Кінець квітня видався в Україні дуже насиченим. Подій було стільки, що вистачило б на декілька розлогих статей. До декотрих з тем повернуся пізніше, а нині оберу для розмови з читачами найважливішу подію – Великдень у контексті нашого сьогодення.

Українські християни: рівень досконалості

Україна належить до християнських країн, але християнство у нас відроджується та проявляється на декількох рівнях та у різних секторах суспільного життя.
Найнижчий масовий рівень втілюється у побутовій поведінці мільйонів українців, які уже звикли хреститися, повсякчас згадувати Бога (доречно, чи не зовсім), ходити до церкви (не досить регулярно), не працювати по господарству у дні церковних свят (особливо в селі), фрагментарно молитися (на кшталт «Господи, поможи»), вішати іконки у автомобіль, на стіни кабінетів, офісів і домівок, фарбувати крашанки, пекти паски та святити їх попід церквами у Великдень. Вони не строго постують, але із задоволенням розговляються за пасхальним столом. Лаяти їх нема за що, але і хвалити особливо не варто. Уже добре те, що вони прилучаються до християнства на рівні стихійної традиційної поведінки.
Середній рівень добірного християнства втілюється у тих українцях, які сполучають віру у Бога та свідому християнську поведінку. Вони дійсно знають Біблію та християнське віровчення, щиро вірують, щоденно моляться, постійно ходять до церкви, постують, розуміють сенс церковних правил і прагнуть жити за християнськими канонами.
Вищий рівень елітного християнства втілюється у тих, хто вірує усім єством і глибоко знає, розуміє та переживає духовний сенс релігійних свят, будує своє життя як шлях до Бога і християнської досконалості, сповідує 10 заповідей та всі інші правила, виконує усі релігійні перестороги та заклики усвідомлено, радісно, з величезним бажанням жити за Вірою та Правдою, сприймає кожну церкву, навіть маленьку сільську, як Храм, і входить туди як у свій рідний дім, де господар – Бог.
Та досконалості немає меж, отож ніколи не пізно підійматися сходинками з нижчого до вищого рівнів і ставати добрим, зразковим християнином, на якому б щаблі не знаходилися українці сьогодні.
До всіх них зверталися у переддень Великодня глави церков, державних та політичних інституцій, тим більше, що цього року святкування Паски у східній та латинській традиціях, як відомо, збіглося у часі і святкувалося в один день – 24 квітня.

Меседжі церковних ієрархів

Поміж послань церковних Владик виділимо два потоки – до вірних східного та західного обрядів. Обидва потоки починаються, як від двох могутніх джерел, від Вселенського Патріарха та Папи Римського, а потім в Україні кожен з них іде своїм конфесійним руслом до сердець вірян.
Почнемо з фрагментів Великоднього послання «Urbi et Orbi» 2011 року Папи Римського Бенедикта XVI: «Подія, яка перевищує історію».

«In resurrectione tua, Christe, coeli et terra laetentur – У Твоєму Воскресінні, Христе, радіють небо і земля» (Літургія Годин)

«Дорогі брати й сестри, що в Римі та в усьому світі! Ранок Паски наново приніс нам давню і завжди нову вість: Христос Воскрес! Відлуння цієї події, двадцять сторіч тому вирушивши із Єрусалиму, і далі звучить у Церкві… Аж до сьогодні, також і в нашу епоху ультратехнологічних комунікацій, віра християн ґрунтується на цій вісті… Христове воскресіння не є плодом абстрактних роздумувань чи містичного досвіду: це подія, яка, без сумніву, перевищує історію... Світло, яке засліпило поставлених пильнувати Ісусів гріб вартових, пройшло через час та простір. Це відмінне, божественне світло, яке розірвало темряву смерті та принесло у світ Боже сяяння, сяяння Істини і Добра».
Папа Бенедикт XVI згадав і про ті народи, які сьогодні переживають нелегку годину: «У небі все є миром та радістю. Але, на жаль, не так є на землі! Тут, у цьому нашому світі, пасхальне Алілуя ще контрастує з голосіннями та воланнями, викликаними багатьма болючими ситуаціями: нуждою, голодом, хворобами, війнами, насильствами. Але саме тому Христос помер і воскрес! Він помер також з причини наших сьогоднішніх гріхів, і воскрес, щоб відкупити також і нашу сьогоднішню історію. Тому, це моє послання прагне досягнути усіх, і, як пророче звіщення, насамперед, народи й громади, що переживають годину страстей, щоб Воскреслий Христос відкрив їм шлях свободи, справедливості й миру».
На закінчення Папа звернувся до «зраненого світу»: Дорогі брати й сестри! Воскреслий Христос прямує перед нами до нового неба та землі (пор. Одк 21,1), у яких ми, нарешті, житимемо як одна родина, діти того самого Отця. Він з нами аж до кінця віку. Ідімо за Ним в цьому зраненому світі, співаючи «Алілуя». В наших серцях є радість і біль, на наших обличчях – усмішка та сльози. Такою є наша земна дійсність. Але Христос воскрес, Він живий та йде разом з нами. Благодатного всім Великодня!».

