Час i Подii

У Чикаго в Українському Національному Музеї відкрилася виставка “Чорнобиль + 25...”.


	Орест Гриневич, віце-президент музею

Через світлини з Чорнобильської зони відвідувачі побачили сліди атомної ночі, залишені у квітні 1986 року, їх увага – на художніх полотнах художників Петра Ємця (Київ), Анатолія Коломийця (Чикаго), Юрія Віктюка (Лос-Анжелос) та Валентини Саніної (Чикаго). У центрі експозиції “жіночі тіні” у народному одязі з Полісся, Київщини, Чернігівщини, Волині, Житомирщини. Рукавами вишитих сорочок вони утворюють коло навколо “cаркофагу” під яким поховано Атлантиду ХХ століття. Над ним весняні дощі з черешнево-яблуневого цвіту – символ життя, любові, надія на відродження зраненої радіацією землі, – 25 років тому української і всього кілька тижнів тому японської. Тему відродження сиволізує також птаха з крилатих рушників. Експозицію закріплює колекція орденів та медалей “ліквідаторам” – німа скорбота перед тими, кого нема вже серед живих. Колекцію передав музеєві др. Юрій Подлуський.

Соняшник Віри Бий

Перший віце-призедент музею Орест Гриневич відкриваючи виставку, попросив присутніх вшанувати хвилиною мовчання пам’ять народів та країн, уражених плодом атомного століття. Фотоекспозицію озвучують підписи з поезії українських поетів у перекладі на англійську мову о. Мирона Панчука (Чикаго). Як псиголог, о. Панчук, зізнався: “ Поняття “Чорнобиль”, “зона” були для мене лише синонімами великої трагедії. Відчуття власної причетності до всього, що сталося, з’явилося лише тепер, після зустрічей з людьми, які живуть у “зоні відчуження””.

Його світлини з Чорнобиля доповнює портретна композиція “самоселів” молодої фотожурналістки Віри Бий, випускниці УКУ (Львів) та університету в Сіракузах(США). Віра є автором логотипу виставки – зображення знаку радіації на соняшнику. Прилетівши з Києва на відкриття виставки, Віра багато розповіла про життя поліщуків, до чиїх осель часто навідується, записуючи їх наспіви. “Ніби через тумани віків долинає голос прадідів. Ці люди, яких називають “cамоселами”, не бояться тримати у своїх руках лічильник Ґейґера... Вони взяли на свої плечі хрест України і нестимуть наскільки стане сили. Вони по-своєму щасливі: збирають гриби і копають картоплю, доглядають за худібкою. Вони щирі і відверті господарі...” – ділилася гостя своїми враженнями з міжнародною аудиторією. Адже на відкриття виставки прийшли представники японської громади, багатьох етнічних музеїв, американські журналісти. Уламки втраченого світу та Полісся ХХІ століття – це понад 80 фотографій, вибраних серед трьохсот, які музей отримав через соціальну мережу Facebook. Їх надіслали журналіст Мирослав Ганущак (телекомпанія ICTV, Київ, Україна), біолог Антон Влащенко (керівник Міжвідомчої науково-дослідної лабораторії “Вивчення біологічного різноманіття та розвитку заповідної справи” НПП “Гомільшанські ліси”, Харків, Україна), акторка Галина Кияшко з Голландії, чоловік якої у складі міжнародної команди радіологів працював у Чорнобилі, студентка Фулбрайтівської стипендії Дарія Калинюк, народжена у Житомирі, програміст з Тернопілля, який проживає в Чикаго Олексій Назаренко, консул України у Нью-Йорку Костянтин Ворона та Генеральне консульство України в Чикаго.

зліва направо - 1-й ряд Лариса Кухар, о.Мирон Панчук, Марта Фаріон, Віра Бий,
о. Володимир Кушнір, Віра Еліяшевська, Патриція Мацьків, Давид Танімура 2 ряд-о. Микола Бурядник, др. Юрій Мельник, Мотря Мельник, Василь Митничук, о. Богдан Налисник, Стів Демітро, Орест Гриневич

о. Мирон Панчук


автор проекту виставки куратор Марія Климчак	Віра Бий, Ліна Митничук, Джюнко Каюно та Едвард Козярский

Сьогодні Україну покладено на руїни реактора та бетонний саркофаг, а що попереду? На ці питання відповідав інженер атомної енергетики, фахівець у галузі будівництва атомних реакторів Орест Гриневич. Він виклав перед присутніми причини і наслідки катастроф у Чорнобилі і Фукусімі, доступною мовою пояснив, як працюють реактори, що побудовані в Росії, Україні та Японії і США, і яка різниця між ними. Особливо зворушив присутніх своїм словом молодий японець Давид Танімура, архівар японсько-американського музею. Його коріння у Хіросімі, там уся родина загинула від радіації, спричиненої американською атомною бомбою.”Тільки дві країни – Японія і Україна знають, що таке атомна війна. Вона невидима, невинні люди вмирають від радіації. Ми сьогодні тут разом, щоби ще раз нагадати світові про те, що небезпека чатує повсюди і планета наша, як наш з вами дім, незахищена ні перед злими силами природи, ні перед злими, бездушними вчинками людей, які не керуються розумом,”- сказав гість. Відвідали виставку також двоє молодих журналістів, подружжя Джюнко Кайюно та Едвард Козярский, які на початку травня летять у райони Фукусіми, щоби задокументувати у кінофільмі трагедію японських селян, фермерів. Вони жваво спілкувалися з українцями міста Чикаго, з гостею з України, записували інтерв’ю з людьми, серця яких переповнені сьогодні співчуттями до народу Японії та української землі.
Відгомін минулого зберігають світлини з музейної збірки, на яких зображено вибухлий реактор і мертву Прип’ять. На жаль, у серцевині праслов’янського етносу зупинилася цивілізація. Після вибуху понад 160 поліських сіл та містечок перетворилися на звалище радіоактивних відходів, із тавром “зона”, залишеним нам у спадок Радянським Союзом. Над Прип’яттю знову весна і схлипує дощами буйна зелень молодих лісів полинового краю. Як захистити культурну спадщину від техногенних катастроф, як захистити Землю від радіації? Шукаймо відповіді разом. Виставка триватиме до 25 травня. Адреса музею:
2249 W. Superior St. Chicago, Il. 60612.


Віра Бий та Олексій Назаренко	Консул Андрій Філіпчук, Орест Гриневич та представники японської делегації