Минулого тижня все українство обговорювало надзвичайно важливу подію у духовному житті – вибори нового патріарха Української Греко-католицької Церкви.

На інтронізацію нового Верховного Архієпископа УГКЦ владики Святослава (Шевчука), яка відбулася у греко-католицькому кафедральному храмі Воскресіння Христового в Києві, прибули тисячі представників духовенства, політичної еліти, віруючих. Серед них були і мешканці українського Чикаго, голова УККА, відділ Іллінойс, Олесь Стрільчук та Заступник голови Павло Бандрівський. Вони люб’язно погодилися розповісти про свої враження від поїздки та зворушливої події, яка безумовно запам’ятається на все життя.
Розкажіть, як вам вдалося стати учасником такої важливої історичної події?
О.Стрільчук: Ми їхали на наради до центру Відродження ім.Бандери в Києві і так склалося, що ми отримали запрошення на інтронізацію через центр Відродження.
Які ваші враження від поїздки?
П.Бандрівський: Вражень багато і всі позитивні. Загалом це була унікальна подія, яка трапляється може раз в житті. До неділі погода була несприятлива: падав дощ, навіть сніг. А в неділю випогодилося, світило сонце і це навіть видавалося досить символічним перед такою подією. До церкви ми прийшли за годину до церемонії, тож мали нагоду вибрати зручне місце, щоб усе добре бачити, а також зустрітися і поспілкуватися із багатьма нашими знайомими з України і не тільки. Дуже цікаво бути свідком події, яка стала частиною історії. Ми могли спостерігати за всім процесом від початку до кінця. Коли прибув Блаженніший Любомир, і його провели на почесне місце, ми стояли поруч. Згодом уся офіційна процесія зайшла до церкви – спочатку семінаристи, тоді священики, за ними – вище церковне духовенство, і завершив хід Блаженніший Святослав.
Чи були там представники тільки греко-католицької церкви в Україні, чи й духовенство з-за кордону?
ПБ: Українська греко-католицька церква була представлена багатьма багатьма священиками та почесними гостями з-за кордону. Ми мали нагоду зустрітися, наприклад, з Владикою з Австралії, а також особисто привіталися з делегацією з Америки – нашим митрополитом Степаном Сорокою, який очолював делегацію, а також Владикою Павлом Хомницьким зі Стамфорду, Владикою Іваном Буром з Клівленду. Зустріли також Владику о. емерита Лостина.
Здається, було понад 40 різних владик. Були й представники інших церков – болгари, греки та інші, що прийшли на інтронізацію, були представники від православних церков, які знаходяться на українських теренах. Від Української православної церкви Київського патріархату прибув сам патріарх Філарет. Було кілька офіційних представників від Папи Римського – кардинали і навіть папський нунцій, який наприкінці мав особисте привітання для Блаженнішого Святослава від Папи Бенедикта.

ОС: Був також о. Гудзяк від УКУ, владика Святослав був його попередником у богословській академії. Були всі ті владики, які брали участь в Синоді, був також о. Галадза, священик нашої парафії Володимира і Ольги. Вдалося нам різних людей там зустріти.
ПБ: Крім представників духовенства прибули й відомі політики. Був там Віктор Ющенко з дружиною Катериною, яку ми особисто вітали від рідного міста Чикаго. Були Наливайченко, колишній голова СБУ, Арсеній Яценюк з дружиною, колишній віце-міністр Іван Васюник, з яким ми мали зустріч. Прийшла на прийом і Юлія Тимошенко з великим букетом троянд, в соборі, правда, її не було. Зате була Анна Герман, яка стояла поруч з Ющенком.
Чи вона була, як офіційний представник уряду?
ОС: Невідомо, бо на прийомі привітання від Януковича, який у цей час був за кордоном, вона не зачитувала. Герман одразу пішла, коли Владика почав прощатися з усіма. Напевно, їй не вдалося підійти і сфотографуватися з патріархом. Вона мала також букет квітів.
Владику вітали усі, особливо багато було представників української молоді. Як він зауважив у своїй проповіді, пересічний вік українського священика – 35 років, і саме молодь є майбутнім нашої церкви і держави. До молодих людей він звернувся зі спеціальним закликом.