Зверну увагу закордонних читачів, що цього року українцям зробили подарунок телеканали «Перший національний», «5 канал», «К1» у співпраці з Католицьким Медіа-Центром – вони дали можливість бачити телетрансляціії з Риму Літургійного Богослужіння Великої П’ятниці, Великодньої Меси та пасхального привітання і апостольського благословення для Риму і світу Urbi et Orbi, а також Хресної дороги під проводом Святійшого Отця Бенедикта XVI. Автором роздумів, призначених на 14 стоянь, цього року була Мати Ріта Піччьоне, яка очолює Федерацію Монахинь Августиніянок та є настоятелькою одного з августиніянських монастирів у Римі.
Українські католицькі ієрархи також привітали вірних. Так, Митрополит Львівський, Голова Конференції Римсько-Католицьких Єпископів України Архієпископ Мечислав Мокшицький у посланні до Дорогих Братів і Сестер у Христі зазначив: «Нехай мир та Божі благодаті, що випливають з Хреста та переможного Воскресіння Господнього, опромінюють кожен Ваш щоденний труд. Зичу також, щоб Марія, та, котра переживала біль жертвування Свого Сина за гріхи світу і радість славного воздвиження Бого-Чоловіка, завжди огортала Вас своєю материнською опікою».
Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав звернувся до українців і у спеціальному посланні і під час традиційного Великоднього інтерв’ю «5 каналу». Зокрема, він сказав, перекликаючись з Папою Бенедиктом темою «зраненості»: «Подібно, як і колись, у перший день створення світу, нині із темряви гробу, що звичайно є темрявою небуття, розпачу і безвиході, засяяло божественне і не сотворене світло життя. «Воскресіння день − просвітімося, люди!» Це світло божества, яке випромінює із пошматованого і зраненого, але воскреслого тіла Ісуса, пронизує сьогодні всіх нас, проникає у нашу особисту темряву гріха, немочі, безнадії та зневіри і просвічує, оживляє та воскрешає − відкриває двері до нового життя».
Глава УГКЦ назвав єгипетським рабством служіння всьому тому, що забирає у нас гідність дітей Божих: «Слуга Божий Папа Іван Павло ІІ, врочистий акт зарахування якого до лику блаженних – беатифікація – відбудеться 1 травня цього року, назвав це сучасне невільництво культурою смерті, тобто сукупністю правил сучасного життя, які пропагують насилля над ненародженими і хворими, поширюють зневагу християнської сім’ї та моралі, відбирають нашу свободу Божих дітей примушують плазувати перед різноманітними земними ідолами та кумирами сучасності».
Блаженніший Святослав, посилаючись на Івана Павла ІІ, нагадав: «Цього року, святкуючи десятилітній ювілей приїзду цього святця до України, пригадаймо собі його девіз: «Христос – дорога, правда і життя!» – та його батьківські слова, якими він наставляв нас на дорогу життя, записану в десяти Божих Заповідях. Паска Господня – це рух цим шляхом, це початок мандрівки від землі до небес. А здійснюється цей рух силою Божою, яка сьогодні здолала найсильніше у цьому світі – саму смерть».
Закликавши не дати викинути себе на узбіччя життя фальшивими приманами, Блаженніший, звертаючись до українців світу, оптимістично підкреслив: «Дорогі у Христі сини і доньки Української Греко-Католицької Церкви! У цей світлий день, прямуючи назустріч воскреслому Христові, ми не йдемо мовчки − ми «перемоги пісню співаємо»! Як важливо для нашого народу, що живе на різних континентах і сьогодні часом є розгубленим, пригніченим та зневіреним у власній гідності та силі, заспівати цю урочисту пасхальну пісню перемоги! Нехай сьогодні її величні слова вирвуться з кожного українського серця, пройнявши душу й тіло, і полинуть до небес. Бо ж у воскреслому Спасителеві є сила, незламність і перемога українського духу… Христос воскрес!».
Не менш потужні меседжі пролунали і до вірян східного обряду.

