rss
01/19/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#367

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Спорт \ Українці в канадському футболі

Футбол

У хокейному Залі слави в Торонто представлені десятеро гравців із українським корінням. Увесь спортивний світ знає прізвища Террі Савчука, Майка Боссі, Білла Мосієнка, Дейла Хаверчука. Значно менше відомо про внесок етнічних українців у розвиток канадського футболу. Але ж він є, і чималий.

Високий авторитет “червоно-чорних”
Після Другої світової війни в Канаді стали масово виникати українські спортивні осередки. Найпопулярнішим і найпотужнішим стало Спортове Товариство “Україна” з Торонто, яке, зокрема, славилося своєю футбольною командою. Тричі поспіль – з 1951 по 1953-й, “червоно-чорні” вигравали плей-офф CPSL – Канадської професіональної ліги соккеру, тобто фактично ставали найсильнішим клубом країни.

 

Загалом таких перемог в активі торонтців – шість. А в 1957-му титул чемпіона Канади дістався іншій “Україні”, вже з Монреаля. Авторитет СТ “Україна” був настільки високим, що в 1966 році президентом Національної футбольної ліги Канади обрали колишнього президента торонтського осередку Білла Бойчука, а віце-президентом – члена клубу Остапа Винницького.

Дві країни, три Олімпіади
Природно, найкращих гравців цих колективів стали запрошувати до різних канадських збірних. Першим із українців одягнув футболку з кленовим листком закликаний до олімпійської команди нападник Зенон Снилик. Щоправда, невдовзі він перебрався до США, за національну збірну якої зіграв п’ять матчів, за олімпійську – 13, у рамках Ігор 1956, 1960 і 1964 рр. Уродженець Івано-Франківщини, Снилик також досяг певних успіхів на тенісному корті, а по завершенні активної кар’єри працював редактором газети “Свобода” і тижневика Ukrainian Weekly. Вважається одним із найвизначніших організаторів спортивного руху в американській українській діаспорі.

Майк-Мирон і Уолтер-Володимир
Естафету Снилика в молодіжній канадській збірній прийняв уродженець Тернополя Мирон Береза. Форвард СТ “Україна” і “Торонто Сіті”, він був неперевершеним бомбардиром, особливо в дуеті з Володимиром Закалюжним. Останній перебрався до Канади після виступів у німецьких колективах, за океаном захищав кольори СТ “Україна” і в Торонто, і згодом у Монреалі, грав за торонтський “Тризуб” і американську команду Рочестера. І Береза, й Закалюжний дебютували в національній збірній Канади у відбірному поєдинку чемпіонату світу 1958 року проти мексиканців. Незважаючи на поразку 0:2, яка позбавила канадців путівки на фінальний турнір, тижневик Soccer and Sports News схвально оцінив дії команди, а гру Закалюжного назвав грою найвищого класу.

Українська бойова гармата
Останній матч тієї кваліфікаційної кампанії, хоч і перетворився на формальність у турнірному плані, носив досить принциповий характер. До перемоги над збірною США на її полі в Сент-Луїсі 7 липня з рахунком 3:2 доклали зусиль уже троє українців – дії Майка Берези та Уолтера Закалюжного канадська преса визнала бездоганними, а Остапа Стецьківа прирівняли до бойової гармати, чий постріл на 14-й хвилині й зробив першу пробоїну в захисті американців. Стецьків – один із найбільш знаних майстрів українського футболу, котрі прославилися на чужині. Львів’янин, півзахисник тамтешньої “України”, після початку Другої світової війни він виступав у Австрії та Німеччині, а в повоєнні роки зажив собі слави у французьких колективах “Ніцца”, “Валансьєн” і “Ліон”.

Людина з чотирма легенями
Матч і гол у Сент-Луїсі стали для Стецьківа єдиним, але яскравим слідом у збірній Канади, зате у клубах цієї країни та США він грав і вигравав багато. Його енергії та завзятості заздрили навіть молодші партнери, які жартували, що у Стецьківа – чотири легені, з ним не варто змагатися. На схилі своїх літ він створив у Торонто музей слави українського спорту, де поряд із канадськими матеріалами знайшлося місце для пам’яток київського “Динамо” і львівських “Карпат”.

