКУ, у тому числі й до громади Іллінойсу, скласти свої пожертви під час Травневої акції СКУ.

Е.:Ч. В Росії є дві головні організації: Федеральна національно-культурна автономія українців в Росії (ФНКАУР) і наша складова організація «Об'єднання українців Росії» (ОУР). На жаль, минулого року їм довелося захищати своє право на подальше існування з огляду на те, що Міністерство юстиції Росії намагалося їх ліквідувати. Їх звинуватили в тому, що вони порушили деякі питання адміністративного характеру. Зокрема, був закид, що одна з організацій висилала річний звіт та помилково поставила печатку зі старою назвою організації. На таких підставах був складений позов до суду, щоб закрити цю організацію. Коли питання адміністративного характеру були полагоджені, виринули нові звинувачення в тому, що співголова ФНКАУР порушив закон, тому що дав інтерв'ю для «Радіо Свобода», що брав участь у конференції з питання україністики в Росії і що був учасником відзначення роковин Голодомору в Україні. На підставі таких звинувачень найвищий суд Росії ліквідував ФНКАУР на початку цього року. Недавно ФНКАУР звернувся до міжнародного суду в Страсбурзі, щоб захистити своє право на існування. Мушу ствердити, що як юрист я не міг повірити, щоб на підставі таких закидів будь-яке міністерство юстиції намагалося ліквідувати в судах неурядову організацію. Це явно говорить про дуже низький рівень демократії в Росії.

Е.Ч.: За нашими підрахунками, в Росії проживає понад 10 мільйонів українців. Нашій громаді в Росії, дійсно, найважче, бо владні структури цієї держави постійно виявляють брак толерантності до української національної меншини.

Е.Ч.: Найголовніше - СКУ займається захистом людських і національних прав українців Росії. Наприклад, коли йшла судова розправа над ФНКАУР і ОУР, ми зверталися до президента України та до різних міжнародних структур, щоб вони цим питанням поцікавились та відповідно зреагували. Ми також через свої складові організації зверталися до різних держав світу, у тому числі й до Австралії, Канади, Америки і Великої Британії, щоб їхні посольства спостерігали за ходом судових процесів над ФНКАУР і ОУР.

Е.Ч.: Щоб допомогти в судових процесах, ми даємо свої поради та рекомендації, а також звертаємось до міжнародних структур з проханням робити відповідний моніторинг.

Е.Ч.: Завдяки пану Олесеві (Стрільчуку - від ред.) я дуже багато побачив: ваша громада має чудові церкви, гарну домівку, велику кредитівку та все необхідне для успішного громадського життя. Бажаю, щоб ваша громада і надалі процвітала і прищеплювала новому поколінню зацікавлення українськими справами, щоб у наших структурах з'являлися молоді люди, які будуть в майбутньому перебирати наші обов'язки, що буде корисно для всієї української громади в Чикаго.