В час Великого посту ми маємо чудову нагоду задуматися глибше над нашим життям, щиро покаятися за наші гріхи і попросити Господа про милостиве прощення. В цей час проводяться спеціальні відправи в наших церквах, вірні приступають до Святої сповіді…

Маємо щастя зустрітися з нашими священиками з України, які приїжджають з великопісними місіями. З такою метою і приїхав до українського Чикаго отець Іван Колтун, якого щиро запросила парафія Йосифа Обручника та отець Микола Бурядник зокрема. Отець із задоволенням прийняв запрошення і ще й привіз з собою надзвичайно цінну реліквію – чудотворну ікону мученика за нашу віру – отця Миколи Конрада.
Пропонуємо вам, шановні читачі, поему про отця Конрада, яку написала Наталя Богуслава.

Отче Небесний! Чуєш цей глас?
В ранах Ісусових скрий усіх нас..
Духом Святим свій народ оживи,
І Україну благослови!
Вмита сльозами страдницька земля,
Кров’ю окроплені поле, рілля,
Віримо, жертв цих зерно проросте,
Зродить колосся молитв золоте.
Ті, хто служінню себе посвятив,
хто християнські чесноти зростив,
В муках з любові до Бога вмирав,
В небі вінець перемоги дістав.

о. Іван Колтун

В Струсові, в травні, коли все цвіте,
Промені сонечко шле золоте.
Хлопчик родився – Микола назвуть
вибрав Господь на подвижницький путь.
Йосиф, Марія, маленьке хлоп’ятко,
Богу віддали у дар від початку,
А покровитель – Святий Миколай -
Вже запровадить дитину у Рай.
Хлопчик зростав у селянській родині,
Здібності бачили рідні в дитині,
Мав до наук син великий талант,
Дали до школи отців-Селезян.
Вчився блискуче, пишалися ним.
Згодом послали навчатися в Рим,
На філософський. Студент Богослов
Мав неабияку здібність до мов.
Вдачу погідну, уміння прощати,
Мріяв в майбутньому молодь навчати.
У 23 він священиком став,
А через рік вже навчати почав.

Йшов тоді рік 1900-ий…
Золочів… В школі початок роботи.
Через два роки навчав в Теребовлі
Табір військовий, а потім Тернопіль.
Повних сім років в гімназії вчить
І не шкодує про це ні на мить.
Ревний у вірі й любові отець
Для юних душ у житті острівець.
В морі житейському пристань надії,
Серце, врятоване в Бозі, радіє.
Вміло отець в них чесноти плекає
І Україну любити навчає
Тягнуться вгору підкріплені душі,
Хлопці найкращі в рядах УСУСУСІВ*
Тішиться щиро з подій в листопаді,
Він України ніколи не зрадить.

В 29-му – гарна новина!
Вірив – воскресне таки Україна!
Молодь з’єднав в товаристві “Обнова”,
Віра й мораль – це підвалин основа.
Хоч і нелегка становлень дорога
Гасло, як дзвін – Україна для Бога!
Добрий, простий в поведінці отець,
Для багатьох був тоді за взірець.
Щирий, розумний і повний ідей,
Шану і вдячність здобув у людей.

	Чудотворна ікона о. Конрада

Тут отець Конрад дарує себе.
Час переслідувань церкви гряде.
Віра у Бога і патріотизм
Зроджує в них чесноту, героїзм.
39-ий! Розруха... Війна…
Випив народ страшну чашу до дна
Голод, тортури, безбожний режим
вдерся зловісно у наш мирний дім.

Греко-католицька церква в підпіллі.
Слово потрібне, приправлене сіллю.
Парохом в Страдчі отець Конрад став,
Слово живе до людей промовляв.
Взявши розп’яття, і з серця глибин
Щиро прорік: “Я помру, як і Він”.
Кличе до подвигу Бог із Хреста:
“Хай буде воля навіки свята”.

Треба сказати, що він мав родину.
Вірну і люблячу гарну дружину.
Сина Стефана, Марію і Славу
Син Володимир найменший, ласкавий.
Знали – Отця переслідує смерть,
Але родина – підвалини, твердь.
Рідні! Ніколи я вас не залишу,
Бо з нами Бог! А це щастя найвище!

