Національна виставка України у Сполучених Штатах Америки, яка проходила у Чікаго 14-16 грудня минулого року, зуміла привернути увагу тих, хто шукає контактів з українськими бізнесовими колами. Читачі вже мали змогу в загальному ознайомитися з напрямками роботи виставки. Сьогодні Вашій увазі пропонуються інтерв'ю з представниками двох цілковито відмінних галузей народного господарства України.

Директор Ужгородської швейної фабрики Мирослава Каламуняк

На виробництві якої продукції спеціалізується Ваше швейне підприємство?

Наше виробництво цілковито підпорядковане інтересам жіноцтва. Ми шиємо для них жакети, пальто, штани, блюзи. Наша фабрика є доволі великою - понад п'ятсот працюючих, але значна частина робочих місць розташована у сільській місцевості, де ми повідкривали багато наших невеликих цехів, тим самим, створивши нові робочі місця для людей.

Дивлячись на представлені на виставці зразки продукції Вашого підприємства у мене виникає думка, що Вам вдалося зберегти виробничу інфраструктуру, яка залишилася у спадок від Радянського Союзу?

Ви маєте цілковиту рацію, але я ще й додам, що нам вдалося, не лише її зберегти, а й примножити. Ми потужно розрослися, модернізували устаткування й технологію виробництва. Нам вдається успішно використовувати й наше місцезнаходження, адже кордон поруч, а за ним - європейський ринок збуту. Звичайно, що він вимагає продукцію високої якості, але з цим у нас проблем не виникає, адже впродовж існування продукція нашої швейної фабрики завжди славилася своєю якістю.

А як щодо іноземних інвестицій?

Сьогодні, якщо є лишень можливість, кожен намагається використати цей козир. Протягом останніх п'яти років інвестиційний потік у наше підприємство значно зріс. Але був період, особливо, після розвалу Союзу, коли ми змушені були обходитися власними силами. І треба сказати, що ми і тоді успішно справлялися з труднощами, що виникали у нашій роботі.

Зараз ми почуваємо себе цілком впевнено: ростуть обсяги виробництва, зростає й заробітна платня працівників. Якість нашої продукції висока, а свідченням цього є її конкурентоспроможність на зарубіжному ринку.

Тобто, Ви з оптимізмом дивитеся у майбутнє?

Так. Ми знаємо, що необхідно робити, щоб не потонути у бурхливому морі ринкової економіки. Зрештою, сьогодні, кожен, хто хоче працювати, творити - має для цього всі умови. Нові умови в оподаткуванні теж сприяють підприємцям, так що залишається лише працювати та зростати.

Я хотіла б нагадати тим, хто часто скиглить, нарікаючи на важкі умови для бізнесу: згадайте, як ми жили за часів Радянської влади, згадайте сірість наших свят (про будні я вже мовчу), згадайте, як ми заздрили людям з-за "залізної завіси", як мріяли потрапити за неї - і запитайте себе чи хотіли б ви знову так жити. Переконана, що відповідь заздалегідь відома всім. Тому не нарікаймо на життя, а берімося до роботи і тоді всі заживемо краще! А щоб так жити, як живуть у Сполучених Штатах Америки, то й працювати треба так, як працюють американці. І результат не забариться!

Чи змінився політично-економічний клімат на Закарпатті?

Безперечно. У нас припинилися будь-які політичні репресії. Мені видається, що сьогодні ми маємо аж забагато демократії. Іноді, в Інтернеті можна натрапити на такі "перли", в яких дописувачі, навіть, дозволяють відверто зневажати нашу державу. Читати це справді неприємно, але з іншого боку, нехай краще буде так, ніж як це було до 2005 року. Видається, що люди дуже швидко забувають в яких політичних умовах вони перебували за попереднього керівника держави.

У нас є всі умови, щоб краще працювати, заробляти й достойно жити у своїй державі. Лише за останні п'ять років заробітна платня виросла майже у три рази (правда, ціни теж зростають, але ці процеси взаємопов'язані).

Світ відкритий перед нами і наш приїзд до Сполучених Штатів Америки - є яскравим свідченням змін до кращого!

* * * * *

Український науково-технічний потенціал у галузі ракетобудування відомий ще зі середини п'ятдесятих років минулого століття. Дніпропетровське виробниче об'єднання "Південмаш" та конструкторське бюро "Південне" активно та потужно працювали й продовжують працювати у цій сфері. Завдяки розробкам українських інженерів-конструкторів та науковців на навколоземну орбіту виводяться супутники багатьох країн світу, в тому числі й таких потужно розвинутих як Франція, Німеччина чи Сполучені Штати Америки.

Про досягнення аерокосмічної галузі розповідає Заступник генерального директора Національного космічного агентства України Едуард Кузнєцов.