Приз за джентльменство
Чимало славних сторінок спортивної історії української діаспори на півночі Америки пов’язано з іменем Олександра Скоценя. Уродженець Львова в сезонах 1940 і 1941 рр. устиг зіграти кілька матчів та забити кілька голів у складі київського “Динамо”, а потім, транзитом через Бельгію та Францію (у складі “Ніцци” провів 23 голи в 48 матчах), перебрався до Канади. Грав за клуби Едмонтона й Торонто, став першим українцем, якого спортивна влада Торонто відзначила почесним призом Голланда – за високі спортивні досягнення й джентльменську поведінку на полі. Згодом тренував збірну Онтаріо. В Торонто й помер у 2003-му, залишивши по собі яскраві спогади у пам’яті вболівальників.

www.ffu.org.ua

 


 

Ліга Європи. “Карпати” попрощалися з мрією
про єврокубкову весну

 

Title 

 ©Getty Images

Після тривалої безвиграшної серії “Карпати”, здавалося, зрушили з місця. Перемога у чемпіонаті над донецьким “Металургом”, розгром “Ворскли” у Кубку, а також нічия з тією ж таки “Ворсклою” у Полтаві у першості. Це давало шанси на позитивний результат у протистоянні із “Севільєю”.
Та і тренер андалусців напередодні очної зустрічі у Лізі Європи казав, що “Карпати” досить небезпечний суперник на даному етапі, адже львів’яни були таким собі “пораненим звірем”. Як виявилося, легко пораненим...
“Севілья” прагнула реабілітуватися після нищівної поразки у чемпіонаті Іспанії у Барселоні. І це їм вдалося більш, ніж переконливо. У “зелено-білих” за весь матч можна пригадати максимум два епізоди. У середині першого тайму Худоб’як і Гурулі розіграли комбінацію, яку завершив ударом у захисника з вигідної позиції Голодюк. Другий – у компенсований до другого тайму час Федецький з кількох метрів поцілив у поперечину.
“Карпати” знову пропустили швидкий м’яч. Учетверте поспіль. І це аж ніяк не може радувати ні Олега Кононова, ні його тренерський штаб. Але нічого вдіяти з цим його підопічні не можуть. Та і загалом за два поєдинки “Севілья” надала своєму супернику мінімум шансів.
На цьому завершилися єврокубкові потуги львів’ян. Ні, звичайно, ще є два матчі. Але ці ігри є у “Карпат”, аби довести, що вони можуть хоча б одного разу зіграти на рівних з командою, близькою до топ-рівня. Особливо, це стосується домашнього двобою з “ПСЖ”.
Насамкінець зазначимо, що “Карпати” й угорський “Дебрецен” з групи “Металіста” залишаються єдиними командами, які не набрали наразі жодного очка у груповому етапі Ліги Європи.

“Металіст” вистояв “на зубах” у Генуї

Харківський “Металіст” відверто “відскочив” у виїзній грі проти генуезької “Сампдорії”. Чотири рази захисники харків’ян виносили м’яч з порожніх воріт, ще кілька разів блискучі сейви вдавалися воротарю Дишленковічу. Тож, цю нічию можна вважати перемогою, а переможців, як відомо, не судять.
Втім, і занадто пишатися очком, яке здобув харківський клуб не варто. “Металіст” інколи називають “Шахтарем” в мініатюрі”, от і цього тижня вийшло цікаве повторення ставлення суперників обох клубів до ігор у єврокубках. Як і Арсен Венгер, Доменіко ді Карло вирішив поберегти більшість гравців, котрі зазвичай виходять у стартовому складі в чемпіонаті Італії. У порівняні з останнім матчем Серії А в “основі” з’явилося 7 (сім!) нових людей. І від цього складу харків’яни переважну більшість матчу відверто відбивалися.

