Кілька тижнів тому ми писали про похмурі прогнози вчених – і про небувалу активність земного ядра, що загрожує землетрусами, кліматичними катаклізмами і так далі. Хто б міг подумати, що ці прогнози справді почнуть збуватися так швидко…

Але не поспішайте шукати іншу планету. І на цій ще можна жити. Та є нюанс: схоже, щоб жити – і вижити – людству доведеться терміново навчитися розшифровувати… культурні коди. Деякі народи, котрі вважаються темними і безграмотними, вміють розпізнавати наближення цунамі задовго до його появи, інші ж вміють знаходити спільну мову з природними явищами. Західній цивілізації залишилася дрібниця – знайти спільну мову з цими людьми.
Отже, спочатку про Японію. Після серії потужних землетрусів кілька міст країни накрило хвилею цунамі. Кількість жертв вимірюється тисячами, японські пейзажі нагадують фото Хіросіми й Нагасакі після ядерного бомбардування. Та й радіація теж присутня – японські АЕС не витримали землетрусу. На електростанції “Фукусіма-1” вийшли з ладу системи охолодження трьох атомних реакторів і вже сталося кілька вибухів водню. Населення скуповує лічильники Гейгера, які показують рівень радіації.
Моя подруга має друзів у Японії, тож є можливість діставати інформацію “з перших рук”. За їхніми словами, ситуація на “Фукусіма-1” зараз вже гірша, ніж була в Чорнобилі, однак влада вважає за краще не висвітлювати “непривабливі деталі”. Владу можна зрозуміти – якщо ця інформація помандрує світом, почнеться паніка, і насамперед, паніка на біржах. Як відомо, глобальні ціни на товари насамперед залежать від міцності нервів біржевих трейдерів. У вчених навіть є версія, що саме гормональні сплески в цих біржевих трейдерів стали однією з причин світової фінансової кризи. А уявіть собі, що буде з нервами і гормонами цих же трейдерів після новин про Чорнобиль в Японії…
Тим не менш, через якийсь час після звістки від знайомих японців в японському уряді заявили, що через зниження рівня води оголилися стрижні з ядерним паливом. Якщо ці стрижні не будуть охолоджуватися, на АЕС може статися ядерна катастрофа. Японія просить допомоги в МАГАТЕ, країни Європи оголошують про зміни планів щодо будівництва (чи модернізації) своїх АЕС. ЗМІ світу переказують сотнями історії дивовижного порятунку японців під час землетрусів і цунамі та тиражують картини нової Японії…

Gypsy Kings, або нація людини-амфібії

А тепер спробуймо трошки відволіктися від японських картин і звернути увагу на кілька цікавих речей – мову, культуру і людський мозок. Цими речами кожен з нас користується, і майже ніхто з нас не розуміє, як ці речі працюють. Однак є кілька відомих цікавих моментів. Майже всі здогадуються, що національна культура і мова впливають на людину, однак не всі знають, наскільки це серйозно. Насправді саме від нашої культури і мови залежить, що людина в світі помічає, що не помічає (навіть якщо її тицьнути носом), що для неї є логічним і зрозумілим, а що вона просто не зауважить. Культура не просто відображає картину світу, її можна порівняти з такими собі своєрідними окулярами, на які поверх скла накладене густе мереживо, зроблене з товстих ниток. Якісь певні частинки світобудови це мереживо закриває, натомість інші виглядають чіткішими й виразнішими. Те ж саме й з мовою: різні слова в різних мовах на позначення одного і того ж явища – це не просто різні назви одного і того ж самого предмета. Це опис різних граней одного і того ж явища, інколи – настільки різних, що може здатися, що описуються різні явища. Саме мова обмежує наші логіку в одному напрямку, і розширює в іншому. Більше того – саме під впливом мови й культури одні ділянки мозку занепадають, інші розвиваються. За даними вчених, немовля може розрізнити будь-яку звукову різницю в будь-якій мові світу, а, на планеті Земля є кілька тисяч мов. Однак через деякий час ця здібність у дитини щезає, і її вухо вже “відфільтровує” тільки звуки рідної мови, інші кілька тисяч звуків проходять повз вуха в прямому сенсі цих слів…. З усіма наслідками такої фільтрації – від особливостей сприйняття світу до особливостей логіки. Адже логіка, як відомо – всього лишень правила міркування, які виробили для себе люди різних націй. Зміни правила – і зміниться сам результат процесу роздумів. На вибір того, що ми можемо сприйняти, а що – не можемо, культура і мова впливають набагато більше, ніж нам би того хотілося.
Філософи й психологи доволі давно помітили ці цікаві стосунки людини і мови, почали говорити про “диктат мови”, її недосконалість як інструменту опису світу. Таких вчених досить багато, візьміть хоча б для прикладу британця Едварда де Боно, відомого “вчителя креативних навиків”. Набагато менше вчених, які намагаються прислухатися до різних мов і розбиратися, що ж саме в них закодовано. Справа це нелегка, однак вона варта зусиль.
Скажете, який стосунок має мова і культура до цунамі і до землетрусів? Зв’язок дуже навіть безпосередній – якщо добре придивитися.