Так Божою Ласкою Архієпископ Константинополя – Нового Риму та Вселенський Патріарх Варфоломей, Константинопольський, щирий молитвеник за всіх перед Воскреслим Христом, звернувся до «улюблених дітей у Господі» зі словами, якими пояснив причину того, що наш світ є повним страждань: «Спостерігаючи за жахливими природними явищами, які відбуваються останнім часом на нашій планеті.., віримо, що ці явища є нерозлучними з духовними та моральними відхиленнями людства. Наслідки цього відхилення – такі як жадібність, скупість та ненаситне бажання за матеріальним багатством, разом з байдужістю до зубожінням, яке терплять багато людей через незбалансоване багатство декількох людей – можливо, зовсім не належать до стихійних явищ у очах науковців. Зате для того, хто дивиться на це з духовної точки зору, гріх порушує гармонію як духовних та і природних відносин. Тому що існує таємний зв’язок між моральним та природним злом; якщо ми бажаємо бути визволені від природного зла, то мусимо відкинути моральне».
На переконання Вселенського Патріарха, природні та духовні злі сили стихійного лиха та зіпсованої духовності діють тому, що зарозумілий людський розум старається приручити безмежні сили Природи, наділені Творцем, та гріхом своїм порушує гармонію: «Наш Воскреслий Господь Ісус Христос, новий Адам і Бог, є зразком для благотворного впливу святого щодо природного світу. Бо Христос зціляв фізичні та духовні немочі, дарував потіху та зцілення всім людям.., сполучаючи примирення духовної та природної гармонії. Якщо ми стараємось мати позитивний вплив на сучасні негативні природні та політичні умови нашого світу, тоді ми не маємо іншого вибору, крім віри у Воскреслого Христа та звершення його спасенних заповідей. Христос Воскрес і дав нове життя досконалому ідеалу людства, яке мало затемнений ідеал. Проживаючи Воскресіння Христа у глибині нашого серця, наше буття буде сприятливо впливати на все людство та природний світ… Людина, народжена у Христі, відновлює гармонію природного світу, порушеного гріхом. У Христі святий може пересувати гори на благо світу, а грішна людина, що протистоїть Божим шляхам, може потрясти землю і підняти руйнівні хвилі».
Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, – як повідомляє прес-центр Київської Патріархії, – 24 квітня 2011 р. очолив Пасхальне богослужіння у Володимирському кафедральному соборі столиці.

