Ні влада, ні опозиція у їх теперішньому вигляді не відповідають інтересам вельми активної частини суспільства – дрібних підприємців.

Це показало обговорення і ухвалення Податкового кодексу.
Хоча повне уявлення про зміст Податкового кодексу на сьогодні мають одиниці, на площу Конституції перед Верховною Радою вийшли десятки тисяч людей. Що показово – серед них не було “баласту”, найнятого за поденну оплату. Підприємці протестували проти підвищення податкових ставок і ускладнення умов роботи, прагнучи підійти до протесту креативно. При цьому протестувальники вирізнялися високою дисципліною і самоорганізацією.
Акція протесту виявилася наймасовішою з моменту обрання Віктора Януковича главою держави: ні Харківські угоди, ні скасування політичної реформи не виводили на вулиці таку кількість незгодних. Підприємці вільно чи невільно провели для опозиції майстер-клас на тему організації масових протестів. Хоча Юлія Тимошенко спробувала у своїй улюбленій манері повести протестантів на облогу Банкової, їй це не вдалося.

Юлія Володимирівна переоцінила нинішню міру свого впливу на вчорашню “гвардію Майдану”, представники якої мають всі підстави не довіряти політикам. Ющенко і Тимошенко в запалі свого протистояння виявилися мінімально вдячними тим, хто фактично і був рушійною силою Помаранчевої революції. Якщо називати події 2004 року буржуазною революцією, то середній клас у підсумку отримав переважно красиві обіцянки, а часом – посилення податкового тиску.
У Віктора Януковича і його соратників немає підстав любити дрібний бізнес: загартовані турботою про власне виживання, його представники вирізняються більш самостійним мисленням. Це для генералів металургії і хімпрому Віктор Федорович сподобився отримати 100-доларову знижку на газ на 10 років в обмін на пролонгацію перебування ЧФ Росії в українських портах до 2042 року. Про мітингуючих підприємців Президент на засіданні РНБО відгукнувся негативно: мовляв, протестують ті, хто не хоче платити податків.
Будьмо відверті: відповідальність за загострення ситуації на тлі ухвалення Податкового кодексу несуть не підприємці, а влада. Чиновники різних рівнів виявилися буквально загіпнотизовані публічними президентськими обіцянками ухвалити Податковий кодекс і бюджет-2011 на його базі. Вони елементарно не знайшли можливості пояснити співгромадянам необхідність фіскальних перетворень, провести реальний, а не формальний діалог з суб’єктами підприємництва. З цього випливає висновок: влада не збирається налагоджувати бодай якісь ефективні комунікації зі своїм народом.
Але “натиснути і протиснути” – рецепт простий лише на перший погляд. Віктор Янукович анонсував 2011-й як рік радикальних економічних перетворень, давши зрозуміти, що багато реформ будуть непопулярними. Виходить, що неоднозначні дії почалися вже сьогодні, і саме малий бізнес стане жертвою задуманих перетворень? Такий поворот подій навряд чи підвищить рівень соціальної стабільності в державі. Відтік зайнятих у малому і середньому бізнесі призведе до зростання безробіття, здатного стати ще однією проблемою для держави. Хоча Янукович і зазначив, що кредит довіри до влади зменшується, проте вважає за краще не вступати в діалог з підприємцями.
Представникам малого і середнього бізнесу в ситуації, що склалася, залишається мінімальний простір для маневру. Не таємниця, що спрощена система оподаткування була способом оптимізації стосунків з фіскальними органами, але ж і держава далеко не завжди виконує своїх соціальних зобов’язань. Нечесно грали обидві сторони, але “канделябром по голові” отримує тільки одна. Посиленням тиску на малий і середній бізнес влада чітко показує, на чию підтримку вона спиратиметься в проведенні давно заявлених економічних реформ. Президентській команді для повноти картини залишилося тільки оголосити підприємців дармоїдами і спробувати силоміць повернути їх на промислові гіганти до верстатів і доменних печей у світлі нового варіанту КЗПП – з посиленням позицій працедавців.
Протести підприємців насправді стали лакмусовим папірцем неефективності державної пропагандистської машини. Влада виявилася нездатною хоча б імітувати діалог з найактивнішою частиною свого майбутнього електорату. До речі, проведення парламентських виборів у 2012 році в нинішній ситуації напрошується само собою – занадто витратною може стати можлива перемога “регіоналів”, якщо вибори відбудуться в березні 2011-го.
Ще один чинник – протести проти Податкового кодексу продемонстрували відсутність у країні реальних реформ. І публічне бичування прем’єра Азарова, котрий покірно витримує критичні президентські ескапади на засіданні РНБО, ситуацію не змінить. Втім, і закручування фіскальних гайок не приведе до перевиконання державного бюджету, натомість приватна ініціатива буде максимально задавлена. Команда Януковича вважає за краще обмежитися ліберальними пустушками і робити ставку на великий бізнес, уразливий для політичного тиску влади. Настільки консервативна політика навряд чи має перспективу в сучасному світі.
У представників національної буржуазії (а саме вони вийшли протестувати проти Податкового кодексу) є час до 2012 року для самоорганізації. До наступних парламентських виборів їм належить пройти етап структуризації, а розвиток ситуації і тиск держави допоможе висунутися новим вождям, поки що не досвідченим у політичних інтригах. Ігнорування влади і загравання у виконанні опозиції парадоксальним чином можуть стимулювати політичну активність економічно активних громадян. Учора вони вийшли на непроплачений мітинг, зруйнувавши усталену традицію, – завтра цілком можуть прийти у владу.