В горах у цей час – справжня феєрія, казка, неповторний лижний ФЕСТ: біле шаленство, свято снігу, сонця, свіжого вітру, запахів перших весняних квітів. Летиш по трасі, а зліва й справа від тебе – невимовно чаруюче, неприродно справжнє, дико шокуюче цвітіння крокусів. Це щось неземне, ніби другий вимір, паралельний світ… І з нього ти вже не хочеш повертатися…
Першим запитанням шестирічної Софійки, моєї маленької товаришки, було: “Ти візьмеш мене в Буковель?”
А все, мабуть, почалося з назви. Чи аналогія з французьким Куршавель, чи оте грайливе “-вель” відразу так закрутило голову, що слово дістало якусь особливу енергетику, дуже скоро прижилося в активному лексиконі всіх, незалежно від віку, професії, роду занять. Його легко і радісно вимовляють дітки років 3-4, яких пробують ставити на лижі; це слово добре знають бабусі-дідусі, які залишаються вдома з онуками, а своїх дітей відпускають на відпочинок в гори. Лижники зі стажем, хто пройшов вишкіл на Тростяні, в Буковелі справді відпочивають, насолоджуючись рівненькими проратраченими трасами. Хоча дехто скаржиться: бракує екстріму. Для школярів і студентів – це окрема пора року з назвою “буковель”, де немає лекцій, тестів, заліків, контрольних і курсових, але там є запальний, здоровий, ні з чим не зрівняний лижний шал.
Це особливий стан душі, сильніший за саму людину, нав’язлива ідея, яку треба реалізувати, інакше працездатність впаде до нуля… Від початку зими і до середини весни це слово на устах у всіх керівників, що змушені йти на поступки і давати відпустку за власний рахунок своїм працівникам, аби ті “відірвалися по повній програмі” в Буковелі і з понеділка з новими силами приступили до роботи. Перефразувавши відомий вислів: “Стратити неможливо помилувати” (залежно від того, де поставиш кому, – змінюється зміст), знають просту істину: “Відпустити, неможливо відмовити”.
| |
Лижний шал – це пристрасть, пізнавши яку, ти вже не зможеш без неї жити, позитивний наркотик, джерело відновлення фізичних і душевних сил; це завжди – валіза нових вражень, скарбничка гарного настрою, запорука спокою і гармонії. А ще – зимова засмага, свіжа голова, приємний біль у м’язах, який знаєш, любиш і хочеш його відчути знову.
Десять років тому, запропонувавши новий вид туристичних послуг та якісно вищий рівень катання, – гірськолижний курорт Буковель дуже скоро відсунув на інший план відомі зі студентських років Славське, Тисовець, Яблуницю, відносно нові Орявчик, Плай та інші.
У надзвичайно мальовничій місцині, де карпатські сосни, здається, підпирають небо, у селі, з не менш оригінальною назвою Паляниця почали будувати ціле туристичне містечко, яке сьогодні має повноцінну інфраструктуру: мережу магазинів на різні потреби, поліклініку, травмпункти, автостоянки, SPA-центри, прокат лижного спорядження, сновбордів і самоходів, лижні школи з досвідченими інструкторами, хелітури, heliski чи heliboarding (катання на лижах чи сноуборді з застосуванням гелікоптера; на вершину гори лижників доставляє не звичайний підйомник, а гелікоптер), котеджі, готельні комплекси, VIP–апартаменти, а також – невеличкі двоповерхові будиночки популярного нині в Україні “зеленого туризму”. Для дітей тут справжній рай: дитячий сновпарк, сновтюбінг, лижний майданчик, різноманітні атракціони, дитячі басейни, каток, спортивні зали.
| |
Український гірськолижний курорт Буковель розміщений біля підніжжя гори Буковель, на висоті 900 метрів над рівнем моря. Курорт має рекордну, як для України, кількість витягів – 16!!! Догори вас підіймає 4-крісельний підйомник, довжина трас – від 300м до 2300м, працюють снігові пушки, так що сніговий настил забезпечений за будь-яких погодних умов.
