rss
09/30/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Друкується вперше

Депутату Плутнікову приснився страшний сон: з України виїхав всенький народ; з цієї причини вже ніхто не вимагав перевиборів, підвищення пенсій, навіть, гречки та муки. “Куди поїхали? На Колиму, Європу чи навіть, Америку?” Ним оволодів жах. Тіпався у сні, щось кричав і мукав: “Треба закон, щоб не сміли, щоб не знали, не змогли”. Прокинувся, глянув у вікно – ще ніби ходять. Ось бабуся поволокла до підземного переходу колясочку з якимось крамом.

У Верховній Раді не голосували, не було команди. Поруч сиділа ще “бойова” його подруга, що досиджувала тут свій “партійний рейтинг” єдиної партії, що була при Союзі. Вони ще колись у школі на задній парті грали у “підкидного дурака”. Знадобилось це тепер при голосуванні – кнопки вигравали у їхніх руках, як клавіші на роялі.
І знову ті страшні сни. Та вони зливались із реальністю. В Європі зливи, снігопади, всюди пожежі, землетруси. В океані знайшли новий безлюдний острів. В першу чергу збудували банк.
А в науці прогрес великий. З’єднали цей банк підвісною канатною дорогою через океан, при домозі підводного флоту. Бо з такими “манами” можна той народ і там наздогнати і змізкувати, як працювати на себе заставити. А статків вистарчить і на внуків та правнуків. При загальній кризі і в Штатах можна нерухомість придбати. Плутніков перестав розуміти, чи він на засіданні Ради чи в глибокому сні.
В “бойової подруги” виходило краще з тими кнопками. Він якось забив собі праве коліно, поцілив не в те місце. А от Любаша, просто “клад” для кнопкодаву. А йому треба в Європу. Наші місцеві екскулапи не справляться з такими болячками. Та що вони можуть зі своєю відсталістю, хіба що по голівці погладити свого пацієнта, поспівчувати... Два тижні лікувався в Європі. А “бойова подруга” закривала всі тили. Бореться по жіночому, всі методи доступні.
Борсається він у сні, сопе, хропе. Якесь чортовиння! Опинився сам у сесійній залі. Треба натиснути на всі кнопки. Де всі інші? Напевно заблокували вхід від противників.
Ага, він повинен, як солдат з останнім патроном, обслужити всю програму. Натискує, сопе, бігає, рахує... Треба ж натиснути і на “за”, і “проти”, і “утримався”. Не може ж бути такого, щоб усі голосували однаково. У нас же – “демократія”. Головне, що поруч не було його Любаші.
Жінка вже давно не ревнувала його ні до кого. Стара. Головне, що він її забезпечує. А найголовніше, що вона серед жінок ходить поважною “гускою.” Це і давніше були “женсовєти”, керовані начальством. Якщо котрась вибивалась із “правєльного направленія,” то начальник давав вказівку “головній жінці.” А та свою “свору” нацьковувала на непокірну. Допомагало. Ще й як! Премія щезала моментально. А покірним призначалась подяка у вигляді премії. Подібні методи застосовувались і для чоловіків, при допомозі того ж жіноцтва. О, це вже десь там, у минулому, яке рятують сьогодні. Але вже не вернеться те минуле із забороною законом до їхнього збагачення. Їм якось треба було реалізуватись під “нових русскіх.”
Плутніков був добрим крутієм. А тепер досиджує, щоб звідси вже винесли... Від цих думок кидає в піт і жар.
Він кричав на всю Верховну:”Гдє же ви друзья, товаріщі.” У відповідь – мовчання... Тільки сигналізація “Ради” червоніє і кліпає: кліп, кліп...
Плутнікова напав інфаркт, швидко доправила у “Феофанію.” Видужував. Гіркі думи, як хмари, сунули на нього. Плутніков уже не розумів де сон, а де дійсність. Чи є ще той народ в Україні? Комусь, хоч формально, але ж прийдеться обирати. Демократія...

Літературний додаток

Записки українського самашедшого (Уривок)

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com