День Соборності України в Чикаго пройшов символічно та продуктивно: відбулася злука українських студентів США та української Діаспори, котрі разом протягом морозного зимового дня шукали спільні вирішення для України виходу з економічної та політичної кризи.

В народі існує нарікання на українську молодь та українських студентів, котрі, начебто, мріють втекти за кордон, здобути освіту та навіки забути про Україну. Можливо, великою мірою, це переконання виправдане, однак баркемп-конференція ZLUKACAMP стала доказом того, що є українська молодь, котра сприймає навчання у США, як тимчасовий буфер для здобуття освіти і досвіду перед поверненням в Україну, котрий потім обов’язково використає для розбудови своєї держави.

	ZLUKACAMP у кредитівці “Самопоміч”

Конференцію розпочали з географії та створили мапу України, де кожен учасник відобразив місто чи село в України, з яким себе асоціює. Як виявилося, в просторій залі “Сапомопочі” зібрався люд з усіх куточків України: від Львова до Луганська, від Керчі та Одеси – до Жмеринки. І навіть професор Мирон Куропась та письменниця Валя Дудич-Лупеску, котрі народилися та виросли в Чикаго, знайшли свій куточок в Україні.
Першим з доповіддю про історію української Діаспори та про збереження українською громадою своєї культури та ідентичності в Америці виступив доктор Мирон Куропась. Він вразив студентів фактом, що найстарішим безперервним україномовним виданням у світі є газета “Cвобода”, котра видається у США з 1893 року. В деталях учасники дізналися про особливості усіх чотирьох хвиль імміграції українців у США, і, як не дивно, виявилося, що проблеми іммігрантів першої хвилі, котрі існували в громаді ще 100 років тому, подібні з проблемами сучасності – це відсутність єдності серед українців та недостатньо високий рівень усвідомлення української ідентичності.
Якщо майже століття основною місією українська громада у США вбачала боротьбу за незалежність України та збереження української культури у США, то тепер завдання дещо змінилися. В Україні вже немає чіткого зовнішнього ворога, а десь глибоко в суспільстві вкорінений внутрішній ворог. Хто він? Більшість доходить висновку, що його назва – корупція.
Механізми викорінення корупції запропонувала студентка аспірантури університету Норсветерн, випускниця програми USA/USA Марина Залозная, народжена в Керчі. Марина провела соціологічне дослідження корупції у вищій освіті України, в котрому вона на високому академічному рівні висловила тезу, протилежну до офіційної політики Світового Банку: “Корупція в Україні є, однак вона перебуває на організаційному рівні. Це зовсім відрізняється від офіційних даних міжнародних організацій, котрі вважають, що в українському соціумі діє культура корупції.” Залозная запевняє: “Така різниця важлива! Соціологічні дослідження формують політику міжнародних організацій відносно України, однак первинні дані українських соціологічних досліджень – викривлені, бо сучасна українська соціологія, як наука, успадкувала радянський ідеологічний підхід. Якщо Світовий Банк вважає, що в Україні живе культура корупції, то її викорінити фактично неможливо. Реалії ж показують, що в Україні багато осіб дають хабарі, але багато – ні. Корупцію на організаційному рівні подолати можна, потрібно запроваджувати механізми прозорості дій установ та організацій. Саме на цей напрямок має бути спрямована політика Світового Банку відносно України”.
Юлія Ращупкіна, стипендіатка американської програми Маскі, студентка за магістерською програмою з державного управління в університеті Небраски в Омасі, подолала 500 кілометрів, щоб представити на конференції можливості співпраці Діаспори та українських громадських організацій. Народжена в Старобільску, що на півночі Луганщини, Юля вразила своєю вишуканою українською мовою. Перед навчанням у Штатах Юля очолювали в Луганську громадську організацію “Східно-український центр громадських ініціатив”, котрий вже тривалий час бореться за розсекречення генеральних планів українських міст. Генеральні плани, на основі яких відбувається будь-яка забудова в містах України, зазвичай, недоступні до громади, бо використовуються в корупційних схемах незаконного продажу міських земельних ділянок. Розсекречення цих планів, котрі за законами України повинні бути у відкритому доступі, перекриє важливу корупційну схему для українських чиновників. За словами Юлі, її організація зараз веде ряд судових справ проти чиновників та міських рад. Скоро ці судові справи мають дійти до Європейського Суду з прав людини.