Незадовго до полуночі Патріарх із духовенством та парафіянам вийшли на хресний хід, який за уставом завершився перед закритими дверима храму, що символізують собою закритий Гріб Господній. Тут розпочалася Великодня утреня і вперше цього року було проголошено: «Христос Воскрес!»
Далі Святійший Владика, духовенство, парафіяни увійшли до храму, де утреня продовжилася каноном Паски. Предстоятель оголосив своє цьогорічне Пасхальне послання. Після завершення утрені богослужіння продовжилося співом Пасхальних часів та святковою Божественною літургією, а завершилося освяченням артосів (спеціальних пасхальних хлібів, які перебувають біля вівтаря у храмі протягом Світлого тижня, а у суботу розрізаються і роздаються вірним) та пасхальних приношень.
Серед численних парафіян під час патріаршого Великоднього богослужіння молилися Президент України (2005-2010 рр.) Віктор Ющенко, екс-прем’єр-міністр і лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко, голова комітету Верховної Ради України з питань культури та духовності Володимир Яворівський, голова партії «За Україну!» В’ячеслав Кириленко, народні депутати України, громадські діячі. Всіх їх Патріарх привітав зі Світлим Христовим Воскресінням та освятив їхні пасхальні приношення.
З благословення Предстоятеля, о 10 годині ранку, Божественну літургію у Володимирському соборі очолив керуючий справами Київської Патріархії єпископ Вишгородський Агапіт. Також у столичних храмах і обителях відбулися архієрейські Пасхальні богослужіння. Архієпископ Білоцерківський Олександр очолив службу в храмі Успіня Пресвятої Богородиці на Подолі (Пирогоща), єпископ Переяслав-Хмельницький і Бориспільський Епіфаній – у Видубицькому Михайлівському монастирі, єпископ Вишгородський Агапіт – у Михайлівському Золотоверхому монастирі, а єпископ Васильківський Євстратій – у храмі Покрова Пресвятої Богородиці на Солом’янці.
Увечері, 25 квітня, у залі «Еліта» готелю «Русь» відбулося традиційне Великоднє прийняття Предстоятеля УПЦ КП Святійшого Філарета, на яке мав честь бути запрошеним і автор.
Відкриваючи його, Патріарх сказав: «Дорогі браття і сестри! ХРИСТОС ВОСКРЕС! Свята Церква прославляє Воскресіння Христове кожної неділі протягом усього року. Але сьогодні, в день Святої Паски, наші серця наповнюються особливою радістю, тому що Воскресіння Христове є незборимим доказом існування вічного життя».
Далі Патріарх детально зупинився на подіях в світі та Україні і показав, що людська самовпевненість призводить до забуття Бога, а Господь через страждання приводить людей до розуміння істинного, а не ілюзорного шляху.
Святійший наголосив, що Воскресіння Христове переконує: в цій унікальній події – у подоланні смерті – діяла Божественна сила. Безбожники намагались довести, що ніякої Божественної сили не було, бо Христос не помер. А якщо Христос не помер, то Він і не воскрес, – говорять безбожники. «Неспростовним доказом смерті на хресті Ісуса Христа є свідчення Його ворогів, які не менше від безбожників ненавиділи Спасителя, але не могли сказати такої неправди – що Він не помер. Первосвященики і фарисеї, прийшовши до Пілата, повідомили про Христа: «Правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: “Через три дні воскресну”» (Мф. 27, 63). Іоанн Богослов, який стояв біля хреста, підтвердив, що Христос помер, бо із ребра витекли кров і вода, а це є ознакою смерті. Іоанн говорить, що він бачив і свідчить, і свідчення його правдиве (Ін. 19, 34–35). Значить, Ісус Христос насправді помер. А якщо помер, то як Він являвся ученикам?! – Тому що воскрес! Ученики спочатку не вірили у воскресіння. Апостол Фома навіть промовив: «Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю» (Ін. 20, 25). Побачивши Христа, доторкнувшись до ран, цей невіруючий ученик виголосив: «Господь мій і Бог мій!» (Ін. 20, 28).
Не будемо дивуватися, зазначив Патріарх, що деякі християни святкують Паску, а у Воскресіння Христове не вірять. Вони не вірять не тому, що Христос не воскрес, а тому, що у них жорстоке серце і порожня душа. Вони подібні своїм духовним станом до юдейських первосвящеників і фарисеїв. «Ми ж, дорогі браття і сестри, свою віру у Воскресіння Христове сповідуємо і стверджуємо, коли на пасхальне привітання «Христос Воскрес!» радісно відповідаємо «Воістину Воскрес!».Воскресіння Христове було головною темою проповіді і апостолів, і святих отців, і пастирів Церкви. Один із них, святий Григорій Богослов, останню свою проповідь закінчив такими словами: «Я відчуваю, що перо моє вже тремтить у старечих пальцях; мабуть, я пишу вже останнє слово про воскресіння Христове, але знаю, Промисел Божий настановить і після мене інших пастирів, які безперестанно будуть проповідувати про Воскресіння».Силою Свого Воскресіння Господь наш Ісус Христос подолав смерть і відкрив нам таємницю вічного життя. Тому в пасхальні дні ми співаємо: «Смертю смерть подолав». Своїм Воскресінням Він показав нам, що і для нас немає смерті. Ми хоч і плачемо над гробами наших рідних і близьких, але не тому, що не віримо у їхнє вічне життя, – нам болісна розлука з ними через нашу любов до них.
Один грецький філософ порівнював земне життя з в’язницею, у якій людина переживає тільки горе, страждання і сльози. Воскресіння Христове відкрило нам нову сторінку в існуванні людини. Ми знаємо, що земне життя – це не в’язниця, а початок вічного блаженства, заради якого Син Божий сходив на землю і за яке Він постраждав і вмер на землі. Земне життя – це благословенне Господом поле, на якому росте пшениця, – і не тільки пшениця, але й кукіль, – але пшениця дозріває до вічного життя. В земному житті людина, маючи віру, виконує свій обов’язок, коли, духовно вдосконалюючись, невтомно працює на благо сім’ї, на благо людей, на благо своєї Батьківщини. Така праця приносить багато радості.
У ці святкові дні сердечно вітаю зі світлоносним святом все українство в усіх куточках світу, на всіх континентах Землі! Нехай воскреслий Господь оновить наші духовні сили на добрі справи, допоможе нам подолати всі труднощі сьогодення, приведе українське православ’я до утворення єдиної Помісної Української Православної Церкви для подальшого зміцнення Української держави і покращення життя українського народу, на славу Господа нашого Ісуса Христа, якому подобає всяка слава, честь і поклоніння на віки віків. Воістину Христос Воскрес!».
Читачі помітили, що у меседжах глав церков міститься чимало глибоких думок та проникливих слів. Важливо, щоб вони дійшли до душ усіх, хто хоче слухати і чути – і тих, хто розкриває назустріч цим посланням душу, і тим, хто, можливо, тільки формально стоїть у церкві зі свічкою у руці.

