На початку грудня у поведінці наших дітей спостерігається незвична тенденція – вони стають надзвичайно слухняними.

Така метаморфоза невипадкова, адже наші мудрі нащадки намагаються заслужити ласки у святого Миколая! Це ще одна чудова нагода для них отримати подарунки. Причому не один раз, а цілих два, оскільки відзначаємо ми це свято двічі у грудні – 6-го за Григоріанським календарем і 19-го за Юліанським. Але таке гарне свято не гріх відзначити кілька разів, бо воно важливе не тільки врученням подарунків, але й мораллю. Святий Миколай має образ справжнього християнина, який своє життя присвятив служінню Богові та людям, не шкодуючи ні праці, ні статків. День св. Миколая також віддавна шанують і люблять українці. Впродовж зимових днів від діток можна почути одну і ту саму “мантру” – відому народну пісню “Ой хто- хто Миколая любить”.(До віншування цього свята доклався свого часу і відомий рок-гурт “Плач Єремії”, написавши ще один популярний твір “Миколай Бородатий”). З особливою радістю відзначають цей день і дорослі, і діти….
Не забули про нього і у школі святого Миколая. Для цього закладу – це особливе свято, адже йдеться про вшанування святого – покровителя саме школи і цілої парафії. Традиційне відзначення відбувається урочисто і весело. От і цього року, 3 грудня, ввечері, відбувся чудовий концерт, який підготували і провели вчителі та учні школи. Спеціально до цієї події в громаді поширювалися лотерейні квитки, придбавши які, можна було отримати на самому концерті різні призи – від грошового до квитків на ігри найвідоміших спортивних клубів Чикаго (“Bulls”, “Bears”). Але найголовніше дійство – це казка, яка творилася перед очима публіки учнями усіх класів та передшкілля. Цього разу за сюжет було обрано відому історію про Дюймовочку з невеличкими корекціями. Сама п’єса була присвячена вірі, яку мала бідна, самотня жінка, котра попрохала святого Миколая благословити її дитиною. Віра цієї жінки була настільки безумовною, що у своєму розкішному саду вона знайшла маленьку, гарненьку дівчинку, ріст якої не перевищував і дюйма. Ну, а далі казка розгорталася за відомим сюжетом. Крихітна донечка хотіла знайти подібних на неї створінь і вирушила у подорож, зустрічаючи різних героїв цієї історії. Роль Дюймовочки виконала Анастасія Лотоцька; ведучим, який супроводжував двомовними коментарями усе дійство, був Даніель Іваськів. У святі були задіяні всі вікові групи. Найменші – з садочку – зіграли “сяючих зірочок”, “сніжинок” та “морозенків”, які зустрілися з Дюймовочкою, маленькі актори з 2-го та 3-го класу виконали ролі “мишок” та “свійських тварин з ферми”, що дали притулок головній героїні. Учням 3-го класу дісталися ролі “пташок”, 4-го – “жабок”, 5-му – “ельфів”, дівчатам з 6-го та 7-го – “ароматних квітів”, а хлопцям з цих же класів – “доброзичливих бджіл”. Слід сказати, що у кожному номері, особливо, коли виступали найменші, обов’язково брали участь і старші учні для підтримки та керівництва акторів-початківців. Окремо слід відзначити чудові костюми, які були підготовлені спеціально для кожного номера. Як і завжди у подібних виставах у школі св. Миколая, звучало цікаве і захоплююче попурі з найпопулярніших мелодій. Цю виставу можна було спокійно назвати мюзиклом за насиченістю танцювальних та пісенних елементів. А великих зусиль до цілого дійства доклала вчителька музики та української мови – п. Ірина Дичій. Виступи дітей під її керівництвом завжди відзначаються доброю підготовленістю та цікавим вирішенням постановки. З впевненістю можна сказати, що батьки, які склали переважну частину глядацької публіки, були дуже задоволені. Оплески супроводжували кожен виступ. По закінченню вистави директор школи п.Марія Кліш-Фіняк запропонувала усім піднятися і запросити в гості Миколая, котрий не забарився. У супроводі ангелів, дівчат з 8-го класу, головний герой вечора піднявся на сцену, де виголосив коротку промову про важливість збереження віри у наших серцях навіть у найскрутніші часи. Згодом розпочалася найдемократичніша частина вечора – роздавання подарунків. Асистентки Миколая вишикувалися під сценою, передаючи з рук у руки пакунки щасливим та втомленим від емоцій дітям. Батьки були не менш збуджені, йдучи на будь-який ризик у спробі зробити заповітну фотографію. Залишалося тільки схилити голову перед терплячістю обдарованих, які смиренно вичікували, поки мама або тато зафіксують особливий момент з усіх ракурсів,у той час,коли на їхніх личках було написано: “Що ж там у пакунку?” Повірте, обгортковий папір зривався просто на ходу. На щастя, Миколай нікого не розчарував. Про це свідчила жвава дискусія поміж однокласниками, які показували та вихвалялися подарунками.
Отже, вечір відбувся, але немає спокою ні батькам з Новим Роком попереду і мішком Санта Клауса, який слід наповнити, ні дітям, котрі тепер мучаться лише однією думкою: “Чи принесе він мені щось? І якщо принесе, то що?”