Юля також представила одну з найуспішніших всеукраїнських громадських кампаній в Україні – кампанію “Новий громадянин”, котра піл гаслом “Країну творять не політики, а громадяни” об’єднала всі дієві неприбуткові громадські організації України навколо ідеї активізації громадян та контролю над владою. Ращупкіна запропонувала спільні дії з Діаспорою – як мінімум, Діаспора та українські студенти у США, могли б підтримати громадський рух в Україні інформаційно.
Оксана Польгуй, студентка університету Depauw в Індіані, народжена в Чернігові, поділилася успіхами Американської програми USA/USA, котра допомагає талановитим старшокласникам України вигравати стипендії в найкращих університетах як США, так і в інших країнах світу. Програму заснував ще в 1992 році американець українського походження доктор Богдан Оришкевич з метою виховання нового лідерського потенціалу в Україні. За часи існування програми стипендії з найкращих вузів Америки, включаючи Гарвард, Колумбійський університет, Єйль, МІТ, отримало більше 50 молодих талановитих українців. Оксана поділилася нещодавніми успіхами програми – один з випускників USA/USA Роман Євстігнєєв, народжений у Полтаві, зараз навчається за стипендією в одній з найкращих підготовчих шкіл Америки. Склавши американський іспит з SAT фактично ідеально (2390 балів з 2400 можливих), Роман вже зарахований до Єйльського університету. Детальніше про програму ми ще писамитемо на сторінках видання “Час і Події”. Оксана також презентувала проект “Cлово Дня”, котрий створений для популяризації української мови за кордоном та дофінансування програми USA/USA.