У 41-му році у Страдчі
Видався червень тривожний, гарячий.
А 26-го зранку, в четвер,
Всіх потрясла ця насильницька смерть.
Як зазвичай, Службу правив отець
Вірних усіх причастив на кінець.
Просить потому один чоловік:
“Oтче, з Святими Дарами прийдіть:
Жінка удома моя помирає
посповідатись востаннє бажає”.
Завжди готовий служити для пастви,
Та на цей раз готувалася пастка.
Дяк зголосився піти разом з ним.
Каже отець: “Ви не мусите йти”.
Тридцять шість літ Володимиру Приймі
Господь цю жертву його також прийме.
Четверо діток удома, дружина,
Та надійшла вже остання година…
Хата в ліску, сповідається жінка…
Дяк при дверях. Пригадалось дитинство…
Юність…Брати два. Максим і Мирон,
До священства Бог покликав обох.
А Володимир співати любив,
Він дякував, хор чудовий створив.
Задля Христа був готовий на смерть.
Серце любов’ю наповнилось вщерть.

Разом з отцем вийшли через лісок,
Як з-під землі тут з’являється трок
лайка брутальна, звіряче насилля.
Жертва для Бога звершилася спільна.
Довгих 5 днів люди всюди шукали,
В Львові на Лонського розпізнавали.
В лісі знайшли їх обох у бірку:
Хресну дорогу пройшли вдвох тяжку.
Страшно спотворене тіло дяка.
Доля народу трагічна така
У отця Конрада тіло гнучке,
А із грудей кров струмочком тече…
Вдарили дзвони. Розпачливий крик
Запам’ятають селяни навік
Тіло дяка в цей же день поховали,
А отця Конрада в ризи убрали.
Свідчили свідки про рану глибоку
Гострим багнетом пробитого боку.
Агнця проколото, жертва звершилась
Тіло нетлінне отця залишилось.
Кров на подушці, засохлі краплини
Карту нагадує нам України.

Отче Миколо і дяк Володимир,
Чи є в любові до Господа вимір?
Вас зараховано вже до блаженних,
Вимоліть в Бога, щоб вибір щоденний
Чесно чинили із Божої волі,
Щоби діждались ми кращої долі
В Страдч поспішаймо і щиро молімся
Мощам блаженним в сльозах поклонімся
Віримо, буде багато чудес
Благословить нас Господь із небес!
Кров мученицька, страждання за Бога -
Це гріхів прощення, викуп за многих.
Ви все чинили для Божої слави
Вас на престолах ще Господь прославить!

Краще, напевне, не можна описати життя і трагічну насильницьку смерть отця Конрада, вірного сина України, ревного душпастиря. Українці Чикаго мали змогу побачити Святий образ отця Конрада з крапельками засохлої крові на клаптику полотна…Отець помер за святу Віру.
Пам’ятаймо! Таких смертей було тисячі, на нашій рідній землі.
Дякуємо сердечно отцеві Миколі Буряднику за те, що запросив отця Івана Колтуна до Чикаго. До речі, отець Іван Колтун відкрив рахунок в нашому банку, щоб зібрати кошти на розбудову монастиря в селі Страдч, де відбувалися ці події. Скористаймося всі можливістю побачити чудотворний образ отця Конрада і поспілкуватися з отцем з України.

*Українських Січових Стрільців

Церква св. Софії прийняла естафету Материнської Молитви

Розпочався Великий піст. Люди все частіше звертаються до молитви.

В церкві помітно збільшилася кількість бажаючих приступити до Святої Сповіді. Збільшуються чисельно і групи Материнської Молитви. Що може бути для матері, для батька дорожче, ніж доля їхніх дітей? Вже в 6-ти українських церквах діють групи материнської молитви, а минулої неділі розпочала діяльність новостворена група в церкві Св.Софії.
Парох церкви Михайло Васенда охоче підтримав матерів, які виявили бажання ввійти до цієї групи і відправив молебень до Матінки Божої. Його дружина, пані Надія, погодилася бути координатором групи Материнської Молитви. Користуючись нагодою, щиро вітаємо п.Надію від всіх парафіян церкви Святої Софії і всіх материнських молитовних груп міста Чікаго з Днем народження (25 березня).
Бажаємо Божого благословення і всіх Божих ласк Вам, пані Надіє, і всім учасникам Вашої групи Материнської Молитви.