Більшість батьків впевнені: для того, аби дитина добре здала екзамени, необхідно знайти хорошого репетитора, іншого шляху немає.

Однак насправді питання стоїть зовсім інакше: буде абітурієнт закочувати рукава сам, чи йому їх закотить репетитор? “Минулого року я проводила журналістський експеримент: пішла на ЗНО як учасник, пройшла три тестування і, отримавши сертифікат, ще раз вступила до університету (остаточного пакету документів я не подавала)”, – пише журналістка Ольга Читайло. Думаю, іншим абітурієнтам її досвід неабияк згодиться.
Підготовка до ЗНО-2011 у розпалі. Тож вирішила поділитися своїм досвідом з цьогорічними абітурієнтами, як-не-як результати були непогані: з історії України – 198,5 бала, з української мови та літератури – 195,5, з англійської – 178 балів.
Напевно, більшість абітурієнтів вже активно готуються до тестування ЗНО-2011, тож давати поради – з репетитором чи самому – сенсу немає. Скажу лише, що без репетитора до тестування підготуватися можливо (у тестах немає позапрограмних речей), головне – бути організованою людиною, і не тільки хотіти, а й вміти вчитися.
Отже, загальна порада: проженіть геть страх, заспокойтеся і налаштуйтеся на роботу. ЗНО – штука конкретна, двозначностей не терпить, тому й підготовка має бути недвозначно серйозною. Налаштовуйтеся на те, що ви маєте мати конкретні знання: з історії знати дати, з мови знати правила, з літератури – письменників, їхні твори та героїв цих творів. Це у школі за “водичку” могли щось добре поставити, а тести cкладені так, щоб ви сумнівалися між двома ніби правильними відповідями. Тому щодня (або хоч би через день) виділіть собі трохи часу для всіх предметів: годину на один, стільки ж на другий і третій.
Щопівгодини робіть короткі перерви: можна музику послухати, відео переглянути, з другом побалакати, “ВКонтакті” посидіти, одне слово, все, аби мізки не закипіли.
Постійно повторюйте матеріал, зробіть собі графік: що і коли повторюєте, але так, щоб не було великих пропусків між темами. Читайте матеріал уважно: кожна дрібниця на ЗНО може виявитися важливою. Якщо вам вже зовсім складно зосередитися, попросіть когось, щоб вас перевіряв.
З чого вчитися? Книгарні рясніють різноманітними довідниками, тестами тощо. На деяких навіть логотипи Центру є. Насправді Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО) нічого такого не рекомендував.
Єдина рекомендація – підручники. Адже на їх основі складені завдання ЗНО. А у довідниках буває багато зайвої інформації. Це ще добре. А в одній із книг знайшла кілька помилок. Там було написано, що Зборівський договір Богдан Хмельницький з Польщею уклав у 1651 році, а Білоцерківський – у 1648-му. Має бути навпаки. А діти, які користувалися цією книгою, потім доводили вчителям, що ті неправі.
Ведіть конспекти! Навіть якщо ви займаєтеся з репетитором і щось на заняттях записуєте, створюйте також свій конспект. Якщо ви вивчаєте історію, то записуйте дати подій, причини (не одну, а уважно вичитайте у підручнику всі, бо на ЗНО часто трапляються саме такі завдання: з кількох варіантів вибрати три-чотири правильні). Знати лише один – недостатньо. Щодо дат, то можна скласти окремий перелік, і, коли буде час, за списком себе перевіряти.
Щоразу перед тим, як взятися за вивчення якогось предмета, організуйте самі собі міні-контрольну. Наприклад, словниковий диктант з української мови. Нехай хтось вам продиктує слова, а ви вже подивитеся, на яке правило найбільше зробили помилок. Над цим і попрацюйте більше під час “самозаняття”. Чудовий метод для самоконтролю – тест. На сайті Львівського регіонального центру оцінювання якості освіти (ЛРЦОЯО) www.lvtest.org.ua є можливість спробувати тренувальне тестування ЗНО онлайн. Воно побудоване на тестах минулих років. Його можна проходити багато разів, щоразу комп’ютер підбере інші завдання, відразу ж і перевірить. Зробіть загальний тест, подивіться, з якої теми найбільше мінусів, повторіть її. А під кінець зробіть ще тест на цю конкретну тему (на сайті є і такі).
Також тренувальне тестування ЗНО онлайн можна пройти на сайті Харківського регіонального центру оцінювання якості освіти (ХРЦОЯО) http://zno-kharkiv.org.ua/, або купити кілька збірників з тестами. Збірники добрі тим, що там завдання значно різноманітніші. Не факт, що щось з того ви зустрінете у тесті, але цього року я знайшла два схожі завдання. Головне, щоб збірник був якісним, без помилок.
Оскільки ЗНО з української мови і літератури – предмет обов’язковий для складання усім, дам рекомендацію: найкращий спосіб вивчити українську літературу – прочитати всі твори за програмою (на жаль, абітурієнти часто лінуються це робити).
Якщо ж ви складатимете англійську, нехай вас не лякає минулорічний переполох з тестом. Насправді англійська не була такою складною. Просто тест вимагав, щоб абітурієнт не боявся мови, міг розуміти текст, навіть коли не розуміє всіх слів, а це головне. Бо поїдете ви за кордон, не ходитимете ж там постійно зі словником. Тож успішної підготовки до ЗНО!
ЗНО – справді дуже прозора система вступу, головне – мати знання, і ніхто вас не спинить на шляху до омріяного вузу. А наразі не забудьте зареєструватися на тестування. Реєстрація триває з 1 січня до 28 лютого!

