В горах у цей час – справжня феєрія, казка, неповторний лижний ФЕСТ: біле шаленство, свято снігу, сонця, свіжого вітру, запахів перших весняних квітів. Летиш по трасі, а зліва й справа від тебе – невимовно чаруюче, неприродно справжнє, дико шокуюче цвітіння крокусів. Це щось неземне, ніби другий вимір, паралельний світ… І з нього ти вже не хочеш повертатися…

Першим запитанням шестирічної Софійки, моєї маленької товаришки, було: “Ти візьмеш мене в Буковель?”

А все, мабуть, почалося з назви. Чи аналогія з французьким Куршавель, чи оте грайливе “-вель” відразу так закрутило голову, що слово дістало якусь особливу енергетику, дуже скоро прижилося в активному лексиконі всіх, незалежно від віку, професії, роду занять. Його легко і радісно вимовляють дітки років 3-4, яких пробують ставити на лижі; це слово добре знають бабусі-дідусі, які залишаються вдома з онуками, а своїх дітей відпускають на відпочинок в гори. Лижники зі стажем, хто пройшов вишкіл на Тростяні, в Буковелі справді відпочивають, насолоджуючись рівненькими проратраченими трасами. Хоча дехто скаржиться: бракує екстріму. Для школярів і студентів – це окрема пора року з назвою “буковель”, де немає лекцій, тестів, заліків, контрольних і курсових, але там є запальний, здоровий, ні з чим не зрівняний лижний шал.
Це особливий стан душі, сильніший за саму людину, нав’язлива ідея, яку треба реалізувати, інакше працездатність впаде до нуля… Від початку зими і до середини весни це слово на устах у всіх керівників, що змушені йти на поступки і давати відпустку за власний рахунок своїм працівникам, аби ті “відірвалися по повній програмі” в Буковелі і з понеділка з новими силами приступили до роботи. Перефразувавши відомий вислів: “Стратити неможливо помилувати” (залежно від того, де поставиш кому, – змінюється зміст), знають просту істину: “Відпустити, неможливо відмовити”.

Лижний шал – це пристрасть, пізнавши яку, ти вже не зможеш без неї жити, позитивний наркотик, джерело відновлення фізичних і душевних сил; це завжди – валіза нових вражень, скарбничка гарного настрою, запорука спокою і гармонії. А ще – зимова засмага, свіжа голова, приємний біль у м’язах, який знаєш, любиш і хочеш його відчути знову.
Десять років тому, запропонувавши новий вид туристичних послуг та якісно вищий рівень катання, – гірськолижний курорт Буковель дуже скоро відсунув на інший план відомі зі студентських років Славське, Тисовець, Яблуницю, відносно нові Орявчик, Плай та інші.
У надзвичайно мальовничій місцині, де карпатські сосни, здається, підпирають небо, у селі, з не менш оригінальною назвою Паляниця почали будувати ціле туристичне містечко, яке сьогодні має повноцінну інфраструктуру: мережу магазинів на різні потреби, поліклініку, травмпункти, автостоянки, SPA-центри, прокат лижного спорядження, сновбордів і самоходів, лижні школи з досвідченими інструкторами, хелітури, heliski чи heliboarding (катання на лижах чи сноуборді з застосуванням гелікоптера; на вершину гори лижників доставляє не звичайний підйомник, а гелікоптер), котеджі, готельні комплекси, VIP–апартаменти, а також – невеличкі двоповерхові будиночки популярного нині в Україні “зеленого туризму”. Для дітей тут справжній рай: дитячий сновпарк, сновтюбінг, лижний майданчик, різноманітні атракціони, дитячі басейни, каток, спортивні зали.

