“Де опозиція? Де громадські організації?
Я хочу протестувати!”
                          З розмов у ЖЖ

Починалося все з британських студентів. Ті розгромили офіс керівної партії, яка захотіла підняти ціни на освіту. Не пройшло й кількох днів, як київські студенти теж продовжили свої акції протесту, але якось мляво – особливо в порівнянні з британцями. Тим часом молодь зі “Свободи” попереджає, мовляв, через 3 – 4 роки в країні буде громадянська війна. Не важко зрозуміти, на що натякають такі “лідери”.

З британськими студентами все чітко і ясно. Уряд країни думав-думав, де би взяти зайві гроші, і вирішив підвищити вартість освіти у три рази. Це при тому, що країна витрачає купу грошей на утримання військового контингенту в Афганістані, а банкіри отримують доволі серйозні (навіть з податком у 50%) бонуси від продавання повітряних бульбашок. Однак ризикувати міжнародним престижем чи дружбою з банкірами британський уряд не захотів, натомість вирішив підзаробити на освіті громадян. Логіка цілком зрозуміла: зовсім не факт, що чинний уряд протримається до того часу, коли така “економія” серйозно позначиться на економіці.
До речі, якщо ви думаєте, що українським громадянам до британської освіти немає ніякого діла – подумайте ще раз. І згадайте, скільки дітей українських чиновників і олігархів вчилося і вчаться в Британії. І є доволі серйозні підозри, що значна частина цих студентів вчаться саме за рахунок українських платників податків…
Однак для українських громадян це питання – явно не першочергове, зі своєю освітою ради не дають.
А от британські студенти довго не думали – пішли і розгромили офіс партії консерваторів, до якої належить чинний прем’єр-міністр країни. Спочатку розпалили поруч з будівлею багаття з плакатів, а потім прорвалися всередину і влаштували там погром, а поліцейських почали закидати яйцями, камінням та пляшками. Загалом поліція студентам майже не заважала, вона розраховувала, що акція буде мирною – ну, як у Франції – і тому на акцію відправили тільки 225 поліцейських.

На вулиці вийшли 52 тисячі студентів з викладачами, після погрому офісу було заарештовано 32 особи.
Ну а на продовження акції студенти заявили, що можуть скористатися “правом громадян на відгук” і позбавити мандата тих британських парламентаріїв, які побудували свою передвиборну кампанію на відмові від підвищення вартості навчання.
По українських ЖЖ фотографії з лондонського погрому пройшли з коментарями “дивіться, як це має бути, вчіться в європейців!”. При цьому українські студенти навіть згадали, що за часів Маргарет Тетчер освіта у Великобританії була безкоштовною, це лейбористи вже ввели платні освітні послуги. Добру пам’ять українських студентів можна зрозуміти: зараз в Україні теж освіта безкоштовна… і напрямок думок українського уряду теж прослідкувати не важко.
Фото з британських погромів трохи помогли. Буквально через день після масової появи фотографій в українських соціальних мережах українські студенти теж зібралися на акцію протесту в Києві. Але якось так дрібненько, нерішуче… Справа навіть не в тому, що їх було мало, а точніше – фатально мало.
У Києві зібралося з півсотні студентів (журналістів прийшло не набагато менше – акція була добре прорекламована), а у Львові і взагалі на акцію не прийшов ніхто… Але дрібненькими були не тільки групки протестуючих, а й їхні гасла. От, наприклад, одна з основних – вимога 24-годинного відвідування гуртожитків… З таким гаслом точно на барикади не підеш. Більш серйозними були вимоги підвищення стипендій, здешевлення їдалень, збільшення зарплат викладачам. Складалося враження, що навіть ті півсотні студентів, які прийшли під міністерство освіти, не зауважили, що робиться в країні як мінімум в останні півроку. Єдиною реакцією на події в країні можна було вважати гасло “Геть міністрів, геть капіталістів!”, яке, щоправда, теж не вражає оригінальністю…
Трохи активніше висловлює свої думки та молодь, котра вже закінчила вуз і встигла трошки пропрацювати. Українська влада вмудрилася насолити і їй – на черзі прийняття нового “багатообіцяючого” Трудового Кодексу. Найцікавіший перл цього документу – встановлення роботодавцем 48-годинного робочого дня без попередження і без згоди робітника.
Противники Трудового кодексу вийшли у понеділок протестувати під Верховну раду. Було їх трохи більше, ніж студентів. Тримали в руках лозунги на кшталт “Податковий і Трудовий кодекс – близнюки!” і так далі. До натовпу приєдналася навіть екс-голова Фонду Держмайна Валентина Семенюк. Та сама, за активного сприяння якої люди Януковича “прихватизували” йому “власне Монако” на мисі Айя в Криму. Чи то за це активне сприяння їй не дуже добре віддячили, чи то ж пані Семенюк просто захотіла нагадати, що десь дуже глибоко в душі вона – досі полум’яний борець з капіталізмом, незважаючи на всі ті поступки, чи то пак послуги капіталізму, які вона надавала, будучи на високій державній посаді… Як би там не було, але виглядала пані Семенюк в натовпі загалом молодих протестувальників трошки дивно.
З чисельністю цьому мітингу пощастило – в один і той же час під ВР зібралися цілих три мітинги, тож виглядало то все дійство доволі непогано.

