Шановні колеги – викладачі, студенти, співробітники та випускники!
Свобода ніколи не дається легко – її здобувають. Так само і університетська автономія, за яку бореться Києво-Могилянська академія сьогодні, буде результатом багатьох зусиль, що зміцнять нас, і змінять на краще.
Нагадаю, що спеціальна сесія Академічної конференції у вересні цього року затвердила новий Статут НаУКМА і доручила мені та адміністрації університету відстоювати й затверджувати його в Міністерстві освіти і науки України.
Пізніше відбувся наступ МОН на наші свободи (зокрема на право вимагати сертифікат з англійської мови при вступі) та на ті положення Статуту НаУКМА, які є для нас принциповими. Ситуація ще більше ускладнилася з появою наскрізь декларативного проекту нового Закону України “Про вищу освіту”. Якщо його буде прийнято, розвиток науки та вищої освіти в Україні може бути заморожений на довгі роки через відмову від автономії, заперечення базових принципів формування Єдиного європейського простору вищої освіти, ігнорування запитів національної економіки та глобальну самоізоляцію українських університетів.
Слід відзначити, що обговорення проекту цього Закону на засіданні Ради ректорів Київського регіону виявило роздратування і незадоволення практично всіх учасників. Проте під час голосування лише голос президента НаУКМА виявився проти. Тому мої публічні виступи останніх тижнів, як і виступи наших колег, підтримані лише Українським Католицьким Університетом та зарубіжними партнерами, відбувалися у контексті боротьби за права Могилянки, за європейський шлях розвитку всієї науки та вищої освіти нашої держави.
НаУКМА зараз виступає в якості експерта, який не може мовчати у часи, коли більшість академічної громади України перебуває у деморалізованому стані. Києво-Могилянська академія завжди активно працювала і працює над змінами до освітнього законодавства. Підтвердженням цього зокрема можуть слугувати наукові конференцій та публікації, доступні через сайт Наукової бібліотеки НаУКМА. Згадаю тут лише видання “Становлення третього циклу освіти в Україні: дослідницькі університети” (Київ, 2009 – 123 с.) та численні пропозиції нашого Консорціуму з університетської автономії.
Вимогу сертифіката з англійської мови на вступну кампанію 2011-2012 н.р. нам відстояти не вдалося. Адже щороку наказ міністра освіти і науки щодо умов вступу реєструється у Міністерстві юстиції України і має силу закону. Невиконання чинного законодавства відкриває можливість безпосереднього втручання держави у внутрішні справи університету, чого допустити не можна. Проте ми знайдемо можливості повідомити нашим абітурієнтам про необхідність володіння англійською мовою для навчання у НаУКМА.
Шановні колеги! Сьогодні нам слід зосередити свої зусилля на:
1. Затвердженні нового Статуту НаУКМА, який би підтвердив експериментальний статус Могилянки;
2. Вимогливості та якості всередині університету, що створили би внутрішній “фільтр” взамін зовнішнього, який раніше був представлений унікальним вступним тестуванням НаУКМА. Тому головне завдання для цілої нашої громади на наступний рік – це зростання якості: викладання, навчання, наукових досліджень та управління.
3. Подальше розгортання присутності НаУКМА в інформаційному просторі, широке пропагування в власної освітньої моделі, реформування науки та освіти в Україні.
Ми будемо Вас інформувати про перебіг подій – слідкуйте за інформацією на сайті НаУКМА, на сторінках у Facebook “Підтримую КМА” та президента С.Квіта

