Цього року свято Соборності очікувалося з інтересом, пересторогами, надіями та супроводжувалося суперечливими заявами. Ці складні почуття можна зрозуміти.

З одного боку опозиція намірилася організувати потужні мітинги, чим показати владі масштаб незадоволення її діями. З іншого боку влада, безперечно, готувалася до цього, але що вона у кінцевому підсумку задумала на цей день, залишалося невідомим. Отже інтрига підвищувала напругу очікувань і цікавість усіх небайдужих.

Історична довідка

Впевнений, що більшість читачів добре знає, що за свято відзначають українці усього світу 22 січня. Але для молодих і тих, хто потребує оновлення пам’яті, нагадаю: День Соборності України– свято, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року. Свято встановлено в Україні “…враховуючи велике політичне та історичне значення об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…” згідно з Указом Президента України “Про День Соборності України” від 21 січня 1999 року ¹ 42/99[1]. Зазначу, до речі, що традиція Соборності української держави складалася віками і сьогодні є також надзвичайно актуальною, що й показали події вчорашнього дня.

Наміри опозиції

Протягом минулого року опозиція ніяк не могла могутньо виступити і розраховувала зібрати, нарешті, на цей день потужний мітинг, який би продемонстрував її політичні “біцепси”. Коли Юлія Тимошенко, вчергове прийшовши на допит, біля стін Генпрокуратури заявила, що збере 22-го січня народ зі всієї України, її слова отримали значний резонанс. Одні раділи, що нарешті щось зрушиться з місця, інші кепкували, пророкуючи слабку явку людей. Влада поки що змовчала. А інші опозиціонери також заявили, що візьмуть участь у мітингах. Залишалося, правда, невідомим – чи разом з Юлею, чи окремо. Та вже через день-два ситуація стала прояснюватися. Із заяв Арсенія Яценюка, Юрія Костенка, Анатолія Матвієнка, інших політиків опозиційного напрямку стало ясно, що Юлію Тимошенко вони не підтримають і кожен мітингуватиме осібно. Порушила мовчанку і влада, вустами міністра МВС Могильова зробивши сенсаційну заяву.

Заява Могильова: прихована погроза чи зондування настроїв?

Колишній кримський міліційний начальник, який вперто спілкується і з міліціянтами, і з громадськістю виключно російською мовою, заявив, що за його даними 22-го січня планується кровопролиття. Знаючи його “любов” до опозиції, було зрозуміло, кого міністр чи то підозрює, чи то прямо звинувачує у підготовці кривавих провокацій на День Соборності. Після цього почастішали повідомлення про різні форми перепон, які начебто готує міліція щодо майбутніх учасників мітингів. Повідомлялося, що начебто є наказ під усілякими приводами перешкоджати руху автобусів з мітингувальниками, які їхатимуть із областей до столиці, відбирати у водіїв права, техталони, оголошувати їх транспорт непідготовленим і тим небезпечним, після чого відганяти автобуси на штрафмайданчики чи назад у автопарки. Сповіщалося, що дніпропетровський міліційний начальник відкрито прагнув заборонити виїзди з області. Що з цього було правдою, а що попереднім зондуванням настроїв, перевіркою майбутніх мітингувальників на “вошивість”, тобто на страх – сказати важко, але реакція опозиції та ЗМІ виявилася бурхливою. Усі ЗМІ зарясніли критичними коментарями, а опозиція зробила ряд різких заяв.

	Лесь Танюк у НСПУ

Експрес-реакція опозиції

Окрім заяв політиків-опозиціонерів, кожен з яких гостро критикували заяву міністра МВС, одразу ж відбулися і два подібних заходи. На першому з них у Національній спілці письменників України (НСПУ) Лесь Танюк, Григорій Омельченко, Іван Заєць та ряд інших проаналізували підсумки 2010 року та поділилися прогнозами на рік прийдешній.
Усі виступи були виразно критичними, а прогнози нерадісними. Зачепили промовці і тему 22 січня, одностайно назвавши заяву міністерства про кровопролиття провокаційною
Того ж дня, через короткий час в агентстві УНІАН відбулася прес-конференція координаторів “софіївського” майдану, на якій вони також різко заперечили обґрунтованість міліційних прогнозів і заявили, що будуть уважно виявляти провокаторів у натовпі і не дозволять нікому заплямувати кров’ю свято.
Координатор нещодавнього податкового Майдану Данилюк, на скроні якого ще виднівся присохлий кривавий слід, поділився спогадами про те, як вони під час своїх недавніх протестних акцій з приводу нового недолугого Податкового кодексу виявляли провокаторів та знешкоджували їх, передаючи у руки міліції. – “А та їх випускала”, -сказав Данилюк і додав: “Але цього разу ми справимося самі”.
Дмитро Павличко говорив, як завжди, рішуче і переконано, окреслив складну ситуацію напередодні свята і закликав журналістів нести читачам правду про дії влади та опозиції.
Залишалося чекати оприлюднення планів влади.