Окрім противників Трудового кодексу під стіни парламенту вийшли противники закону про мови – це був другий мітинг, та противники реклами алкогольних та тютюнових виробів – це вже третій мітинг.
Найактивніше себе поводили учасники мовного мітингу. Вони били у барабани (а деякі – і у відра, які вже набули статусу офіційної зброї пікетувальників), і скандували: “Ні – другій державній мові”, “Мова в нас одна”, “Займіться ділом, а не язиком”. Також тримали плакати “Боріться з кризою, а не з мовою”, “Хочеш двомовність – вивчи японську”, “Податковий кодекс+мовний розкол+трудове рабство = нова Рада”.
Доволі гармонійна вийшла картина. Однак, боюся, для нової влади – не дуже переконлива. Вже навіть тому, що поруч не було жодного проплаченого мітингу на підтримку влади, якими раніше полюбляти вихвалятися в ПР – мовляв, перекриємо такими мітингами будь-які серйозні протести.
Наступного дня, до речі, зібралися протестувати ті, хто не тільки пропрацював після навчання, а й вмудрився створити свій маленький бізнес. Тобто – приватні підприємці. На їхній захист, щоправда, виступив БЮТ – інші протестувальні ініціативи, як то не дивно, БЮТ не поспішає активно підтримувати. А от за, тобто, проти Податкового кодексу депутати навіть зібралися блокувати трибуну у день прийняття документу. Щоправда, в ПР не дуже злякалися, і заявили, що у такому випадку приймуть кодекс в аварійному режимі і без поправок.
Тим часом підприємці обіцяють привести під ВР 50 тисяч протестувальників, а якщо не допоможе (а воно, швидше за все, таки не допоможе) – то і взагалі погрожують відкликати Януковича. Ну майже як британські студенти. Зокрема, підприємці погрожують, що “шість мільйонів громадян, які задіяні в малому бізнесі, цілком здатні лише за кілька днів створити ініціативні групи й зібрати ту кількість підписів, яка необхідна для скликання референдуму щодо дострокового припинення його президентських повноважень”.
Загалом, буде цікаво на це все подивитися: цілком можливо, що спільними зусиллями таки вдасться реалізувати політичний варіант казки про ріпку.
Пам’ятаєте: дід тягнув-тягнув, не витягнув, бабка тягнула-тягнула, не витягнула, вся сім’я тягнула, а потім прийшла мишка – і акція закінчилася беззаперечним успіхом…
На мишку наші дрібні підприємці скидаються тільки віддаля, в нашому кліматі це виходять доволі зубасті і гнучкі “мишки”. Але якщо вони не вийдуть на протести, то і цим “мишкам”, і демократії, і державній казні буде непереливки. Як відомо, основа будь-якої демократії – середній клас, а всі дії чинної влади спрямовані саме на те, щоб якщо не знищити цей середній клас як явище, то хоча б суттєво зменшити його кількість. При чому кампанія йде напрочуд системна і спланована: починаючи від подорожчання освітніх послуг (а відтак і зменшення кількості працівників з вищою освітою) до знищення економічних умов, в яких міг би цей середній клас розвиватися. Ну а тих, які залишаться, доволі успішно вже зараз починають придушувати морально: он російські чиновники вже заявляються, що без використання російської мови українці є неповноцінними і зовсім не мають шансів вижити в цьому злому світі…
Втім, запас протестувального потенціалу в народу потроху зростає. Фрази на зразок винесеної в епіграф можна почути дедалі частіше. Мовляв, дайте мені лідера, я теж хочу протестувати, мені теж це все не подобається. Однак от саме з цими лідерами проблема вимальовується серйозна.
От, наприклад, Тягнибок нещодавно заявив, що, мовляв, якщо в Україні почнеться бунт з вилами, то він готовий його очолити. В цьому сумнівів немає, в історії вже були прецеденти, і то зовсім недавно. Теж один щирий патріот вирішив “очолити неподобство”, а потім під патріотичними гаслами пороздавав всім, з ким офіційно боровся, такі князівські наділи, на які навіть найбільш непатріотичні його попередники не наважувалися… А тепер вихваляється, мовляв, “ми здобули”…
І, що цікаво, охочих підспівувати не бракує. Он одне з молодих облич “Свободи”, екс-кандидат на посаду мера Львова, Юрій Михальчишин взагалі заявив, що через кілька років в Україні буде громадянська війна.
“Ми прийшли до ситуації, коли проукраїнським силам протистоять антиукраїнські. Є тільки два полюси. А посередині – болото. Це залишки БЮТ, “Фронт змін”. Збереження неукраїнців при владі, приниження української мови, диктатури великого капіталу призведе до громадянської війни. Я розумію, що так, як країна розвивається сьогодні, коли при владі неукраїнці, прогноз дуже простий: через 3-4 роки буде громадянська війна. І нам залишається, щоб вижити, цю війну виграти”, – заявив Михальчишин. Молодий, симпатичний, з почуттям гумору… Точніше, з дуже своєрідним почуттям гумору. І, що цікаво, виголосив він згаданий прогноз не де-небудь, а в ефірі львівського телеканалу “ЗІК”, котрий фінансує депутат від ПР.
Якщо при цьому згадати, що голова “Свободи” став зіркою провладних центральних телеканалів, то вимальовується дуууже цікава картина… Цікава, але не дуже оптимістична.
Люба країно, а чи нема в тебе якихось інших молодих лідерів?

Марина Олійник, Львів