 Звернення УКУ щодо конфлікту між Могилянкою та Міністерством освіти

 о. Борис Ґудзяк, Ректор Українського католицького університету

Двадцятиліття відносної свободи породили в освітньому полі України важливі й життєздатні феномени, одним із найяскравіших з яких є Національний університет “Києво-Могилянська академія”.
Спільнота Українського католицького університету глибоко стурбована конфліктом, що виник між Національним університетом “Києво-Могилянська академія” (НаУКМА) та Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (МОНМС). На нашу думку, конкретні причини для розбіжності позицій (хоч і важливі самі по собі) лише віддзеркалюють значно глибші розбіжності, які спричинені радикально відмінним баченням завдань вищої освіти в Україні.
Двадцятиліття відносної свободи породили в освітньому полі України важливі й життєздатні феномени, одним із найяскравіших з яких є Національний університет “Києво-Могилянська академія”. Цей університет суттєво спричинився до того, що на ниві вищої освіти в нашій державі сформувався новітній освітянський стандарт, позначений такими цінностями, як академічна свобода, висока якість освіти і творчий пошук.
Цей висновок підтверджений практикою життя. До цього університету горнуться світлі й творчі люди, вступні кампанії виявляють незмінно високі конкурси, а якість навчання загалом і рівень знання іноземних мов зокрема (особливо англійської) відомі в усьому світі. Ось чому диплом НаУКМА здобув високе визнання, а його володарі мають найвищі рейтинги на ринкові праці. Випускники “Могилянки” є висококомпетентними спеціалістами без комплексів минулого й успішно працюють в Україні та багатьох країнах світу.
Для Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України все це мало б свідчити про те, що з часу свого відродження НаУКМА виробив унікальну систему навчання й життєдіяльності, яка довела свою ефективність. Міністерство мало б вивчити освітню систему НаУКМА й через сприяння відповідному реформуванню законодавчої бази поширити її досвід на всю сферу вищої освіти. Ось чому дивує, що насправді в Україні має місце зворотна тенденція: оригінальні освітні феномени втискують у прокрустове ложе недосконалого закону.
Спільнота Українського католицького університету переконана, що у цей відповідальний момент Міністерство освіти і науки, молоді та спорту має керуватися у своїй діяльності передусім духом бажаного, а не буквою застарілого. Якість освіти має бути головним критерієм будь-яких вимог з боку МОНМС. Інакше його дії, проілюстровані нинішніми вимогами до НаУКМА, свідчитимуть про бажання приборкати непокірних.
В нашій країні сформувався консенсус щодо того, що українська вища освіта потребує реформ. Поділяє цю переконаність і згадане Міністерство. Проте шлях зможе подолати лише той, хто наважився вирушити в дорогу. МОНМС має не згортати наявні недвозначно успішні експериментальні починання, такі як НаУКМА, а навпаки – відважитися на створення нових, додаткових. Тільки з таким підходом до справи можна осягнути мету бажаних реформ.
На превеликий жаль, нинішній конфлікт був ледь не запрограмований духом нової редакції Закону про вищу освіту. В ній вектор реформ спрямований назад, у “старі добрі” (для декого) часи надмірного централізованого адміністрування. Нова редакція законопроекту про вищу освіту є ще одним свідченням невпинного згортання здобутків української демократії на освітньому полі, яке призводить до самоізоляції України в міжнародному академічному контексті й до ретроградності її внутрішніх трансформацій. Український католицький університет уже висловлював МОНМС свою стурбованість характером цього документа і з жалем переконується у слушності своїх висновків.
УКУ солідаризується з намаганням НаУКМА зберегти випробувану часом навчальну систему, яка дає рясні плоди, і захистити виправдані елементи своєї автономії. Ми закликаємо Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України визнати очевидні здобутки академічної спільноти НаУКМА і переосмислити своє ставлення до набутого нею досвіду.