Прес-конференція в УНІАНі

Дії влади: сюрприз чи логічність?

Плани влади щодо цього дня досить довго залишалися невідомими. Деякі гарячі голови припускали, що влада у особі керівників проігнорує це свято і на вулицях українських міст ми побачимо лише акції опозиції та поставлені владою міліційні кордони. Проте буквально напередодні влада зробила масований інформаційний “залп” на тему 22 січня.
По-перше, прес-служба глави держави повідомила, що Президент України Віктор Янукович візьме участь у церемонії покладання квітів до пам’ятників Т.Шевченку та М.Грушевському з нагоди Дня Соборності України і в урочистому зібранні з нагоди Дня Соборності України у Національному палаці мистецтв “Україна”.

Влада покладає вінки

По-друге, усі очільники головних гілок влади оприлюднили свої привітання з приводу свята. Слова у цих привітаннях були правильними, видно готували їх люди освічені і патріотичні. Так Президент В.Янукович у “Слові з нагоди Дня Соборності” сказав: “прагнення українців жити в об’єднаній, соборній державі завжди зміцнювало наш народ як зрілу світову спільноту, яка здатна будувати потужну миролюбну демократичну державу. Я категорично засуджую будь-які спроби підважити соборність України і єдність нашого народу, спроби протиставити одну частину наших громадян іншій. Я за те, щоб ми шукали те, що є спільне для людей, незалежно від того, чи вони проживають на заході, чи на сході України”.
Голова Верховної Ради України В.Литвин наголосив: “Непідвладні плинові часу та політичній кон?юнктурі, ідеї Акту Злуки, філософія Соборності мають залишатися наскрізними у національному бутті, слугувати його рушійною, будівничою і захисною константою. В наші дні вони конкретизуються у доконечній необхідності порозуміння та згоди, консолідації суспільства і влади, у бажанні та вмінні знаходити розумні компроміси і взаємоприйнятні рішення”.
Глава Уряду М.Азаров підкреслив: “Це державне свято символізує єдність етнічних українських земель. І хоча українській державі тоді не вдалося зберегти цілісність і незалежність, проголошення Акта Злуки стало однією з найвизначніших подій в історії українського народу, який споконвіку мріяв про незалежну, соборну державу”.
Ну хто з лідерів української опозиції не підписався б під цими словами? Але особливість української влади усіх часів полягає у тому, що вона охоче виголошує правильні промови, а ось дії свої далеко не завжди узгоджує зі словами. А інколи у слова закладає суто свій зміст, який можна розкодувати, тільки знаючи політичну ситуацію та кон’юнктуру, пам’ятаючи практичні дії.
Так наприклад, В.Янукович зазначив: “Я за те, щоб ми шукали те, що є спільне для людей, незалежно від того, чи вони проживають на заході чи на сході України. У нас є спільне прагнення жити в добробуті і мирі. Мати можливість забезпечити майбутнє наших дітей, забезпечити літнім людям гідну старість. Дата 22 січня ще раз дає нам приклад такого єднання навколо спільних вартостей… Наш шанс – не в закликах іти на барикади, нищити і руйнувати, а в спроможності до консолідації, розвитку демократії та верховенства права, до подальшого об’єднання Сходу і Заходу… В ім’я цього я твердо стоятиму на позиціях розвитку демократії і готовий працювати з усіма, хто поділяє ці принципи і здатний поставити національні інтереси вище за власні “.
Ось тільки залишається питання – а що є спільними вартостями для усіх українців? При кожному Президентові останні 20 років принаймні пів-країни не згоджувалося з діями чинної на той час влади, а інші пів-країни – з діями чинної на той час опозиції.
Було це і за часів Кравчука, Кучми, Ющенка, залишається це і тепер. З тією поправкою, що звинувачення опозиції у бік влади тепер набули особливої гостроти і якраз у згортанні демократії та національних інтересів, у ігноруванні права вона владу і звинувачує.
Проте констатуємо: влада не пішла по сценарію перешкоджань святу, а повномасштабно провела свої офіційні церемонії. Зала палацу “Україна” вислухала промову Президента і святковий концерт, а на Хрещатику трансляцію цього дійства терпляче витримав великий провладний мітинг під державними прапорами. Складався він переважно з молодих та пенсіонерів. Правда на наступний день трапився конфуз. Під стінами офісу Партії регіонів зібралося півтори сотні людей, які вимагали розрахуватися з ними за вчорашнє стояння на мітингу. Одні прокоментували це як провокацію опозиції, інші повідомили, що з мітингувальниками таки пізніше розрахувалися у одному з кафе столиці і навіть опублікували фотокадр цього процесу. Говорили про 150-200 гривень на одну “мітингу- вальну” особу. Додамо, що приблизно те ж говорили і про опозицію – начебто і вона платила за мітинг. Але вагомих доказів у обох випадках громадськість не почула.