Title 
 

Почалося все доволі непогано для “Металіста”: команда грала на рівних, намагалася контролювати м’яч та будувати свої атаки за рахунок швидких контрвипадів. От тільки Тайсона, котрий завжди може втекти у відрив, цього разу не було, а Девічу самому було важкувато. Додати до цього Хав’єра, який провів невиразний матч, і стане зрозуміло, що у грі в Генуї атакувальні опції харків’ян були досить нечисленними.
Доволі швидко це зрозуміла і “Сампдорія”, котра наприкінці першої 45-хвилинки почала створювати один момент за іншим. Особливо вдалася господарям поля двохвилинка на 35-36 хвилинах, коли спочатку Гуйє вибив м’яч з порожніх воріт після удару Губерті “ножицями”, а потім Вільягра у тих таки порожніх воротах вдало підстрахував свого кіпера після помилки Дишленковіча, котрий невдало вийшов на навіс з кутового.
Захисники коли кількістю, а коли і якістю рятували в другому таймі, допомагали їм і хавбеки захисного плану. А от вся група атаки, окрім Девіча, після заміни якого в середині другого тайму стало доволі сумно, так і не змогла як слід увійти в гру. Так, суперник додав, особливо із виходом Пацціні, але це не причина, щоб зовсім нічого не створити, а нечисленні можливості ля цього просто марнувалися. Особливо вразило, коли технар Хав’єр за три хвилини встиг двічі запороти бездарними пасами контрактаки “3 в 3”.
“Нульовку” відстояли, але чи на користь вона Харкова? Чесно кажучи, не впевнений. ПСВ переміг угорців двічі і, враховуючи, що в останньому турі харків’янам їхати до нього, може не надто напружуватися у гостьовій грі проти “Сампдорії”. Все ж нідерландців відверто не вразила гра “Металіста” у домашньому матчі. Та й “Сампдорія”, пам’ятаючи про гру в останньому турі з “солоденьким” “Дебреценом”, швидше за все, гратиме на перемогу, що дасть їй 8 очок (і три “в голові” проти угорців). Таким чином, італійці можуть набрати 11 очок і змусити харків’ян грати в останньому турі грати, як мінімум, внічию на полі команди з Ейндховена. Чи до снаги “Металісту” це – велике питання, відповідь на яке поки що не очевидна. Може, в Маркевича інша думка?

Прем’єр-ліга.
“Карпати” – “Дніпро”. Побільше би таких “нульовок”

7 листопада можна впевнено назвати днем сенсацій в українському футболі. Але завершував його матч, у якому жоден результат, хіба за винятком розгрому когось із суперників, не міг стати несподіванкою. У Львові зійшлися суперники, гідні один одного – “Карпати” приймали “Дніпро”.
Хіба можна було комусь із суперників віддати перевагу перед грою? Команди займають сусідні місця на верхівці таблиці, відстань між ними – одна перемога. Тому в той час, як дружній колектив уболівальників обох клубів, котрі весело провели день, разом розпиваючи каву у львівських кнайпах, розділився на два табори за протилежними воротами та час від часу по-товариськи перегукувався, гравці показали на полі справжню безкомпромісну боротьбу.
Що треба відзначити у цьому поєдинку, окрім шаленої жаги до перемоги з обох боків, то це надзвичайно високий темп, зовсім не властивий нашій першості. І якщо “Дніпро” тиждень відпочивав і готувався до матчу, то “Карпати” ще у четвер відіграли складний поєдинок у Іспанії. До честі львів’ян, ця різниця проявилася лише ближче до завершення другого тайму, і навіть тоді вона була не настільки великою, щоб дозволити “Дніпру” дотиснути “левів”.
Загалом же увесь матч суперники провели на зустрічних курсах, відповідаючи атакою на атаку. Можливо, десь ще було забагато браку при передачах, але саме такий футбол намагаються прищепити нашим командам тренери-іноземці, як білорус, так і іспанець: передачі в один-два дотики, швидкий вихід усією командою з оборони в атаку, таке ж швидке повернення назад у випадку втрати м’яча.
І як же так вийшло, що за такого атакувального футболу матч закінчився із сухим рахунком? Це питання у першу чергу до Тлумака та Лаштувки, які сьогодні, як кажуть, впіймали кураж і були одними з найкращих у своїх командах. Воротарі упоралися і з потужними дальніми пострілами, і з підступними ударами крізь натовп у штрафних майданчиках. Єдиного ж разу, коли вже і Лаштувка був безсилий після трьох поспіль передач львів’ян головою і удару Голодюка, “дніпрян” врятувала стійка воріт.
Що ж, завершальний матч 16 туру став справжньою його окрасою. За таку гру обом командам хочеться просто подякувати, і побажати усім шанувальникам футболу, щоб якщо вже і доводилося б вам бути свідками нульових нічиїх, то нехай вони будуть такими ж напруженими та інтригуючими, як сьогодні.

 

