rss
11/23/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Подорожі \ Ця приваблива Блакитна Французька Рів’єра!

Продовження з №51, 52 2010 та №4, 2011 р.
“Дякувати Богу, що дав можливість все це побачити.
Відпочиваєш, як людина”
(Підслухана репліка одного з туристів групи)

Інакше й не назвеш цей шматочок золотого піщаного берега, обрамленого водною та небесною блакиттю з одного боку та зеленню гірських схилів Альп – з іншого.

На додаток, морський клімат набагато м’якший, ніж у нашому Південному Криму. Йдеться про пляжі Французької Рів’єри, що простяглися на 300 км. вздовж Середземного моря. Найвідоміші міста – Канни, Ніцца, Грасс, Сан-Тропе, міні-країна Монако. Французька Рів’єра плавно переходить в Італійську. У ній найближчим сусідом Франції є Сан-Ремо. Одним словом – це курорт, який започаткували у середині XIX ст. європейська та російська аристократія і короновані особи. І сьогодні,– це місце, де насолоджуються життям багаті та знамениті з усієї Європи, а останнім часом – переважно олігархи з Росії, України та світовий бомонд.

Канни – світова Мекка творців кіно та кіноманів

 Title
 

Канни для всього людства асоціюються з Міжнародним кінофестивалем. Взагалі, перший міжнародний кінофестиваль відбувся у 1938 р. у Венеції. Організаторів не влаштовувала влада Муссоліні, і було вирішено другий фестиваль провести у Каннах 1 вересня 1939 р. Але саме в цей день розпочалася Друга світова війна, тому він відбувся лише у 1946-му, коли було представлено 11 фільмів післявоєнної Європи. З того часу фестиваль проводиться тут щорічно, окрім 1948, 1951 та 1968 років.
До 1981р. фестиваль проводили в приміщенні одного з готелів на приморському бульварі Круазетт, а пізніше – у спеціально збудованому Палаці Фестивалів. Відомі на всю планету 24 сходинки до входу в палац покривають червоним килимом, де на протязі години проходить чи не основне дійство: світові кінозірки демонструють своє ошатне вбрання та чари, а їх фани за огорожею та біля телеекранів шаленіють від захвату. Хто тільки не побував тут: Чарлі Чаплін, Марлен Дітрих, Софі Лорен, Моріс Шевальє, Катрін Деньов. Продовжувати можна до безкінечності. З фестивалем, на жаль, поступово відбулися метаморфози не на користь високохудожнього кіно. Сьогодні робота його журі – це гра в політику. Керуючись політичними міркуваннями, Пальмову гілку та перші премії присуджують представникам певної країни, а не творцям фільму. Проте, слава фестивалю, висловлюючись сучасним сленгом міжнародної гламурної тусовки, не дасть зашкодити його діловому престижу.

 

Title
 
 Title
 Одна  із найвідоміший вулиць у світі - бульвар   Круазетт. Канни Палац  фестивалів  щорічно у травні приймає тисячі людей  світу кіно. Канни

 

 Title Title
 “Ресторанні столики  на вуличці Мейнадьє  Старого  міста. Канни Пам’ятник  засновнику Канн англійському лорду  Броугему

 

Це правда, що бодай раз у житті варто пересвідчитися, що являє собою той знаменитий бульвар Круазетт довжиною 2 км, який у дні фестивалю стає променадною алеєю кіношників з усього світу. Тут сотні старлеток “полюють” за режисерами, сподіваючись долучитися до привабливого світу кіно.
Впевнилися, що це місце художників, місце найбагатших готелів та галерей модерного мистецтва. Очевидно, що без захвату сприйняли ось таку інформацію гіда: “Оцей готель, де раніше проходили фестивалі, у минулому році купив за 240 млн. євро російський олігарх Роман Абрамович для своєї пасії Даші”... Коментарі зайві. Правда, на той час (кінець серпня 2010 р.) інше ім’я стерло неприємне враження. Гастрольна афіша “Балет Ейфмана” на бульварі Круазетт нагадала про дійсно видатну людину в царині мистецтва – всесвітньовідомого хореографа із Санкт-Петербурга.
Найбільше з усього маршруту вразила пішохідна вузенька вуличка Мейнад’є у Старому місті, вуличка сувенірних крамниць та ресторанчиків. Столики на 2 особи, накриті вишуканими скатертинами, переносять під зовнішню стіну ресторану на бруківку (див. фото). Здавалося, що більш затишного, романтичного місця знайти деінде неможливо, навіть, якщо поряд снують один за одним (по двоє не вийде) туристи.