Провладний мітинг на Хрещатику дивиться телетрансляцію з палацу “Україна”

Опозиція: символічні дії та гарячі промови роз’єднаних

За традицією опозиція здійснила ряд суто символічних дій. Так о 8 ранку розпочався автопробіг пам’яті героїв Крут, організований ГО “Українська альтернатива”, учасники з різних регіонів України прибули до Меморіального комплексу “Пам’яті героїв Крут” на Чернігівщині, де поклали квіти та оглянули Меморіал.

	Початок ланцюга на мосту Патона

З 11 ранку до Дня Соборності та 93-ї річниці з дня проголошення Незалежності України кияни об’єднали два береги Дніпра “живим” ланцюгом на мосту Патона. Учасники акції також утворили 30-метровий державний прапор. Паралельно “живий ланцюг” було утворено і в інших містах по всій Україні
Об 11 ранку на столичній Контрактовій площі відбулася святкова акція з нагоди Дня Соборності “Ми – єдиний народ”, під час якої учасники зібрали велику карту України. В акції взяли участь керівники та активісти партій “Фронт Змін”, “За Україну!”, УРП “Собор” та представники парламентської фракції “Наша Україна – Народна Самооборона”. Новою фігурою серед знайомих облич на цьому мітингу був Петро Порошенко, партія якого “Солідарність” можливо приєднається до Яценюка, М.Мартиненка, А.Матвієнка, В.Кириленка, що мають намір створити єдину партію.
Яценюк на цьому мітингу сказав: “У нас сьогодні свято – День Соборності нашої, а не їхньої країни. Українська історія була доволі складною. У ній були як сторінки перемог, так і трагедій. У цей день я хочу побажати всім нам, щоб ми йшли тільки переможним шляхом. Я хочу, щоб українська Соборність мала відношення до кожного з вас, щоб наша держава, єдність і сила мала відношення до життя кожної української родини, кожного громадянина. Щоб ми стали дійсно єдиними, а світ дивився і казав: Україна відбулася!”

