Звалити чинну українську
владу під силу тільки ялинці.
                 З розмов на форумах

Ялинки, або, як їх називає президент України Віктор Янукович, «йолки», чим далі, тим більше відвойовують собі головну роль в українському політикумі. І справа тут не тільки в невідворотному наближенні новорічних свят.

Незважаючи на історичну нелюбов до ялинки і виробів з неї, чинна українська влада спробувала сховатися під головною ялинкою країни від демонстрантів. Підприємці таки вивели на Майдан купу народу, поставили намети. Кілька днів то все потривало, потім президент чесно заявив, що, мовляв, не був ознайомлений з Податковим кодексом, тому його напівветує. А потім на Майдан прийшла міліція і розігнала напівзаспокоєних підприємців на всі чотири боки, деяких – в бік відділку міліції.

Найстійкіших і найвпертіших вмовили гумовими палицями по ногах. Бо, мовляв, заважають монтажу ялинки. А саме встановлення новорічно-різдвяного дива 200 тисяч гривень коштує – це вам не копійки. Мабуть саме тому місце встановлення оточили щільним колом беркутівців. Таких «хороводів» навколо ялинки в цій країні ще не водили…
Ну а влада відповідно почала пояснювати, що всі ці «танці з бубоном» – з найкращою метою. Про те, що новий рік наближається, а демонстранти, на відміну від ялинки, і потерпіти можуть, спочатку офіційно заявив голова КМДА Олександр Попов. А потім те ж саме, але в більш розширеній версії, спробував пояснити країні гарант Конституції. Але, на лихо, забув, як те зелене чудовисько називається. В прямому ефірі забув. 10 секунд думав (фахівці порахували), згадував, напружував пам'ять, і таки нічого не згадав, окрім слова «йолка».
В результаті вийшло от таке от: «Дотримання законів України є обов’язковим для всіх. Сьогодні в Києві на тому місці, де вчора стояли палатки пікетувальників, сьогодні встановлюється новорічна… йолка…».
А кмітливі люди взяли, і ту всю сцену не просто записали, а виставили на YouTube.

От такі от вийшли «йолкі-палкі».
Втім, відеоролик – то не біда. Врешті-решт, така амнезія гаранта має серйозні підстави: випадок з нахабним ялинковим вінком, який підступно напав на президента, пам’ятає не тільки вся Україна, а й чи не весь пострадянський простір. А от він, напевно, дуже хоче забути – разом з усім контекстом.
Набагато страшнішою є інша амнезія, загальнонародна.
Громадяни дуже швидко забули, що якщо там, вгорі, починають крутити гайки, то пищати почнуть всі…
Поки підприємці воювали на Майдані з «йолками» і з «палками», тобто, палицями, країною ширилися трохи інші настрої. «Та ці «торгаші» просто з жиру бісяться» – найчастіше такі думки можна було почути в стінах державних установ, особливо районного рівня. Адже в уяві багатьох чиновників, приватні підприємці – це тільки ті, хто торгує на ринках. Мовляв, ми, держслужбовці, платимо зі своєї зарплатні податки в десять разів більші, ніж ті «торгаші» – так обурювалися чиновники, і, стомлені від емоцій та роботи, їхали додому з роботи на джипах, ціна яких явно перевищувала зарплатню всієї їхньої контори разом узятої за найближчі 20 років. І навряд чи ці авто купувалися з прибутків, обкладених податками…
Втім, саме на цю амнезію в уряді готують просто чудові ліки – називаються вони адміністративною реформою. Її появу глава держави анонсував через декілька днів після розгону Майдану. Мовляв, чиновників у нас зараз забагато, тому державний апарат найближчим часом буде значно скорочено. За словами Януковича, робота над реформою велася вже півроку. Ходять чутки, що полетять крісла не тільки в чиновників «середньої важливості», а й навіть в міністрів. За однією з найжахливіших народних версій, кількість міністерств взагалі скоротять разів у чотири (зараз в Україні – 20 міністерств). Поєднають, наприклад, Дмитра Табачника, тобто, Міністерство освіти і науки, з Міністерством культури та Міністерством сім’ї, молоді та спорту, та ще й зверху Мінпраці та соцполітики накинуть – щоб далеко не ходити.
Уявляєте, яке то буде поєднання: творча натура Дмитра Табачника і міністерство культури… Непогано було б до цієї структури тоді ще й пральню якусь приєднати, аби хоч якась користь була від новоствореного органу. І пошана до народного фольклору відразу відчуватиметься…
Втім, навіть якщо скорочення не будуть настільки разючими, в будь-якому випадку, вже можна помітити, що люди, котрі не розрізняють межі між держбюджетом і власною кишенею, все ж таки добре вміють рахувати. В тому сенсі, що держслужбовців в країні багато, пенсію вони отримуватимуть непогану, а коефіцієнт корисної дії вкрай низький, та й на заводах дешевої робочої сили бракує. І навіть якщо на виробництво загнати 6 мільйонів приватних підприємців, всеодно цього буде замало для того, аби країна працювала так, щоб вистачило і на те, щоб віддати кредити МВФ, і щоб було за що пожити на широку ногу найвищим чиновникам…