 

Title  Title
  “Cannes Beach Residense”: наш готель на березі блакитного  моря у Каннах 


Як починалися Канни, які ми знаємо тепер? 175 років тому на цьому місці було маленьке село. Англійський лорд Броугем у1834р., затримавшись тут через пошесть чуми у Європі, використав цей час на забудову вілли для своєї улюбленої доньки. Опісля запросив сюди друзів з Англії. Місце сподобалося всім. І хоча поряд вже була, існувала заселена, стара і відома Ніцца, англійці масово ринули сюди. Значно пізніше, коли Канни стали відомими, їх засновнику встановили пам’ятник. Тут збудували вілли Гі де Мопасан, Проспер Меріме, який у своїх творах прославляв Канни, (тут він і помер), Жерар Філіп... Не перерахувати всіх багатих та знаменитих із числа світових зірок, олігархів, політиків сьогодення, хто мав чи має вілли на гірських пагорбах Канн...
Наш брат-турист, вірніше група, знайшла притулок “по кишені” у віддаленому від центру демократичному, зануреному у зелень дерев, великому готелі-кондомінімумі. Це – нетипові, дуже скромно обладнані двокімнатні квартири для двох з кухнею та посудом на самому березі океану! Буквально поряд, за кілька метрів – громадський безкоштовний пляж, тож ми мали можливість поплавати у блакитних хвилях Середземного моря у вільні “від роботи” (екскурсій) години, або за рахунок сну.

Ніцца – королева Французької Рів’єри

 Title
 

Всього за 40 км від Канн розташована Ніцца: історичне, курортне, портове місто, центр культури з населенням біля 400 тисяч, шосте місто в країні за величиною. Всі ми “згоряли” від нетерпіння побачити щось особливе, тому що слава цієї королеви Французької Рів’єри відома. У скількох книгах описана Ніцца, в якій жили герої художніх творів чи автори мемуарів! У XIX-ХХ ст. Ніцца, немов магніт, притягувала письменників, художників, усіх творчих людей. Вона відрізнялася від галасливого, бурхливого Парижа красою пейзажів, спокійним, блакитним морем і тишею. Все тут надихало на творчість. Притягувала вона, як і Канни, багатих та знаменитих, які будували тут вілли, або відпочивали в дорогих готелях. Приваблювала вона й емігрантів, особливо з післяреволюційної Росії.

Символи Ніцци

Кожне курортне місто починається з набережної – місця променадів, де себе показують та за іншими спостерігають. Ніцца – не виключення. Більше того, тут міська набережна настільки гарно облаштована, неповторна у своїй розкоші та привабливості, що разом із її найвідомішим готелем “Негреско” стала символом Ніцци. Можна придбати одну художню картку з її краєвидом і вже впізнавати королеву Рів’єри. Закладена в 1820 р., вона має вигляд підкови довжиною 7 км і має назву Англійська набережна. Починається з місцевого аеропорту “Блакитний берег” і закінчується у Старому морському порту. Отож, Англійська набережна – це блакитне море, височенні стрункі пальми, відповідно теж висаджені підковою, розкішні готелі. Серед них – найвідоміший, проголошений націoнальним пам’ятником готель “Негреско”. Його збудував майже сто років тому румунський підприємець, він же – циган-скрипач Негреско. Королівську вітальню готелю проектував сам Гюстав Ейфель.

