– Купив диск Ганни Герман…
– А вона що – ще й співає?
                       Народна творчість

Минулі вихідні в Україні пройшли майже мирно. Громадяни відсвяткували Великдень, посвятили паски, помилувалися на політиків.

Тільки одне свято відбули – на порозі інша дата, зовсім не радісна. 25-ті роковини Чорнобильської катастрофи – якби не Японія, можна було б потішитися, що це було давно. А так – весь світ раптом взявся придивлятися, як себе почувають громадяни країни, котра пережила Чорнобиль.

Пісня про політичного клоуна

Великдень пройшов майже спокійно – якщо не брати до уваги спікера Верховної Ради Володимира Литвина, якому стало зле під час Всеношної. Однак, на решту політиків свята вода не подіяла, та й спікер після трафунку пішов обідати до тещі – тож все обійшлося.
Радник президента Ганна Герман і взагалі з церкви вийшла вся в квітах – виявляється, в неї 24-го квітня був День народження, тож панове політики, аби два рази не ходити, підметушилися і приїхали до Лаври вже з букерами для пані радника. Заразом вийшов і непоганий піар-хід – вся країна ніби випадково дізналася, що в пані Ганни свято. Щоправда, з піар-ходами до церкви якось ходити не годилося, але то вже таке…
До слова, про дні народження – відразу після Ганни Герман у східних сусідів відзначав ювілей інший майстер політиканства та креативного піару – Володимир Вольфович Жириновський. Син вихідця з України, якщо хто не знає. Досі періодично їздить на Рівненщину шукати історичне коріння, нашукав вже собі «фабрику предків» в Костополі, час від часу вимагає від українського уряду віддати йому ту фабрику назад. Заразом тішить українців своїми «життєрадісними прогнозами» – рік тому він заявив, що через 5 років Україна стане федеральним округом РФ. Видно, десь мав пан юрист і прабабцю в районі Конотопу, бо щось той прогноз має тенденції до здійснення, що, між іншим, починає тривожити навіть українську владу.
Анонімні (принаймні, наразі анонімні) українські чиновники потроху «зливають» в західну пресу тяжкі зойки перших осіб України та їхні нарікання на російських колег.
«У Києві пояснюють зміну настрою в Москві тим, що Росія не стерпить успіху Києва, “матері міст руських”, на шляху зближення із Заходом. Тому Москва посилено тисне на Україну, аби та долучилася до планованого Митного союзу Росії, Бєларусі й Казахстану”, що, у свою чергу, поховає договір Києва з ЄС.
“Путін навіть не намагається спокусити нас Митним союзом, наприклад, більш вигідними цінами на газ, – цитує Шуллер неназваного українського політика. – Він лише стверджує: робіть так, як ми кажемо, інакше – матимете наслідки”.
При цьому Київ намагаються залякати заборонними митними тарифами, якими Росія може відреагувати на договір Києва з ЄС. Мета Москви, як вважають у Києві, полягає в тому, щоб нашкодити українській економіці так сильно, аби виниклі внаслідок цього заворушення похитнули владу Януковича.»
Frankfurter Allgemeine Zeitung, «Kiews Entt?uschung ?ber Russland».
Бояться панове, що російські колеги посягнуть на найсвятіше, і знайдуть Україні «нового Януковича». І навіть намагаються перевірити європейський ґрунт – а раптом там знайдеться хтось добрий, хто згадає, які шалені гроші витрачають українські олігархи на європейських теренах, і захистить їх від Путіна… Що ж, нехай тепер вивчають досвід Віктора Андрійовича. Той теж колись сподівався, що знайдеться за кордоном хтось великий, добрий, сильний і пухнастий… Але потім виявилося, що в росіян грошей більше, газ Європі теж потрібен, і, взагалі, свої проблеми треба вчитися вирішувати самому. Тож, є підозри, що таки можуть збутися ще й прогнози не лише Жириновського, а й Ганни Герман – і Віктор Федорович стане великим патріотом всього українського.
Ну а поки що прогнози пані Ганни, хоч і теж тішать своєю креативністю, однак, збуватися не поспішають. І то, мабуть, добре, бо інакше б вся країна засинала і прокидалася з іменем Януковича на вустах.
Зате Вольфович художньої літератури не пише – самі лишень партійні програми, творчі законопроекти і відповіді на судові позови. Ну і 11 томів філософських роздумів про сенс життя. А пані Ганна он, поки сиділа в лікарні після інфаркту, нашкрябала цілу повість про емансипованих українських жінок – «Червона Атлантида» називається. Цікаво, що в той же час Герман, будучи в лікарні, встигала писати чималі статті для «Української правди» – зрозуміло, про цінність чинної української влади. Відразу починають лізти до голови страшні підозри – саме в той час в українському Інтернеті шукали «літературних негрів», які б писали статті замість політиків… Втім, навіть якщо і мала місце рабська праця, то пані Герман це все одно не допомогло – перевели її із заступниць голови АП на посаду радника президента. Та й до того ж, взяли Януковичу ще й офіційного прес-секретаря – неофіційному голосові взагалі нема місця. Хіба тільки скопіювати російський досвід і стати неофіційно-нецензурним рупором влади, піти шляхом Володимира Вольфовича… Бо таки й справді – є в них щось спільне…
Щоправда, є підозра, що українська влада може піти шляхом білоруської, а там і рупор, і клоун, і влада, і господар – все в одній особі. Шкода тільки, що в плані господарювання українському керівництву наразі навіть до білоруського далеко…