Найбільший прапор на Хрещатику

Після нього виступив лідер партії УРП “Собор” А.Матвієнко: “Найбільшою загрозою для будь-якої нації і народу є не наявність недругів і агресивних ворогів, не стихії, катаклізми або кризи, а девальвація цінностей, на основі яких будується нація, народ, твориться велике майбутнє. У цьому році нам буде 20. Усі ці роки недруги України і найперше неукраїнська влада девальвували цінності, на яких має зростати український народ, поняття незалежність, демократія, права і свободи людини, нація, національність, історія і герої України, українська мова. Найбільше, що непокоїть нашу неукраїнську владу і наших недругів – це єдність українського народу. На роз’єднанні українців спекулюють, щоб будувати свою політику. Ми зібрались, щоб захистити Соборність. В цій єдності ми можемо багато. Єднаймося заради України і її майбутнього!”
У полудень з нагоди Дня Злуки У Н П спільно з “Нашою Україною” розгорнули біля Українського дому найбільший у світі державний прапор України і пронесли його по Хрещатику.
Після цього, по бул. Т.Шевченка колона повторила вранішній “шлях влади”: піднялася до пам’ятника Т. Шевченкові, де квітами вшанувала пам’ять Великого Кобзаря. Потім квіти були покладені до пам’ятника першому Президенту України М.Грушевському.
Ну і нарешті в обід на Софіївській площі, біля пам’ятника Богдану Хмельницькому відбувся збір ініціативних регіональних груп по позачерговому припиненню повноважень Президента та Верховної Ради України, а потім і загальний мітинг. Політична партія та ВГО “Громадянська позиція”, ПП “Народна самооборона” разом з “БЮТ-Батьківщина”, за участі Української всесвітньої координаційної ради іншими демократичними силами взяли участь у Всеукраїнському мітингу на відзначення Дня Соборності України. Патріарх Філарет, Дмитро Павличко, Юлія Тимошенко та інші оратори говорили про необхідність єднання, про протидію деукраїнізації, про боротьбу за Українську Помісну Соборну Церкву, про права трудового народу і про те, щоб об’єднаними силами боронити Україну.

	Мітингувальники на тлі Михайлівського собору Києва

Дмитро Павличко заявив, що нинішня влада хоче перетворити український народ у покірну парафію Московського патріархату. “Ми не продамо і інколи не дозволимо продавати Україну. Нікому”, – наголосив Павличко і додав, що “сьогоднішня суть режиму Януковича – це антиукраїнська діяльність”. Він зауважив, що “Москва в особі “п’ятої колони” хоче сьогодні повернути Україну назад в СРСР. Ба, навіть далі – у Добу Руїни. Бо хочуть знищити все: і мову, і культуру, і національну ідею”.
Тимошенко наголосила: “”День Соборності– це не акт громадянської непокори. Це спільне святкування об`єднання людей, які мешкають в різних частинах нашої держави. Це свято об’єднання Західної і Східної України. Це свято, яке дає надію на те, що народ України стане сильним, тому що буде єдиним… Ми сильні своєю різноманітністю. День Соборності має засвідчити, що ми єдині. Тільки віра в Бога і нашу рідну землю, віра в нашу важку але достойну історію і правильна постановка дадуть нам право єднатися навколо правильних ідей, а не навколо особистостей”.
Їх слухав та активно реагував найбільший цього дня мітинг. А на Майдані Незалежності за ініціативи КМДА відбувався ти часом масштабний концерт творчих колективів з усіх областей України та автономної республіки Крим.
Ось так пройшов цей день – день Державного свята Соборності України, на якому не було провокацій і тим більше кровопролиття, на якому було сказано багато правильних слів, на якому влада об’єднано і за одним сценарієм провела усі необхідні церемонії, а опозиція роз’єднано і за різними сценаріями провела декілька паралельних акцій. Стало зрозуміло, що усі п’ять пальців опозиції залишаються розчепіреними, а пальці влади стиснуті у єдиний міцний кулак. Ну і як опозиція планує боксувати з владою у такому випадку?
Ситуація в Україні продовжує залишатися складною. І саме у День Соборності стало зрозуміло особливо гостро, що політики ворогують, країна роз’єднана, люди апатичні. Влада переконує, що опозиція є деструктивною. Опозиція переконує, що влада є антиукраїнською. А народ готується до нового стрибку цін і тарифів, і є таке передчуття, що перед цією очікуваною жорсткою атакою на рівень життя людей їх громадянські почуття відступили на другий план перед страхом найближчим часом значно збідніти. Судячи з усього, політична боротьба зараз людей не цікавить, а до економічної боротьби за свої права вони ще не готові. Але життя внесе свої поправки і то вже скоро.
Проте основне підкреслю: попри усе цей день підтвердив головне – соборність України не витравлена з історичної пам’яті народу і коли політики перестануть роз’єднувати народ, він сам зуміє відчути та посилити соборність країни. А це залишиться вічною цінністю України. Подивившись у очі молоді того дня, у цьому можна було пересвідчитися. Не тієї молоді, яка, зіщулившись, йшла стояти за гроші, а тієї, яка йшла за ідею і у якої горіли очі і палали серця.

Київ, 23 січня 2011 року. Світлини автора, Світлани Шереметьєвої, Поліни Опухлої