Тим паче, що наразі перехід «спрощенців» на заводи залишається під питанням. Хоча у Партії регіонів і скаржаться, що, мовляв, саме через спрощенців до бюджету не доходить ціла купа грошей, але таки протести були не зовсім безрезультатними, тож значна частина «єдиноподатників» залишатиметься на своїх місцях.
Звісно, спочатку підприємницькі протести виглядали не зовсім серйозно – попри кількість їхніх учасників в регіонах. Влада дуже старанно ігнорувала все це дійство, а решта прошарків населення не дуже поспішала підтримувати акцію, мовляв, вони там за свої гроші стоять, а нам того навіщо? І самі підприємці теж намагалися і на Майдані постояти, і не дуже владу розгнівати, відтак постійно наголошували, що акція – аполітична, і жодної політичної мети підприємці не мають. Щоправда, при цьому навіщось вимагали не тільки відставку уряду, а й відставку Верховної Ради. Хоча останнє мало би передбачати, що провідними політичними силами ВР вони не задоволені. Однак провідна політична сила у ВР, по суті, є лише одна… І протистоїть їй, цій силі, по суті, теж лише одна політична сила… Однак довести цю цілком логічну думку до завершення підприємці не наважилися. Стояли на Майдані, мерзли, мокли, а результату не було. І тут тихенько, несміливо найактивніші почали висувати страшну вимогу, якої досі не висувала насправді жодна партія. Підприємці почали вимагати… закрити офшори. І навіть більше: повернути гроші з офшорних зон. Чи хоча б оподатковувати гроші, котрі йтимуть в офшорні зони.
Загалом думка була не новою, в країні давним-давно всі знають, яким чином гроші, які мали би потрапляти до державного бюджету, потрапляють в цілком визначені глибокі кишені. Про це говорили і говорять і на ринках, і на базарах, і навіть на кухнях. І навіть інколи у Верховній Раді так тихенько натякали, що мовляв, дуже вже сильний в України грошообіг з Кіпром і тому подібними цікавими державами. Наприклад, Юлія Тимошенко заявляла в жовтні, що за 8 місяців з України до Кіпру пішли 18 мільярдів доларів. Однак всерйоз цим питанням ніхто не займався.
Та й самі підприємці цю вимогу поставили не зразу – дуже довго вагалися, то ставили його на порядок денний, то знімали, мовляв, не вистачило голосів. Ну цілковито тобі майданний варіант Верховної Ради.
Врешті решт таки набралися сміливості і заявили. І навіть самі підрахували ціну питання: через одну тільки угоду про уникнення подвійного оподаткування з Кіпром, державний бюджет України недоотримує близько 20 мільярдів доларів щороку, а це майже 10% ВВП і майже половина всіх податкових надходжень за рік.
А тут ще й Європарламент почав натякати українській владі, мовляв, варто таки звертати увагу на протести…
Результат не забарився: Янукович раптом «прозрів», прочитав Податковий Кодекс, написав до нього купу поправок. 3-го грудня о п’ятій ранку Майдан розігнали заради ялинки, а на окремих організаторів через кілька днів завели кримінальні справи: мовляв, намети протестувальників попсували плитку на Майдані на суму 200 тисяч гривень.