Джерело: Високий замок

Університети турецьких мільярдерів. Koс Universitesi

На відміну від українських мільярдерів, турецькі “акули бізнесу” доволі швидко зрозуміли, що своїх дітей краще вчити не за кордоном, а вдома – і взялися за створення власних університетів.

В результаті до турків по науку їдуть зі всієї Східної Європи. Маленький репортаж з Університету Коча – престижного навчального закладу, створеного турецьким мільярдером Вехбі Кочем.
Околиця Стамбула, елітний район Тур’япи. На одній стороні вулиці – новобудови з охороною і відкритими басейнами, на іншій – корпус Університету Коч (Koc Universitesi), одного з найпрестижніших вищих навчальних закладів Туреччини. Трохи далі пасуться корови.
Зовсім поруч Белградський ліс з найчистішим повітрям, а за 20 хвилин поїздки автобусом Чорне море. Саме тут живуть запрошені з Америки та інших країн викладачі університету зі своїми сім’ями. Квартиру (оренда до $1500) і харчування оплачує університет.

Університет створив впливовий турецький клан Коч, засновник якого Вехбі Коч почав у 1917 році з відкриття невеликого магазину в Анкарі. Коли бізнес досягнув значних розмірів усередині Туреччини (це сталося до закінчення Другої світової війни), він вирушив до Америки. Там зумів домовитися з General Electric про виробництво електричних лампочок на території Туреччини.
Потім Коч, як водиться, пішов у політику. Після цього зайнявся випуском холодильників та іншої побутової техніки, досягнувши успіху і у цьому (квартири університетських викладачів, до речі, безкоштовно забезпечуються холодильниками і пічками марки Arcelik, яка належить сім’ї Коч).
Далі – договори про представництво в Туреччині FIAT і Ford (Коч виграв конкурс серед потенційних агентів автогіганта на Близькому Сході), розробка турецького автомобіля (у 1966 році у продажу з’явився Anadol, а в 1971-му – Murat), харчова промисловість... Сьогодні Koc Holding, який входить у список 500 найбільших світових корпорацій, об’єднує сотню компаній.
Вехбі Коч помер у віці 95 років в 1996 році. Наприкінці бізнес-кар’єри він заснував свій фонд: давав гроші лікарням, вкладав у культурні проекти і, звичайно ж, в освіту. Діти й онуки самого Коча здебільшого отримали освіту в США. З надією американізувати освіту в Туреччині він і створив Університет Коча.
Архітектура кампусу з шістдесяти будівель нагадує середньовічний Стамбул. Але переважна більшість викладачів – американці, навчання ведеться лише англійською мовою. Чому студенти вважають за краще вчитися тут, а не за кордоном?
Доктор Едвард Джуліано, президент Нью-Йоркського технологічного інституту, що має мережу кампусів на Близькому Сході, каже, що ціна освіти в Штатах досить висока, тому не всі студенти з країн, що розвиваються, можуть собі дозволити поїхати туди. У той же час багато хто хоче долучитися до культури американської освіти – інновацій, командної роботи і технологій.
“У Туреччині є приватна і державна освіта. Для приватних навчальних закладів краща американська модель”, – говорить професор з маркетингу Fordham University (Нью-Йорк) і випускниця Університету Коча Лерзан Аксой.
З моменту заснування приватного університету Коча пройшло вже 17 років, і за цей час багато його випускників отримали посади топ-менеджерів у провідних турецьких та міжнародних компаніях. Не дивно, що тут навчаються діти найбагатших турків. Вони надають перевагу економічному факультету або програмам MBA, говорить студент Алікан Кутлай.
Сам він вивчає археологію і, як багато інших талановитих студентів, виграв стипендію, яка повністю покриває його витрати.
“У нас навчається зараз вже більше 4000 місцевих студентів плюс близько 150 іноземців, що приїжджають за обміном. Університет з кожним роком стає дедалі популярнішим”, – говорить Алікан.
У Koc University є клуб студентів, які вивчають російську мову і цікавляться Росією. Цього року бажаючих вивчати російську виявилося так багато, що довелося створювати другу групу і наймати ще одного викладача (курси коштують $2 за годину з людини). Пошуком викладачів якраз і займається клуб. Одна з його керівників, студентка історичного факультету Зейнеп Отлуоглу, стверджує, що серед студентів-русистів чимало майбутніх економістів, бізнесменів, інженерів та інших фахівців.
“Багато турків, працювали в Росії, – говорить Алікан Кутлай. – У мене батьки працювали – в Москві, Петербурзі, Саратові, а деякі родичі і зараз там працюють – в текстилі і харчової промисловості. Тому й інтерес до російської мови величезний. Щоправда, не всім російська підходить – досить складна мова”.
До України в Туреччині наразі інтерес трохи слабший – однак, як ми вже писали, турецька влада намагається заохотити українських студентів до навчання в турецьких державних вузах.
Студент програми Ph. D Прінстона Ентоні Паппенфус провів літо в університеті Коча і залишився задоволений якістю освіти. На його думку, створення кампусу сприяє інтернаціоналізації турецької освіти, залученню в країну кращих світових умів, подальшої інтеграції в ЄС. І університет Коча, і приватний університет імені Сабанчі – другої найбагатшої родини Туреччини – заохочують студентів, орієнтованих на інновації, іменними стипендіями.
Вехбі Коч на запитання, навіщо Туреччині ще один університет, ще в 80-і роки відповідав: “Якщо ми подивимося на світ сьогодні, то побачимо навколо безліч країн, що досягли величезних успіхів в науці, техніці, освоєнні космічного простору. Щоб скоротити розрив, що відокремлює нас від них, нам необхідно вчити нашу молодь найбільш ефективним способом з усіх можливих”.

Інтернет-сторінка Koс Universitesi – www.ku.edu.tr.