Щасливою є та людина, яка ніколи не переживала неприємних відчуттів і скутості в області кистей рук, тазостегнових суглобів, колін, попереку, шиї і так далі. Але таких «щасливчиків» – одиниці. Всі інші «нещасливці» рано чи пізно, потираючи ниюче місце, сумно промовляють: «сугло-о-би...». При цьому лише декотрі достатньо чітко розуміють, що ж насправді представляють собою наші біологічні підшипники, ці складні і настільки важливі для нас з’єднання кісток, не кажучи вже про їхні хвороби, а також способи профілактики та лікування останніх.

Ніщо так не зближує людей, як спільні хвороби. Пам’ятаєте розповідь О’Генрі «Родинні душі»? У будинок до заможного городянина вночі заліз злодій, але грабіж не відбувся. А чому? Їх миттєво здружила спільна недуга – болі в суглобах. Обидва руки не могли підняти. І, забувши про все, навперебій вони почали розповідати про, начебто, чудодійні засоби, за допомогою яких сподівалися позбутися виснажливої хвороби. Згадали про жир гримучої змії, про загадковий «екстракт Фінкельхема», про припарки з «голландського бальзаму” і навіть про кінський каштан, який, щоб вилікуватися, потрібно носити в кишені з боку хворого суглоба. Проте підсумок нічних посиденьок «страждальців» виявився невтішний. Обидва зійшлися на тому, що справа це серйозна.
У наші дні, коли освітній ценз населення стрімко зростає, треба тільки вітати прагнення хворих знати природу захворювання і лікувальних призначень, та й, взагалі, контролювати ситуацію. Час такий.
Найбільш поширеним захворюванням суглобів є остеоартроз, при якому завжди виникають дегенеративні зміни в хрящі суглоба. Причиною цього можуть бути травми суглоба, порушення обміну, зокрема, ендокринних залоз, вроджені «хиби» в закладці майбутньої людини і подальшому розвитку її опорно-рухового апарату.
Однак, найчастішою причиною захворювання суглобів було, є і буде старіння людини. Кажуть, суглоби зношуються від фізичних навантажень. Але сто років тому люди ходили пішки і виконували фізичну роботу значно більше. Згадайте: “Хто ходить вранці на чотирьох ногах, вдень на двох, а ввечері –на трьох?».
Відповідь на загадку давно відома: людина. В сучасних умовах багато чого швидко змінюється і відгадка ця, по суті, вже не є вірною – зовсім не обов’язково в старості «ходити на трьох ». Треба тільки навчитися робити профілактику «іржавіння».
Отже, до дегенеративно-дистро­фічих захворювань опорно-рухового апарату відносять артрози, артрозо-артрити і всім відомий остеохондроз.
Суть цих хвороб в погіршенні властивостей суглобових хрящів – їх тоншанні, зниженні гладкості та еластичності, зменшенні продукування суглобової рідини-мастила, відкладенні солей в суглобовій капсулі і зв’язках. Чому ж саме в наш час захворювання суглобів набули характеру епідемії? Тому що ми тримаємо їх на голодному пайку. Через малорухливий спосіб життя відбувається застій крові. І коли ми, нарешті, рушаємо з місця, синовіальна рідина, яка живить суглобовий хрящ, виявляється «малокалорійною».
Вчені давно встановили причини проблем з суглобами і прийшли до висновку: ніщо не може так ефективно запобігти старінню суглоба, як хороше кровопостачання навколосуглобових тканин. Адже, суглоби своїх кровоносних судин не мають, все життєзабезпечення відбувається за рахунок прилеглих артерій та капілярів. Уражаються всі суглоби, але найчастіше ті, які мають додаткове навантаження – колінні, тазостегнові, плечові.
Особливо часто страждає хребет – адже в ньому нараховується аж до 120 суглобів! За багаточисельними даними, ця проблема знайома більш, ніж 80% дорослих людей!
