Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну…

…Любіть у труді, у коханні, в бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою–
і вічні ми будемо з нею!
                         Володимир Сосюра

Дуже важко, не будучи поетом, підібрати слова любові, адресовані своїй країні. Дуже важко, співаючи оду рідній землі, не здатися смішним і сліпим у цій своїй любові, витримати об’єктивність і, нарівні з фактами, донести почуття.

Як, не будучи композитором, передати подих трав, пісню струмків весною, мелодійний плескіт дніпрових хвиль, шелест величних каштанів, які біло-рожевими свічками зустрічають гостей України на Хрещатику?
Як, не будучи художником, зобразити красу рідного краю: велич зелених Карпат, безкрайній простір Чорного моря, кришталеву прозорість озер, золото пшеничних полів?
Коли я чую “Україна”, моя уява відразу малює молоду вродливу дівчину з калиновою гілкою, яка високо піднявши голову, гордо здіймається над Майданом Незалежності в Києві.
Вона ніжна і тендітна, вишукана і шляхетна, освічена і справедлива, мужня і смілива.
У свої 20 років вона – особистість.
Мабуть тисячорічна генна пам’ять дала їй можливість такою стати в ці юні роки. Пам’ять про її пращурів – князів Київської Русі, славетних гетьманів, оспіваних великими Вольтером, Гюго, Байроном, – тих, хто всю історію людства виборював право на її відродження.
Ніжність і тендітність в неї від родючої матері-землі, від зелених лісів і солов’їних гаїв, від мудрої і спокійної вдачі українських жінок.
Її шляхетність і вишуканість – мабуть, від королеви Анни, дочки Ярослава Мудрого і прабабці більш ніж 30 королів Франції. Вважається, що саме Анна привезла до Європи Євангеліє. ЇЇ скульптура вінчає портал церкви св. Вінсента в
м. Санліс (Франція). Напис на постаменті проголошує “Анна руська королева французька, 1060 рік.”.
Освіченість Україна отримала ще з книжкових скарбів Стародавньої Русі. Пізніше були Острозька (ХVI ст.) і Києво-Могилянська (ХVII ст.) академії та ціла низка знаних університетів. За статистикою, населення України належить до найбільш освічених, а кількість людей з вищою освітою на душу населення вища, ніж середньоєвропейський рівень.
Її справедливість – напевне, від Гетьмана Пилипа Орлика, автора першої Української конституції – “Пакти і Конституція прав і вольностей запорозького війська”, – складеної ним у 1710 році. Історики мають різні думки щодо того, чи був цей документ Конституцією в сучасному розумінні цього слова, або просто прогресивним твором, який випередив свій час, адже перші Конституції в Європі і США з’явилися лише сімдесят років потому. Реальної сили Конституція Пилипа Орлика так і не набула, оскільки складалася вона на чужині, а її автори не мали змоги повернутися до України. Але в історії вона залишилася як оригінальна правова пам’ятка, яка вперше в Європі обґрунтовує можливість існування парламентської демократичної республіки.
До речі, саме в той період історії, який закінчився написанням першої Української конституції, період, який із сьогоднішньої перспективи може видаватися романтичним, відбувалося гартування духу української незалежності. За неповні двісті років українці пройшли шлях від Корсунського договору – фактично першого документу, який гарантував державну незалежність і територіальну цілісність української держави, – до власної Конституції. Такий процес не міг обійтися без втрат та помилок, але, як на мене, – саме тоді було закладене відродження України, яке сталося у1991 році.
Її мужність – від українських воїнів. Протягом довгих століть відбувалося формування бойових традицій, зміцнювався дух воїнів. У важких кривавих війнах і конфліктах від часів Київської Русі до ІІ-ої Світової війни, українці гідно і несамовито захищали рідну землю, жертвуючи своїм життям задля майбутнього нащадків. І сьогодні солдати і офіцери Збройних Сил України, спадкоємці високої слави і звитяг українського козацтва, героїв визвольних змагань і переможців фашизму, гідно продовжують традиції своїх дідів і батьків. Мужність і професіоналізм, виявлені українськими солдатами у ході миротворчих операцій, вже здобули молодому українському війську повагу і вдячність у світі.
Україна знається на торгівлі. Ці навички вона здобула в часи знаменитого шляху Київської Русі “із варяг у греки”, який простирався з півночі на південь рікою Дніпро. Він сполучав Балтійське море з Чорним. “Великий шовковий шлях”, що з’єднував міста Західної Європи з Центральною Азією, Монголією та Китаєм, теж залишив свій слід. Протягом століть через територію сучасної України проходили і проходять найважливіші транспортні артерії всього Євразійського континенту.
Схильність до точних наук Україна, схоже, взяла від всесвітньо відомих українських науковців академіків С.Корольова, В.Вернадського, І.Мєчнікова, Б.Патона, С.Лебедєва, авіаконструктора І.Сікорського. До речі, під керівництвом академіка С.Лебедєва у 1950 році була створена перша в континентальній Європі електронна обчислювальна машина. Наукова школа Лебедєва, що стала головною в колишньому СРСР, за своїми результатами успішно змагалася з відомою американською фірмою ІBM.