Як на вашу думку, старші представники церкви, які мають більший досвід, більше пережили на своєму шляху, доброзичливо сприйняли прихід нового, молодого Владики?
ОС: Я не знаю, як усе відбувалося в Синоді, бо владики дуже чітко дотримувалися “privacy”, але назовні все виглядало святково, урочисто, панувала єдність і особливий піднесений дух в самому соборі.
Як ви гадаєте, чи зможе Блаженніший Святослав повноцінно замінити владику Гузара, який мав надзвичайно великий авторитет у пастви, духовенства, і, навіть, уряду? Адже у цьому випадку певну роль відігравала навіть вікова субординація. Ви спілкувалися з багатьма поважними людьми, що вони думають з цього приводу?

ОС: Мені здається, що усі є наповнені оптимізмом, що патріарх Святослав буде добрим, гідним, плідним провідником церкви. Він є надзвичайно добре вишколений, має хорошу освіту, знає досконало декілька мов, патріотичний, молодий і має дуже добрий підхід до людей. З ним можна просто поговорити, він стояв до самого кінця і прийняв останнього бажаючого, який хотів з ним поспілкуватися. Він дуже гарно і доречно відповідав. Я його привітав від Українського Конгресового Комітету і від української громади в Чикаго, парафії Володимира і Ольги і згадав йому між іншим, що я народжений в Аргентині. Він тим захопився, бо теж пов’язаний з цією державою. Висловився дуже гарно про УККА: “Я за вашою працею слідкую і шаную, хочу до вас приїхати. Попередьте вашу громаду, що коли я приїду, то обов’язково хочу зустрітися з вашою молоддю”.
ПБ: Це питання є дуже суттєве. Коли ми запитали про це у нашого доброго друга о. Миколи Матвіївського з Англії, він відповів так: “Знаєте, його попередники – владика Сліпий і владика Шептицький – обоє були дуже молоді, і обоє врятували українську католицьку церкву. І тепер ми покладаємо надію, що Блаженніший Святослав врятує українську католицьку церкву”. Ми теж мали нагоду зустрітися з Тетяною Ставничою, батьки якої приїхали з України, але вона народилася в Америці, закінчила NorthWestern University, працювала у Вашингтоні, навіть в УНІС. Останнім часом вона працює в кураторії в Києві при католицькій церкві, і вона мала нагоду дуже близько співпрацювати з Блаженнішим Святославом. Враження від нього у всіх було однакове – це людина високого інтелекту, але має милий людський підхід. Він є експерт у різних сферах, є хорошим організатором. Там при кураторії він багато упорядкував, відкрив певні відділи, включно з відділом, який буде опікуватися грантами, благодійною допомогою, працею церкви. І всі навколо нього були впевнені, що рано, чи пізно він стане патріархом. Тож очевидно, що церковна політика була вирішена правильно. Всі є ним дуже захоплені і задоволені. І всі, хто мав нагоду спілкуватися з ним особисто, почути його слова, зрозуміти його мислення і судження про місію української церкви – вважають, що він є саме та людина...
Тобто, ви вважаєте, що він має яскраво виражені організаційні здібності, є хорошим адміністратором?
ПБ: І духівником! Це все разом! Як кажуть американці “total package”!
Тобто зможе направити в правильне русло і зорганізувати правильний розвиток...
Можливо, Блаженніший Любомир якраз його планував на ту посаду, коли два роки тому відправив Святослава за кордон, щоб він набрався досвіду, щоб мав ширше уявлення, що там діється в світі, щоб навів певні контакти за кордоном. У свій час він також був в Римі. Це є така людина, яка здобула багато досвіду за короткий проміжок життя..
ОС: Це є дуже поважна думка. Тут треба наголосити на далекоглядності патріарха Гузара, що він зрозумів, як треба планувати майбутнє. Ми не знаємо того, що говорилося на Синоді, яка там панувала політика, але мусимо зрозуміти, що ім’я Святослава не впало з неба випадково. Це є молодий, сучасний український патріот, який зараз в противазі цій владі уже вчасно перебрав керування українською греко-католицькою церквою. Він є надзвичайно добре “озброєний”, щоб продовжувати цю працю.
