Саміт ОБСЄ в Астані може стати переломним моментом в історії цієї організації. Вона прагне відповісти на нові виклики та загрози.

Водночас Казахстан хоче продемонструвати на цьому саміті своє регіональне лідерство.
Зустріч представників 56 країн, яка відкрилася 1 грудня в столиці Казахстану, мусить, на думку генерального секретаря ОБСЄ Марка Перрена де Брішамбо, стати поштовхом до розширення діяльності цієї організації.
Напередодні саміту, на який приїхали більше двадцяти голів держав та делегації ще з трьох десятків країн, всі очікували, що переговори покладуть початок змінам, покликаним вивести ОБСЄ на новий рівень. Адже за дев’ять років, які минули від останньої зустрічі, змінилися не тільки глобальні виклики, але і основні напрями розвитку. Якщо в Стамбулі, де проходив попередній саміт, значна увага приділялася європейським конфліктам на Балканському півострові, то тепер про них вже забули, – європейська миротворча думка спрямована на вирішення застарілих конфліктів у Азії.
З іншого боку, вплив ОБСЄ на світові процеси в останні роки дещо скоротився. Світовими майданчиками для переговорів є ООН та регіональні організації. Спостерігачів на вибори надсилають також багато міжнародних об’єднань, а вирішення заморожених конфліктів – справа дуже тривала, і зазвичай її просто відкладають на потім.
У результаті і бюджет ОБСЄ не видається таким уже великим. Адже в кінці жовтня, коли проходили вибори в Україні, Киргизії, Греції та Азербайджані, організація вже не змогла направити в усі ці країни належні місії, бо була обмежена в фінансах. Аналітики Європейського інституту Нової політики вважають, що європейські країни трохи розчаровані неефективністю ОБСЄ, і тому неохоче дають гроші. Один із найбільших грантерів цієї організації – ЄС – зараз перебуває не в найкращому економічному стані. А ось Казахстан, наприклад, погодився провести в себе саміт, який, за словами голови цієї організації в Казахстані Серхана Абдукарімова, коштуватиме 11 млн. євро. Водночас на місії в Україні виділяється 2,6 млн. євро на рік.
Тому, на думку оглядачів Reuters, зараз Астані готові пробачити недотримання деяких прав та свобод, аби вона лише фінансувала ці переговори на найвищому рівні. Приводів для них уже забагато, і якщо ОБСЄ прагне гідно перейти в новий історичний період та дати адекватну відповідь новим загрозам, потрібна спільна позиція її членів і спільна заява щодо того, що робити з найбільшими проблемами в світовій політиці.

Розширити та поглибити

Поки ОБСЄ не задумується над тим, чи варто приймати нових членів, проте Марк Перрен де Брішамбо впевнений, що сфери діяльності мають стати ширшими, адже нові проблеми виходять за рамки, сформовані 1975 року. Ці завдання трохи підновила Паризька хартія 1990 року, проте останній саміт 1999 року не вніс нічого нового. Організація переймалася здебільшого дотриманням прав людини, міжнародною безпекою та демократією.
Десять років тому навіть не існувало такого поняття, як міжнародний тероризм. Країни ще не об’єднувалися в коаліції і не призначали окремі держави “віссю зла”. Нарешті, ОБСЄ обмежувалася здебільшого Європою, успішно забуваючи про те що, вона взагалі-то трансєвразійська організація. На той час це було виправдано, адже йшли війни на Балканському півострові, і ще був пам’ятним конфлікт в Придністров’ї. Проте за ці роки ситуація змінилася: Балкани заспокоїлися, Кишинів та Тирасполь потроху домовляються, хоча процес іде дуже повільно. Лише на північному Кавказі ситуація лишається напруженою, проте це питання стараються не порушувати, аби не зачіпати Москву за болючі струни.
Міжнародний тероризм, різке зростання наркотрафіку в Азії, війна в Афганістані, постійні революції в Киргизії тощо, – на всі ці загрози ОБСЄ поки не здатна була відповісти, бо не могла виробити спільну позицію усіх членів.
Тому господарі саміту наполягають на тому, що ОБСЄ має розширити зону своєї відповідальності. Напередодні форуму генеральний секретар організації говорить про нові загрози, в тому числі і кіберзлочинність як новий виклик. Не кажучи вже про питання допомоги Афганістану: у 1999 році там правили таліби, і їх ніхто не збирався запрошувати в Стамбул, тепер Хамід Карзай вважається одним з найпочесніших гостей, і експерти упевнені, що цій країні присвятять важливу частину фінального документа зустрічі.
Нарешті ОБСЄ вирішило взятися за ще один новий тренд міжнародних загроз, які вона ніколи особливо не розглядала, – екологічні. Адже зараз країни прагнуть показати, як вони опікуються охороною природи, хоча досі не прийняли продовження Кіотського протоколу.
Усі ці проблеми порушуватимуться на саміті, і їх так багато, що казахи навіть не стали формувати окремий порядок денний. За словами Абдукарімова, обговорюватимуться одразу усі проблеми.