Український гірськолижний курорт Буковель розміщений біля підніжжя гори Буковель, на висоті 900 метрів над рівнем моря. Курорт має рекордну, як для України, кількість витягів – 16!!! Догори вас підіймає 4-крісельний підйомник, довжина трас – від 300м до 2300м, працюють снігові пушки, так що сніговий настил забезпечений за будь-яких погодних умов.
На мій погляд, продуманою, гнучкою є і цінова політика в Буковелі. Там вона – на всі смаки, неможливого просто не існує! Скажімо, один день катання буде коштувати 30-40 амер. доларів. Якщо ви купуєте абонемент на кілька днів,– це буде дешевше. Існують різноманітні акції. До прикладу: при купівлі квитків влітку на наступний лижний сезон вам надають суттєву знижку, до 50%. Значно дешевшим є катання в будні дні, ніж у вихідні. Цікавим є поділ сезону на “святковий” (період новорічних і різдвяних свят), “високий” (січень, лютий), “низький” (березень, і до середини квітня). Саме цей сезон є чи не найбільш привабливим, по своєму незвичним, теплим, як по погоді, так і по цінах. Останній раз тут можна кататися в середині квітня. У Львові вже буває 15 градусів плюс, і коли пакуєш лижі на автомобільний багажник у таку погоду, – люди часто дивляться, як на диваків. А в горах у цей час – справжня феєрія, казка, неповторний лижний ФЕСТ: біле шаленство, свято останнього снігу, весняного сонця і свіжого вітру, запахів перших весняних квітів. Летиш по трасі, а зліва і справа від тебе – невимовно гарне і чаруюче, неприродно справжнє, дико шокуюче цвітіння крокусів. Це щось неземне, ніби другий вимір, паралельний світ… І з нього ти вже не хочеш повертатися…
А ще донедавна село Паляниця було типовим карпатським. Тут, як і в інших селах, панувала своя філософія сприйняття світу. Так тривало сотні років, здавалося, що так буде завжди.
Кожний гуцул мав господарку, корів, коней, бо який гуцул без коня? А ще косив пахучі трави, аж дзвеніла коса в руках; згодом заготовляв сіно на зиму. Вміло поскладане у скирти, накрите від дощу, пахуче, – воно ставало частиною карпатського “інтер’єру”. Також – випасав овець на полонині, робив бринзу, вурду, будз, їздив на базар до Яремча, аби щось продати-купити. Жінки вишивали, виготовляли карпатські ліжники, збирали ягоди, сушили трави, продавали білі гриби. Взимку снігом засипало так, що в кожній господі мусіли бути сани, великі, справжні. “На таких їздить Миколай”, – казали дітям…Все було, як у Прохаськовій новелі: “ Вони мали цілий світ;…їм ніколи не було нудно,… ніколи не змучувалися говорити ніжно одне з одним. І щодня могли розказати собі щось цікавого. Вони ще не знали, що цілу їхню полонину хочуть викупити за дуже велику винагороду”…

Так невдовзі і сталося. Землю купили разом з гуцулами, кіньми і великими саньми. Добре це, чи погано, то вже інша історія.
Сьогодні колишні гуцули – власники магазинів, ресторанів, маленьких приватних відпочинкових зон з камерними назвами: “У пані Олі”, “Пацьорка”, “Під Хом’яком”. Баских коней їм замінили залізні з “кличками” “BMW”, “Nissan X-trail”, “Land Cruiser”, “Toyota” та інші з родини сучасних джипів. Не кожному, звичайно, до лиця такий кінь, декому більше пасував “сірий в яблука” української породи Ласун, Гнідий чи Карий.
Моя сім’я, друзі, знайомі, відпочиваючи в Буковелі, любимо зупинятися на ночівлю в маленьких будиночках “зеленого туризму”, в яких можуть проживати одночасно 2-3 сім’ї, не більше. У вашому розпорядженні – затишні кімнатки та кухня, де зручно готувати самому. А можна замовити обід (вареники, деруни з грибами, грибну юшку) і в господині. Все це приготують перед вашим приходом з гори: свіже, гаряче і дуже смачне, домашнє. А потім –приємний душ, гарячий чай на травах, а ще краще – сауна чи парна, яка тут же, на подвір’ї. Після кількох хвилин перебування в цій сауні, де так запаморочливо пахне деревом, лісом, м’ятою, чебрецем, різноманітними ефірними олійками, з’являється відчуття, що “мізки відлітають” десь далеко-далеко, в теплі краї… Особливо, коли просто з парної вибігаєш на сніг,– задоволення, яке не потребує коментарів. А головне, що навколо – нікогісінько!!! Тільки зорі над вами і тиша така, що у вухах дзвенить.
Після банного ритуалу, як правило, тривають довгі посиденьки і чаювання на кухні зі спогадами, задушевними розмовами, мріями про майбутні поїздки, а, найголовніше, – про метушливе і вічне: красу карпатських гір і катання на лижах…
По приїзді додому ще кілька днів відчуваєш дивний стан існування між “тут і там”: вже не в горах, але ще не вдома; перед очима встають мальовничі пейзажі зимових Карпат, пригадується шурхіт лиж, у пам’яті довго залишаються яскраві кольори Буковелю. Звичне взуття здається дуже легким у порівнянні з гірським Salomon-ом, але, найважливіше, – ти маєш настрій до життя, і керівник тепер видається тобі найкращим товаришем, Людиною, яка тебе зрозуміла!!
Повірте, задля цього вартує залишити там навіть місячний заробіток, вартує знову чекати зимової буковельської казки, у різний спосіб приближувати її, зробити реальною і доступною для себе і своїх рідних. А, навзаєм, ви обов’язково отримаєте набагато більше: здоров’я, відчуття радості, задоволення від життя.