Минулого тижня в приміщенні кредитівки “Самопоміч” відбулася зустріч громади з надзвичайно цікавою людиною – ректором Острозької Академії професором Ігорем Пасічником.

Відкрив зустріч Президент Української Кредитної Спілки “Самопоміч” п. Богдан Ватраль, який привітав усіх присутніх та наголосив на важливості таких зустрічей, які організовує кредитівка для української громади Чикаго. Продовжив його думку професор Мирон Куропась, який співпрацює з академією практично від початків її заснування і доклав чимало зусиль до розбудови цього відомого навчального закладу. Він представив професора Ігора Пасічника, ректора одного з найстаріших в Україні та Європі вузів – Острозької Академії. У цього навчального закладу незвичайна історія, яка бере початок ще в XVI столітті (1575р.). Саме тоді вона була на вершині свого розквіту і славилась на всю Європу, а місто Острог тоді поважно називали “Волинськими Афінами”. Проте не буду переповідати ці славні сторінки історії, оскільки їх ви можете прочитати на нашому вебсайті (у № 138 “Молодіжного Перехрестя” від 02/17/2010). Хотілося б загострити увагу на сьогоденні українського університету “Острозька Академія”, про яке так натхненно розповів професор Пасічник, людина, завдяки якій цей навчальний заклад, ніби фенікс з попелу, відродився і запрацював. Слухаючи цікаву розповідь ректора, не важко здогадатися, скільки праці і зусиль треба було докласти, щоб за 15 років на місці руїн вибудувати найбільш сучасні навчальні корпуси, створити викладацький штат і вивести університет в десятку найкращих вузів України. За цей фантастично короткий час відроджена Академія повернула своє місце не тільки в перших рядах українських вузів, але й серед освітніх закладів Європи. Ректор з гордістю повідомив, що недавно академія була прийнята до асоціації вузів Європи, що означає, що дипломи бакалаврів та магістрів з Острогу визнаються в Європі наряду з 800-ма найвідомішими університетами старого світу. Такого визнання для українського вузу через українські закони досягти практично неможливо, проте Острозька Академія – саме той заклад, який долає усі перепони і перетворює мрію в дійсність. З почуттям гордості ректор також розповів про єдину в Україні сучасну віртуальну бібліотеку, яка не так давно відкрила свої двері для спудеїв Острогу. Тут існує програма обміну студентів з багатьма вузами Європи та Америки. Крім того щороку в Академії працюють викладачі закордонних вузів, а острозькі в свою чергу проходять стажування в Європі та Америці. Він також повідомив, що в Академії вже сім років активно працює Інститут Дослідження Діаспори, який вивчає визначний вклад українців з-за кордону в розвиток світової науки та мистецтва і знайомить з цим земляків на теренах історичної Батьківщини. Ректор наголосив на основній ролі діаспори у відродженні Острозької Академії, адже саме завдяки фінансовій підтримці меценатів з-за кордону вдалося втілити ці потужні плани в життя.

Приємно було почути, що свою лепту в цю благородну справу внесло й Чикаго, і зокрема єдина українська фінансова установа – кредитівка “Самопоміч”. Цьогоріч каса виділила на потреби академії 10 000 доларів, які президент “Самопомочі” п. Богдан Ватраль вручив при відвіданні університету влітку та на зустрічі. Меценатську допомогу виділила і фундація “Самопоміч”, голова якої п. Ореста Фединяк передала на зустрічі чек на суму 17 000 доларів. Ректор подякував за таку щедру допомогу і завірив, ці кошти підуть на будівництво нового корпусу Академії. До речі, назва кредитівки викарбувана на гранітній дошці меценатів, встановленій на одному з корпусів Академії, а президент “Самопомочі” п. Богдан Ватраль був удостоєний звання почесного доктора Острозької Академії.
Професор Пасічник також висловив подяку др. Мирону Куропасю, який саме й допоміг “відчинити двері діаспори” для Острозької Академії. Цікаву історію свого співробітництва з університетом др. Куропась розповів газеті, і мені б хотілося поділитися нею з читачами. Ще тринадцять років тому він разом з двома іншими професорами університету NIU (Northern Illinois University) прибув до Києва з метою ознайомлення з Києво-Могилянською Академією. Проте її тодішній ректор Брюховецький запропонував гостям відвідати Острог, що за словами доктора їх трохи розчарувало. Але розчарування тривало тільки до того часу, поки вони не потрапили до Острозької Академії. Їх так захопив ентузіазм ректора, що вони з задоволенням погодились йому допомагати всіма силами. Вони зуміли отримати Грант від фундації “Eurasia”, яка протягом трьох років зобов’язалась фінансувати підготовку кількох викладачів з академії в NIU, які й повинні були скласти кістяк кафедри педагогіки нового зразка. Проте цю ідею не вдалося завершити, оскільки після другого року програму припинили через те, що дві викладачки з Острогу, п. Катя та п.Віка, завершивши безкоштовну програму в університеті США, попросту зникли, не захотіли повертатись в свою альма-матер в Україну. Ніхто не чекав такої зради, проте життя завжди вносить свої корективи і дуже часто ламає найблагородніші наміри. Проте др. Куропась не опустив руки, а разом з дружиною Лесею в 1998 році створили фундацію Острозької Академії при Українському Народному Союзі, яка й збирає кошти на розбудову університету та виховання нової української еліти на засадах християнської моралі та ідеї національного державотворення.

Др. Куропась також викладав кілька курсів для студентів академії, причому викладання для студентів 1-го і 2-го курсів він проводив українською, а для 4-го і 5-го – англійською.Подружжя Куропасів захоплено розповідали про величезні зміни, які їх чекали кожного разу по приїзді в Академію. Щораз радували око нові завершені проекти і новобудови, нові навчальні програми, нові досягнення і успіхи. Це й справді надихало на нову роботу. Що ж найбільше захоплює їх в Острозі – це те, що там на території студентського містечка і в місті – скрізь лунає тільки українська мова. “Там ти себе відчуваєш насправді в Україні!” – підсумував др. Куропась.
Після таких натхненних розповідей ректора Університету Ігора Пасічника та голови фундації “Острозька Академія” Мирона Куропася, після перегляду фільму про цей відновлений з руїн храм української науки, хочеться вірити, що в нього велике майбутнє. А впевненості в цьому додає те, що Національний університет “Острозька Академія”, як зауважив Генеральний консул України в Чикаго Костянтин Кудрик, розвивається “не так, як всі, а так, як треба!”