Без прийняття Податкового кодексу неможливо прийняти держбюджет на 2011 рік, де має бути закладена прогнозована дохідна частина, майже 80% якої формується з податків. А якщо не буде прогнозованої дохідної частини, неможливо отримати кредит від МВФ.

Таку інформацію я отримала із внутрішніх джерел у ВР.
Як представник малого бізнесу, що розвиває внутрішній туризм, маючи компанію, що є туроператором виключно Україною, як патріот цієї країни – я готова йти на підвищення податків, сплачувати їх прозоро, і посильно наповнювати дохідну частину державного бюджету.
Але для цього має бути дотримано три принципи:
– справедливість у встановлені податків;
– ощадливість у формуванні витратної частини бюджету
– прозорість у звітуванні про витрачання державних коштів.
Відповідно до цих принципів висуваю 7 вимог малого підприємця до влади:
1. Юридичним особам та ФОП, для яких скасували спрощену систему оподаткування, і які мають річний дохід до 3 мільйонів гривень та офіційно оформлених працівників із зарплатою, не меншою ніж дві мінімальних – установити ставку ПДВ 0%, ставку податку на прибуток – 10% із поступовим збільшенням до 16% до 2014 року. Скасувати пункт 2.14 у статті 154.6 ПК, який забороняє отримувати пільгову “нульову” ставку для тих юридичних осіб, які ведуть зовнішньоекономічну діяльність.
У чинному проекті Податкового кодексу №7101-1 (ПК) спрощена система для юридичних осіб та низки фізичних осіб підприємців – більше 20 видів діяльності, серед яких зовнішньоекономічна діяльність, оптова торгівля, діяльність у сфері права, бухгалтерського обліку й аудиту, консультаційна діяльність, рекламна діяльність, торгівля через інтернет тощо – скасована.
Для цих осіб установлені такі податки на 2011 рік: 17% ПДВ, пункт 8 10-ї статті XIX-го розділу ПК, та 23% – податок на прибуток.
Це означає, що всі товари на послуги подорожчають на 17%, а із прибутку, який отримають підприємці, вони зобов’язані сплатити 23% податку.
ПДВ для всіх фіксоване. А от податок на прибуток підприємці будуть сплачувати або 23%, або 0%, за так званою “нульовою” ставкою. Стаття 154.6 ПК встановлює для колишніх “спрощенців” та в кого прибуток до 3 мільйонів гривень на рік, а всі працівники мають заробітну плату не менше двох мінімальних – “нульову” ставку податку на прибуток.
Також на 10 років, “нульову” ставку мають такі види діяльності: готелі 3-5 зірок, підприємства легкої промисловості, підприємства, які добувають електроенергію з відновлюваних джерел, суднобудівні, літакобудівні підприємства.
Від податку на прибуток звільняються видавництва та поліграфія до 2015 року, кінематографія, що створює національні фільми, до 2016 року, підприємства космічної галузі до 2015 року, підприємства електроенергетики.
Водночас є 19 заборонених сфер, до яких не застосовується “нульова” ставка – зовнішньоекономічна діяльність, оптова торгівля, охоронна діяльність та інші.
Усі кошти, які вивільненні від оподаткування, слід спрямовувати на переобладнання матеріально-технічної бази, впровадження нових технологій та збільшення виробництва.
Цікаво, як бути з ринком послуг, у якого немає ні виробництва, ні обладнання?
Шкода для мого бізнесу: моя компанія займається виключно турами Україною та розвитком внутрішнього туризму. За чинною редакцією ПК я не зможу застосувати “нульову” ставку на прибуток, тому що в нас укладений договір із російською туристичною компанією й приїжджають туристи з Росії – а це вже зовнішньоекономічна діяльність.
Одноденна тригодинна екскурсія, яка зараз коштує 95 гривень, із новим ПК, має нову вартість – 133 гривні. Адже прийдеться додати 40%: 17 – ПДВ і 23 – податку на прибуток.
А для туру вихідного дня Україною, який зараз у середньому коштує 600 гривень, туристам доведеться платити 1.000 гривень! Хто за такі гроші їздитиме Україною?
У чому суть вимоги: для малого бізнесу встановити “нульову” ставку ПДВ, що унеможливить підвищення цін. Податок із прибутку – 10%, що значно більше наповнюватиме бюджет, ніж це було при спрощеній системі.