Заморожені проблеми

Найважливішим сектором переговорів мають стати заморожені конфлікти, адже на цьому шляху Астана спромоглася зрушити справу з мертвої точки. 26 листопада пройшла зустріч міжнародних посередників та представників Вірменії і Азербайджану з приводу конфлікту в Нагорному Карабаху. Сторони поки не знайшли компроміс, проте в ОБСЄ сподіваються, що ситуація покращиться, адже раніше Баку та Єреван взагалі відмовлялися про це говорити.
Сторони конфлікту в Придністров’ї також розпочали діалог. Там процес проходить дуже повільно через часті зміни влади в Молдові та постійні протистояння в її парламенті. Проте на саміті будуть обговорювати і цей конфлікт. Багато хто з функціонерів ОБСЄ вважає, що вплив цієї організації призведе до пришвидшення діалогу.
Не в останню чергу завдяки Казахстану мають обговорити також ї постійні революції та перевороти в Киргизії. Ця країна перетворилася на джерело нестабільності в регіоні.
Тема війн та протистояння в Азії набуває нового звучання в межах ОБСЄ, бо вона прагне розширити свій вплив на схід, але тут без гарного посланця не обійтися.

Спільні інтереси

ОБСЄ шукала країну, яка зможе організувати форум та активно відпрацювати рік, головуючи в організації. Астана в свою чергу прагнула отримати міжнародне визнання і показати усьому світові свою нову, збудовану майже на порожньому місці столицю.
І їх інтереси повністю збіглися. Кожна зі сторін отримала те, чого прагнула. Президент Назарбаєв – найбільше після засідання ООН зібрання світових лідерів в місті, яке вважає своїм надбанням. А ОБСЄ – обговорення нових проблем та викликів і, нарешті, прийняття підсумкового документа, за яким вона буде розвиватися ще кілька років. Обидві сторони задоволені, і організація, покликана захищати права людини та демократичні свободи, готова не звертати увагу на те, що в Казахстані влада контролює ЗМІ та обмежує права громадян.
Усі сторони чекають на позитивні зміни. Астана – визнання свого регіонального лідерства, а ОБСЄ – підтвердження статусу впливового міжнародного гравця.

Павло Сивокінь, “Главред”

 

---

 

 Європейська криза: курчат рахують навесні?

 

Якщо протягом другої половини 2010 року Європа насолоджувалася запізнілим стартом економічного відновлення попереднього року та користалася плодами німецького економічного дива, яке може виявитися лише частиною китайського дива, то з прогнозами на 2011 рік все виглядає значно менш оптимістичним.

Минулого тижня у справі порятунку Ірландії або, точніше, у справі спасіння євро і європейської банківської системи, відбувся новий, але очікуваний поворот.
Міністри Євросоюзу погодили умови надання пільгового фінансування цій країні, а представники Німеччини і Франції схвалили принциповий підхід, який змінить діючий механізм надання фінансової допомоги з 2013 року.
Як і минулого тижня, реакція ринків була позитивною, проте радість знову виявилася короткою. Що ж цього разу не сподобалося інвесторам? Наразі учасники боргового ризику переймаються одразу декількома потенційними проблемами.
Порятунок банківської системи Ірландії може створити прецедент для фінансових установ Бельгії чи Іспанії, де співвідношення банківського боргу до ВВП вище, ніж в Ірландії. Також невідомо, скільки насправді “поганих” позик у банківській системі.