А здібності до медицини Україні дісталися від вчених-медиків М.Амосова, В.Філатова, М.Стражеска, Ю.Вороного. У 1933 році Ю.Вороний у Харкові здійснив першу в світі операцію з трансплантації нирки. Документальне підтвердження цьому було опубліковане у 1934 році в італійському журналі “Mіnervа Chіrurgіca”. Операції вченого довели принципову можливість пересадки нирки хворому від донора і зробили значний внесок у розвиток сучасної трансплантології.
Розказавши про спадщину України, не можу не згадати про неї сьогоднішню.
Яка ж вона є? Які асоціації викликає?
Сьогодні Україна – друга за розмірами країна в Європі і п’ята – за кількістю населення. “Житниця Європи”, так називають її завдяки унікальному багатству – родючим чорноземам.
Для іноземних мандрівників її назва іноді викликає полярні асоціації. Для тих, хто тут ще не бував, це – формальні стереотипи: “Чорнобиль”, “брати Клички”, “Динамо Київ”, “Шахтар”, “помаранчева революція”. Для тих, хто побачив цю країну зсередини, це – яскраві враження такі, як “я здивований, наскільки сучасна і гарна ця країна”, “основне моє враження від України – це люди – відкриті, щирі, гостинні та красиві”.
Тут багато незвичайного для іноземців і насамперед тому, що сьогоднішній день України – це часи бурхливого зростання. Тут стрімко зводяться міста, вирує бізнес-життя, народжуються нові таланти і амбіційні плани.
У бурхливому розвитку завжди присутні яскраві контрасти: багатство і бідність, найновітніші технології і застарілі виробництва радянських часів, сучасні бізнес-центри і багатоквартирні будинки спальних районів. Розвиток демократії також проходить дуже стрімко. Динамічною є і внутрішня політика. Але сучасна Україна незмінна в одному: вона швидко привносить у своє життя сучасні європейські та загальносвітові стандарти, інтегрується в європейські та євроатлантичні структури безпеки і співробітництва, розкриває правду світовому співтовариству про трагічні сторінки своєї історії, зокрема Голодомор 1932-33рр.
А ще, з понад 100 країн світу, які займаються космічною діяльністю, Україна впевнено тримає четверте місце після США, Росії, Франції. Потенціал української ракетно-космічної галузі високо оцінила Єврокомісія. До складу космічної галузі України входить близько 30 підприємств, конструкторських бюро та інститутів. Українськими ракетоносіями за роки незалежності здійснено більш ніж 70 пусків та виведено на орбіти більше 130 космічних апаратів. Українські вчені беруть участь у 25 міжнародних наукових, а підприємства– у 50 комерційних проектах, найзначніші з яких “Морський старт”, “Дніпро”, “Циклон-4”. Розроблений в Україні ракетоносій “Циклон” фахівці вважають найнадійнішим у світі.
Серед найяскравіших здобутків українського літакобудування– найбільший в світі літак АН-225 “Мрія”, а також найпотужніший літак АН-124 “Руслан”. Ці “залізні птахи”, що сконструйовані лідером літакобудування АНТК ім. Антонова, без перебільшення здійснили революцію на ринку авіаперевезень крупногабаритних та надважких вантажів. Їх поява змінила ідеологію проектування промислових установок, електростанцій, авіатехніки, різних видів транспорту. У 2001 році, літак “Мрія”, взявши на борт вантаж у 253 тонни, за один політ установив більше ніж 124 рекорди.
Український спорт – це окрема сторінка досягнень моєї держави. Європейські види спорту, такі як футбол і боротьба почали поширюватися в Україні з кінця XIX ст. Всій Європі було відоме ім’я українського борця греко – римського стилю Івана Піддубного. Чимало перемог здобули українські спортсмени, виступаючи у складі збірних команд СРСР з різних видів спорту. Легендами минулого століття є такі українські імена, як стрибун Сергій Бубка (35 світових рекордів), футболісти Олег Блохін та Ігор Бєланов, яких було відзначено “золотим м’ячем” як найкращих футболістів Європи. Знана в світі й українська школа художньої гімнастики. Зірками цього виду спорту свого часу були Ірина Дерюгіна і Лариса Латиніна, яка завоювала 18 олімпійських медалей (9 золотих, 5 срібних та 4 бронзові)– це найбільше досягнення в історії олімпіад. Усього українськими спортсменами було завойовано більше чотирьохсот олімпійських медалей. Сучасна Україна відкриває багато нових зірок, які сяють на спортивному небосхилі сьогодні: боксерів-легенд Володимира і Віталія Кличків, яким на сьогодні немає рівних у світі, плавчиху Яну Клочкову, гімнастику Ганну Безсонову, легкоатлетку Жанну Пінтусевич-Блок, футболіста Андрія Шевченка та багатьох інших, яких знають далеко за межами України.