Title
Title 
  Краєвид Ніцци .Заснована  греками у IV ст. до н.е.  Називалася тоді Нікея Столітній готель «Негреско» - Мекка для  багатих та знаменитих


Всі 160 номерів оздоблені антикваріатом, коштовними творами мистецтва. В цілому, справляє враження королівського палацу. Тому “Негреско” – це ще й символ престижу,елітності. Тут зупинялися королева Єлизавета, Уінстон Черчілль, Мірей Матьє, Коко Шанель, Ернст Гемінгуей, Марлен Дітрих, “бітли”, Святослав Ростропович та багато інших. Розповідають, що Білл Гейтс пропонував нинішній власниці готелю самій назвати будь-яку ціну для продажу, але вона відмовилася.
Англійська набережна, “Негреско” та всі інші її готелі та будови (тут, наприклад,– і міська Опера) особливо привабливі вночі, коли вони освітлюються різнокольоровими вогниками. Тут щоденно, на протязі року – свято життя!
Пляжі вкриті галькою, а море, як і на всій Французькій Рів’єрі, приваблює своєю неповторною блакиттю, вірніше, блакитно-зеленим кольором незвичайної краси та відcутністю сильних штормів.
На відстані 20 хвилин пішки від набережної розташована центральна площа міста, ще один символ Ніцци. Вона названа іменем відомого соратника Бонапарта – маршала Андре Массена. Площа грандіозна, оздоблена постійно діючими фонтанами, ліхтарями у вигляді скульптур; і вночі, як і набережна, вона спалахує підсвіткою. Ця площа – місце проведення міських свят, парадів, карнавалів.
До набережної прилягає і Старе місто, в якому панує італійсько-французька атмосфера. Оглядати його було б добре кілька днів, а не годину-другу, як ми, постійно зиркаючи на годинник, щоб не проґавити час збору групи. Саме тут вперше дізналася про гриби “трюфелі”, вони виставлені у вітрині одного із ресторанів. Смішно, але неймовірно дорогий делікатес виглядає, як шматок чорного бруду. До речі, писали нещодавно, що в українського олігарха Пінчука на ювілеї, що відзначався у Франції і обійшовся у 5 млн. євро, було кілька кілограмів цього “бруду”.
Шкода, що не мали часу піднятися на пагорб Шато – відомий туристичний об’єкт у межах міста, звідкіля, як розповідають, з висоти пташиного лету відкриваються чудові краєвиди найбільш цікавих для туристів Старого порту, Старого міста, Англійської набережної. На картках вражаюче красиво. Думаю, що в дійсності теж.

Карнавальна Ніцца

Ніцца славиться карнавалом квітів, який відбувається тут щорічно у другій половині лютого. Від своїх найбільш знаменитих, всесвітньовідомих “побратимів” – карнавалів у Венеції та Ріо-де-Жанейро цей відрізняється тим, що продовжується найдовше: безперервно, і вдень, і вночі, на протязі двох тижнів. Це фантастичне Свято квітів, або “Битва квітів”, яке коштує місту щорічно 5 млн. євро. Розпочинається карнавал на площі Массена і продовжується на багатокілометровій Англійській набережній.
Кілька цифр:
– 150 флористів-дизайнерів, майстрів карнавальної справи, на протязі року готують цей фестиваль;
– серед його складових – 20 квіткових платформ, для яких використовують 10 тон квітів, 15 тон конфетті, 600 тис. спеціальних кульок;
– лише на одну платформу потрібно 4-5 тис. квіток.

Title  
 На перехресті  Англійської   набережної. І  тут - Макдональдс! 