Крім того, держава отримає значні поповнення до ПФ. Адже ті, хто захоче користуватися такою пільгою, змушені мати офіційно оформлених працівників з окладом не менше двох мінімальних заробітних плат, а це приблизно 1.600 гривень
Тобто, з кожного працівника вже буде мінімум 800 гривень відрахувань до ПФ замість зарплат у конвертах. Саме такі заходи дозволять і наповнювати бюджет, і виводити малий та середній бізнес із тіні.
А скасування “нульової” ставки для тих, хто займається зовнішньоекономічною діяльністю, позбавлене сенсу, якщо встановлений максимальний річний дохід у 3 мільйони гривень. Виходить, що у своєму бізнесі, коли я приймаю іноземних туристів в Україні, які залишають нашій економіці сотні доларів чи євро, я вже не можу користуватися “нульовою” ставкою.
Звідки взяти кошти на такі “поступки” малому бізнесу, коли потрібно виплачувати пенсії, і наповнювати державний бюджет?
2. Денонсувати угоду з Кіпром!
Мільярди капіталу великого бізнесу та олігархів не йдуть до українського бюджету, а осідають на офшорах.
Розірвання угоди про уникнення подвійного оподаткування з Кіпром дозволить повернути до держбюджету до 20 мільярдів доларів на рік, що дорівнює майже 10% ВВП України.
Це притому, що згідно офіційної статистики, малий бізнес сьогодні дає 5% ВВП України, і на нього вчинили такий нищівний тиск. Найбільшу несправедливість цього ПК я вбачаю в тому, що весь тягар “рятувати” бюджет кладеться на малий та середній бізнес, фактично, убиваючи його.
У той час, як великий бізнес продовжує вимивати гроші України на офшорах, для них встановлюються пільгові умови оподаткування, і в цілому знижуються податки.
Як ще зекономити?
3. Скоротити витратну частину бюджету.
Кожна цивілізована країна, яка опинилася в скрутному економічному становищі, наприклад, та сама Греція, Іспанія, Англія й інші країни Європи, першочергово зменшують витратну частину бюджету!
Раджу кожному громадянину ознайомитися з держбюджетом. Левова частка, більше половини – витрачається на утримання ВР, міністерств, відомств та інших центральних державних органів та їх обслуговування.
Це найбільший показник у Європі!
Тому я, як підприємець, який наповнює державний бюджет і утримує державу, вимагаю скоротити на 20% заробітні плати народним депутатам. Середня зарплата нардепа – 17.425 гривень, плюс депутат має право ще на 17.425 гривень на місяць на відшкодування витрат, пов’язаних із виконанням своїх повноважень, плюс витрати на оздоровлення, авіа, утримання особистих помічників тощо.
Скасувати усі “пожиттєві державні пенсії”, які проїдають мільйони державного бюджету.
Замість купівлі житла нардепам, створити фонд державного житла, яке надається в оренду на час зайняття депутатської посади.
Значно скоротити витрати на утримання апарату ВР, ДУС та оздоровлення депутатів. На це йде 757 мільйонів 259 тисяч гривень, а на загадкове Державне управління справами 853 мільйони 071 тисяча гривень!
На лікування народних обранців та високопосадовців витрачається 202 мільйони 089 тисяч гривень. А на лікування всіх хворих на туберкульоз, у нас один із найвищих показників у Європі – 115 мільйонів 747 тисяч гривень.
Значно скоротити кількість міністерств та відомств. Тільки на утримання апарату Мінсім’ї, молоді та спорту витрачається 1 мільярд 374 мільйони 761 тисяча гривень. Цікаво, скільки дитячих спортивних шкіл та майданчиків можна було б побудувати за ці кошти?
Це при тому, що на діяльність молодіжних громадських організацій виділяється 5 мільйонів гривень – і то, на провладні за непрозорими конкурсами. А тільки дві найбільші молодіжні організації, які не отримують фінансування від держави – ФРІ та ДемАльянс для української молоді зробили більше ніж міністерство за його роки роботи!
Ось вам і ефективність витрачання державних коштів.
За оцінками експертів, витратну частину Державного бюджету можна скоротити мінімум на 20%, і при цьому, підвищивши якість державного управління.
4. Скасувати статтю 139.1.12 ПК, яка забороняє юридичній особі витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів та послуг у “спрощенців”, включати до складу витрат.
Ця норма “вбиває” як “спрощенців”, що надають товари чи послуги юридичним особам, так і значно збільшить витрати юридичних осіб, які працюють із такими підприємцями. Адже тепер вони спочатку змушені будуть сплатити податок із прибутку, а потім із цих коштів розраховуватися з малими підприємцями, що буде коштувати їм на 23% дорожче.
