Відома українська письменниця Марія Матіос заявила про політичне переслідування і звернулася до генерального прокурора Віктора Пшонки з відкритим листом.

Пані Матіос твердить, що з кінця минулого року львівська міська прокуратура розпочала перевірку у літературній агенції "Піраміда" щодо законності проведення рекламної кампанії нової книги.

Письменниця твердить, що у грудні працівники Шевченківського райвідділу внутрішніх справ Львова за дорученням ГПУ розшукували її у видавництві "Піраміда", щоб вилучити з продажу примірники книги Матіос "Вирвані сторінки з автобіографії". У відповідь на звинувачення пані Матіос київська міліція заявила, що не чинить тиск на письменницю і не має на меті її затримувати. Міліція твердить, що наприкінці листопада 2010 року голова ради організацій ветеранів депутат від Компартії Петро Цибенко звернувся до ГПУ з депутатським запитом щодо "правової оцінки висловлюванням, які допускає авторка у тексті своєї книги "Вирвані сторінки з автобіографії" у бік меморіальних пам'ятників радянським воїнам".

Раніше ветерани Великої Вітчизняної війни вимагали вилучити з продажу книгу Матіос "Вирвані сторінки з автобіографії" через "порівняння письменницею пам'ятника перемоги у столиці із фалосом".

Нова книга Марії Матіос "Сторінки з автобіографії"

Фото з офіційного сайту Марії Матіос

Марія Матіос: Найбільше мене здивувало те, що вже майже два місяці, з кінця листопада, відбуваються якісь насправді сюрреалістичні сюжети навколо мене: і з видавництвом, і з опитуваннями... Міліція вже підтвердила, що спілкувалась з мешканцями будинку, в якому жила наша родина вісім років тому, львівська міліція була у видавництві "Піраміда". Тобто, міліція підтверджує факт зацікавлення мною за дорученням генеральної прокуратури.

Бі-Бі-Сі: Також були повідомлення про якісь обшуки, намагання конфісковувати книги...

Марія Матіос: Обшуків точно не було - це неточності чи фантазії окремих журналістів. Був прихід міліції до видавництва, яке друкує мої книжки, з вимогою вилучити мої книжки. Я не знаю, будуть вилучати книжки чи ні після цього розслідування, яке влаштувала київська міліція з благословення генеральної прокуратури.

Чесно кажучи, я шокована тим, що в моїй країні, на двадцятому році незалежності, відбуваються сюрреалістичні сюжети, які потребують коментаря психіатра. Тому що притомна людина, зі здоровим глуздом не може цього пояснити.

Комусь не сподобалось якесь "слово" в моїй книзі... А я думаю, чому ж це я не знайшла жодного коментаря автора звернення до прокуратури із запитом щодо моєї книги Петра Цибенка, який очолює Раду ветеранських організацій.

Це ж не ветерани вимагають, це вимагає одна особа, яка не має до війни жодного стосунку - комуніст і депутат Цибенко. А я собі думаю, а чому ж це не видно його запиту до прокуратури з приводу того, що всіх ветеранів Вітчизняної війни у коментарях прем'єр-міністра іншої держави було зігноровано і розчавлено, це була смертельна образа. (Прем'єр-міністр Росії Путін заявляв, що Росія була здатна перемогти нацистську Німеччину і без України - прим. Бі-Бі-Сі)

Бі-Бі-Сі: Деякі ваші колеги письменники, наприклад, із найгучніших це Юрій Андрухович, дозволяють собі досить критично висловлюватися на адресу влади. Чи належите ви до тієї частини української інтелігенції, яка має проблеми з владою чи незгодна з тим, що відбувається в Україні?

Марія Матіос: Я можу сказати, що влада не згодна з моєю позицією як громадянина та письменницею, мене півроку тому звільнили з державної служби - до речі, незаконно. Я ще перебуваю у судових процесах через своє незаконне звільнення, а цю історію із намаганням вилучити книгу з продажу я розцінюю як психологічний тиск і політичне цькування.

Безперечно, той, хто знайомий із моєю творчістю, хто знайомий з моїми висловлюваннями про поточні події в Україні, чудово розуміє, що я маю претензії до того, як діє сучасна українська влада. Достатньо знати нашу публічну полеміку із нинішнім міністром освіти і науки Дмитром Табачником, яка триває впродовж кількох років. Все, що відбувається навколо мене, я розцінюю у цьому ланцюгу подій. Безперечно, я належу до тих, хто завжди критично оцінює дії влади - попередньої, теперішньої, майбутньої.

 

З пані Матіос
розмовляв Богдан Цюпин.