Платформи заповнюють у дні параду артисти, оркестри, моделі. Палаци та готелі вздовж Англійського бульвару прикрашають квітковими композиціями з фантастичними сюжетами. Усі будинки площі Массена закривають фанерою, сотні художників її розмальовують і оздоблюють електричними лампочками, які день і ніч палахкотять і відображають різні тематичні дійства. Вистрілюють хлопавки, сипляться тони конфетті. А учасники параду викидають з платформ на голови людей мільйони троянд, цикламенів, мімоз, фіалок, гвоздик (звідси й назва “битва квітів”). Глядачі веселяться, як шалені, всі ходять із спеціальними балончиками, рідина яких миттєво перетворюється на локшину, якою покривають голови чи капелюхи один одного. Парад очолює “Король” – це лялька з пап’є-маше висотою у 6-поверховий дім (найчастіше в образі президента країни), а за ним – “вся королівська рать”, його міністри – ляльки, значно менші за розміром. Короля потім спалюють. Обирають справжню королеву фестивалю... Серед глядачів та учасників не вирізняються VIP-персони або члени уряду. Всі – на рівних!
Треба дуже напружити уяву, щоб це все збагнути. Дивуєшся, як у наші дні люди ще вміють радіти, бавитися, імпровізувати і не шкодувати шалених коштів на такі “непрактичні” забави! Але це невід’ємна риса французького характеру: потреба веселитися, втішатися життям і об’єднуватися задля цього. Не останню роль грає вроджене почуття прекрасного. Мені здається, саме завдяки вродженій любові до краси французи щедро прикрашають квітами балкони, вулиці, будинки. Тут багато квіткових базарів. І так впродовж усього року. Це властиво не тільки королеві Рів’єри, а й іншим містам Франції та вже описаній Швейцарії.

Мистецька Ніцца

Серед 19 (!) музеїв Ніцци найбільш популярні – Шагала, Матісса, Родена. Ми мали достатньо часу для оглядин музею Марка Шагала. Нагадую нашим читачам, що фасад театру Метрополітен-опера у Нью-Йорку прикрашений його вітражами, у Чикаго будівля Національного банку – його мозаїкою “Чотири пори року”, а у паризькій Гран-Опера ним розписаний плафон на замовлення президента Шарля де Голля. Марк Шагал (1887-1985), один із найбільш відомих художників-авангардистів ХХ ст., творив у царині живопису, графіки, книгоілюстрацій, монументального, прикладного, театрального мистецтва та літератури. Є переклади написаних ним поезій, мемуарів на багатьох мовах. Він відомий також як художник, який залишив величезний доробок творів: приблизно дві тисячі робіт у багатьох країнах світу трьох континентів: Європи, Америки, Африки. Каталог його творів так і не складено, вочевидь, через неможливість все і скрізь обрахувати. Творив до останнього дня життя, яке обірвалося на 98 році (він помер по дорозі, повертаючись зі своєї майстерні). Цей музей – скоріше палац його імені, або культурний центр з великим глядацьким залом, величезною крамницею з його альбомами та літературою про нього. Майже ніхто не втримався, щоб не придбати на пам’ять “самого Шагала” із “самої Ніцци”. Будинок музею він збудував сам для своїх робіт, зокрема 17-ти великих картин Біблійного циклу, якими дуже дорожив. А Ніццу обрав тому, що з 1966 р. за 20 км. від неї у містечку Сен-Поль-де-Ванс, провінція Прованс, мав свій будинок з майстернею. Сюди він повертався із творчих “відряджень” у різні країни світу. Народжений у Білорусії, з 1922 р. жив за кордоном, переважно у Франції, як громадянин світу. Країна його оцінила: він єдиний художник світу, прижиттєва виставка якого відбулася у Луврі, а уряд нагородив його найвищою нагородою країни – Великим Хрестом Почесного Легіону. У 1973 р. Музей Шагала оголошено національним надбанням Франції.