 

Ще більшим приводом для тривоги є довгостроковий ризик платоспроможності країн PIGS. Темпи росту світової економіки можуть виявитися занадто оптимістичними через сповільнення темпів зростання економік країн, що розвиваються, або ж за рахунок переоцінки короткострокових перспектив зростання економіки США.
У свою чергу, плани із скорочення державних видатків прямо знижують темпи економічного зростання у періоді кількох років, хоча у довгостроковому періоді скорочення державних видатків - позитивне явище.
Доволі промовистою є динаміка очікувань темпів зростання ВВП Португалії та Іспанії.
Якщо протягом другої половини 2010 року Європа насолоджувалася запізнілим стартом економічного відновлення попереднього року та користалася плодами німецького економічного дива, яке може виявитися лише частиною китайського дива, то з прогнозами на 2011 рік все виглядає значно менш оптимістичним.
Відповіддю на розгортання європейської боргової кризи стали плани скорочень дефіцитів бюджетів. Це можна зробити завдяки зменшенню державних витрат, підвищенню податкових надходжень через збільшення податкового навантаження, збільшенню податкових надходжень через економічне зростання.
Проблема із скороченням дефіциту бюджету полягає у тому, що стримуюча фіскальна політика - зростання податкового навантаження і зменшення видатків - веде до зниження економічної активності і скорочення доходів бюджету. Тож намагання зменшити дефіцит може призвести до його зростання.
Саме тому стримуюча фіскальна політика має застосовуватися у фазі економічного зростання, аби “економити у гарні часи, а витрачати накопичене - у складні”.
Теорія теорією, але боргова криза змусила європейських чиновників діяти нестандартно і ризикувати все ще слабким економічним відновленням заради бюджетної стабільності. Відповідно, ефективність заходів із скорочення бюджетного дефіциту напряму залежить від майбутніх темпів економічного зростання.
Якщо розрахунки урядовців коректні, і вони не помиляються у своїх прогнозах щодо майбутніх темпів економічного зростання, то скорочення дефіциту бюджету - досяжна мета.
Якщо ж фактичні темпи економічного росту виявляться нижчими за офіційні прогнози, то світ побачить ще не один акт європейської кризи.
Як співвідносяться офіційні прогнози зростання економік Португалії та Іспанії з очікуваннями учасників ринку?
Графіки показують, що учасники ринку більш песимістичні в оцінці економічних перспектив. Відтак ринок має усі підстави сумніватися у стабільності євро і завершеності кризи у периферійних країнах.
Варто відзначити цікаве розходження у прогнозах темпів зростання економіки США. На графіку 3, справа, можна побачити розбіжність погляду Федерального резерву та ринкового консенсус-прогнозу щодо динаміки валового продукту.
Після старту програми кількісного послаблення економісти ФРС зменшили прогноз темпів економічного зростання у 2010 році. Проте, мабуть, впевненість щодо ефективності стимулюючих заходів дозволила фінансистам покращити прогнози пожвавлення економічної активності за вищих темпів інфляції у 2011-2012 роках.
Практика 2010 року свідчить, що ФРС точніша у своїх прогнозах, ніж представники фінансової індустрії. Проте попередній успіх не гарантує майбутнього, особливо щодо економічних і ринкових прогнозів. Тим більше, ФРС має вагомі психологічні причини для того, аби переоцінювати ефективність стимулюючих заходів.
Плани фінансової допомоги уряду Ірландії не переконали учасників боргового рику у перспективах стабілізації ситуації. До покращення настроїв ведуть, скоріше, чинники, не пов’язані з рятуванням Дубліна.
По-перше, ринкам навіть у стані паніки потрібен час, щоб перевести подих. Приклад - одноденні 10-відсоткові зростання світових фондових індексів восени 2008 року.
По-друге, напередодні засідання Європейського центрального банку, запланованого на 2 грудня, його президент Жан-Клод Тріше натякнув на потенціал для більш активної позиції ЄЦБ у процесі нормалізації боргової кризи. Травневу паніку на борговому ринку країн PIGS остаточно подолала лише купівля облігацій банком.
Отже, чи мають учасники ринку раціональні приводи для занепокоєння? Очевидно, так. Фінансові ринки зазвичай живуть завтрашнім днем, тоді як урядовці - вчорашнім.
Подолання фіскальної кризи залежить від ефективності реалізації планів із скорочення бюджетних дефіцитів, а успішність скорочення дефіцитів напряму залежить від майбутніх темпів економічного зростання.
Наразі прогнози із скорочення бюджетних дефіцитів Португалії та Іспанії базуються на прогнозах, які є суттєво оптимістичнішими за передбачення учасників ринку.
Осіннє загострення європейської боргової кризи може скінчитися доволі швидко. Наступні ж негаразди, швидше за все, з’являться навесні, коли мова піде про черговий раунд стрес-тестів європейських банків.
Проте взимку фінансові ринки можуть взятися за найбільш слабке місце в обороні єдиної валюти - майбутні темпи економічного зростання.

 

Павло Ілляшенко, Трейдбері, ЕП