У 2004 році в Індонезії стався потужний землетрус, змістилася земна вісь, а доба стала трішечки-трішечки довшою – і ці ж процеси призвели до потужного цунамі. Загинули сотні тисяч людей, і тільки представники однієї з місцевих націй відбулися легким переляком, жодна людина з цього народу під час цунамі не постраждала. Мова йде про морських циган, мандрівних мореплавців. Ці люди живуть на човнах, народжуються в морі, і помирають теж в морі. Для харчування вирощують собі їстівних молюсків та морські огірки. Вони дізналися про цунамі заздалегідь, частина циган відпливла далеко в океан, де цунамі пережити набагато простіше, інша частина піднялася високо в гори.
Разом з тим, бірманським рибалкам, котрі теж весь час проводять в морі, врятуватися не вдалося. Вчених зацікавила така величезна різниця між двома сусідніми народами. Вони запитали у морських циган – як сталося, що бірманські рибалки, які теж добре знають море, загинули? Відповідь була простою: “Бірманці дивилися на наживку, і не бачили більше нічого. Вони ні на що не звертали уваги, вони не знають, куди треба дивитися”.
Виявляється, в морських циган є легенда про “хвилю, яка пожирає людей”. Ознаки цієї хвили століттями передаються з покоління в покоління – і от ця хвиля прийшла. Дельфіни пішли углиб, слони пішли в гори. Вода відступила і з’явилася надзвичайно маленька хвилька, на яку ніхто з рибаків не звернув уваги. Але морські цигани з цього зробили висновок – велика хвиля наближається.
Втім, у морських циган є не тільки дуже спостережливі легенди-інструкції. Представники цього народу можуть дуже багато часу проводити під водою, вони ловлять своїх молюсків, пірнаючи без спорядження на глибину до 27 метрів. Окрім того, під водою вони дуже гарно бачать. Вони вміють контролювати розмір своїх зіниць, і можуть їх скоротити на 22%. Шведські вчені з’ясували, що такі здібності – зовсім не унікальний генетичний дар. Після тісного обміну інформацією з морськими циганами вчені змогли навчити шведських дітей бачити під водою так само добре. Щоправда, дітям довелося трошки “оциганитися”. Втім, детальніше про ці речі можна прочитати в книзі американського медика Нормана Дойджа “Пластичність мозку”. А ми ж повернімося знов до Японії.

