Загальновідомий факт - половина населення світу живуть у багатомовності. Наприклад, діти ділових іммігрантів, потерпілих біженців, ті, що живуть повздовж кордону і ті, яких є абсолютна меншість. Але вони, все ж таки, підтримують свою духовну спадщину, асимілюючись із більшістю. Є й інші, які витрачають роки на зубріння словника, а перед тим як висловитись, мусять зробити граматичний розбір речення.

Двомовність - це не лише той невеликий відсоток людей, що вільно володіють двома мовами. Двомовність - це коли прекрасно володіючи однією мовою, індивіди не можуть читати чи писати нею, хоч опанували цю другу мову ще в дитинстві, юності чи будучи дорослими.

У людей, котрі вважають себе двомовними, часто запитують, якою мовою вони мислять. Згідно з Francois Grosjean, автором досліджень, базованих на «Bilingual Life & Realty» думки можуть бути візуально-просторові і не лінгвістичні. Тобто, прогулюючись вулицею, лісом чи парком, їдучи в автобусі, думки двомовної людини не обов'язково є на тій чи іншій мові. Тільки коли індивід планує говорити, - втручається мова.

Поки, затримуючи слова на язиці, однієї мови, двомовні висловлюються іншою, вони легко в глибоких думках не гублять зв'язок з попередньою мовою. Для прикладу, прочитавши речення зі словами, які є спорідненими в обох мовах, а саме : «blue» у французькій і «blue» в англійській, часу затрачається значно менше для обробки таких слів. Зазвичай, двомовна людина занурюється в знання мови значно глибше. Вони часто ці мови (Spanglish, Chinglish ) не через їх лінивство, чи недостатність можливостей, а щоб оптимально проявити себе. Немовлята у віці 4-ох місяців, які живуть у двомовному середовищі, можуть розпізнавати ту чи іншу мову, слідкуючи за рухами лиця і губ. Також вони демонструють явну перевагу на користь мови їхньої матері протягом вагітності.

Звичайно, ми створені, щоб володіти мовою, а також наділені можливостями опанувати більше однієї. По-суті, головна мова є основою, базою для використання інших можливостей. Сканування мозку показало, що одномовні використовують лише спеціально встановлені для мови центри, такі, як ерії Брока, тоді як двомовні задіюють значно більше нейрологічного ландшафту при висловлюванні. Контртрадиційна мудрість гласить: «Для двомовних дітей ніколи не пізно набувати знань додаткових мов. Більше того, слова, вивчені до 5-ти років, мають ще й емоційний поштовх, незважаючи на кількість опанованих мов. Тому що дитячий мозок розвивається дуже швидко, задіюючи більшість своїх ділянок. Слова, вивчені протягом цього вагомого для розвитку періоду, несуть суттєву візуально-емоційну асоціацію.

Для англомовних «....» - ніж є просто «ніж», тобто тільки засіб для приготування чи споживання їди, тоді, коли для двомовних цей засіб є холодний, блискучий і небезпечний, тобто несе в собі мовну асоціацію. Більшість людей відчувають емоційний резонанс в своїй рідній мові.

Також у двомовних мозок є здоровіший. Дослідження канадських вчених показало, що вживання двох мов на протязі життя уповільнює розвиток деяких хвороб мозку, пов'язаних зі старінням: втрата пам'яті, тощо...Ці симптоми сповільнюються щонайменше на 4 роки.

Двомовність загострює увагу і пізнавальний процес у дітей і дорослих. Двомовні швидше вивчають додаткові мови, навіть якщо вони ледь схожі до тих мов, якими вони розмовляють.

Розвинувши різні ділянки мозку, навіть, які у інших перебувають в сплячці, двомовне населення демонструє явне досягнення в неспоріднених до мов сферах. Ці люди кращі у вивченні точних наук. Також двомовні діти наділені здібностями аналізувати рівень мови співбесідника, слідкуючи, він висловлюється точно чи дотримується традиційних правил: не втручатись і не перебивати. Мабуть, ця можливість похідна від факту : «Двомовні діти інтуїтивно розуміють безцінність мови як форми спілкування і віддають їй належне. Набуті знання мови є інтелектуальною окрасою будь-якої людини. Незважаючи на ті обставини, що більшість з нас здобули їх: переслідування, імміграція, наше завдання зберегти цю двомовність в наших дітях.»

Українська мова

Історія

Культура

Для ваших дітей «Рідна школа» оголошує запис учнів на 2011-2012 навчальний рік. Реєстрація відбудеться 21 травня о 9 годині ранку у шкільній аудиторії за адресою 2200 W. Rice St., Chicago, IL

За інформацією звертатися :

773-276-9088

або www.RidnaChicago. org

Святе слово - рідна мати

другу неділю травня відзначаємо свято Мами. Це свято приходить в кожну домівку. Гучно, весело святкують його і в школах. У чікагській "Рідній школі" до свята Матері готуються учні від дошкільнят до дітей 4 класу.

Вперше це свято почали святкувати у США. Молода американка Ганна Джарвіс втратила матір. Смерть була раптовою та несподіваною. Ганна боляче перенесла велику втрату дорогої їй людини.

Вона звернулася своїми листами до Конгресменів. І з того часу, щороку, вшановуємо в травні місяці найдорожчу, рідну Матір.

Цю ідею підтримали у світі. У Галичині це свято вперше відзначили у 1929 році. Богослужінням у церкві, різноманітними розважальними програмами, жартами та сміхом, чудовими дійствами запам'ятовувався цей день.

Діти заздалегідь готувалися до свята: вчили віршики, пісні, готували своїми руками подарунки для найдорожчих людей - мамусь та бабусь.

Свято Матері відзначають у всьому світі. Це свято уособлює в собі три найдорожчих образи: Матінку Божу, рідну землю - Україну та матір, яка нас народила.

Травень - місяць Пречистої Діви Марії, до якої ми звертаємося за допомогою, за порадою, а часом - і за розрадою. Там, де живе наша ненька - там наш рід, наша родина, наше українське коріння.

"Мамі нічого не шкода для своєї дитини," - говорить українська приказка, або "Матері жаль хоч найменшого, хоч найбільшого", або "Матері ні купити, ані заслужити".

То ж віддаймо нашим рідним любов, повагу, шану.

Марійка Підгірянка в далекому 1925 році писала багато про матір. Пропоную вірш Марійки Підгірянки "Наша мати":

Мати наша, мати, як голубка сива,

У рубриці "Моя, нене, найдорожча, наймиліша в світі!" знаходимо вірші, які писала Марійка Підгірянка про маму.

Пам'ятаймо, де живуть наші мами, надсилаймо для них листи та телеграми. Не забуваймо стежину додому, до рідної хати. Там завжди нас чекають наші дорогі Матері.

М.Підгірянка. Кого я люблю?