Основною мотивацією влади такого жорсткого обмеження прав “спрощенців” є велика кількість зловживань, гроші готівкою юридичними особами через “спрощенців” – і, таким чином, уникнення оподаткування.
Але переважна більшість таких оготівлювань здійснювалася через “спрощенців”, які надавали консультаційні послуги. І ці послуги ПК уже виключені з тих видів діяльності, які можуть бути на єдиному податку.
Цією нормою мій бізнес взагалі поставлений у патову ситуацію.
До 90% собівартості одноденних екскурсій і до 50% дводенних турів, складає транспорт. Усі особи, які надають автобуси в оренду – є на спрощеній системі! Виходить, що я не можу порахувати в собівартість послуги її реальну собівартість!
І саме ця норма добиває й ставить хрест на моїх одноденних та дводенних турах. До космічної суми 133 гривень, де вартість транспорту 70 гривень, додаємо ще 23% і отримуємо 149 гривень. Замість 95 гривень, що є зараз.
А для дводенної подорожі, яка коштувала 600 гривень, тепер ціна виходить 1.200 гривень! Хто за такі гроші поїде на тригодинну екскурсію, або на вихідні Україною?
А заробимо ми, боюся сказати, аж 500 гривень на одноденній і 1.000 гривень на дводенній подорожі за групу 25 осіб! З нинішньою кількістю туристів місячний прибуток складе 2.500 – 7.000 гривень.
Як за такі кошти розвивати туризм в Україні, оплачувати оренду офіса й виплачувати заробітні плати працівникам, не говорячи вже про власний прибуток?
5. Внести зміни в ІІ-у главу ПК “Податкове адміністрування” – обмежити повноваження Податкової адміністрації.
Мабуть, кожен підприємець із жахом згадує часи “азаровщини”, коли всесильні податківці витрясали з підприємців останні копійки, податкова наповнювалася через масові банкрутства малих підприємців, тисячі людей ішли в тінь.
Цей жах припинився в 1998 році, коли Леонід Кучма видав наказ про спрощену систему оподаткування. Саме із цього наказу почалося становлення середнього класу в Україні, і був значно обмежений податковий тиск на підприємців.
Розділ ІІ ПК, фактично, повертає нас до часів “азаровщини”, що в принципі, враховуючи автора законопроекту, і не дивно.
Можливість здійснення перевірок без попередження, право не прийняти декларацію, якщо там указаний “неугодний” податок, перевірка кожного суб’єкта перед тим, як надати йому право користуватися “нульовою” ставкою податку, нараховування пені ще до звернення підприємця до суду та низка інших надмірних повноважень – ось що пропонує нам глава ІІ ПК.
6. Відмінити касові апарати та збільшити ліміт річного доходу “спрощенців”.
Згідно останнього розділу ПК, “спрощенка” ще зможе існувати 5 років. Проте, для тих видів діяльності, які вціліли й можуть застосовувати цю систему, з’явилися обмеження: до 300 тисяч гривень на рік обороту та не більше чотирьох найманих працівників без використання касового апарату, та до 600 тисяч гривень на рік обороту з використанням касового апарату.
За підрахунками “Дзеркала тижня”, якщо середня націнка при продажу товарів 20%, то для тих, кому обмежили річний оборот до 300 тисяч, місячний прибуток складає 5.000 гривень А з нього ще потрібно сплатити оренду, виплатити зарплату, та самому на щось жити.
Реально?..
Водночас застосування касового апарату надає великий розмах для податкових перевірок, накладення непомірно великих штрафів – від 1.000 до 5.000 гривень за найменше порушення (забув видати чек) і додаткового податкового тиску.
Нагадаю, що саме відмежування податківців від малого бізнесу в 1998 році надало можливість вижити та розвиватися середньому класу. А касові апарати – це знову “доступ до тіла” підприємця з метою вижати від нього максимум хабарів і максимум штрафів.
7. Прийняти закон “Про доступ до інформації”, який надасть можливість контролювати витрачання державних коштів.
Ті, хто наповнюють державний бюджет, і, фактично, утримують і країну, і народних обранців, і державний апарат – мають контролювати витрачання такого бюджету.
Станом на сьогодні окрім закону “Про держбюджет” – жодної іншої прозорості у витрачанні державних коштів немає.
А коли немає інформації, немає що контролювати. Тому, вимога прийняття закону “Про доступ до інформації” є ключовою у вирішенні питання довіри малого бізнесу до влади.
Довіри до того, що наші податки не осядуть у кишенях державного чиновника, якому ми й так платимо зарплату.
Прийняття цього закону – це перший крок до подолання тотальної корупції в країні.

Ольга Галабала, УП