Сюжети «звичайних історій», які хворі розповідають на прийомі в лікаря про захворювання власних суглобів, досить схожі: «Поспішав на роботу, нахилився зав’язати шнурки. В спину так «вступило», що розігнутися вже не зміг!, «Невдало підняла на руки внука – з’явився різкий біль у правому плечі», «Щоосені після збору врожаю на дачі розпухають коліна, два тижня не можу ходити» тощо. Часта наприкінці робочого дня, особливо в людей сидячої професії; з’являється відчуття тяжкості в шиї, яке іноді переходить у ниючий біль. Виникає бажання покрутити головою i при цьому лунає характерний хрускіт, який супроводжується посиленням болю.
Механізм або, точніше, порядок розвитку подій в суглобах кінцівок і (або) хребта наступний: зношення та дегенерація хряща призводить до змін в інших тканинах суглоба: субхондральної (підхрящевої) частини кістки з її ущільненням (остеосклерозом) та розростанням (остеофітами), запаленням синовіального вистелення суглоба (синовітом) і наступним її фіброзом (рубцюванням).
Симптоми та клінічний перебіг залежить від локалізації захворювання. Найчастіше ураженими бувають плюснефалангові суглоби 1-х пальців стоп, колінні й тазостегнові суглоби, міжхребцеві, а також дистальні і проксимальні міжфалангові суглоби кісток. Ураження інших суглобів для остеоартрозу не характерні.
Остеоартроз плюснефалангового суглоба 1 пальця стопи частіше за все розвивається внаслідок різних аномалій переднього відділу стопи. Характерним є біль при тривалій ходьбі, який вщухає в спокої; набряк, болючість при обмацуванні (пальпації); З часом можуть виникати хрускіт, обмеження руху в суглобах (hallux rigitus), його ущільнення та деформація, розвиток бурситу із зовнішньої сторони, що створює передумови для більш постійних та інтенсивних больових відчуттів.
Остеоартроз колінних суглобів (гоноартроз) в багатьох випадках є вторинним і обумовлений частіше порушенням анатомічної осі гомілок – варусної (“буквою О”) або вальгусної (“буквою Х”) деформацією осі ніг на рівні колін. Для остеоартрозу зчленування між надколінником і виростками стегнової кістки, тобто частини колінного суглоба, є характерним біль при ходьбі по сходах та інших навантаженнях на це зчленування: стояння на колінах, присідання навпочіпки тощо. Для остеоартрозу всього колінного суглоба є типовим біль, який виникає після тривалої ходьби і вщухає в спокійному стані. При огляді на першій стадії захворювання зовнішніх змін суглоба зазвичай немає, виявляються лише больові відчуття при вкрай пасивних (коли згинає і розгинає не сам хворий, а лікар) рухах в суглобі. По мірі прогресування артрозу колінного суглоба скорочується час ходьби без болю, з’являється хрускіт та обмежується обсяг рухів без болю. У випадку приєднання синовіта змінюється ритм болю: з’являється стартовий біль, який вимагає «розходжування» вранці, біль при стоянні та в спокої, зокрема – вночі. При огляді може визначитися зміна форми суглоба у порівнянні зі здоровим, його кулеподібного контуру, з’являється невеликий випіт або тільки гіпертермія окремих зон суглоба; при пальпації виявляється поширена болючість, нерідко також і в сфері періартикулярних (таких, що покривають суглоб) тканин. На пізніх стадіях хвороби синовіт, зазвичай, стає постійним, хоча його прояви залишаються, як і раніше, незначними, нерідко відзначається деформація суглоба, його згинальна контрактура, біль стає практично постійним.
Остеоартроз тазостегнового суглоба (коксартроз) в 50-60% є вторинним, частіше за все, наслідком дисплазії, неправильного формування суглоба ще на внутрішньоутробному етапі життя. Це найбільш прогностично несприятлива локалізація остеоартрозу, оскільки при цьому обмежується можливість ходьби, і виникають труднощі із працевлаштуванням в осіб фізичної праці. Характер болю і клінічна динаміка по мірі прогресування схожі до тих, що спостерігаються при аналогічному ураженні колінного суглоба.

Mikhail Revich
7933 N.Lincoln Ave.,
Skokie, IL 60076
Тел. 847-933-1199
8937 W.Golf Rd.,
Niles, IL 60714
Тел. 847-375-9711