Ви назвали його патріархом. Відомо, що УГКЦ патріархом називали лише Йосифа Сліпого, а всіх решту – просто владиками. Чи було його названо патріархом офіційно? Чи можливо, щоб цей церковний сан він зумів отримати офіційно від Риму?
ОС: Сам владика Святослав заявив, що його основною місією є бути провідником УГКЦ, а вже Папа Римський у спокійний і закономірний час дасть своє рішення.
ПБ: Серед східних церков, які підпорядковуються Папі Римському, є шість, які мають патріарха. Серед них усіх найбільшою є УГКЦ за чисельністю віруючих, потужністю і перспективою. Тому було б дуже до речі визначити його як патріарха. Але ми знаємо, що там в певній мірі відіграє роль політика, а саме стосунки Росії і Риму, то побачимо як Бог поможе з цим.... Проте є надія, що рано, чи пізно Папа Римський визначиться з українським Патріархом.
Після Києва Блаженніший Святослав відбув до Риму. Там на плацу його привітав Папа, а також півтори тисячі українців. І коли українці співали “Многая літа” Папа Римський встав, що було дуже зворушливо.
ОС: Це завдяки тій потужності нашої еміграції в Італії, там є більше півмільйона українців. Але повертаючись до питання церковного сану Патріарха – титул є титулом, а головне – духовне відчуття. Коли ми говоримо про Андрея Шептицького чи Йосифа Сліпого, то це були наші провідники, наші батьки, які опікувалися долею нашого народу. Так що цілком правильним є те відчуття, що це наш патріарх. І сподіваємося, що він відіграє свою велику роль у захисті українського народу у даний час.
Як ви гадаєте, чи буде мати нагоду Чикаго привітати Блаженнішого Святослава?
ПБ:Думаю, що то би було дуже корисно, бо, як ми були в тому соборі, ми собі тільки уявляли, як він буде виглядати через 5-10 років. Фактично там ще іде будівництво повним ходом, і назовні і в самому соборі. Ще навіть не мають постійних ікон, немає ламп, на все те потрібні кошти. Якби Блаженніший поїхав по діаспорі, багато пожертв би зложилися на певні потреби. А ще – духовне відновлення. Ми переконані, що коли парафія нині має нагоду почути його слово, побути в його аурі, це відновлює щось у душі, дає додаткову енергію. З багатьох сторін було б доцільним, якби він приїхав сюди і відвідав Америку, зокрема Чикаго. Цілий світ вже знає про щедрість українського Чикаго.
Я через тиждень буду у Філадельфії, якраз побачу митрополита і піднімемо питання, як воно має виглядати офіційно. Напевно, то все має іти через церкву і через його руки.
ОС: У цьому грає велику роль сама особа патріарха Святослава. Коли Чикаго відвідав патріарх Йосиф, то наша громада згуртувалася. Люди заповнила всі вулиці, тому мусіли мати спеціальну відправу у Grand Park, де відбулася урочиста служба Божа. На світлинах ви можете побачити море людей. То була його стратегія стосовно українського народу на противагу радянській владі, щоб проявити себе у відвідинах кожного осідку українців у світі. Я знаю, що в нього не було інших думок, він мусів то виконати, то було його Боже доручення. А у владики Святослава, є його енергія, його молодість, він зуміє це продовжити.
Можливо він зуміє об’єднати всіх українців...
ОС: Це ми відчули в патріаршому соборі, там були тисячі людей навколо нас, преса, камери, високопосадовці, і всі вистояли цілі чотири години, ніхто нікуди не пішов. Шкода, що не було представників чинної влади. Мене дивує, як українська влада мислить про такі речі, бо шлях до народу є шлях через нашого патріарха.
Будемо сподіватися, що ця слушна думка колись дійде і до них. Але це, мабуть, уже буде інша влада й інші урядовці – молоді, освічені, духовно багаті, які зможуть змінити лице нашої держави, а владні підвалини будуватимуть на духовності, патріотизмі та професіоналізмі, як Блаженніший Святослав. Щиро дякуємо вам за цікаву розповідь.