“Я і моя команда не витрачаємо час на пустопорожні розмови та самовихваляння. Здавна звикли переконувати у своїй правоті не солодкими обіцянками, а реальними результатами”, – зазначав Віктор Янукович у своїй передвиборчій програмі “Україна для людей”.

Ми спробувати дослідити, які зі своїх обіцянок виконав пан Янукович за рік керування країною.
Середня оцінка виконання обіцянок – 1,778, тобто “двійка”.

Ми також поцікавилися думкою політиків та експертів: як за рік правління Януковича змінилися Україна. Ми навмисне випустили зі списку опитаних як членів ПР (та близьких до цієї політичної сили політологів), а також представників БЮТ як найжорсткіших критиків чинної влади, оскільки їхні оцінки виглядали б занадто суб’єктивними й передбачуваними.

Володимир Огризко, екс-міністр закордонних справ:

УКРАЇНА СТАЄ ДЕДАЛІ БІЛЬШ НЕЦІКАВОЮ НЕ ЛИШЕ ДЛЯ США, А Й ДЛЯ РОСІЇ

Якщо говорити про зовнішню політику, то за рік президентства Януковича Україна знову повернулася до так званої багатовекторності. На мою думку, це власне та позиція, де зовнішня політика втрачає свої орієнтири.
Підписавши Харківські угоди й віддавши збагачений уран, Україна продемонструвала, що не здатна захищати свої принципово важливі інтереси на міжнародній арені. У підсумку ми спостерігаємо, що вона стає дедалі більш нецікавою не лише для США, а й Росії, багатьох інших країн, з якими ми не так давно мали дуже інтенсивні відносини. І досвід останніх зустрічей у Давосі – яскраве тому підтвердження.
Було проголошено, що курс на євроінтеграцію триватиме. Але де-факто, через політику згортання демократичних досягнень попередніх років ми реально віддаляємося від Європейського Союзу. Сьогодні під сумнівом не лише підписання угоди про асоціацію, а й власне весь проєвропейський напрямок. Кількість симпатиків України в ЄС катастрофічно зменшується.
Якщо взяти ключове для зовнішньої політики будь-якої країни питання безпеки, то тут ситуація стала найбільш небезпечною. Нам сьогодні кажуть, що буде створено якусь ефемерну систему безпеки. Але всім очевидно, що ні сьогодні, ні завтра, ні післязавтра такої системи безпеки не буде. Ніхто ні в НАТО, ні в ОБСЄ, ні в Євросоюзі, ні в Північній Атлантиці на цю пропозицію серйозно не реагує і реагувати скоріше за все позитивно не буде. Це вже є очевидним для всіх. Теперішня влада вдає, що питання безпеки як таке для нас не є важливим. Ідеться про те, що ми фактично відмовляємося від вирішення цього питання. На мою думку, у цьому плані сьогодні Україна перебуває в найгіршій ситуації за всі часи після відновлення нашої незалежності.

Віктор Небоженко, політолог:

РЕЖИМ ВИЙШОВ ДУЖЕ НЕСТАБІЛЬНИЙ

Це був рік несподіванок. Українці попалися на формулу торгівців: придбай негайно й отримаєш знижку. Нам обіцяли стабільність і достаток уже завтра, якщо оберемо Януковича. Обрали, а отримали, навпаки, подорожчання.
Відбувається дуже сильний розрив між словами і справами як формула відносин влади з населенням.
Попередні президенти – і Кучма, і Кравчук, і Ющенко – були обережні зі словами. Вони обіцяли на виборах, але далі в них вистачало клепки не дражнити населення. Янукович легко дає обіцянки й одразу про них забуває. Кожного місця нам обіцяють і реформи, і порядок, і стабільність, а в реальному житті бачимо підвищення цін, арешти, корупцію, посилення державного впливу на економіку, політику і культуру.
З одного боку, це цинічне ставлення до населення як до лохів. “Базар” – це для лохів, а гроші – для серйозних пацанів... З іншого боку, Янукович справді був достатньо наївний і думав, що протягом року він отримає якісь результати своєї діяльності й доведе свою більшу користь, порівняно з попередніми президентами, а тим більше – опозицією. Але цього не сталося.
Має місце практика зверхності: мовляв, ну що таке електорат – це люди другого сорту, а ми, які живуть у Сардинії, Монако, Межигір’ї, – ми справжні. Вони вдають із себе “еліту”, з якої сміється вся Європа.
У цій владі професіоналів не виявилося. Лише один пенсіонер. І той зайняв місце прем’єр-міністра. Усі решта тренуються в держуправлінні, у балачках.
Янукович не ввійшов у посаду президента. Ми бачимо постійне сіпання з боку в бік, з Москви у Брюссель, від погроз до демагогії. Режим вийшов дуже нестабільний.
Незадоволення владою наростатиме. Різні групи населення постійно висуватимуть владі якісь образи й претензії. А влада щоразу казатиме – почекайте ще рік, ще два – й одночасно закручуватиме гайки.

Олесь Доній, народний депутат, НУ-НС:

РОСІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ, ІНТЕРЕСИ ОЛІГАРХАТУ ТА КРИМІНАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ…

Янукович переміг не просто як окрема особистість, а як виразний представник Партії регіонів, тобто уособлює чітку політичну силу. Ідеологія провідників цієї політичної сили – російський націоналізм. Ця політсила висловлює інтереси великого капіталу – олігархату. А значна частина висуванців цієї партії походять з кримінального середовища.
Ці три елементи (російський націоналізм, захист інтересів великого капіталу і кримінальне середовище) і обумовили основні наслідки правління пана Януковича.
Ми бачимо фактично встановлення бандократії: нехтування законом, ухвалення неправових рішень навіть формально правовими інституціями, запровадження політичних репресій.
Тиск на звичайних громадян, дрібних підприємців посилюється, про що свідчить епопея з Податковим кодексом. Відбувається погіршення добробуту: підвищення цін, комунальних тарифів, натомість прибутки олігархату зростають.
Упровадження ідеології російського націоналізму відбувається насамперед через Міністерство освіти. Ми бачимо, що йде ущемлення української мови, викривлення української історії.
Водночас упровадження ідеї російського націоналізму йде поступово, але надзвичайно поступально. Вони залишають національні символи: синьо-жовтий прапор і тризуб, але вихолощують зміст. Так само з другою державною мовою. З формальної точки зору, її не запроваджено, але не обов’язково її офіційно запроваджувати – достатньо скасувати обов’язковість викладання українською або зменшити кількість годин, аби її можна було повноцінно вивчити. Тут більш хитрий, більш вишуканий механізм. Населення не встигне розібратися, і такі дії не викликатимуть великого спротиву, але принесуть негативні наслідки через роки.
Через Верховну Раду приймаються рішення щодо обмеження української мови, наприклад щодо скасування обов’язкової 50-відсоткової квоти української музики на радіо.
Іде підтримка однієї церкви, а саме Московського патріархату, у тому числі й у бюджетному фінансуванні, на рівні місцевих рад.
І нічого не свідчить про те, що тенденції першого року правління будуть змінені.

Олександр Голуб, народний депутат, КПУ:

ЯНУКОВИЧ МАЄ ШАНС СТАТИ ПЕРШИМ ПРЕЗИДЕНТОМ, ЯКОГО ЗГАДУВАТИМУТЬ ПОЗИТИВНО

Цей рік можна умовно назвати роком сподівань. Виконати всі обіцянки не могли, тому що замало часу, аби щось змінити кардинально. Хоча президент сконцентрував увагу на цілому ряді напрямків. Його доповідь з нагоди 100 днів президентства могла б бути взірцем. Але влада – це не лише президент, а й голови адміністрацій, Кабмін, міністри, які не продемонстрували те, на що вони здатні, – бажання реалізувати ці перетворення в Україні. Думаю, це головна проблема першого року президентства Віктора Януковича.
Владі заважає одне – інтереси тих фінансових, іноді навіть кримінальних кланів, які стоять за плечима цієї влади, які фінансували цю владу і які заохочують владу. Сьогодні вони заважають перетворенням у державі.
Думаю, що Віктор Янукович – це та людина, яка думає, як його згадуватимуть, принаймні його президентство, і що він залишить по собі. Гадаю, це якраз той президент, який має шанс перервати ту череду президентів: Кравчука, Кучму, Ющенка, – які не справдили надій, і стати першим президентом, якого дійсно згадуватимуть позитивно. Але для цього йому треба вийти з тіні кримінально-фінансових кланів, які все ж таки впливають на політику, і зрозуміти, що він президент не тільки цієї категорії людей, а всієї України. Якщо він це зробить, то справді будуть перетворення.

Андрій Іллєнко, голова Київської міської організації ВО “Свобода”:

УТВЕРДЖЕННЯ ДОНЕЦЬКОГО КЛАНУ

За останній рік ми спостерігаємо в Україні процес встановлення олігархічної диктатури. Якщо попередні 5-8 років доти того була олігархічна республіка, коли зміст політичного процесу полягав у боротьбі за владу й ресурси між кількома більш-менш однаковими за потужністю олігархічними кланами, то внаслідок приходу до влади Віктора Януковича один з цих кланів, так званий “донецький” (найбільш реакційний, найбільш антиукраїнський, найбільш соціально антинародний), переміг, і сьогодні йде процес встановлення диктатури цього клану. Решта олігархічних груп, які програли, або інкорпоруються і підпорядковуються тіньовій вертикалі влади, або знищуються.
Якщо говорити про розвиток країни, то, очевидно, що ніяких реформ не відбувається, їх ніхто й не планував робити. Люди йшли до влади, аби використовувати її для заробляння грошей. Вони роблять лишень якісь карикатурні імітації реформ, аби було що обговорювати на телевізійних ток-шоу.
Ситуація в економіці катастрофічна. Дірки в бюджеті, у Пенсійному фонді величезні. Вони сьогодні прагнуть перекинути весь економічний тягар на простих людей, на малий бізнес. Водночас великий капітал, який є соціальною основою нинішнього режиму, взагалі не платить податки, він вивозить гроші в офшори й намагається далі жирувати за рахунок інших. Ми бачимо, що іде цілеспрямована політика на знищення зародків так званого середнього класу в Україні. Хочуть знищити його в інтересах олігархів, оскільки це їхній основний конкурент: має бути 95% люмпена і менш як 1% надбагатіїв, які контролюють країну.
Відбувається нищення й наступ на громадянські права. Останні місяці в країні тривають серйозні політичні репресії. Я не кажу про представників минулого уряду, бо прекрасно знаю, що вони не були янголами, – а про простих громадян, які ніколи не були при владі і яких сьогодні за якимись абсолютно маразматичними звинуваченнями тримають у СІЗО і не допускають до них адвокатів.
Іде тотальний наступ українофобії. Нас знову заганяють у Радянський Союз. Політика у сфері освіти, у сфері історичної пам’яті, мови – це систематичне винищення будь-яких виявів української культури, мови, національної свідомості.
На сьогодні дедалі більше людей розчаровуються в цьому режимі. Я маю на увазі не Західну й Центральну Україну, яка ніколи цей режим не підтримувала, а Південь і Схід. Причому основна причина розчарування – в економічних факторах. Вони обіцяли покращення життя вже сьогодні, а воно погіршилося: ми бачимо величезні тарифи на ЖКГ, зростання цін.
Мій прогноз… З огляду на соціальні, економічні і національні питання, формуватиметься передреволюційна ситуація. Тому що в Україні спроба встановити диктатуру майже завжди завершуються революцією. Якщо вони думають, що їм удасться так закрутити гайки – вони дуже сильно помиляються. Якщо вони не поліпшать економічну ситуацію – то не протримаються ці 5 років.

Анна Ященко, УНІАН