6-го грудня опозиція – вже не підприємці, а БЮТ – вирішила провести акцію протесту на Європейській площі. Частина координаційної ради підприємців з Майдану відразу заявили: мовляв, ми свого досягнули, нам далі протестувати нема сенсу, однак хто хоче – нехай іде.
Відтак на Європейській площі зібралися від сили 500 осіб. Постояли, поговорили та й розійшлися. Домовилися вимагати позачергових виборів не тільки Верховної Ради, а й президента – за те, що не виконує обіцянок. Ну і призначили наступну акцію на 22 січня 2011 року – у День Соборності України. Однак є підозри, що організатори мітингу просто розрахували, що до того часу з Майдану вже мають прибрати ялинку, і владі просто не буде за що ховатися.
А на Майдані, між іншим, тим часом… завзято охороняли ту ж таки ялинку. На площу вигнали цілу купу беркутівців, які оточили залізними щитами не лише сам Майдан з залізним стовбуром майбутньої ялинки, а й всі підходи до «ялинковонебезпечного місця». На вулицях вишикувалися автобуси з міліціонерами, а також спецмашини, які зазвичай забирають затриманих, і навіть машина кінологів.
Тільки з Європейської площі пішли останні демонстранти – міліція і «Беркут» лишили в спокої і Майдан, і ялинку.
До речі, остання таки варта того, аби про неї сказати ще пару слів.
Минулого року це диво стояло, все обвішане іграшками-коровами з емблемами шоколаду «Мілка», що відразу наштовхувало на думку, що ставилася ялинка цілком за спонсорські гроші. Тим не менш, в бюджеті Києва було написано, що на головну ялинку країни виділяється… кілька мільйонів гривень. Офіційно в міськраді відрапортували про один мільйон і ще 19 тисяч гривень.
Цього року про вартість ялинки (окрім вартості встановлення) ще не рапортували. Але замість корів з «Мілкою» на ній висітимуть іграшки часів СРСР вкупі з… камінцями Swarovski. Ну і іграшки-кролики. І все це називатиметься «ретро-йолка». Ви собі можете уявити таку картину? Для повноти образу не вистачає тільки повтору на біс кола з міліціонерів, і щоб з новорічними піснями…
Втім, є ймовірність, що коло таки буде. Згадану Адміністративну реформу планують прийняти до Нового року – цілком можливо, що цілій купі держслужбовців не буде куди подітися, хіба тільки піти шукати захисту «під ялинку».
Але навіть якщо держслужбовці не насміляться тривожити спокій зеленого дерева, на черзі – майбутні пенсіонери. За інформацією «Дзеркала тижня», підвищення пенсійного віку, яке раніше передбачалося лише для жінок з 55 до 60 років, стосуватиметься і чоловіків (до 65 років). Як відомо, середній вік чоловіків в Україні – 62 роки, тож Пенсійний фонд після такої реформи зможе зітхнути з полегшенням. Окрім того, реформою передбачено "призначення пенсії тільки із заробітку за даними системи персоніфікованого обліку". Персоніфікований облік з’явився в Україні тільки у 2000 році. Таким чином всім, хто почав працювати до 2000 року, незалежно від того, які посади ці люди обіймали і яку отримували зарплату, за всі попередні роки просто нараховуватимуть мінімальну пенсію. А якщо людина до 2000 року пропрацювала на високих посадах з великою зарплатою (з якої йшли великі відрахування в пенсійний фонд!), а потім пішла працювати приватним підприємцем – «єдиноподатником», то мінімальна пенсія – єдине, що цій людині «світить».
Далі йде житловий кодекс, за яким процедура примусового виселення громадян з їхнього житла значно спрощується, і трудовий кодекс… Однак їх вводитимуть трошки пізніше, після свят, а от пенсійну реформу збираються ввести з першого січня. Схоже, біля новорічної ялинки ще до Різдва збереться дуже весела компанія…