Про перспективи втілення в Україні соціальних проектів з підтримки алко- та нарко- залежної молоді, розповів Віктор Бурлака, аспірант з соціальної роботи та клінічної психології університету Мічиган в Анн-Арборі. Пан Бурлака має досвід соціальної роботи в Дніпропетровську і свої академічні знання планує надалі втілювати задля допомогти молоді з обмеженими можливостями в Україні.
Після короткої перерви на піцу, котрою ми завдячуємо кредитівці “Самопоміч”, та тіснішого спілкування і знайомства між собою, учасники повернулися до мозкового штурму. У світ магічного реалізму всіх запросила письменниця українського походження, котра народилася та виросла у Чикаго, пані Валя Дудич Лупеску. У романі “The Silence of Trees” пані Валя знайшла спосіб відобразити свою українську ідентичність та пам’ять про долю українських іммігрантів у США після Другої Світової війни. “Я росла завжди між двома світами і двома ідентичностями. У дитинстві 4 дні на тиждень я відвідувала українську околицю і увібрала в себе глибоке переконання, що я мушу зберегти українську культуру. Але з іншого боку – у мене було американське життя, американські друзі та моя американська приналежність. Я завжди була десь на межі, однак я не уявляю свого життя, якщо б мене позбавили чи української, чи американської ідентичності”, – зізналася пані Валя. В ході обговорення роману пані Валі Дудич-Лупеску, учасники дійшли висновку, що твори про українську імміграцію та про світ українців за кордоном, потрібно донести до українського читача. З’явилася ідеї перекласти роман пані Валі Дудич-Лупеску на українську та видати його в Україні. За різними даними, у світі нараховується від 5 до 10 мільйонів українських іммігрантів, однак у самій Україні мало хто знає про долю та уявляє світ іншої, закордонної України. Хіба Соборність України не включає єднання мільйонів українців в Україні з мільйонами українців за кордоном?
Згодом до мозкового штурму ZLUKACAMP приєднався Генеральний Консул в Чикаго пан Костянтин Кудрик. Натхненні підтримкою Консулату, студенти програми Фулбрайт Дарія Каленюк та Максим Плахотнюк поділилися практичними ідеями подальших студентських ініціатив, як у Чикаго, так і загалом у США. Дарія Каленюк запропонувала стратегію повернення українських студентів в Україну. Навчання у США може бути перехідним етапом, в ході якого повинна вибудуватися команда українських молодіжних лідерів у США. Немає жодної інформації про кількість українських студентів у Америці, ніхто навіть не знає точно, скільки українців навчається у Чикаго. А насправді, ці люди потенційно можуть сформувати дивовижну команду небайдужої молоді і разом з діаспорою творити проекти, направлені на підтримку України. Повертатися в Україну є сенс, коли створена команда. Чому б студентам не об’єднатися в широкомасштабний мозковий штурм в Америці і не почати діяти в команді? Дарія запропонувала механізми виявлення українських студентів у США та їх об’єднання через фан-сторінку Ukrainian Students in USA в мережі facebook.com. Усіх учасників конференції буде приєднано до інтернет-розсилки українських студентів у США, в рамках якої молодь розроблятиме подальші ініціативи. Каленюк презентувала ідею волонтеріату представників діаспори в сільських ПТУ та технікумах – українських навчальних закладах, де навчається українська сільська молодь. Ідея “Молодь Сіл” буде представлена українськими студентами Америки у квітні 2011 року на світовому форумі молодих лідерів в Сан-Дієго, де відбудеться конференція Clinton Global Initiative.
Максим Плахотнюк у своїй презентації про перспективи студентських ініціатив у Чикаго, звернувся з пропозицією до Генерального Консула пана Костянтина Кудрика. Публічно всі погодилися, що наступна зустріч активних студентів у Чикаго, пройде в українському Консульстві. Також завдяки співпраці ініціативної групи студентів та Консульства, може бути розроблена стратегія виявлення та об’єднання українських студентів українського консульського округу в Чикаго. Максим домовився з керівництвом та студентською радою свого університету про підтримку створення організації українських студентів на базі University of Illinois at Chicago. Окрім того, Чикаго нагально потребує українського освітньо-інформаційного центру для молоді та студентів, котрі прагнуть навчатися у США. Такий центр міг би стати рятівним жилетом для української молоді, котра перебуває у США нелегально, котра, однак, могла б здобувати академічну освіту в Америці та використати її на благо України.
До мозкового штурму в День Соборності України приєдналася і Дана Кришталь, представниця громадської організації у Чикаго “Помаранчева Хвиля”. Пані Дана запросила всіх учасників Злукакемпу долучатися до проектів “Помаранчевої Хвилі”.
Заключним моментом Злука-кемпу стала дискусія на тему німих сторінок української історії, що пройшла в Українському Національному Музеї. Іслам Ісмаїлов, українець кримсько-татарського походження, народжений в Росії, поділився історією своєї родини, котра була депортована Сталіним з Криму. Максим Плахотнюк подарував Музею історичні книги-сповіді свого діда. А громадський активіст Діаспори пан Микола Кочерга, зворушив історією своєї родини. Пан Кочерга, завдяки якому відбудована в Батурині, столиці української Гетьманщини, церква Мазепи, розповів про важливість історичної пам’яті для українців. “Українці повинні мати не просто гідність, а якусь гордість за себе і свій народ”, – запевняв Кочерга, розповідаючи також про необхідність українсько-американських досліджень археологічної пам’ятки “Кам’яна Могила”.
Злука-кемп завершився короткою екскурсією в Українському Національному Музеї, Українському Інституті Сучасного Мистецтва та дружньою вечерею у ресторані “Старий Львів”.
Якось по-родинному тепло пройшов цей день. А після мозкового штурму настало просвітлення. Українські студенти в Чикаго налаштовані передати естафету Злука-кемпів іншим містам Америки, а подібні конференції мусять проводитися щорічно. Над тим і працюватимемо далі. Бо, як кажуть – не словом, а ділом!
Відео та фото з конференції шукайте невдовзі на веб-сторінці www.zlukacamp.blogspot.com
За допомогу та підтримку в проведенні Злукакемпу щиро вдячні:
· Доктору Мирону Куропасю, пані Марії Климчак, панові Миколі Кочерзі;
· Доктору Богдану Оришкевичу з USA/USA – за дистанційну підтримку;
· дирекції кредитної спілки “Самопоміч” та особисто Володимиру Тюну;
· громадській організації “Помаранчева Хвиля” та особисто Юрію Фігелю;
· дирекції Українського Національного Музею, та особисто пані Лідії Ткачук, котра виступила прийомною родиною для одного з учасників конференції;
До нових зустрічей та нових злук!

 ZLUKACAMP: перша спроба об’єднатися з українською громадою

“Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!”

Василь Симоненко

День Соборності – це нагадування про те, що сила УКРАЇНИ – в єдності українських земель.

