20 Січня 2011 року відійшла від нас на вічний спочинок усім відома світлої памяті п. Іванна Тетяна Ґорчинська (Донця). В п’ятницю ввечері, 28-го січня, чикаґська громада зібралася в катедральному храмі св. о. Миколая, де покійна п. Іванна була довголітньою активною парафіянкою, щоби вшанувати її память.

Церква була заповнена по вінця родиною, друзями, приятелями, співробітниками, громадськими представниками і тим, котрі знали покійну п.Іванну вартість як заслужену людину. Впродовж шістдесяти років вона була активною діячкою організованого українського життя чикаґської громади: роками провадила чикаґською пластовою станицею; була довголітнім редактором газети “Нова Зоря”; активною членкою, секретарем, і імпрезовою місцевого відділу Союзу Українок Америки; довголітньою членкою Ради Директорів Українського Національного Музею; співробітницею редакції “Енциклопедія Української Діяспори”; ведучою громадських імпрез; довголітнім секретарем Українського Конгресового Комітету Америки; активною членкою РУХУ за перебудову України; багатолітньою головою катедрального хору “Славута”; секретарем Фундації Українського Голодомору-Ґеноциду США; членкою управи Української Католицької Освітньої Фундації; коментаторем щотижневої радіо-програми катедри св. о. Миколая; дорадником, щирою подругою. Життєрадісна і цікава жінка, вірна дочка Церкви і України, дбайлива мама і любима баба. За її взірцеве життя вона заслужила почесний похорон.
Перед відправою панахиди ввійшли у церкву пластуни в одностроях, з прапорами поодиноких відділів, перевязані чорними лентами. Почесна стійка зайняла місця по обох боках труни де, немов в сні, лежала любима всіма пластова подруга Доньця, в своєму пластовому однострою, якого за життя вона з гордістю носила. В супроводі пароха храму о. Богдана Налисника і з участю шістьох священників, представників чикаґських парафій, відбулася урочиста панахида.
Після панахиди приступила до прощального слова п. Орися Гарасовська, близька і незмінна подруга покійної ще зі шкільних літ у Львові. П. Гарасовська зворушливо розповіла про молоде життя покійної, її вкорінене почуття обовязку працювати для добра церкви і громади, її любов і відданість до родини, синів, внуків і друзів.
Від родини п. Іванни, внучка, Таня Ґорчинська, згадала особливу приязнь, котру відчували усі внуки до неї. А похресниця, Ірка Ткачук, охарактеризувала життя цеї непересічної людини для англомовних слухачів.

	Внучка Таня Ґорчинська

Похресниця Ірка Ткачук	п. Орися Гарасовська

Опісля до черги промовців, представників громадських організацій, входили: – п. Ігор Прийма – Парафія св. о. Миколая, п. Любомира Калін – Союз Українок Америки, д-р Юрій Грицеляк – Український Народний Музей, п. Микола Міщенко–управа Фундації Українського Ґеносиду США, д-р Олесь Стрільчук – Український Конґресовий Комітет Америки, п. Оля Люшняк – Хор “Славута,” п. Марта Коломиєць – Український Католицький Університет, пл.сен. Ліда Ткачук – пластовий курень Лісові Мавки, пл.сен. Роман М. Завадович – Пластова Станиця Чикаґо. Кожен промовець ділився особистими споминами про покійну і усі наголошували на її активність, невтомну працю на громадській ниві, мудрі і помірковані поради, і особливий журналістський хист. З повагою згадували її шляхетність, скромність і доброзичливість, її малий ріст, але велике щедре серце і привітну усмішку.
При кінці свого поминального слова, пластовий станичний попросив щоб, усі присутні стали в круг, перехрестили руки, так як пластуни біля ватри на природі під кінець дня прощаються та просять Бога щасливо дочекатись світла нової днини, та разом з нашою Донцею, в останнє відспівали “З нами Бог”. Звуки сурми повторили мелодію, і понесли її в небеса.
Наступного дня відбулися похоронні відправи в Катедральному храмі. Тіло покійної поховане на парафіяльному цвинтарі під звукаму пісні “Чуєш Брате Мій” і пластового “Отче Наш”.
Хоча ми усі будемо відчувати відсутність покійної Іванни Ґорчинської, ми просимо Всевишнього, щоб нагородив нас силою наслідувати її життєвий приклад.
Вічна ЇЙ Пам’ять!