Що ж ще згадати про іменинницю?
Україна – це історико-культурна скарбниця, яка створювалася впродовж тисячоліть як пращурами українського народу, так і десятками інших народів, що населяли ці землі. На теренах України знаходяться понад 125 тисяч пам’яток історії, археології, монументального мистецтва, 14 тисяч пам’яток містобудування й архітектури, 46 історико-культурних заповідників, численні музеї, в яких зберігається понад 10 мільйонів експонатів. Деякі зібрання та об’єкти мають світове значення. Так, до Списку світового культурного надбання ЮНЕСКО внесені, зокрема Печерська Лавра, Софія Київська, центральна частина міста Львова (загалом, це близько 200 пам’ятників архітектури).
В Україні є багато дивних і цікавих речей. Наприклад, трембіта – найдовший в світі музичний інструмент. ЇЇ довжина може сягати чотирьох метрів. Діапазон трембіти– дві з половиною октави. Її звуки чутно більш ніж за десять кілометрів. Цей традиційний для жителів українських Карпат інструмент використовується і досі. Трембітарі сповіщають горян про важливі події.
Або міст, що починається і закінчується по одну сторону річки. Якщо не вірите, можете переконатися на власні очі, якщо відвідаєте Кам’янець-Подільську фортецю, що на Хмельниччині. Стара фортеця розташована на скелястому острові, охопленому петлею каньйону річки Смотрич. Таким чином, міст, що веде до фортеці, пролягає між двома точками правого берегу однієї річки. Це єдиний міст в світі, що тримається без усіляких підпор, а спирається тільки на скелі. За однією з гіпотез, цей міст було зведено римлянами ще у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. Нині Кам’янецька фортеця включена до переліку ЮНЕСКО.
Україна співоча країна. І недивно, що українські оперні голоси відомі усьому світові: Іван Козловський, Соломія Крушельницька, Раїса Кириченко, Борис Гмиря, Микола Кондратюк, Дмитро Гнатюк, Анатолій Солов’яненко, наші сучасники – Вікторія Лук’янець, Валентина Степова, Володимир Гришко.
Співають в Україні всі – і в радості, і в тузі. І як не дивно, співають напрочуд красиво. Важко уявити собі будь-яке наше свято, на якому б не лунали українські пісні – щирі, мелодійні, ті, що долинають до самого серця, і ті, які піднімають бойовий дух. “Місяць на небі…”, “Розпрягайте хлопці коні…”, “Зеленеє жито зелене…”… В цих народних піснях – уся Україна. Мені дуже подобаються поетичні рядки Івана Драча, присвячені українській пісні:
А пісня – це душа.
З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонця сяйво їй лиша.
Чим глибше пісня, тим ясніш душа.
Справжнім українським соловейком, співачкою, яку називають берегинею української народної пісні, голосом душі українського народу, є народна артистка України Ніна Матвієнко. Її голос торкається самих глибин серця. Декілька поколінь українців і тих, хто жив на теренах Радянського Союзу, виріс під музичні твори в її виконанні.
У рамках відзначення 20-ї річниці Незалежності України 24 травня ц.р. Ніна Матвієнко разом з дочкою Антоніною приїде в США, де дасть сольний концерт у рамках культурного проекту “Українська весна Вашингтона”. Зустріч з Ніною Матвієнко не лише принесе естетичну насолоду, а й прочинить двері до загадкової української душі.
Можна ще багато написати цікавого про мою країну. Але, щоб описати все, що проситься на папір, потрібен формат багатотомного зібрання.
Краще побувайте в Україні! І ви відчуєте пульс динамічного життя в тій частині європейського континенту, яка ще два десятки років тому була для більшості іноземців terra incognita. Упевнена, знайомство з Україною стане для Вас яскравим враженням, забути яке Ви не зможете ніколи!
Наразі я закінчуватиму свою розповідь про рідний край. Лише затримаю увагу шановного читача відповіддю на питання, яке найчастіше задають мені іноземці, що цікавляться моєю країною: якого походження сама назва “Україна”?
Насправді, однозначно відповісти на це запитання важко. Нині над ним дискутують вчені з різних країн. Існує версія, що це ім’я походить від слова “окраїна”. Але мені більше подобається інша: в українській мові й досі є слово “украяти”, що в сучасній інтерпретації означає “виділити”, “відокремити”, а в давнину воно означало “земля, виділена Богом...”.
Хтось з мудреців колись сказав, що Бог посилає випробування лише тим, кого любить, і ніколи не дає страждати більше, аніж це можна витримати. І я свято вірю в те, що моя країна гідно здолає усі випробування, що випадають на її долю, і житиме довічно щасливим мирним життям.

Керівник Культурно-інформаційного центру
Посольства України в США
Владислава Бондаренко