Послання світських посадовців та участь у церемоніалах

Головне державне звернення до народу з приводу Великодня йде, зазвичай, від очільника держави. Цього року Президент України В.Янукович тричі включив у текст свого послання ключові слова Великодня: «Христос Воскрес! Дорогі співвітчизники! Щиро вітаю Вас із цим світлим днем! Христове Воскресіння єднає нас вірою, надією та любов’ю. Вірою в мир і власні сили. Надією, що життя буде змінюватися на краще. Дай Боже, щоб у нашому спільному домі – Україні – панувала любов і єдність. Христос Воскрес! Великдень – це символ очищення і перемоги життя. Нехай  Господь захистить нас і підтримає у всіх добрих починах. І дарує кожній родині благословення, мир та злагоду. Христос Воскрес!».
Хороші слова підібрали спічрайтери глави держави для його великоднього звернення. Тільки ось залишається запитання – як запанує в Україні любов і єдність між людьми, які ну ніяким чином не можуть бути поєднаними? Наприклад між патріотами та українофобами, державниками і державознищувачами, тими, для кого Україна є святою цінністю і тими, хто Україну розглядає, як територію для заробляння; тими, кому влада протекціоністськи, як «своїм», дозволяє за рік заробити мільйони та мільярди і тими, кому вона радить узяти лопату та самому копати собі світле майбутнє на городі.
Як поєднаємося ми «вірою, надією та любов’ю», якщо одні вірили у справедливу владу та вже глибоко розчарувалися у всіх владах, а інші не вірять ні в чорта, ні в Бога; одні надіялися на краще життя і тепер сидять по вуха у бідності, а інші надіялися взяти владу і досуха «видоїти» українців; одні люблять Україну у собі, а інші себе в Україні?
Слова, як паперові гроші – якщо вони підкріплені золотим запасом добрих справ, тоді вони щось важать. Якщо ж діла різко розходяться зі словами, то слова ці папірцями летять мимо вух мільйонів зневірених і обдурених українців. Коли влада заганяє людей в глухий кут шаленим зростанням цін і тарифів, коли декілька сімейств країни казково збагачуються, а 90% народу стрімко зубожіло, тоді різко зростають радикальні настрої, готовність до протестів та рішучих дій і народжуються ось такі екстремальні «писанки» у формі гранати:

