В українських магазинах вже дають “не більше двох в одні руки” не тільки гречку і макарони, а й молоко. На Луганщині зупинилися хлібзаводи – нема муки. Жіночки погрожують після Міжнародного жіночого дня вийти з каструлями на голодний страйк. Є підозра, що каструлі вже не допоможуть – треба як мінімум качалку, а то й макогона.

Міжнародний жіночий день Україна зустрічала вкрай весело. Особливо на Луганщині.
Хто зна з якого дива ввечері 6-го березня з полиць магазинів області раптом щез хліб.
Гречка і мука звідти щезла ще раніше. Молоко і макарони, якщо пригадуєте, теж стали дефіцитом.
Щоправда, луганський губернатор пообіцяв, що сам розбереться, знайде, куди щез хліб, поверне назад, а винних покарає. Щоправда, хліб від того не з’явився. І все інше теж. Навпаки – з’явилася інформація, що гречка, котру все ще везуть з Китаю – кормова, і в незвичного до таких “делікатесів” шлунку можуть початися акції протесту… Окрім того, днями виявилося, що як мінімум 10% китайського рису уражено токсичними важкими металами, які потрапляють до рису з води. Навряд чи гречка росте на іншій воді…
Одним словом, що не день – то новий подарунок до Міжнародного жіночого дня. І чим українські жінки мають годувати дітей – незрозуміло.
Але це не завадило прем’єр-міністру Миколі Азарову позичити в Сірка очі і таки привітати українок з 8-м березня. Та ще й якими словами!
“Упевнений, що без вашої участі у вирішенні нагальних справ держави не можна сьогодні розраховувати на успішне здійснення кардинальних економічних і політичних перетворень, відродження і примноження духовності нашого народу, зміцнення моральних засад суспільства та збереження кращих рис національного характеру”, – звернувся до жіноцтва Микола Янович.
Особливо потішили слова про участь жінок у “вирішенні нагальних справ держави” і про їхню причетність до “кардинальних економічних і політичних перетворень”. Особливо у виконанні Миколи Яновича.
Бо майже рік тому цей самий Микола Янович заявив, що жінкам в уряді – не місце (і, до речі, судячи з постійної відсутності на публіці першої леді, Віктор Янукович дотримується схожих поглядів).
“За всієї моєї пошани до жінок – не жіноча справа проводити реформи”, – сказав тоді Азаров. Здається, за кордоном тоді з цього приводу обурювалися більше, ніж в Україні, але то вже деталі.
Набагато цікавіше, що через деякий час уряд набрав за кордоном кредитів, і, без зайвої скромності, вирішив, що віддавати ці кредити повинні саме жінки – за рахунок підвищення пенсійного віку для жінок на 5 років. Це при тому, що більшість українських пенсіонерок і так ті 5 років працюють, однак отримують крім зарплати ще й пенсію – аж цілих сто доларів. Тобто, пускати жінок до реформ – не можна, а от виїжджати на їхніх плечах – можна. Така от цікава гендерна урядова філософія…

Втім, кажуть, що в уряді незабаром будуть великі зміни. Російські ЗМІ вперто обговорюють кандидатуру Віктора Ющенка на посаду українського прем’єра. А російські ЗМІ, як відомо, просто так нічого не кажуть, тож, є підозра, що цей крок обговорюють, і не тільки на Банковій, а й у Кремлі.
Що ж, останнім часом Янукович з Ющенком таки незле знаходять спільну мову, та й раніше в них особливих проблем не було, дякуючи “сантехнікам” та іншим “напівпровідникам”. Явно відчувається глибока внутрішня спорідненість. Нещодавно у Харкові диктор, заслужений артист України Євгеній Плаксін, оголошуючи президента, навіть заявив: “Президент України – Віктор Ющенко”. Щоправда, кажуть, після того диктор пережив сердечний приступ, однак щось в тій обмовці таки є. А на зустрічі “чотирьох президентів” ці двоє і взагалі виглядали цілком гармонійною парою. Тож кандидатура на посаду прем’єр-міністра дуже навіть гарно пасуватиме до існуючої владної картини.