25 років по тому

У вівторок до України з’їхалися гості – Патріарх Кирило, президент РФ Дмитро Медведєв. Загалом, ці двоє їздять до України частенько – але цього разу за ними уважно стежила решта світу. Після трагедії на японській АЕС «Фукусіма-1» світова спільнота раптом зрозуміла, що від другого Чорнобилю ніхто не застрахований. І якщо ще рік тому наслідки аварії на чорнобильській станції всіляко применшували з цілком конкретною метою – щоб грошей не платити, мовляв, то все росіяни вигадали, – то зараз можна спостерігати якісь проблиски інтересу до реального стану справ.
Лукашенко і тут відзначився – спочатку планувалася і його присутність, однак, потім з’явилися новини, що він в ці дні відвідуватиме регіони Білорусі, котрі постраждали від катастрофи. А потім, саме в день роковин аварії, білоруський лідер вирішив сказати світові правду.
“Поставте це запитання Януковичу: чому білоруський президент не присутній на їхніх заходах? Це ви в них запитайте. На жаль, “вошивості” вистачає в нинішнього керівництва України. Напрошуватися я ні до кого не збираюся, і бути якимось “подпєвалой” я не збираюся ні в того, ні в іншого”, – сказав глава білоруської держави.
Дісталося також і президенту Європейської комісії Жозе Мануелю Баррозу, який напередодні заявив, що його участь у самміті з ядерної безпеки в Києві можлива тільки за відсутності на ньому президента Білорусі.
“Що стосується таких козлів, як Баррозу й інших... Ну, хто такий Баррозу? Був якийсь Баррозу в Португалії, але вигнали його й влаштували в Єврокомісію. Я найменше дивлюся, що де хто бовкнув з європейських чиновників. Їх там тисячі. Найголовніше для мене – це ці святі дні. У ці дні я завжди буваю тут (у чорнобильських регіонах), я завжди приїжджаю на цю землю, я живу тут практично тиждень.