Влада має це розуміти і зробити розворот на 180 градусів у своїй політиці. Але від «має це розуміти і зробити» до «зрозуміла і робить» – дистанція величезна.
Ось і головний ідеолог «лопати як запоруки українського щастя» Прем’єр-міністр України Микола Азаров у великодньому посланні повідомив «дорогим співвітчизникам» в Україні та поза її межами» про те, що «ми очікуємо Божого благословення і віримо у непереможність добра» та побажав їм позбуватися зневіри, здолати всі перепони.
Глава Кабміну, можливо, не здогадується, що очолюваний ним Уряд мультимільйонерів і є однією з головних «перепон» на шляху народу до щастя, бо з одного боку урядова економічна та соціальна політика є грабіжницькою та антинародною, з іншого – державні зарплати та пенсії чиновників набагато перевищують зарплати та пенсії простого люду. А відомо, що не пенсіями одними харчуються владоможці. Є і приварок до них, та такий, що мільйонам українців і не снилося.

М.Азаров спокійний

Глава Уряду бажає, щоб у наших серцях запанувала «любов до ближнього». Але як любити того ближнього владоможця, якщо він останню свитину з плеч сіромахи здирає? Єдине, з чим можна погодитися у привітанні Прем’єра, так це з тим, що «Боже покровительство ніколи не полишало нашу землю. Вірю, що воно допоможе нам». І ми віримо у те, що господнє покровительство допоможе народові України прозріти, розправити плечі, відкласти лопати та взяти антинародних правителів на вила. А таких правителів та кандидатів у владоможці багато – і у цій владі, і у минулій, і у позаминулій, і серед тих завтрашніх, хто тільки мріє про гетьманську булаву та міністерсько-депутатські кабінети. І усі вони є для народу валунами-«перепонами» на шляху до нормального життя.
Не мовчала і опозиція, також вітала. Так, Юлія Тимошенко запевнила «дорогих моїх», що «Великдень — це перемога добра над злом, і цей день повертає нас до початків розуміння людського життя, як Божої милості і благодаті, що здобувається в щоденній і невідступній вірі, молитві, любові до ближнього, в боротьбі за справедливість і добро».
Згадався передвиборчий слоган пані Юлії на виборах-2007 – «Справедливість є і за неї варто боротися!». Не вибороли українці справедливість, не зуміли забезпечити перемогу Ю.Тимошенко на виборах, ось і маєте – так хтось може сказати, прочитавши великоднє послання і подумавши про політику. Не сподіваючись на тотальний оптимізм українців очільниця партії «Батьківщина» у стилі Кашпіровського гіпнотично навіювала: «Я точно знаю, що в Україні все буде добре. Вірю в це, бо переконана: українці не є винятком – ми ті, заради кого Він страждав на хресті і Воскрес. Тому нехай береже Вас Господь! Христос Воскрес! Воскресне й Україна!».
Педантичний історик, правда, зазначив би, що у момент страждання Христа на хресті українців ще не було на землі, тому заявляти, що «ми ті, заради кого Він страждав на хресті і Воскрес» – було б історично некоректно. Проте, не будемо педантами, врахуємо стиль пані Юлії, яка любить гучну фразу і погодимося, що Ісус Христос страждав за всіх сущих, у тому числі і за ті народи та країни, які з’явилися на світовій мапі через тисячоліття після Його Розп’яття та Воскресіння. А щодо віри в те, що в Україні усе буде добре, то поділяємо її, але хотілося б, щоб це трапилося ще за нашого життя на цій грішній землі. Бо один колись нам обіцяв, що «нинішнє покоління буде жити при комунізмі», а другий – що до 2000 року забезпечить усіх квартирами. Тому нехитру задачку – у пункті А колись усе буде добре, а у пункті Б поки що усе жахливо, можна вирішити тільки тоді, коли ми чітко спроектуємо: як, за рахунок яких ресурсів, силами яких політичних організацій і вождів можна підняти, згуртувати та скерувати маси українців на ефективний і реальний перехід із пункту Б в пункт А. Бажано безкровний.
А щодо ще однієї хльосткої фрази – «Воскресне й Україна!», то мушу сказати, що воскресають тільки померлі.
Україна ж не вмерла, як про це щоденно свідчить і гімн країни, а просто занедужала. Вона живе і бореться із хворобою – політичною, економічною, моральною. І поборе, як вірив у це Т.Шевченко – якщо буде виконано його меседж: «Борітеся».
Слова є слова і вони змагаються за уми і серця, інколи і невдало. Зате практичне змагання влади і опозиції особливо загострилося у Великодню ніч: Президент Віктор Янукович (а з ним також глава Адміністрації президента С. Льовочкін, спікер парламенту В. Литвин, прем’єр М.Азаров, народні депутати, урядовці, голови Київської обласної і міської держадміністрацій А. Присяжнюк і О.Попов) узяв участь у святковому богослужінні тільки у Києво-Печерській Лаврі, а ось Ю.Тимошенко підкреслено відвідала 4 храми різних конфесій у Києві: Свято-Володимирський кафедральний собор (Українська Православна Церква Київського Патріархату), церкву святого Василія Великого (Українська Греко-Католицька Церква), Домовий храм Димитрія Солунського (Українська Автокефальна Православна Церква) та Києво-Печерську Лавру (УПЦ Московського Патріархату). Цим пані Юля підкреслила, що вона, на відміну від Януковича, відносилася б рівно до усіх конфесій – якби стала Президентом, звичайно.

