Мистецьке і громадське життя українського Чикаго надзвичайно активне і насичене.

Саме тому здавалося, що нашу громаду уже нічим не здивуєш. Але, як виявилося минулого тижня, це не так. В Українське село завітав колектив з Торонто з “Українськими вечорницями”, і ця подія просто шокувала старожилів. Навіть вони не пам’ятають, коли в Українському Культурному Осередку збиралося в одному залі 450 чоловік. Треба віддати належне організаторові, члену управи парафіяльної ради при соборі св. Володимира і Ольги пані Ірині Туршин, якій вдалося зробити неможливе. Коли ми попросили пані Ірину поділитися секретом такого успіху, вона сказала: “Я все організувала сама. Я просто брала Бога за руку, і Він мені допоміг”.
На правах господині пані Туршин відкрила вечір на передала слово голові парафіяльної ради собору св. Володимира і Ольги пану Олегу Каравану, який тепло привітав усіх присутніх і подякував, що відгукнулися на запрошення парафії і так чисельно підтримали цей цікавий почин.
Найбільш приємним на вечорницях було те, що гості відгукнулися на заклик господині свята “Просили вас мама і тато прийти у вишиванках”. Скрізь у залі милували око українські традиційні сорочки: сучасні й стародавні, гаптовані та з бісеру, яскраві й однотонні. Важко навіть перелічити усі відтінки цієї краси, від якої аж серце завмирало. Тож не позаздриш відомій у Чикаго мисткині Насті Марусик, якій доручили обрати найкращих для вручення призів. При такій кількості людей і за такий короткий час (нагородження провели на початку вечора) важко навіть побачити усі вишивані шедеври, не те що оцінити. Проте призи знайшли своїх переможців, а спонсорами цієї приємної частини були майстер перукарської справи пані Леся Ільків та банк MB Financial, представник якого пан Павло Бандрівський привітав переможців. Було обрано найкращі три жіночі строї та три дитячі. Спеціальний приз та гучні оплески подарували чоловікові за чарівну вишиту бісером сорочку.

Артисти з Торонто	Голова парафіяльної ради собору св. Володимира і Ольги пан Олег Караван вітає гостей

Продовжили свято артисти з Торонто. Їх вистава просто причарувала усіх присутніх. Автор та режисер вистави Наталія Попович зуміла зібрати в одне ціле давні українські традиції, фрагменти та героїв відомих творів, перемежувати їх мелодійними українськими піснями у виконанні учасників трупи, та приправити сучасними жартами та “приповідками”. Здається, таке поєднання цілком неможливе, і мала би відчуватися дисгармонія. Проте все виглядало якраз навпаки – надзвичайно органічно та цікаво. Нікого не здивувало, коли головні героїні, чиї образи були збудовані в стилі кращих традицій “Кайдашевої сім’ї”, вихопили з потаємних жіночих схованок боксерські рукавиці! Це навіть внесло певний шарм і в той же час провело паралель з сучасністю. Мабуть у цьому й була задумка автора – підкреслити, що щира українська душа у всіх її проявах не змінюється протягом багатьох століть. В залі не було жодного байдужого глядача. Скажу без перебільшення – емоції просто переповнювали усіх і кожного. Глядацька аудиторія то вибухала сміхом, то розчулено витирала сльози від споминів, які наводили правдиво відтворені сцени сватання та весілля. Перлиною вистави були молоді солісти – правдиві соловейки Тетяна Шкимба та Андрій Білан, які потішили присутніх майстерним виконанням не тільки українських пісень, але й оперної класики. А комічні образи сварливих свах-сусідок та дотепного Стецька у чудовому виконанні Оксани Сидорчук-Соколик, Наталії та Богдана Поповичів ще довго згадуватимуть в українському Чикаго в теплих спогадах про вечір. Шквалом оплесків та голосними оваціями зал стоячи дякував артистам за те задоволення, яке вони подарували усім присутнім. Від імені артистів пані Наталія Попович щиро подякувала глядачам за такий теплий прийом. Вона також висловила вдячність кредитівці “Самопоміч”, яка виступила щедрим спонсором поїздки для трупи і подарувала це свято усім присутнім.

Мисткиня Настя Марусик з учасницями конкурсу вишиванки	Організатор Ірина Туршин зі спонсором п. Павлом Бандрівським

На щастя, вечір продовжив гурт “Карпатські зорі”, який запросив усіх до танцю. Це було дуже доречно, оскільки переповненим емоціями та позитивними враженнями глядачам зовсім не хотілося йти додому, а ноги просилися до танцю в усіх без винятку – маленьких дітлахів та поважних панів. Кожне обличчя випромінювало стільки радості, і танцювали усі з таким молодечим запалом, що на танцювальному майданчику яблуку було ніде впасти. Розходились по домівках далеко за північ. Вечорниці вдалися на славу!
Цей дивовижний вечір надовго залишиться в пам’яті усіх гостей, як одна із найприємніших миттєвостей емігрантського життя. На завершення хочеться подякувати парафії св. Володимира і Ольги, організаторам вечора та творчому колективу з Канади за таку чудову ідею відродження традиції вечорниць та ті радість і тепло, якими були переповнені серця усіх присутніх у залі. Хочеться сподіватися, що лейтмотив вистави – “Де згода в сімействі, там Бог благословляє” – зринатиме в пам’яті глядачів не тільки у спогадах про виставу, а й при вирішенні усіх інших справ і починань у нашій громаді.

Світлини Петра Ковтуна,
Насті Марусик та автора