 

---

 

Шановний Генеральний Прокуроре України!
Події, що розгорнулися навколо мене з кінця минулого року з “благословення” Генеральної прокуратури України та міністерства внутрішніх справ і тривають досі, змушують мене публічно звернутися до Вас із низкою запитань, оскільки я є відомою публічною людиною в Україні та поза її межами, а сферою зацікавлення прокуратури та міліції стала моя публічна діяльність, а саме – письменницька творчість.
Нагадаю, що 17 грудня минулого року із посиланням на доручення Генеральної прокуратури України працівники Шевченківського райвідділу внутрішніх справ м. Львова (відділ боротьби з організованою злочинністю) розшукували “громадянку Марію Матіос” у приміщенні львівського видавництва “Піраміда” з метою вилучення з продажу моєї книги “Вирвані сторінки з автобіографії”, яка, до речі, визнана “Книгою року-2010”. Працівники видавництва пояснили співробітникам міліції, що письменниця М.Матіос мешкає в Києві і попросили надати бодай якісь документи для пояснення причини розшуків. Після телефонних перемовин із своїм начальством міліціонери відмовилися показувати документи, які мали при собі, лише з відстані продемонстрували якесь доручення та ксерокопії сторінок моєї книжки.
Історія незалежної України не знає жодного факту намагання вилучити книжки Шевченківського лауреата з продажу силами правоохоронних органів та ще в такий “оригінальний” спосіб!
Отже, мене як письменника і звичайного громадянина цікавить: яке засекречене доручення Генеральної прокуратури України виконували працівники Шевченківського райвідділу внутрішніх справ м. Львова, що з ним заборонено було ознайомити працівників видавництва, автором якого я є вже дев’ятий рік і де я видала більше 13 книжок, які здобули усі найвищі літературні та державні нагороди в Україні, перекладені за кордоном та мають незмінний попит читача?!
Мене цікавить, який стосунок до мене та до моєї творчості мають правоохоронні структури України, зокрема, міністерство внутрішніх справ, дільничні інспектори якого із посиланням на розпорядження Генерального прокурора України опитують мешканців тих будинків у Києві, де моя родина мешкала свого часу, змушуючи їх підписувати відповідні свідчення щодо мене?
Так, 11 січня цього року, працівник міліції Печерського району у м. Києві робив обхід 9-поверхового будинку, в якому наша родина наймала квартиру ще за “царя гороха”, і розшукував “громадянку М. Матіос”, як розшукують злочинців, та демонструючи розпорядження Генерального прокурора та ксерокопії сторінок моєї книжки (цю інформацію надаю за згодою одних із багатьох “опитаних”, колишніх моїх сусідів по найманій квартирі – лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, ветерана Великої Вітчизняної війни, письменника Анатолія Андрійовича Дімарова та його дружини Євдокії Несторівни).
Такі дії працівників правоохоронних органів мають всі ознаки шантажу та безпідставного психологічного тиску. І я їх розцінюю як неприпустимі з точки зору здорового глузду та професіоналізму їхніх виконавців, а також як такі, що принижують мою людську честь, гідність і моє письменницьке ім’я, створюють дискомфорт моїй родині та близьким.
Я не потребую додаткової відомості подібними засобами. У будь-якого письменника є безвідмовний промоутер його творчості – його читач, а не така одіозна “підтримка багнетами” чи, боронь Боже, силами “Альфи”, яка, на мій подив, останнім часом входить у моду в Україні.
Таких речей не розуміють і мої літературні агенти та перекладачі в Америці, Німеччині, Франції, Ізраїлі та інших країнах, які про ці дії правоохоронців знають із преси. А вони без найменшої підтримки з боку Української держави роблять усе, щоб про Україну світ дізнавався із перекладів відомих українських книжок, а не із скандальної хроніки навколо українських письменників.
Якщо Генеральна прокуратура України чи міністерство внутрішніх справ мають бажання чи потребу обговорити зі мною літературні чи будь-які інші теми, думаю, немає необхідності збурювати сторонніх людей, вдаючись до мого “всеукраїнського” розшуку. У час новітніх технологій та високопрофесійних українських “шерифів” у Києві у кліп ока можна знайти відому людину, без демонстрації м’язів і психологічного тиску на людей, які не мають жодного стосунку до сфери його діяльності.
Шановний Вікторе Павловичу!
В усій цій історії мене непокоїть одна-єдина думка: як довго і якими силами українські правоохоронці розшукують зниклих без вісти українських громадян, а також тих, що потрапили в біду і потребують справжньої опіки правоохоронних органів, якщо ці стражі порядку вже місяць влаштовують лови на людину, робочий кабінет якої знаходиться на Хрещатику, про що легко довідатися з будь-якої газети чи іншої публічної інформації?!
Буду вельми вдячна за відповідь по суті.
З повагою Марія Матіос,
державний службовець 2 категорії 3 рангу, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, автор 20 книг українською мовою та 5 книг іноземними мовами, почесний громадянин міста Чернівці, Заслужений працівник культури України, лауреат міжнародної премії “Талант та гідність”.

11.01.11, м. Київ