Якщо театр починається з вішалки, то книжка – з обкладинки, з назви. Дивлячись на обкладинку книги Лідії Корсун «Еврика на все життя», перше запитання, яке виникає: до чого тут Еврика, і чи є потреба, взагалі, мені про неї читати?

Щоб дати відповідь, необхідно почати трохи здалеку, з Древньої Греції (обіцяю, що відступ буде стислим). Легенда розповідає, що «Эврика!» (в перекладі «Знайшов!») вигукнув давньогрецький учений Архімед, який вибіг на вулицю голим і не міг стримати радісного збудження з нагоди відкриття ним гідростатичного закону.** З того часу слово «в натуральному вигляді», без перекладу, ввійшло до всіх мов світу, щоб висловити радість з нагоди вирішення складного завдання, або здіснення якогось відкриття.
Перед остаточним поверненням в час теперішній варто коротко зупинитися в ще одному історичному періоді та місці, значно ближчому: радянські друга половина сімдесятих-вісімдесяті роки минулого століття – сумно відомий «час застою». Однією з віддушин для допитливих молодих людей Києва, які постійно перебували в стані пошуку, вважався тоді клуб «Еврика» при Центральній міській юнацькій бібліотеці. Клуб був яскравим прикладом того, що Іван Дзюба назвав «підземною роботою, яка підточувала підвалини офіційної ідеології». Метою діяльності клубу були: самоосвіта, самовдосконалення, самовиховання. Девіз: «Знайди себе. Виховай себе» – через книгу, через спілкування з цікавими особистостями, через вільні дискусії...
А створила клуб і вклала в нього душу саме Лідія Корсун – автор книжки, про яку йде мова. Вибираючи назву клубу, згадали і про Архімеда та його радість від відкриття істини. Нехай часткової і не всеохоплюючої, але важливої, такої, що відкриває нові горизонти. Саме заради таких незначних і, водночас, великих відкриттів Істини і об’єднувалися в клубі його учасники. І як пише Лідія Корсун в передмові: «...саме тоді відчула смак і задоволення дарувати людям зустрічі з цікавими особистостями, давати нові знання, цікаві знахідки, відкриття і бачити їхні зацікавлені, сяючи очі. Цей смак прищепився мені на все життя. Не підозрювала, що скористаюся ним по інший бік океану, куди невдовзі занесе доля. Звідси й назва книги: «Еврика на все життя». Тобто, Еврика як джерело моїх подальших відкриттів світу та людей».
Ще одна помітна зовнішня характеристика книги Лідії Корсун – її розміри і вага. Спеціально для тих, кого можуть лякати і відштовхувати великі за об’ємом книжки: не треба боятися, адже ми не боїмося товстих і великих енциклопедій.
«Еврика на все життя» – це не роман, не мемуари і не збірник газетних статей. Це колекція важливих текстів, досить різноманітних за жанром, розміром і формою, об’єднаних загальною ідейною думкою, яку автор сама і формулює: «Ця моя книга – своєрідний звіт про моє життя і працю в Америці». І продовжує, уточнюючи рівень рефлексії: «Що ж вдалося відкрити та занотувати тут, по цей бік океану?»
Ключовими і визначальними є слова: «відкрити та занотувати». Якраз цим моментам фактично і присвячена книга. Насправді пані Лідія виступає в якості сучасного літописця. Але, на відміну від літописців минулого, вона сконцентрована переважно на тому, ЩО відбулося, а не на тому, ХТО це здійснив і ЯК йому це вдалося. Автор не тільки сидить у своїй «келії» (в сучасному аналізі – бібліотеці), але і подорожує країнами та світом, безпосередньо спілкуючись з героями своїх досліджень, чи хоча б з їх колегами та учнями, нащадками і родичами.
Насмілюся передбачити, що Лідія Корсун своєю «Еврикою» започаткувала новий літературний жанр: гостро-сучасний, постмодерністський, еклектичний, вільний… І справді, в книзі однаково представлені біографічні нариси, документальні свідчення, інтерв’ю, есе, тревелоги…На відміну від традиційних жанрів, скажімо, «чистих» біографій, чи мемуарів, цей, поки що безіменний жанр, приваблює; він є зручним для читача своєю гнучкістю і відкритістю форми. Це, направду, – «що бачу, про те і співаю» – в найкращому розумінні цього виразу.
А бачила і описала автор багато і про багатьох. Це і люди, що уже відійшли у вічність, але залишили свій немеркнучий слід; і визначні постаті української культури у вигнанні, і наші талановиті сучасники, значимість і вплив яких ми поки що не в змозі оцінити в повній мірі, але маємо можливість насолоджуватися плодами їхньої праці та творчості. (Микола Подрезан, Галина Лактіонова, Віталій Устюжанін, Григорій Чапкіс та ін., які живуть і працюють в Україні). Окрім того, в книзі представлені факти, теорії і думки про причини еміграції з України до США, зібрані оповідання про подорожі та творчі пошуки автора.
Структурно «Еврика» поділена на розділи, які відображають суть авторського підходу. Дуже характерним і навіть символічним є те, що книга розпочинається розділом «Майдан», присвяченим «хроніці подій Помаранчевої революції», побачених і почутих Лідією Корсун, що називається, в епіцентрі подій.
Назва наступного розділу – «Патріоти, подвижники, таланти» – говорить сама за себе. Його герої – Олег Ольжич, Григоренки: батько і син, Олександр Кошиць, Василь Авраменко, Мирослав та Борис Антоновичі, Олександр Архипенко, Вірський і вірчани, династія бандуристів Китастих, Міртала Пилипенко, Василь Попадюк, Леся Мудра, Вірляна Ткач, Ірена Книш, Клавдія Шульженко...
У розділі «Коріння – там, у рідному краї, паростки – тут, в Америці» наведена документальна і динамічна картина того, як українська діаспора намагається усвідомити та утвердити себе. Назви трьох наступних розділів теж є такими, що самі себе пояснюють: «Думки з приводу» (рецензії та відгуки на нові книги), «Де не була б, сюди вертаюсь я...»(враження після подорожей на батьківщину), «Подорожі»(до країн Латинської Америки, Азії і до деяких американських штатів) – небанальний погляд на «чуже життя»зі східно-медитаційним відтінком; недарма ж автор кілька разів їздила в йогівський табір, розташований біля підніжжя Анд…
А закінчується книга розділом з дуже символічною назвою «Все починається з любові».І це не тільки гарна метафора. Якщо задуматися, то й сама книга теж розпочалася з любові (і, зрештою, відбулася теж завдяки їй). Любові до істини, знань, людей, до світу….Недарма автор у передмові декілька разів повторила ключові слова, говорячи про свої наміри: «зацікавлення», «азарт» і – найчастіше – «ентузіазм»...Лідія Корсун – справжній ентузіаст (що, до слова, з грецької означає «богонатхненний». Подвижниця, добросовісний збирач людей, які мають про що розповісти іншим, сівач розумного, доброго, вічного…Я пишаюся тим, що отримала екземпляр книги «Еврика на все життя» особисто від автора з дарчим написом, яку з величезним задоволенням повертаю їй зараз як «супроводжуючий текст» до мого відгуку: «Дорогій колезі з побажанням цікавих Еврик у Вашому житті та творчих успіхів».