Щоправда, українські соціологи вперто заперечують – мовляв, виборець Януковича цього кроку не зрозуміє. Але той виборець вже давно нічого не розуміє, але вперто захищає свого президента. Мовляв, хоч і такий-сякий, але ж свій!
До того ж, команда президента останнім часом затягнула добре знайому російську народну пісню “добрий цар – погані бояри”. Вірна бойова подруга міністра соцполітики Сергія Тігіпка, Олександра Кужель заявила, що голова адміністрації президента Сергій Льовочкін “закрив” президента Віктора Януковича від реального спілкування з командою. Мовляв, от Кучму теж Львочкін “закривав”, президент не знав, що в країні робиться, і тепер з Януковичем те ж саме. Бідний президент, літає над країною на вертольоті, і не знає, що “в країні сі творе”. І в народ же ж піти не можна – лікарі заборонили пішки ходити. Тяжка виробнича травма – грав у теніс, пошкодив коліно. Про що й розповів 25-го лютого під час “Розмови з країною”. 28-го лютого президенту зробили операцію, і – заборонили ходити пішки. Добре, що вертольоти є за 17 мільйонів доларів – якось порятують.
Щоправда, народ тоді, під час передачі, президентської біди не зрозумів. І почав питати про свої проблеми. Пенсіонерка з Єнакієво, Антоніна Миколаївна Рушкова, під час тієї ж “Розмови з народом” взяла й запитала, як вона має прожити з існуючим рівнем квартплати – 780 гривень – на пенсію 800 гривень. Тобто, на 20 гривень за місяць. Цікаве питання – особливо якщо врахувати, що 75% українських пенсій – менше 1000 грн. Хто його знає, хто тій бабці порадив таку крамольну річ запитати. Чи то їй папірець неправильний дали, чи то просто вирішили перевірити реакцію народу на президентські побрехеньки… Бо відповів лідер країни навдивовижу чітко, навіть без звичних вже обмовок. Мовляв, ціни на житлово-комунальні послуги “у перспективі мають бути однакові для всіх громадян”. І наголосив, що “найближчим часом треба вирівняти тарифи на воду, газ, житлово-комунальні послуги, щоб вони були єдиними”. Пообіцяти вирівняти всім зарплати і пенсії до єдиного рівня в лідера чомусь духу не вистачило…
Втім, вже й так середня зарплата по Україні з початку року знизилася на 332 грн – до 2 297 грн в місяць (287 доларів). А деякі експерти, наприклад, Елла Лібанова, директор Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, ще й попереджують, що піднімати зарплати в Україні не можна. Вгадайте, чому? Ні, не тому, що ці ненажерливі українці, отримавши зарплату, візьмуть та й позжирають всі запаси харчів. На думку Лібанової, якщо в Україні піднімуть зарплати, в країну негайно бурхливою річкою потечуть мігранти з інших, “менш розвинених” країн. І хто знає, що з ними тоді робити?
А так всім добре – нема грошей – нема й мігрантів. Цікаво було б, що б сказала Лібанова, якби посиділа з місяць хоча б на середній зарплаті, не кажучи вже про мінімальну, чи про пенсію…
До речі, про залежність запасів харчів від зарплати – не зовсім жарт. За словами експертів, найвагомішим фактором стримування інфляції в Україні є низька купівельна спроможність українців. Простіше кажучи: ціни на продукти в Україні ростуть повільно тільки з тієї причини, що люди не мають за що ті продукти купувати... А дай цим людям гроші – з’їдять все підряд…

Тому про зрівняння зарплат влада наразі не думає – ну бо й справді, експерти ж проаргументували, що добре жити можна тільки обраним. А от рівні ціни на житлово-комунальні послуги – це, загалом, для лідера – непогано. Платити за резиденцію в “Межигір’ї” 780 грн – чом би й ні? Адже непогана хатинка. З зоопарком (павичі, страуси, дикобрази) та аеродромом. Ну бо й справді – пішки ходити не можна, їздити теж незручно. Не сидіти ж лідеру вдома. На майданчик може сісти два вертольоти або один великий, вантажний.