“Динамо” здає позиції за “золото”. Тепер боремося за 2 місце?
Поразка від “Оболоні” у 16 турі чемпіонату України може поставити хрест на сподіваннях Олега Лужного залишитися головним тренером “Динамо” вже без приставки “в.о”. Хоча в даній ситуації тренер і команда – абсолютно різні складові. Виявляється таке буває у футболі, або ж тільки в київському “Динамо”.
Прихід на заміну Газзаєва Олега Лужного дещо струсонув команду, але не надовго. Так, “Динамо” вигравало в чемпіонаті, двічі перемогло “АЗ Алкмаар”, але це все було не те. Не відчувалося поліпшення гри в команді. Епізодично, це було в кожному матчі хвилин з 30, можливо, весь перший тайм у двобої з “Шахтарем”. Але не більше.
У нинішньому “Динамо” завівся “паразит” і він не дає команді грати. Приніс “цю заразу в “Динамо” ще Валерій Газзаєв, а вилікувати не зможе і Лужний, і навіть зазнайка Моурінью. Тут варто вдаватися до операції всередині колективу, і розпочати з гравців.
Ну так не може служити виправданням поразки втома після гри з АЗ. Ми знаємо як грають в Європі. У матчі з “Оболонню” абсолютна відсутність гри і ударів по воротах суперника. Фланги не працюють, захист помиляється, напад відсутній, а останній гравець з культурою пасу втік з “Динамо” разом із Сьоміним. Ось, що таке нинішнє “Динамо”.
Так, команда у Ковальця амбітна, навіть перемагала “Шахтар”. Але це все дифірамби для шанувальників “пивоварів”. Нинішнє “Динамо” виявилося просто безпораднім проти абсолютної самовіддачі футболістів з Оболоні. У них в складі немає ні Шевченків, ні суперперспективних Ярмоленків, але вони грають і перемагають.
Звичайно, у першому м`ячі помилка воротаря Коваля, який не зумів стримати м`яч. Але в тому ж моменті Худізку дали безперешкодно пробити Юссуф і знову на арені Алмейда. Пропустивши “Динамо” не зуміло навіть збільшити темп гри. Не було ударів, не було проходів не було Шевченка, нікого і нічого не було.
По перерві Лужний замінив Шевченка і Гусєва, які просто бігали, а не грали, але й це не допомогло. Якщо була б можливість зробити 11 замін, то їх варто було зробити. Щоправда не факт, що це допомогло у тяжкому випадку з деградацією “Динамо”. У другому таймі “Динамо” знову грає без небезпеки біля воріт “Оболоні”, без ударів. “Пивовари” ж знову забивають. І знову команді Ковальця пощастило, але щастить сильнішому. Після рикошету м`яч опинився у Сібірякова, який легко переграв Коваля. Можливо, що в цьому моменті Сібіряков перебував у невеликому офсайді, який не помітив суддя, але це все вже історія. Про це навіть не згадають у “Футбольному вік-енді”...
“Динамо” не вистачило навіть на гол. Ігор Суркіс нервово палив цигарки, а Лужний, обійнявши голову, намагався не дивитися на поле, та й не було там нічого цікавого для молодого тренера. Поразка ж від “Оболоні” має не тільки створити поганий настрій для власника клубу та тренерів. Цей програш дав змогу відірватися “Шахтарю” від “Динамо” на вісім очок, а при нинішньому складі “гірників”, для “Динамо”, це майже безодня у боротьбі за золото.
До того ж загострюється боротьба за друге місце та ще одну путівку в Лігу чемпіонів. У разі перемог у неділю “Металіста” та “Дніпра”, команда Маркевича наблизиться до “Динамо” на відстань 1 очка, а підопічні Рамоса зменшать відставання до 5 пунктів.

 



 

Title 

 


 

Євро-2012

 

Схоже, що скандал із хабарем, який ніби-то Григорій Суркіс дав членам виконкому УЄФА, виявився звичайною мильною бульбашкою.

 