На мій погляд, продуманою, гнучкою є і цінова політика в Буковелі. Там вона – на всі смаки, неможливого просто не існує! Скажімо, один день катання буде коштувати 30-40 амер. доларів. Якщо ви купуєте абонемент на кілька днів,– це буде дешевше. Існують різноманітні акції. До прикладу: при купівлі квитків влітку на наступний лижний сезон вам надають суттєву знижку, до 50%. Значно дешевшим є катання в будні дні, ніж у вихідні. Цікавим є поділ сезону на “святковий” (період новорічних і різдвяних свят), “високий” (січень, лютий), “низький” (березень, і до середини квітня). Саме цей сезон є чи не найбільш привабливим, по своєму незвичним, теплим, як по погоді, так і по цінах. Останній раз тут можна кататися в середині квітня. У Львові вже буває 15 градусів плюс, і коли пакуєш лижі на автомобільний багажник у таку погоду, – люди часто дивляться, як на диваків. А в горах у цей час – справжня феєрія, казка, неповторний лижний ФЕСТ: біле шаленство, свято останнього снігу, весняного сонця і свіжого вітру, запахів перших весняних квітів. Летиш по трасі, а зліва і справа від тебе – невимовно гарне і чаруюче, неприродно справжнє, дико шокуюче цвітіння крокусів. Це щось неземне, ніби другий вимір, паралельний світ… І з нього ти вже не хочеш повертатися…
А ще донедавна село Паляниця було типовим карпатським. Тут, як і в інших селах, панувала своя філософія сприйняття світу. Так тривало сотні років, здавалося, що так буде завжди.
Кожний гуцул мав господарку, корів, коней, бо який гуцул без коня? А ще косив пахучі трави, аж дзвеніла коса в руках; згодом заготовляв сіно на зиму. Вміло поскладане у скирти, накрите від дощу, пахуче, – воно ставало частиною карпатського “інтер’єру”. Також – випасав овець на полонині, робив бринзу, вурду, будз, їздив на базар до Яремча, аби щось продати-купити. Жінки вишивали, виготовляли карпатські ліжники, збирали ягоди, сушили трави, продавали білі гриби. Взимку снігом засипало так, що в кожній господі мусіли бути сани, великі, справжні. “На таких їздить Миколай”, – казали дітям…Все було, як у Прохаськовій новелі: “ Вони мали цілий світ;…їм ніколи не було нудно,… ніколи не змучувалися говорити ніжно одне з одним. І щодня могли розказати собі щось цікавого. Вони ще не знали, що цілу їхню полонину хочуть викупити за дуже велику винагороду”…
| |
Так невдовзі і сталося. Землю купили разом з гуцулами, кіньми і великими саньми. Добре це, чи погано, то вже інша історія.
Сьогодні колишні гуцули – власники магазинів, ресторанів, маленьких приватних відпочинкових зон з камерними назвами: “У пані Олі”, “Пацьорка”, “Під Хом’яком”. Баских коней їм замінили залізні з “кличками” “BMW”, “Nissan X-trail”, “Land Cruiser”, “Toyota” та інші з родини сучасних джипів. Не кожному, звичайно, до лиця такий кінь, декому більше пасував “сірий в яблука” української породи Ласун, Гнідий чи Карий.
Моя сім’я, друзі, знайомі, відпочиваючи в Буковелі, любимо зупинятися на ночівлю в маленьких будиночках “зеленого туризму”, в яких можуть проживати одночасно 2-3 сім’ї, не більше. У вашому розпорядженні – затишні кімнатки та кухня, де зручно готувати самому. А можна замовити обід (вареники, деруни з грибами, грибну юшку) і в господині. Все це приготують перед вашим приходом з гори: свіже, гаряче і дуже смачне, домашнє. А потім –приємний душ, гарячий чай на травах, а ще краще – сауна чи парна, яка тут же, на подвір’ї. Після кількох хвилин перебування в цій сауні, де так запаморочливо пахне деревом, лісом, м’ятою, чебрецем, різноманітними ефірними олійками, з’являється відчуття, що “мізки відлітають” десь далеко-далеко, в теплі краї… Особливо, коли просто з парної вибігаєш на сніг,– задоволення, яке не потребує коментарів. А головне, що навколо – нікогісінько!!! Тільки зорі над вами і тиша така, що у вухах дзвенить.
Після банного ритуалу, як правило, тривають довгі посиденьки і чаювання на кухні зі спогадами, задушевними розмовами, мріями про майбутні поїздки, а, найголовніше, – про метушливе і вічне: красу карпатських гір і катання на лижах…
По приїзді додому ще кілька днів відчуваєш дивний стан існування між “тут і там”: вже не в горах, але ще не вдома; перед очима встають мальовничі пейзажі зимових Карпат, пригадується шурхіт лиж, у пам’яті довго залишаються яскраві кольори Буковелю. Звичне взуття здається дуже легким у порівнянні з гірським Salomon-ом, але, найважливіше, – ти маєш настрій до життя, і керівник тепер видається тобі найкращим товаришем, Людиною, яка тебе зрозуміла!!
Повірте, задля цього вартує залишити там навіть місячний заробіток, вартує знову чекати зимової буковельської казки, у різний спосіб приближувати її, зробити реальною і доступною для себе і своїх рідних. А, навзаєм, ви обов’язково отримаєте набагато більше: здоров’я, відчуття радості, задоволення від життя.