Театр нашій громаді потрібен надзвичайно. І це ми всі збагнули, коли з повною силою запрацювали дві театральні студії “Гомін” та “Диво” під керівництвом режисера Василя Митничука.

Кожна зі згаданих театральних груп унікальна по-своєму, але цього разу мова йтиме виключно про дитячий театр “Диво”, який існує більше двох років. Юні актори вже встигли завоювати симпатію публіки чудовою постановкою п’єси Олександра Олеся “Котик, півник і лисичка “. І от останньої неділі у залі парафії церкви св. Йосифа Обручника відбулася нова прем’єра. Цього разу було поставлено дуже цікаву сучасну п’єсу з інтригуючою назвою “Дві Попелюшки і п’ять покемонів” – “плутанина на одну дію”. Автор п’єси – Сергій Гержик, який є людиною, повністю відданою театру. Він працював викладачем режисури та майстерності актора в училищі культури на Закарпатті, Інституті культури в м. Рівному, а тепер викладає в Одеському театральному училищі. Працював тривалий час у професійних театрах і поставив понад 40 вистав. Тепер, окрім викладацької діяльності, захопився драматургією, причому не тільки пише п’єси для дорослих і дітей, але інсценізує (перетворює на п’єси) художню літературу. Одна з останніх таких інсценізацій – нова, несподівана постановка “Кайдашевої сім’ї”, яку (це ще секрет) має намір поставити Василь Митничук. Наш режисер добре знайомий з драматургом ще з часів, коли той був його викладачем в училищі. Незважаючи на роки та континенти, обидва професіонали підтримують стосунки, спілкуються. І результатом цього стала, зокрема, й постановка “Двох попелюшок,” яка відбулася на “ура” 20 березня. Сюжет п’єси побудований таким чином, щоб маленькі глядачі мали можливість відгадувати, про які саме казки йдеться у цьому творі. Саме звідси і “плутанина”. “Ведуча”, прагнучи показати одну казку, де було б місце багатьом гарним героям – принцам і принцесам, стикається з підступною поведінкою “Афіші”, яка то сама хоче бути Попелюшкою, хоча б і другою, а то згідна і на роль “злої феї”. Яскраво себе проявили негативні герої – трійця у складі мачухи та дочок, які всіляко ображали бідну, маленьку Попелюшку. В п’єсі було кілька тем, цікавих і для дорослих. Доки “Принц” визначався, що йому робити далі у цій казці, між “міністрами” відбувалися цікаві діалоги щодо безперервного та неефективного законотворення. Діти грали чудово, незважаючи на зовсім молодий вік (декотрі актори були не старші 5-7 років) та відсутність викладача у них перед очима, який перебував за пультом звукорежисера. Така поведінка на сцені не є вродженою якістю, тут відчувається проведена значна робота з малими артистами. Недаремно пан Василь багато працює з дітьми над акторською майстерністю, сценічним мовленням та пластикою. Ясна річ, що не обходилося без маленьких пауз, але вони були майже непомітні, діти дуже швидко опановували себе, допомагали один одному, навіть підказками, які надавали пошепки. Тим більше, що публіка, більшість якої складали батьки і друзі акторів, була налаштована дуже позитивно, Маленьких глядачів було чимало і поводилися вони відмінно, безвідривно та уважно спостерігаючи за дійством. Думаю, що не в одній маленькій голівоньці тоді зародилася думка про майбутні виступи на сцені. Лише б таке бажання підтримали й батьки... Адже справа це шляхетна і корисна для наших дітей. Їм справді цікаво приходити, займатись у студії, де пан Василь не тільки навчає як грати на сцені, а також розуміти мистецтво, правильно дивитися фільми, вистави. Вчитель поводиться з ними як зі серйозними акторами, зокрема уже в понеділок на черговому занятті, проходив розгляд (з елементами аналізу) гри кожного учасника. Все відбувається як у великій дружній сім’є – є місце для похвал, але трапляється часом і критика. Та ніхто не ображається, тому що тут дітей справді виховують – вчать дружити, спілкуватися один з одним, робити приємні речі друзям. Розподіл ролей також відбувається досить справедливо, “без інтриг”. Спочатку одні діти мають головні ролі, потім інші. Звичайно, багато що залежить і від здібностей дитини. Приємно також, що батьки всіляко підтримують цю справу, намагаються регулярно водити дітей на заняття, допомагають з костюмами, декораціями. Бажано було б, що таких батьків ставало все більше, а то виникає ще одна проблема – дитина походить до української студії, а потім її віддають до американського театру, де вона довгий час перебуває в масовці. В студії кожному перепадає цікава роль, для цього пан Митничук дуже прискіпливо ставиться до підбору п’єси. Зокрема, наступною режисер планує зробити постановку в’язанки українських казок. Це буде цікавий досвід і для тих діток, що займаються в студії, і для тих, хто прийде туди. Впевнена, що таких буде багато після таких успішних вистав, які мав театр. Хочеться згадати усіх маленьких зірок поіменно, талант і праця яких стала й запорукою згаданої успішності. Отже, у постановці брали участь – Ліза Паскевич, Марта Кривко, Андрій Герус, Роман Герус, Денис Челак, Марія Корницька, Дарина Любчик, Юлія Ісканія, Іван Данчак та Війтик Лілія. Дякуємо їм за їхню чудову гру і бажаємо успіхів та “Дивовижних” вистав у майбутньому!
P.S. Триває й надалі набір до театральної студії “Диво”. Приводьте своїх дітей протягом занять у понеділок, від 6-ої до 7:30 вечора та четвер – від 6:30 до 8-ої та відкрийте для них чарівний світ театрального мистецтва.