Кажуть, молодь не читає. Не нарікайте! В Україні є молодь, одержима книгами. Ми читаємо в метро, у маршрутці, у перерві між лекційними парами, уночі – замість сну, у потязі – під дзвін ложечки, що розмішує цукор у стакані чаю від “Укрзалізниці”; в сумочці, чи в наплечнику одержимих літературою молодих українців, чия черга до прочитання вже настала – завжди схована книжечка.

У Харкові такі люди об’єднуються в проект “Літературне бомбардування” та навіть бомбардують літературою Донецьк, розповсюджуючи досвід літературної лихоманки ще далі на Схід України.
“Літературне бомбардування” – проект, в якому кожен присутній може презентувати свою улюблену книжку, обмінятися нею з іншими і взяти собі від інших глядачів-презентуючих те, що припало до душі. Крім того, протягом заходу ви обов’язково дізнаєтесь щось цікавеньке про літературу і її творців!
Аби вечір був цікавішим, разом із книжечкою до обміну готуйте коротенькі цікаві відомості про неї, її автора, виберіть якийсь уривок, що характеризував би твір, чи просто виявив у присутніх бажання прочитати його.
Репортаж з нещодавного літературного бомбардування у Харкові підготувала Поліна Ковальова.
17 лютого, о 18:30. Харківський літературний музей приймав всіх бажаючих букрінґерів на черговому Літературному бомбардуванні. Цей атмосферний захід зібрав близько 35 шанувальників мистецтва письма та відбувся настільки тепло і вдало, що важко було біля одинадцятої вечора наважитись, нарешті, покинути групки людей, що спілкуються, гарячий чай та солодощі і піти додому.
З колонок лунають поглинаючі ритми етнохаосу “Дахи Брахи”, учасники вечора всідаються по лавках та величезних подушках, стоять в тісняві біля рідного фортепіано Квітки-Основ’яненка, бо так ще затишніше та ближче до чарівно-шаленого світу улюбленої літератури. В кімнаті вмикається одна велика лампа, що світить на портрет Григорія Сковороди та створює приглушене світло в кімнаті, і настає час для початку. Юрко Сулима вітає присутніх, оголошує тему вечора: “Книжки, що оживають: література і драматургія в кіно”, розповідає про поняття букрінґу, як обміну книжками, в процесі якого книжка повертається до свого власника, та пропонує презентувати улюблені твори в порядку черги.
Відразу після слова Юрка – традиційний конкурс “Знай ворога в обличчя”. 20 абсолютно різних кадрів нагадують дещо знайоме. Що саме? А ось і дізнаємося. Неабияк ерудовані наші букрінґери, скажу я вам: і Довженка з Тарковським та Бондарчуком-старшим упізнають, і Берджес з Кубриком, Набоковим, Копполою, та Фінчером їм відомі. Загалом, і режисери були названі, і назви фільмів, і автори книжок, за мотивами яких були відзняті стрічки. Солодкий приз – апельсинку, отримав молодий чоловік, який розповів нам приблизно ? потрібної інформації про знову живі твори кожного автора.

Розпочали презентацію улюблених книг з Винниченка та його “Записок кирпатого Мефістофеля” та не забули згадати про наш славетний театр ім. Шевченка та виставу Степана Пасічника “Кирпатий Мефістофель”. Далі можна було кричати: “хочу прочитати” та простягати руки за “99 франками” Бегбедера, “Собачим серцем” Булгакова у збірці “Гумор серйозних письменників”, “Вірогідністю острова” Уельбека, “Fm Галичиною” Прохаська, частиною циклу романів Стівена Кінга “Темна Вежа”, романом “В колі першому” Солженіцина, збіркою віршів Й Бродського, збіркою ессеїв “Життя, смерть та інші неприємності” сучасного українського історика Ярослава Грицака., купою журналів “Країна”, та цікавезним “Невідомим Харковом”. Оля Іванищева, одна з організаторів цього чудового дійства, нагадала нам про те, що іноді дуже корисно книжки перечитувати та вже зовсім по-новому їх осмислювати. Отже? Від Олі Селінджер і його “Над прірвою в житі”, “Три товстуни” Ю. Олеші, та залишене враження кількахвилинного стояння над прірвою у житі, після читання нею уривків повісті.
Конкурс “Цитатник”, який провела Іра Петренко, виявив факт, що фільм “Іван Васильович змінює професію” знятий за мотивами п’єси М. Булгакова та викликав багато сміху, коли згадали фрази зі знайомих “12 стільців”, “Любов та голуби” та ін.
Мали б на цьому і закінчити, та не все так просто в харківських букрінґерів. Нам видають портрети письменників розстріляного відродження і ми дізнаємося, що далі в програмі – квест по музею з завданням знайти твори даних нам авторів. Завдяки цьому квесту я розумію, що після того, як прочитаю купу взятих книг, відразу візьмуся за “Місто” Підмогильного. Бо так, як не можна читати європейський та американський постмодерн, не знаючи про роботу Фромма “Заради любові до життя”, не можна читати і українських сучасників, не знаючи про справжні першоджерела вірних та цікавих ідей.
І на завершення –˜ поява нової рубрики від Сергія Тищенка “Рецензія на улюблену книгу”, в рамках якої зачитується рецензія на “1984” Оруела, та на “Невідому Україну”. Цікаві історичні факти викликали жваву дискусію та інтерес до теми. Рубрика приживеться однозначно.

І вже на остаточне завершення прозвучало читання напам’ять вірша Єсеніна в рубриці “Понти”. Поезію, перш за все, треба слухати, відчувати ритм та насолоджуватись звучанням рими. “Приходьте, розповідайте вірші”, – каже Оля. Ще одна людина: ініціатор створення лялькового театру Анна Діаз, виходить і цитує Лермонтова. Хвилина тиші після таємничого звучання поетичних строф, потім – годинне обговорення, знайомства, розповіді, враження та побажання. Виходиш на вулицю Фрунзе о десятій вечора на 17-ти градусний мороз після Літературного бомбардування з купою книжок у сумці та радієш життю. Бо вечір сповнився людьми, які щось залишили кожному від себе. І взяти для себе з таких вечорів можна далеко не тільки книжки.

Автор: Поліна Ковальова, Харків
Джерело: frikharkiv.org.ua