Культурно-мистецьку сторінку нового музейного року Український Національний Музей у Чікаго розпочав цікавою етнографічною виставкою.

12 січня виставкова світлиця музею засяяла барвами Буковини. Старовинна буковинська вишивка столітніх жіночих та чоловічих вишиваних сорочок представлена через цікаву колекцію одягу буковинського краю, зібраним вишивальницею, членом національної Спілки майстрів народного мистецтва України Настасією Марусик-Жмендак.

Приємно повідомити про те, що Настасія Марусик-Жмендак є автором книжки "Барви Буковини", яка побачила світ у видавництві "Народні Джерела" у Чернівцях восени 2006 року. Авторка зосередила свою дослідницьку увагу на окремому регіоні України - Буковині. Ця праця збагачує науковий банк джерел з питань етнічної культури українців.

Настасія Жмендак народилася на Буковині у мальовничому селі Кадубівці Заставнівського району в родині, де зберігаються і свято шануються народні звичаї та традиції. Вишивала від маленької дівчинки, після закінчення Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, цілковито присвятила весь свій вільний від роботи час, улюбленій справі - вишиванню. Бабусина скриня була найцікавішим предметом у хаті, де зберігалися рушники, перемітки, горбатки, обруси, буковинські сорочки... - "Усі дівчата і жінки в селі вишивали, створювали щось своє, відшивали від сусідів і так у кожній хаті була своя скриня", - розповідала мисткиня.

Настине зацікавлення вишивкою переросло в етнографічні мандрівки та допомагало набратися відваги просити краян відкрити скрині для людей. Від села до села, від хати до хати заходила кароока буковинка з одним і тим самим запитанням - а чи зберігаєте свій весільний одяг, чи маєте прабабусині сорочки? Серце краялося, коли споглядала на старовинну плахту, кинену на ганку замість хідника, чи розшиту колись серветку, яка стала ганчіркою. Старий світ ужиткових речей не вживався з молодим, і деякі "скривджені" недбалістю правнуків речі вдавалося Насті придбати.

Вишивки виконувалися переважно на домотканому полотні, а також на тканинах мануфактурного виготовлення ручно-пряденими лляними, шерстяними та фабричними нитками. Збережені зразки, вмережені мисткинею у панно, здебільшого є фрагментами частин сорочок (манжети, комірці, наплічники, підопліччя, подолки, пазухи). Сорочку у народному світосприйнятті розглядали, як двійника людини, що її носила, тому здавна оздоблювали магічними обереговими символами-знаками, використовуючи багатство різноманітних вишивальних технік. Тож на виставці у музеї побачите найархаїчніші форми занизування, настилування, низинки, взірці, які гармонійно поєднують кілька видів техніки: лічильну гладь, ретязь, пухлики, вирізування, мережка, хрестик, строчку тощо.

Доводилося під час своїх експедицій Настасії Жмендак бачити речі, які шанувалися в родинах, як реліквії, ставали хатніми музейними скарбами. Засмучувало мисткиню і те, що часто сучасні вишивальниці, які у своїй більшості продають свої роботи на базарах, не звертають увагу на традиційність, а використовують дешеві, технічно слабкі техніки вишивання, а гама кольорів добирається відповідно до наявних під руками ниток.

Щоби поділитися дивом буковинських візерунків, Настасія Жмендак взялася до важкої праці. Три роки, день у день, працюючи на нелегкій роботі у Мілуокі, що у сусідньому штаті Вісконсин, де проживає сьогодні, знаходила час перемальовувати на міліметровий папір узори старовинних зразків вишивки.

Метою її книжки було прагнення увінчати працю сотень буковинських жінок, щирих Берегинь усього сущого на Землі, які залишили нам зразки високохудожнього ремесла. У книжці представлені узори з жіночих сорочок, а також узори окремих фрагментів чоловічого та жіночого одягу, що знаходяться у власній колекції вишивальниці. Перемальовування проводилося мисткинею обережно, аби не порушити орнаментальної цілісності композиції. До кожного зразка вишивки додається пояснення якими нитками вишивати, які кольори добирати за системою ДМС. Є тут детально описано одну з основних технік змережування "цирки", яка присутня у буковинських сорочках. Столітні сорочки буковинського краю зберігаються у фондах Українського Національного музею. Їх вивчила та описала мисткиня, працюючи над книжкою. Тож жіночі сорочки, вишивані наприкінці ХІХ століття у селах Кадубівці та Добринівці Заставнівського району ввійшли до книжки, як обереги пам'яті, збережені поколінням українців, які на початку ХХ століття іммігрували до Америки.

Усім нам подобаються барвисті, вишиті квітковим орнаментом, за допомогою техніки бісеру, буковинські сорочки. У своїй праці мисткиня оповідає про те, що у середині ХІХ століття вишивальниці Буковини почали поєднувати бісерне оздоблення окремих елементів на тлі вишивки. Кіцманський, Заставнівський, Глибоцький райони стали регіонами поширення суцільного вишивання бісером. Назагал джерелами надходження орнаментів до колекції Настасії Марусик-Жмендак стали Вижницький, Глибоцький, Заставнівський, Кіцманський, Кельменецький, Новоселицький, Путильський, Сторожинецький та Хотинський райони Чернівецької області.

Презентація книжки "Барви Буковини" відбулася у музеї під час відкриття виставки. Експозиція складається з декількох комплектів та чисельних компонентів та елементів, які дають уявлення про етнографічні особливості вбрання буковинського краю. Настасія Марусик-Жмендак належить до сучасних Берегинь української культури, які своєю жертовною працею примножують духовну скарбницю України, збагачують обділений розлукою з рідним краєм український емігрантський світ.

Виставка триватиме до 28 січня. Адреса Музею 2249 W. Superior St. Музей працює від четверга до неділі з 11:00 години ранку до 4:00 години пополудні.