На цій виставці ми демонструємо деякі проекти, які здійснюємо разом з американськими партнерами, зокрема, проект "Sea Launch", так званий морський старт, в якому беруть участь такі українські підприємства як Південний машинобудівний завод, який знають більше як "Південмаш" та КБ "Південне", а також американський "Боїнг". Окрім того, ми демонструємо ракету "Дніпро", за допомогою яких у космічний простір запускалися американські супутники.

У цьому році ми запустили модуль на замовлення американської фірми, яка буде здійснювати для майбутніх космічних туристів, будівництво космічного готелю на навколоземній орбіті. Це ще один наш спільний з американцями проект. Крім того, спільне українсько-американсько-російсько-норвезьке підприємство "Sea Launch" планує здійснити у 2007 році проект "Land Launch", так званий, наземний старт. Запуск передбачається здійснити з космодрому Байконур, у Казахстані.

Усі наші партнери за програмою "Sea Launch" доповнюватимуть спектр пускових послуг з наземного старту. Це наочно свідчить про успішну співпрацю Національного космічного агентства України з американськими фірмами.

На цій виставці ми запропонували також декілька проектів, які можна здійснювати в інтересах наших країн, зокрема, захоронення радіоактивних відходів. Ми розробили контейнери спеціальної конструкції, в які можна закладати радіоактивні відходи і захоронювати їх у спеціальних сховищах, які з цією метою будуть побудовані. Аналізи показують, що ці контейнери надзвичайно надійні на дуже тривалий час. Таким чином, ми зможемо вирішити багато проблем, пов'язаних з розміщенням та захороненням цих радіоактивних відходів, у країнах, де їх накопичилося дуже багато.

Хочу зазначити, що ми маємо непогані контакти з NASA. Керівництво цього аерокосмічного центру запросило в цьому році Україну для участі в планетарній місії, яка оголошена президентом Сполучених Штатів Америки два роки тому. Українська сторона запропонувала свої можливості у розробці цього проекту, в тому числі, в освоєнні супутника Землі - Місяця та інших планет Сонячної системи. Ми можемо бути корисними своєю допомогою як у науковій частині, так і в деяких практичних проектах. Зараз іде відпрацювання з керівництвом NASA наших можливостей та врахування спільних інтересів, де ми можемо один одному допомогти.

Я вважаю, що співробітництво зі Сполученими Штатами Америки є для нас плідним і ми раді, що наші американські партнери задоволені роботою українських фахівців та науковців. Американці дають дуже високу оцінку українським фахівцям, які працюють у космічній сфері.

Як Вам вдається утримувати на такому високому професійному рівні наш потенціал та яким чином вдається затримати відтік українського інтелекту за кордон, адже відомо, що умови праці за кордоном є значно кращі від тих, що є в Україні?

Мушу визнати, що це надзвичайно гостра проблема і я не хочу кривити душею. Скажу щиро, що у нашій галузі дійсно є кадровий відтік науковців та інженерів-конструкторів. Але він не є таким загрозливим для аерокосмічної галузі. Ми працюємо над тим, щоб зберегти цих людей, так званий, кістяк, найталановитіших та професійно підготованих спеціалістів. Крім того, ми надзвичайно продуктивно і цілеспрямовано працюємо над підготовкою молодих фахівців, тому що в якийсь момент у нас утворився певний віковий розрив між сформованими фахівцями, які вже досягли певного критичного віку та представниками молодшого покоління, бо середнього покоління фактично не виявилося. І Слава Богу, що у нас ця молодша генерація з'явилася, бо це є перспектива подальшої нашої роботи.

Сьогодні ми маємо в Дніпропетровському, Харківському, Київському університетах факультети, які готують фахівців для нашої галузі. Також ми маємо Національний центр аерокосмічної освіти молоді. Він знаходиться в Дніпропетровську і працює зі школярами, студентами та аспірантами. Робота цього Центру багатопланова, зокрема, вона скерована на формування у наймолодшої нашої генерації зацікавленості у космічній техніці, космічній науці. А студентам та аспірантам Центр аерокосмічної освіти дозволяє поглиблювати ці знання і задає вектор у якому напрямку рухатися молодим науковцям та інженерам-конструкторам. Треба зазначити, що Національне космічне агентство України всіляко підтримує їхню роботу.

Ми навіть пішли на те, що в космічній програмі України передбачили кошти на створення українського молодіжного супутника, тобто, створили умови, щоб наша молодь працювала не лише на папері, а щоб вона втілювала свої задуми у практичній роботі. І сподіваюся, що вже через рік такий супутник ми будемо запускати. Ця ініціатива захопила багатьох молодих, залучаючи їх до роботи у цій галузі. Ми проводимо конкурси, відбираємо кращі роботи, які можуть бути використані у цьому супутнику. Для молоді - це надзвичайно цікаво.