Так, можливо, зручніше віночок покласти й поїхати. А мені треба працювати, бачити на власні очі, що треба тут ще зробити”, – зазначив Лукашенко.
Заразом, перепало на горіхи й ініціаторам санкцій проти Білорусі.
“Просто негідники. Тому я не хочу говорити про всяких Баррозу, інших “козлів”, “биків” та інших. Хіба можна проти країни, яка найбільше потерпіла від чужої розхлябаності (аварії на Чорнобильській АЕС – ред.), вести мову про те, щоб запровадити якісь санкції? Нам допомагати треба. Білорусь витрачає величезні кошти на відродження постраждалих земель, гарантування безпеки, в тому числі пожежної, на територіях, які зачепила аварія на ЧАЕС. Не факт, що якщо б тут щось спалахнуло, то це не полетіло би в благополучну Європу. Але козли – вони і є козли. Що сьогодні про них казати? Ми для них – конкуренти. Ми – ідеологічні противники. Ми – люди, які сповідують інший спосіб життя”, – зазначив глава Білорусі.
Виявилося, що Янукович запрошував Лукашенка в Україну як на конференцію, що відбулася 19 квітня, так і безпосередньо на річницю аварії. Однак, президент Єврокомісії Баррозу заявив, що приїде на Міжнародну конференцію за умови, якщо на конференції не буде Лукашенка. Цікаво, що присутність Медведєва, чи Путіна, які свій народ тлумлять, як тільки хочуть (а з ним за компанію і по сусідах стріляють час від часу), пана Баррозу зовсім не засмутила.
Однак, українська сторона дипломатично вирішила підлаштуватися під європейську думку, і було вирішено запросити Лукашенка на 26 квітня в Україну разом з російським президентом Дмитром Медведєвим.
«Марш протесту» від Лукашенка українська влада миттєво охарактеризувала як «безпрецедентно некоректні висловлювання», і тут же запевнила, мовляв, зустріч не має жодного стосунку до політики.
На місці перших українських осіб, як на мене, було не зовсім правильно критикувати Лукашенка – зовсім не факт, що Янукович не опиниться в такій же ситуації. Світовий банк кредитів давати вже не хоче – мовляв, нема пенсійної реформи і ціни на газ для споживачів, як для підприємств – нема кредитів. Російські колеги церемонитися теж не хочуть, і всіляко демонструють своє ставлення до Януковича як до губернатора в кращому випадку. Та й своє населення не дуже шанує, м’яко кажучи – на відміну від Лукашенка, в якого країна хоч і не багата, але чистенька і нагодована.
Тим не менш, на різкі заяви українське керівництво не наважилося. Про якусь причетність російської сторони до відповідальності за аварію, зрозуміло, українська влада навіть не подумала. Та що там відповідальність…
Он російські медики нещодавно заявили: учасники ліквідації аварії на ЧАЕС старіють в два рази швидше.
За змінами електричної активності мозку ліквідаторів-чорнобильців учені дійшли до висновку, що у них відбувається передчасне і патологічне старіння мозку. Найбільше страждає ліва півкуля головного мозку – а з нею і здатність до логічного мислення. Те ж саме спостерігається і в інших органах.
Більшості ліквідаторів ЧАЕС в 1986 році було менше, ніж 30 років, зараз – їм за 50, а їхній організм і мозок відповідають 60-65 рокам.
Медики обстежували тих ліквідаторів, які зверталися за медичною допомогою до лікарів. А скільки тих, хто не звертався? Хто не помітив, що з їхнього життя щезли 10-15 років.
Російських медиків підтримують колеги з Данії. У дітей, народжених після перших вибухів атомних бомб у повітряному середовищі, спостерігалося порушення здатності до абстрактного мислення. Аналогічні порушення було виявлено й у дітей, що з’явилися на світ після катастрофи на Чорнобильській АЕС.
Багато західних дослідників вказують також на збільшення дитячої смертності, мертвонароджуваності, спонтанних абортів.
Не мовчать і білоруські медики. Є чіткі дані про зростання смертності дітей до року у 1987 році. Зокрема, на забруднених територіях Білорусі помітно збільшився показник безплідності.
А от в Україні геній гуманітарної сфери, міністр науки, освіти, сім’ї, молоді та спорту Дмитро Табачник заявляє, що кількість хворих дітей не пов’язана із наслідками Чорнобиля, натомість, радіація може бути пов’язана з талантами.
“У світі є дивні випадки, коли не лише розвиток хвороби, а й розвиток якихось небачених талантів пов’язаний із певними дозами випромінювання. Але я не ставив би у пряму залежність кількість хворих дітей від наслідків Чорнобиля”, – заявив міністр в інтерв’ю Радіо Свобода. Так і хочеться запитати, а чи не потрапив бува пан міністр теж під вплив радіації? Явно помітно чи то талант, чи то порушену здатність до логічного мислення…
І то міністр не чого-небудь, а науки. Шкода, незрозуміло, якої саме. Мабуть, науки рахувати гроші. Такі мистці є всюди, однак, європейських талантів цієї сфери, схоже, можливість зістаритися вдвічі швидше (та ще й по дорозі втратити здатність до логічного мислення) трохи приводить до тями. Он в Німеччині екс-міністр довкілля Юрґен Тріттін вже наважився заявити, що АЕС насправді нерентабельні, але дають непогані прибутки пошановувачам почесної справи набивання власних кишень.
“Якщо поглянути на глобус, то виникає запитання, навіщо Бразилія, яка 90% енергії отримує з води, яка має великі поклади нафти та газу, обов’язково прагне отримати атомну енергію? Це дуже мало пов’язано з енергетичною політикою. Це пов’язано з інтересами великих монопольних компаній та їхньою співпрацею з державними чиновниками. Такі технології сприяють утворенню великих монополій, або, якщо говорити мовою країн, які ви згадали, – таких олігархій. Саме тому всі спроби виробляти електричний струм з відновлювальних джерел (причому, він був би дешевший) у цих країнах зазнають спротиву олігархій. На відновлювальних джерелах енергії не заробляють таких грошей, як на атомній енергії”, – заявив Тріттін.
Найцікавіше те, що саме такою є ситуація з нафтою (бензином), газом. Альтернативні і дешеві способи виробляння енергії «застрягають» на рівні проектів (у кращому випадку), тільки тому, що цілком визначені кишені вже звикли отримувати гроші з традиційних джерел. І ні можливість швидко зістаритися, ні ймовірність влетіти у вивіску з цінами на бензин на швидкості 200 км/год їх не лякає. Саме тому в Україні і немає ні альтернативи атомній енергетиці (як неодноразово говорили Янукович, Азаров і т.д.), ні здатності до логічного мислення «у верхах». Зате є реактори та нечиста сила, яка час від часу втрачає свідомість від яєць та святої води. На ту воду та яйця і вся надія.