Не відстав від інших у спілкуванні із віруючими і Голова ВР В. Литвин. Він не дав «дорогим співвітчизникам» розслабитися, а суворо прорік: «Щоденне буття, жорстка і динамічна новочасна доба не перестають випробовувати кожного з нас і всю нашу спільноту на відданість засадничим християнським цінностям, готовність несхибно іти єдино істинним і рятівним шляхом…».
Народ із розумінням та християнським прощенням поставився до того, що пана Литвина постійно жорстко випробовують, і тому він мусить іти своїм «рятівним шляхом» – спочатку в апараті ЦК Компартії України, потім з Л.Кучмою як перший помічник та глава його Адміністрації, потім з Ющенком і Тимошенко (за що отримав спікера), потім з Партією регіонів і комуністами (щоб знову очолити Верховну Раду). Але те, що розуміє і певним чином прощає народ, може не простити Бог. Чи не тому у Великодню ніч В.Литвину стало погано під час Богослужіння, та так, що його забрала «швидка допомога»?
Ще раз згадаймо цитовані вище послання Глав Церков і, зокрема, слова, що «гріх порушує гармонію як духовних та і природних відносин» і запитаймо, що так згубно позначилася на стані В.Литвина? Робоча втома, нападки і звинувачення у зраді заради крісла, стреси у зв’язку із звинувачуваннями майора Мельниченка у замовленні вбивства Г.Гонгадзе і переживання, що з мовчазної згоди В.Януковича ним займуться міністр внутрішніх справ Могильов та Генпрокурор В.Пшонка; розуміння, що ПР його використала по повній програмі і на наступних виборах він їм уже не потрібен, чи може, все-таки, тяжкий гріх, який під оком Бога у Храмі звалив спікера?
Як би там не було, погодимося хоча б з такими вітальними словами В.Литвина: «Нехай завжди будуть відкриті перед Богом та людьми і ніколи не міліють криниці наших душ». Ну що буває, коли криниці душ, все-таки міліють, пан Литвин може розповісти краще від багатьох.

Зліва направо: Азаров, Могильов, Янукович, Пшонка, Литвин

Великдень широко відзначили в Україні, проте бували і казуси. Ось чудернацький символ Паски, який встановлено у Харкові з благословення мера «Гепи» Кернеса:

Так і згадується прислів’я: «Застав дурня молитися, він і голову розіб’є».
Але попри усі фарисейства та церемоніали, попри фальшиві словеса і лицемірні побажання домінувало в Україні у Великодні дні зовсім інше – масові порухи чистих сердець мільйонів щиро віруючих – малих і старих, чоловіків і жінок, бідних і забезпечених. І саме у полум’яній вірі цих сердець є вище виправдання тих мудрих слів та пекельних страждань, які залишив на згадку усім нам Той, Хто пішов на смерть і Воскрес заради спасіння кожного з нас. Якщо, звичайно, є у нас бажання, сили і прагнення до Спасіння протягом усього життєвого шляху, козацька звитяга і любов до України.
Христос Воскрес!!!

25 квітня 2011 року, Київ, світлини автора та з Інтернет-сайтів.