Цікаву акцію започаткували у Чикаго студенти з України, які навчаються в американських університетах. 22 січня вони з’їхалися з різних міст Америки, щоби засвідчити свою єдність з українцями діаспори. Справді символічно і водночас приємно – молоді люди не байдужі до долі України і горнуться до діаспори, як діти до матері, а головне, що своїм молодечим завзяттям вселяють надію на майбутнє України. Це перша спроба і перша конференція ZLUKACAMP бути разом із українськими американцями відбулася. Її метою є об’єдати зусилля українських студентів Америки та української діаспори в пошуку рішень виходу України з економічної та політичної кризи.

Батьківську опіку до спудеїв виявили професор Мирон Куропась, громадські діячі Микола Кочерга та Ліда Ткачук, дахом для табору “Злуки” стали кредитівка “Самопоміч” та Український Національний Музей в Чикаго. Уся програма конференції розміщена на інтернет-сторінці zlukacamp.blogspot.com. Перша половина конференції відбувалася в кредитівці “Самопоміч” на 3 поверсі, а після обіду студенти перейшли до Українського Національного Музею, де продовжили презентації та обговорення важливих тем. “Стань зміною, котру хочеш бачити в Україні!” – таким було гасло основних виступів і презентацій, яких було понад 10.
“До США щороку прибувають на навчання сотні українських студентів, отримують цінні знання, виношують дивовижні проекти та ідеї, однак діють роз’єднано”, – наголосила у своєму виступі Дарія Каленюк, випускниця Національної юридичної академії України в м. Харкові, стипедіатка програми Фулбрайт в Чикаго-Кент коледжі права, народжена у Житомирі. Дарія стала ініціатором і організатором проведення цієї зустрічі. У Чикаго проживає з серпня 2010 року і маючи 23 роки, активно включилася у життя української громади міста.

	ZLUKACAMP в Українському Національному Музеї

“Ми знали ще до приїзду в Чикаго, що тут є потужна українська Діаспора, але про її проекти та ініціативи в Україні знають одиниці,– сказав Максим Плахотнюк, родом із Жмеринки на Вінниччині (Ph.D candidate at UIC, Chicago, Il; Fulbright fellow). В перші дні перебування в Чикаго Максим знайшов Український Національний Музей і тепер часто приводить сюди своїх друзів-студентів з різних країн світу, розповідаючи про культуру і історію своєї держави. Під час конференції він презентував дві книги свого діда Андрія Гудими, написані на тему пережитого голоду на Вінниччині. Ці книги, з автографом автора, Максим подарував музейній бібліотеці.
“Об’єднавши зусилля українських студентів Америки та української Діаспори, ми можемо вчитися один в одного та разом творити зміни в Україні, показати, що різні регіони України мають значно більше спільного, аніж відмінностей, насамперед у побуті, культурній сфері, – продовжував думку своїх друзів ще один студент Іллінойського університету Іслам Ісмаїлов (Fulbright student in Computer Science at UIC). Цей хлопець народився в столиці Кабардино-Балкарської республіки Російської Федерації в м. Нальчик, в родині кримських татар, насильно вивезених сталінською владою з Криму. До Сімферополя родина повернулася у 2006 році, і він, розповідаючи про сумну долю свого народу, сміливо заявив: “Я українець, кримський татарин, Україна – моя Батьківщина”. Він вивчив українську мову, вільно нею спілкується і разом з українськими студентами відкрив для себе ще одну сторінку історії про українську діаспору.
Сподіваємося, що наступні зустрічі будуть більшими за своєю авдиторією зі сторони нашої громади. Якщо старше покоління не має вже сили, то є зміна – невтомна молодь, яка продовжить активність, характерну для діаспори в минулому, цікавими новими програмами, іншими за формами проведення. Підсумовуючи конференцію, професор Мирон Куропась сказав дослівно: “Коли несподівано я був запрошений на цю конференцію, я не знав, чого сподіватися. Я збудований вами, я щасливий, що ви є тут і маєте змогу вчитися в американських університетах. Немає ні Східної, ні Західної України, а існує лише єдина соборна Україна, ми в діаспорі горді за Вас, розумних і талановитих, і підтримуватимемо Вас у кроках на утвердження демократії в Україні”.
День Соборності у Чикаго з’єднав думки і бажання багатьох організацій і кожного з нас зокрема, працювати разом для добра громади і України.

Марія Климчак, Чикаго