Блаженний український владика Миколай Чарнецький, канонізований Папою Іваном Павлом ІІ у 2001 році, є одним із мучеників за Христову віру УГКЦ. Його могила на Личаківському кладовищі у Львові цілий рік у будь-яку пору осяяна квітами. Уродженець села Семаківці Городенківського району Івано-Франківської области, єпископ-монах ЧНІ (Чину Найсвятішого Ізбавителя) давно був вшанований у народі після закінчення земного життя в 1959 році. Адже "душа, загартована святістю й молитовністю, не просто не вмирає, а й відроджується у своєму прагненні до служіння перед Всевишнім" (Володимир Громик).

Його популярність серед богомільних прочан зростала з року в рік. Рясне убранство свічок, вінків, що прикрашають мармурову плиту, свідчить про почитання ісповідника в Українському краї.

Українська земля народжує чудотворців, котрим дано із неба Господом зцілювати немічних, розраджувати зневірених, допомагати закоханим, вислуховувати прохання, звернені в молитвах. Такі святі просять у престолу Божого звернути увагу на наші щирі сподівання милосердя та сповнення людських бажань.

Майбутній чернець народився 14 грудня 1884 року в багатодітній убогій сім'ї Олекси і Параски Чарнецьких, де зростало дев'ятеро дітей. Місцевий парох-священик Йосип Каратницький віддав побожного сусідського хлопчика до школи в м. Тлумач, а згодом до Станіславської гімназії та семінарії (нині - місто Івано-Франківськ). Далі Миколай пройшов курс богословських студій у Римі. Два роки вивчав філософію, чотири - опановував богослов'я, захоплювався іноземними мовами.

У 1909 р. владика Хомишин висвятив його на священика. Першу Святу Літургію М. Чарнецький відправив у рідних Семаківцях на Покутті. Згодом знову їде до Риму, захищає докторат з богослов'я та з філософії, після чого стає духівником та професором догматики в семінарії міста Станіслава.

У 1919 р. майбутній єпископ вступає до монастиря отців-редемптористів на Збоїщах у Львові, а в наступному - складає монашу обітницю.

У 1931 р. о. Миколая висвячують на єпископа й призначають на Волинь Апостольським візитатором вірних поза Галичиною. Раніше, ще з другої половини 1920-х років, монах Чарнецький - місіонер на Волині. Він багато перекладає українською мовою релігійну літературу. Майже 14 років Преосвященний працював на Волині, Поліссі, Підляшші та в Білорусі.

Архієрейські свячення владики Миколая відбувалися у Римі, в церкві св. Альфонса, перед чудотворною іконою Матері Божої Неустанної Помочі. Відтоді сподвижник Чарнецький віддає себе під покров цієї ікони, загалом маючи велику побожність до Пресвятої Богородиці.

1946 року Божого святого Миколая Чарнецького було заарештовано. З того часу він перебував під слідством - спочатку у львівській, а згодом у київській в'язницях, потім відсидів 10-літ-ній термін ув'язнення в таборах примусової праці на Далекій Півночі. Тяжка праця в кузні підірвала його здоров'я і він став невиліковно хворим - не міг ходити. В 1956 році повернувся до Львова.

Жив убого, доглядали його сестри-монахині. За свідченням очевидців, коли молився, його голову осявав німб. Навчав богослов'я підпільних семінаристів, рукополагав священиків. "Владика відіграв велику роль у моєму житті. Особливо - у виборі монашого покликання та накопиченні богословських знань. Преосвященний Владика мав у мене виклади. А на Благовіщення 1959 року Кир Миколай повинен був висвячувати мене на священика, та не дожив до цього дуже мало... Усі знали його як винятково побожну людину", - згадує із болем о. Василь Вороновський.

Помер на 75-му році життя, відслуживши 50 літ священиком, з них 40 - монахом.

Вражає, що на фото та портретах, намальованих кількома художниками, обличчя святого відтворюється дуже несхожим, тобто ніби на картинах і світлинах зображені різні люди. Цей момент, напевно, свідчить нам, простим грішним смертним, про те, що іпостась чудотворця з Божого веління сприймається весь час інакше. Ми ніби кожен раз по-новому бачимо його лик.

Скоро будуть написані ікони Блаженного владики Миколая Чарнецького, можливо, вони вже з'явились, і авторові статті про це поки що невідомо. З часом побудують храми в честь імени святого, зокрема на роздоріжжі поблизу його рідного села Семаківці на Покутті вже освячено місце під фундамент та закладено пам'ятний камінь.

У Львові вийшли друком дві невеличкі книжечки, в яких розповідається про українського святого - сподвижника Христової віри. Перша - "Цілющі ліки від Блаженного Миколая Чарнецького" (автор і упорядник Володимир Громик) - з'явилася 2000 року в релігійному видавництві "Покрова". Друга - Наш український Чудотворець Блаженний Миколай Чарнецький" - у 2002 році, написана отцем Ігорем Царем, двічі перевидана й доповнена.

Вже давно назріла потреба впорядкувати солідне видання про св. Миколая Чарнецького, куди б входили життєпис владики-мученика, спогади тих, хто мав честь знати єпископа особисто, свідчення про вислухані ним прохання віруючих і поміч із неба, молитви, укладені Блаженним, а також фото, портрети, зображення його особистих речей, якщо вдасться, то й копію карної справи, за якою у безбожні часи майже 12 років карався у Сибіру та по тюрмах святий монах.

У книгу могли б увійти і розповіді про його рідне село на Прикарпатті, батьківську хату, родину. Така праця, з Божої ласки, сподіваємося, незабаром з'явиться на книжкових розкладках духовної богословської літератури.