Мова землі та вітру

“Ненаукові” ознаки землетрусу можна було б помітити і перед трагедією у Японії. Їх і помітили. Однак вчені не звернули на них уваги.
За кілька місяців до трагедії японські рибалки з деяким здивуванням виявили, що “на мілководді” почала масово з’являтися рідкісна глибоководна ремінь-риба, котра зазвичай комфортно себе почуває на глибині 200 метрів і більше, і вище не піднімається. Однак рухи земної кори перед землетрусом змушують її змінювати свої вподобання. Саме ця риба масово випливала нагору перед землетрусами в Чілі й Тайвані минулого року. І, що цікаво, в японському народному епосі є легенди, в котрих розтлумачується: якщо ця риба пливе догори – будуть потужні землетруси.
Втім, риба-ремінь – не єдина відчувала землетрус. Звірі, риби і птахи, хто міг, покинули небезпечну територію задовго до години Х. Однак легенди, в котрих на це звертають увагу, забулися, а сучасна наука наразі до рівня легенд просто не доросла, як би нам не хотілося стверджувати протилежне.
Навіть японська наука, на яку їхня влада витрачає цілу купу сил і коштів. І японці, на відміну від морських циган, легенди-інструкції масово проігнорували. Результат ми вже описали. Варто лишень додати, що вважається, що японці шанують свою культуру і прислухаються до неї – на відміну від більшості європейців…
Втім, легенди з попередженнями про стихійні лиха – це далеко не найвища межа можливостей, котрі мають в своєму арсеналі національні культури. Адже в культурах і мовах збиралися спостереження за світом за сотні, і навіть тисячі років – а порахуйте, скільки часу збирає і систематизує свої дані сучасна наука. Від сили триста, ну нехай 400 років.
Тим не менш, це не завадило науці проголосити легенди просто цікавими історіями, які варті уваги хіба тільки філологів та шанувальників фольклору, а мову оголосити всього лишень засобом спілкування.
Хоча навіть на прикладі землетрусів можна побачити, що потужність легенд є набагато більшою за потужності науки. Вчені-фольклористи, які спостерігали за обрядами “неосвічених народів” з погляду суто фольклорного інтересу, не враховуючи того, наскільки побачене не вписується в існуючі горизонти природничих наук, розповідають ще цікавіші речі. Є народності, які співами і танцями настільки вміють входити в резонанс з природою, що можуть таким чином викликати сніг, дощ, чи навпаки сонячну погоду. Тобто, знають “мову вітру” і вміють домовлятися з природою. Цікаво, скільки ще має пройти землетрусів, щоб на ці явища почали звертати увагу не тільки фольклористи-фанати, а й вчені-природники. Адже, якщо вірити сейсмологам і кліматологам, без досвіду, набутого “неосвіченими культурами”, людство може просто не вижити.
Особливо якщо буде “дивитися за наживкою”, а не слухати мову природи. Адже ті ж самі японці, попри все їхнє захоплення технікою, вмудрилися стати єдиною державою, яка досі в промислових масштабах вбиває китів, за мовчазної згод уряду так само в масових масштабах в Японії вбивають дельфінів. Воду з океану, якою, як тепер відомо всьому світові, охолоджують реактори, потім “повертають” назад в океан, в результаті сама маленька Японія знищила забрудненою водою цілу купу морської риби. Японці, як і рибаки-бірманці, задивилися “на наживку”, і зовсім забули про природу. І, якщо уважно придивитися, не вони одні – тож, здається, діалог Землі і людини тільки починаються. Однак там трапляються слова, які ми можемо впізнати – якщо добряче подумаємо над міфами і легендами.
Адже різні мови і різні культури спостерігають за різними аспектами світу і вивчають зовсім різні речі. Для того, аби бачити світ якнайповніше, як тільки це може зробити людина, довелося б мабуть, вивчити всі ті кілька тисяч земних мов. Той, хто розвалив Вавилонську вежу, знав що робив – знаючи всі мови, можна й справді живим вилізти на небо:). Схоже, в нас нема іншого вибору – інакше людству доведеться потрапляти на те ж таки небо іншим шляхом, легшим, але набагато сумнішим.