Окрім того, є величезний басейн, два озера з рибою (глава держави любить порибалити), оранжерея, парники. Одно слово, з голоду не помре, навіть з мінімальною зарплатою. І мігрантів не боїться – охороняє резиденцію спецпідрозділ внутрішніх військ “Барс”, ну і “Беркут” з міліцією. Три паркани, за кожним – ланцюжок охоронців. І, що цікаво, зарплатню цим охоронцям теж виплачують із затримкою, і, до того ж, меншу, ніж середня зарплата по Україні. Економлять.
І, нарешті, про прекрасне – нещодавно для резиденції президента придбали 8-кілограмову люстру російської фірми “Рестамп”, яка вартує 355 тисяч гривень. Тобто, 50 тисяч доларів. Це, мабуть, щоб лідеру в очах не потемніло. Хоча й тут не обійшлося без мавпування – та ж сама фірма забезпечує світло в особистих апартаментах президента Росії в Кремлі– так званому “Здании ¹1 Московского Кремля”.
Загалом фірми “СПС-Груп” та “Дом Лесника”, які є постачальниками декоративних та оздоблювальних матеріалів на об’єкти в “Межигір’ї”, за даними Державної митної служби, протягом 2010 року завезли матеріалів на суму 152 672 399, 14 гривень, тобто на трохи більше, ніж 19 мільйонів доларів.
Відразу видно, що на прекрасному лідер не економить. Заразом можна заспокоїтися – кредити від МВФ та інших поважних структур не пропали надаремне.
Загалом, це було відомо ще при ухваленні бюджету – 2011, у якому витрати президента збільшено на 40,9%, Генпрокуратури на 77,8%, витрати на утримання резиденцій, ведення мисливського господарства – на 50,5%, утримання санаторно-курортних закладів збільшено – на 82%, поліклінічне обслуговування депутатів, керівників – на 20%, стаціонарне медичне обслуговування депутатів, керівників – на 62,6%.
Добре, що ще цензура таки дає збої, і громадяни можуть переконатися, що хоч якась користь від бюджетних грошей таки є.
Бо на рівні решти сфер життя країни особливих проривів не помітно. Навіть такий розрекламований хід, як тісна дружба з Росією, користі не приносить. Наприкінці минулого тижня в Росії випробували спільний українсько-російський літак Ан-148-100Е, призначений для продажу в М’янму. З невстановлених наразі причин літак розбився, пілоти ледве встигли відвести його від сільської школи. Весь екіпаж загинув, у тому числі – два пілоти з М’янми. Кажуть, у всьому винна технічна несправність, хоча в Росії традиційно час від часу думають про теракт.
М’янма була першим іноземним замовником літака, який спільно виробляється Росією і Україною. За контрактом, який був підписаний у 2008 році, М’янма для національних військово-повітряних сил купила два літаки Ан-148. Кажуть, мовляв, на попит на Ан-148-100Е катастрофа літака не вплине. Може й не вплине – до цього Ан -148 в Росії більше стояв на ремонті, ніж літав, але це ж чомусь не зупинило військових з М’янми…
Проблема в іншому – наразі в Росії “модернізується” в основному тільки президентський IPad, решта країни в технічному плані перебуває в ненайкращому стані. Адже наукові розробки – це і хороші вчені, як теоретики, так і практики, хороші лабораторії, сучасне устаткування, хороші заводи. Якщо з вченими-теоретиками в Росії ще так-сяк, то з практиками і всім решту далі за списком взагалі біда – де вони, ті практики, будуть практикуватися, якщо устаткування на заводах і в лабораторіях – ще радянських часів?
Тим не менш, час від часу російська держава таки виділяє гроші на впровадження своїх, хоч і не зовсім досконалих, технічних розробок. Українська держава досі вирізнялася тим, що гроші на наукові розробки просто не виділялися. Адже нафти й газу в нас нема, а бюджету на всіх не вистачить, тут восьмикілограмова люстра запросто переважить якісь там літаки. До того ж, люстра дешевша, а бюджет треба економити. Однак перспективи тісної технічної українсько-російської співпраці змушують задумуватися, що гірше: дурень з кредитами МВФ і люстрою, чи дурень з купою грошей, який прагне з максимальною (а точніше – майже маніакальною) економією впроваджувати високонаукові проекти?