 Title
 Title
 Із Біблейного циклу. Музей Марка Шагала, Ніцца 


Мали можливість “по дорозі” відвідати і Сен-Поль-де-Ванс – місто художників, скульпторів, галерей, ювелірних крамниць і місце останнього спочинку художника (надзвичайно скромна могила).
Із Ніццою пов’язана біографія всесвітньовідомої танцівниці, хореографа Айседори Дункан, народженої, як відомо, у США. Саме у Франції вона провела найщасливіші та найтрагічніші часи свого життя. Тут розквітла її танцювальна школа, тут народилися двоє дітей, які загинули в неї на очах: втопилися у річці Сена разом з автомобілем, в якому перебували. На Англійському бульварі Ніцци зустріла вона й свою смерть: її задушив власний шарф, який зачепився на колесо автомобіля, що рухався.
У музеї Образотворчого мистецтва Ніцци є ціла кімната, присвячена творам української художниці Марії Башкирцевої (1858-1884). Тут її скульптурний портрет у весь зріст із білого мармуру роботи Михайла Тарновського.
У З0хв. їзди автобусом від Ніцци до гірського курортного містечка Сен-Жан-Кап-Ферра потрапляємо... у казкове царство. Так можна назвати рожеву 2-хповерхову віллу та сади баронеси Беатріс Ефруссі-Ротшільд, правнучки засновника династії Маєра Ротшильда, того самого, що мав 5 синів, які стали банкірами-мільйонерами у Франції, Англії, Італії, Німеччині, Австрії. Беатріс у 1883 р у свої 19 років вийшла заміж за товариша її батьків,34-річного одеського банкіра та нафтового магната Моріса Ефруссі. (Чоловік навіть називав її слов’янським іменем Єфросина). Екстравагантна естетка, шанувальниця антикваріату, прихильниця подорожей,– вона володіла не тільки великими грошима, а й високим естетичним смаком, колекціонувала антикваріат та рідкісні твори мистецтва.

 

Title Title
 
 Українська художниця Марія Башкирцева. Скульптор М. Торнавський.  Музей образотворчого мистецтва, Ніцца
  Рожева вілла Беатриси Ротшільд з музичним фонтаном

 

У 1905 р. вона придбала 8 га землі у цьому чудовому гірському містечку і на протязі семи років збудувала найкращий на всю Рів’єру палац, який оздобила своєю багатою рідкісною колекцією. Контроль за будівництвом здійснювала сама, змушуючи архітекторів робити макети у натуральну величину. Окрім того, на 4 га землі заклала світову перлину садово-декоративного мистецтва – екзотичний, іспанський, французький, японський, камінний, прованський сади та розарій. Вони мусіли нагадувати їй ті країни, які вона відвідала у кругосвітній подорожі на кораблі “Іль де Франс”. Свою віллу назвала цим же іменем. Сади розміщені у два яруси; в озері – Музичний фонтан з мелодіями від Шопена та Штрауса до джазу. Все це дійсно – небачена краса, яку описати неможливо, тому подаю цей лінк, де розміщено кілька професійних кольорових фото садиби: http://domir.ru/l-art/?file=efrussy-de-rodshild.php. Запрошую заглянути, не пожалкуєте.
Перед смертю, у 1934 р. Беатріс Ефруссі-Ротшільд заповіла своє помістя Французькій Академії мистецтв без права продажу. Тепер це надзвичайно популярний музей. На протязі року його відвідують 150 тис. туристів. Я б зарахувала це місто до переліку найкращих куточків планети, створених руками людини.
Колись це місце полюбляли відвідувати Чарлі Чаплін, Сомерсет Моем, принц Реньє ІІІ, Жан Кокто, Айседора Дункан, Уінстон Черчілль та ін.
Запам’яталося дещо і з родинної філософії Ротшільдів. Родоначальник династії перед смертю зібрав своїх синів і заповів їм триматися разом: “Один прутик легко зламати, а п’ять разом – важко”. Діти дотримувалися цього заповіту на протязі усього життя. Їх родинним девізом були слова: “Не важливо, скільки ти заробляєш, важливо, як витрачаєш”. На столику у спальні мільйонерші Беатріс відкрита “амбарна книга”, де вона щоденно перед сном вела облік витрат, хоча володіла нечуваними статками. Це урок для всіх, у кого ніяк дебет з кредитом не сходяться.
Доречно згадати ще одну династію, щоправда італійського походження, також не з бідних, якій належить уже на протязі 600 років Монако. Йдеться про найстарішу в Європі правлячу династію Гримальді.

(Далі буде)
Канни – Ніцца – Нью-Йорк

Біле шаленство Буковелю

Ця приваблива Блакитна Французька Рив’єра!

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com