 Title
 

За період після історичного, без перебільшення, рішення УЄФА про те, що господарями Євро-2012 будуть Україна та Польща, відбулася, напевно, рекордна кількість скандалів.
Кому вигідні скандали, мета яких завадити Україні провести чемпіонат Європи? Внутрішніх ворогів в Суркіса та ФФУ, як відомо, вистачає, але це не той випадок – неодноразово вже можна було впевнитися, що у події такого масштабу зацікавлені представники усіх груп впливу в українському футболі.
Щодо зовнішніх, то, звичайно, тут на першому плані має бути Італія, котра “пролетіла” із, як їй здавалося, гарантованою домашньою першістю. Так, за інфраструктурою Україну з представниками Апеннін не варто і порівнювати, але якщо згадати скандал “Кальчополі”, котрий зруйнував звичний стан речей в італійському футболі у 2006-му (голосування, нагадаємо, було у 2007-му), то можна зрозуміти, що шанси Італії були не такими вже й великими.
Заявка інших конкурентів, Угорщини та Хорватії, принципово не відрізнялася від української, принаймні, у очах Європи. Так, теж країни Східної Європи, але якось і з розвитком клубного футболу в них не дуже склалося, та й життя в цих країнах трохи краще, ніж в Україні з Польщею.
Здається, що останнє – не найголовніший фактор, але футбольні структури звертають дуже прискіпливу увагу на можливість поштовху, який чемпіонат дасть для самої країни. Згадаємо, рішення віддати Євро-2004 Португалії, котра тоді вважалася “пасинком” Європи чи вже легендарне рішення дати провести чемпіонат світу ПАР, ситуація в суспільстві якої в рази гірша за україно-польську.
У той же час, для розвитку УЄФА вихід на східноєвропейський ринок, котрий уособлювали більш, ніж 80 мільйонів людей населення двох країн був дуже потрібний. Таким чином, варто визнати, що заявка України та Польщі визнавалася за сукупністю факторів, якщо і не одноосібним фаворитом, то на високому рівні.
Після перемоги чимало проблем додало ставлення поляків. Не варто перераховувати всі “підстави” з їх боку, але одна тенденція, що проявлялася у величезній кількості висловлювань поляків з 2007-го по 2010-й помітна дуже чітко. “Якщо і забирати право проведення Євро в неготової до нього країни, то, звичайно, ж в України, а Польща і так впорається із маленькою допомогою Німеччини”, – такий лейтмотив можна було чути багато разів.
І треба ж було статися такому співпадінню! По-перше, кіпріот в інтерв’ю саме німецькому виданню оприлюднив інформацію, що, мовляв, господарями Євро Україна та Польща стали не просто так. По-друге, саме італійське видання нібито додало до слів Марангоса вже в іншому інтерв’ю інформацію про те, що хабародавцем був Григорій Суркіс.
Щодо самого екс-скарбника Федерації футболу Кіпру, то людина, яка, за словами Григорія Суркіса, кілька років тому сиділа у російській в’язниці, в Краснодарі, за причетність до викрадення кіпріотського банкіра, величезної довіри не викликає. Але це таке, слова є слова, і президент ФФУ людина зацікавлена, можете сказати ви.
Насправді цікаво те, що кіпріот вимагав зустрічі з представниками УЄФА, починаючи з 2007 року з дуже великими інтервалами – чи не раз у півроку. Причому оприлюднити щось конкретне не поспішав, при тому, що докази хабарництва, за словами Марангоса, в нього були чи не з самого початку.
Дуже схоже на звичайний шантаж, чи не так? І в цю модель поведінки чудово вписується відсутність в чиновника бажання називати хоч одне конкретне прізвище, адже підставлятися під звинувачення у наклепі ніхто не хоче. Та й позиція “нічого не буду говорити до останньої хвилини” викликає здивування чисто по-людськи. Якщо ти зацікавлений у покаранні хабарників, і передачі першості у “надійні руки”, то треба якось поспішати і використовувати кожну нагоду для того, щоб публічно вимагати справедливості, а не робити невідомо що 3 роки, чи не так?
Марангос цього не робить, чим зайвий раз змушує замислитися про власну порядність і викликає бажання дізнатися, хто стоїть за цими інтригами. Тож, варто не звертати величезної уваги на балачки, не підкріплені фактами. Напевно, ми ніколи не дізнаємося про все підґрунтя цієї історії і залишиться лиш визнати правоту того ж таки Суркіса.
“Коли ти є складовою частиною великої гри під назвою футбол, треба бути готовим, що чутки, шантаж і брудні звинувачення – були, є і будуть”, – вважає президент ФФУ. Краще і не скажеш.

Дмитро Литвинов, Champion.com.ua

 

 


 

Голова польського комітету Євро: Нам подобається працювати з Україною

Україна робить усе можливе для вдалого спільного проведення Євро-2012.
Про це, як пише “Чемпионат.ру”, заявив голова польського комітету Євро-2012 Марчін Херра.
“Коли виникла загроза відкликання спільної заявки з боку УЄФА, то ми відчували себе ще гірше, ніж Україна”, – сказав він.
“Зі свого боку ми робили все можливе для успішного проведення турніру. Проте я хочу сказати, що Україна – відмінний партнер”, – зазначив він.
“Ми щодня спілкуємося з менеджментом українського комітету, щоб подолати всі проблеми разом”, – продовжив Херра.
“Раніше всі проблеми стосувалися інфраструктури, зараз ми вже перейшли до організаційних питань. Мені подобається працювати з українцями”, резюмував він.

 

 Підготував Роман Свистун
За повідомленнями інформагенств

Спорт

Юні хокеїсти з України завойовують хокейні майданчики за океаном

Карате#2020-03 (01/15/2020)
Футбол#2020-02 (01/08/2020)

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com