http://maidan.org.ua/static/news/2010/1292168054.html

Відкритий лист Президента НаУКМА С.Квіта

 Вих. № 01/1422 від 7.12.2010

Президентові України Януковичу В.Ф.,
Голові Верховної Ради України Литвину В.М.,
Прем’єр-міністрові України Азарову М.Я.,
Відкритий лист
Президента Національного університету “Києво-Могилянська академія” Сергія Квіта щодо курсу міністра освіти і науки України Дмитра Табачника на авторитарну централізацію управління та деградацію науки і освіти в Україні
Шановний пане Президенте України!
Шановний пане Голово Верховної Ради України!
Шановний пане Прем’єр-міністре України!
Від імені Національного університету “Києво-Могилянська академія” звертаюся до Вас із метою ознайомити із ситуацією, яка сьогодні склалася у сфері вищої освіти і, яка, на нашу думку, веде до самоізоляції України, подальшої деградації науки, освіти та економіки в нашій державі.
Міністерство освіти і науки України проводить спішне обговорення проекту Закону України “Про вищу освіту”, який має на меті загальмувати розвиток вітчизняних ВНЗ, позбавити їх будь-яких ознак автономії, не дати можливості виходу на міжнародний конкурентоздатний рівень. Цей законопроект несе в собі ряд загроз, серед яких згадаємо найважливіші:
1. Твердження про автономію ВНЗ носять винятково декларативний характер. Проте цілком очевидно, що завдання розвитку потрібно покласти на відповідальність самих університетів, надавши їм для цього найширші академічні, фінансові та організаційні повноваження. Концепція академічних свобод, окрім власне наукових на навчальних компонентів, включає в себе особливо серйозне ставлення до місії та мети університетів, формування атмосфери критичного мислення, корпоративної культури та студентського самоврядування. Тобто ВНЗ мають самостійно організовувати власну діяльність і давати собі раду у вирішенні власних проблем, а держава та суспільство (працедавці, громадські організації тощо) повинні контролювати якість кінцевого продукту (випускників та наукових досліджень). Кожен ВНЗ повинен нести відповідальність за якість власного диплому на ринку праці. Фактична відмова від університетської автономії в Україні входить у засадничий конфлікт з європейською та світовою практикою.
2. Заперечується ринковий підхід через спробу зафіксувати принципи споживацтва, залежності ВНЗ лише від бюджетного фінансування, що унеможливлює розвиток і стимулює корупцію. З іншого боку – консервується неефективне витрачання державних коштів на освіту. Натомість потрібно максимально диверсифікувати джерела надходження коштів та інших матеріальних ресурсів до закладів вищої освіти, зменшивши неможливе на сьогоднішній день навантаження на державний бюджет.
3. Встановлюється свого роду нова “залізна завіса” між українськими університетами та Єдиним Європейським простором вищої освіти через суто формальне запровадження трициклової системи (бакалавр – ма´істр – доктор філософії), без створення структурованих докторських програм; повне ігнорування ЄКТС (Європейської кредитно-трансферної системи); ігнорування механізмів розвитку академічної мобільності викладачів та студентів; неможливість функціонування міждисциплінарних програм; підтвердження повної залежності вітчизняних університетів від стандартів вищої освіти, затвердження яких покладається на МОН; відсутність гарантій мінімального обсягу вибіркової частини змісту освіти; відсутність національної стратегії “освіти впродовж життя”; відсутність спеціальної програми опанування українським академічним середовищем англійської мови і навіть ігнорування значення англійської мови у вищій освіті, що повністю унеможливлює зростання конкурентоздатності українських ВНЗ на міжнародній арені.
4. Стандарти вищої освіти формуються без участі працедавців й урахування реальних потреб національної економіки та її регіональних сегментів.
5. Вкрай необхідне скорочення величезної кількості українських ВНЗ планується проводити без підвищення їхньої якості, оскільки в основу цього процесу покладений кількісний принцип, відсутній у світовій практиці: 10 тис. студентів пропонується для класичного університету, 3 тис. – для академії тощо. Такий підхід спрощує і формалізує проблему, вказує на небажання здійснити якісні позитивні зміни у вищій освіті.
6. У законопроекті відсутнє розуміння того, що реформування вищої освіти пов’язане насамперед з реформуванням самих університетів, створенням можливостей для їхнього успішного розвитку та інноваційної діяльності, стимулюванням ініціативи, підвищенням їхньої відповідальності та особливо – піднесенням наукового компоненту як головного критерію оцінювання якості ВНЗ. Тому особливої уваги потребує інтеграція науки та освіти в Україні через фактичне зближення ВНЗ та науково-дослідних інститутів НАН України. За умови збереження непомірно великих норм навчального навантаження університетських викладачів розвиток науки у ВНЗ залишиться риторичним побажанням. Метою освітніх реформ має бути створення якісних конкурентоздатних університетів, які б впливали на розвиток національної економіки, у центрі уваги яких була б суспільна відповідальність, які б виходили на глобальний рівень взаємодії та розподілу праці.
7. Запропонований громадськості законопроект входить у суперечність з Програмою економічних реформ Президента України В. Ф. Януковича на 2010 – 2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава” насамперед з погляду ігнорування вимог Болонського процесу, потреб економіки, питань якості та конкурентоспроможності.
Практика реформування науки та освіти у північноамериканських, європейських та азійських університетах свідчить про те, що для успішних реформ необхідна злагоджена співпраця та взаєморозуміння Президента, Парламенту, Уряду, академічного середовища та цілого суспільства, чітке розуміння індикаторів ефективності й поетапності проведення реформ, а також спільне розуміння кінцевої мети.
У зв’язку із вищенаведеним пропоную повністю відмовитися від запропонованого міністром освіти і науки України Дмитром Табачником проекту Закону України “Про вищу освіту” як такого, що спрямований на самоізоляцію України, подальшу деградацію науки та освіти в нашій державі.
Президент Національного університету “Києво-Могилянська академія”

С.М. Квіт
6 грудня 2010 р.