Ця робота була започаткована за допомогою американських фахівців. Коли у космос вперше полетів громадянин Незалежної України Леонід Каденюк, то ми разом з американськими колегами провели велику освітню програму. У той час, коли Каденюк був на навколоземній орбіті разом з ним на Землі проводили подібні експерименти понад двадцять тисяч школярів.

До цього моменту ми йшли два роки: ми готували вчителів біології, вихователів, самих учнів для того, щоб вони самостійно вміли проводити цей біологічний експеримент. І коли у 1997 році Леонід Каденюк полетів у космос, то ці двадцять тисяч школярів разом з ним проводили роботу, а потім звіряли - які результати отримав космонавт на орбіті, а які результати отримали вони на Землі.

Цікаво, що разом з українськими дітьми у цьому експерименті брали участь декілька тисяч учнів зі Сполучених Штатів Америки. Вони теж порівнювали свої результати не лише з космічними, а й результатами їхніх ровесників з України. Тому саме такі програми залучають молодь до сучасних технологій, до освоєння космічної техніки і я вважаю, що якщо молодь піде у цю сферу, то ця галузь буде успішно працювати. І хочемо ми чи не хочемо, людство повинно й далі активно працювати у цьому напрямку.

А що Ви можете розповісти про ракету D3SL?

Ця ракета працює в автоматичному режимі. На платформі, коли протягом п'яти годин йде підготовка до старту, немає жодної людини. Усі перелітають на вертольоті на корабель, що знаходиться на віддалі щонайменше п'яти миль від пускової платформи. Якщо ж раптом щось трапляється, як до речі було минулого разу, коли щось належно не спрацювало, то ракета протягом однієї хвилини відключилася і зупинила старт, тобто і ракета, і супутник були збережені. На пускову платформу знову приїхали фахівці, подивилися, поправили і через день старт пройшов успішно.

При яких допустимих погодних умовах може відбутися старт?

Море чи океан повинні бути більш-менш спокійними. Запуски допускаються при трьохбальному штормі, але коли хитавиця переходить цю шкалу, то старт відміняють. Це пов'язано з тим, що висота ракети становить шістдесят метрів.

А яка висота ракети "Дніпро"?

Ця ракета значно менша, її висота приблизно 33-34 метри.

"Дніпро", або як цю ракету ще інакше називають "Сатана" є продуктом спільного виробництва?

Ні, це цілковито український продукт, але коли в силу обставин, Україні довелося позбутися цих ракет, то їх вивезли до Росії і сьогодні їх на озброєнні в українських Збройних Силах немає. У зв'язку з тим, що "Дніпро" стоїть на озброєнні Росії, то ми створили спільне українсько-російське підприємство. Однак, ми супроводжуємо ці ракети, регулярно робимо гарантійне обслуговування й усі регламентні роботи, тобто, все, що необхідно, щоб ці ракети стояли на озброєнні та нормально функціонували.

"Сатана" - це міжконтинентальна балістична ракета, подібної якій немає на озброєнні навіть у Сполучених Штатах Америки.

А яка дальність польоту цієї ракети?

Можна сказати, що безкінечна. Я поясню, що я маю на увазі. Ця ракета може пролетіти віддаль у 15 000 кілометрів, але у режимі чергування ракета може йти на орбіту і там (на орбіті) знаходитися стільки скільки потрібно, очікуючи на відповідні команди. Коли ж така команда з Землі поступає, то ракета згідно своєї програми повинна в космічному просторі переорієнтуватися на задану ціль і летіти у ту точку планети, куди й передбачає ця програма.

Хто створив першу подібну балістичну ракету?

Це була розробка Бюро Сергія Корольова. Стартувала ракета такого типу з космодрому Байконур. Наші ж фахівці у Євпаторії лише стежили за першим космічним супутником і приймали перші сигнали з орбіти. Подібно було й коли в космос полетіла перша людина - Юрій Гагарін.

Коли ви розпочали цю працю?

У межах Радянського Союзу ми постійно співпрацювали з іншими науковими лабораторіями та аерокосмічними центрами, як партнери, тобто, ми виконували певну частину роботи. А в1963 році ми створили свій перший супутник ДС-1 (Дніпропетровський супутник), який цілковито був сконструйований та виготовлений у Дніпропетровську. Протягом майже півстоліття космічної ери в Україні було розроблено, зроблено та запущено у космос понад 400 супутників.

Це вражаючі цифри. Ми можемо бути гордими, що маємо такий потужний аерокосмічний потенціал. Сподіваюся, що зусиллями наших науковців та інженерів-конструкторів він і надалі зростатиме й Україна ще скаже своє вагоме слово в аерокосмічній галузі.

Дякую, Вам, пане Кузнєцов за цікаву розповідь й певен, що Національна виставка України у США стане успішним трампліном у розвитку тісніших контактів в аерокосмічній галузі між українською та американською державами.