Цьогорічний кінофестиваль «Молодість» переплюнув всіх своїх 39 попередників відразу за кількома критеріями. По-перше, за досить пристойною кількістю закордонних, зокрема, французьких зірок. По-друге, за мінімумом українців на сцені під час відкриття фесту. По-третє, зовсім немолодим віком призерів. Ну і тим, що відомий своїми запізненнями почесний президент «Молодості» Віктор Ющенко прийшов вчасно. Хвилина в хвилину.

23 жовтня, у суботу ввечері, в київській опері відбулося урочисте відкриття сорокового Київського міжнародного кінофестивалю “Молодість”. Із ювілеєм найзнаменитіший та найстаріший український кінофестиваль привітали не останні в індустрії люди, зокрема, режисери Владімір Мєньшов та Роман Балаян, актори Фанні Ардан, Софі Марсо та Крістоф Ламбер, міністр культури України Михайло Кулиняк, а також почесний президент “Молодості” Віктор Ющенко з дружиною Катериною.
Церемонію вели російська актриса та сценаристка Рєната Літвінова та французький актор Жерар Депардьє. Розважали публіку Ніно Катамадзе, Олег Скрипка, Алєксандр Васільєв та Руслана. На “Молодість” завітав також всесвітньо відомий кутюр’є Стефан Роллан, який в п’ятницю презентував у Києві свою останню колекцію.

2009-го “Молодість” обійшлася скромною церемонією відкриття у кінотеатрі “Київ”, зате цього року влаштувала собі справжнє помпезне віншування у ліпних стінах київської опери.
Завше демократичний фестиваль для інтелігенції та студентства цього разу вирішив шиканути - для запрошених на церемонію був передбачений дрес-код - вечірнє вбрання.
Тож традиційна публіка “Молодості”, а також ті, кому вдалося отримати “зайве запрошення”, могли милуватися скромною чарівністю української буржуазії, яка стояла у чергах в буфет, дефілювала коридорами у розкішних сукнях та займала свої місця в партері.
Журналістам, за “старою-доброю” традицією фестивалю, було вкрай важко отримати запрошення у зал, а вже знайти вільні місця й поготів.
Скажімо, авторові цих рядків довелося просидіти майже всю церемонію на підлозі балкону на третьому поверсі, звідки був вкрай обмежений краєвид.
Саме дійство розпочалося традиційною червоною доріжкою, на якій фотокори й телевізійники ловили зірок у свої об’єктиви. Саме ж відкриття запізнилося десь на півгодини, оскільки телевізійні журналісти ніяк не хотіли відпускати подружжя Ющенків та й інших гостей фестивалю.
Вочевидь, ювілейне відкриття задумувалося “у французькому стилі”, бо сцену просто окупували французькі знаменитості, а у перервах між нагородженнями та промовами гурт мімів показував сценки під безсмертну музику Яна Тьєрсена з “Амелі”.
Зрештою, ведучі фестивалю Жерар Депарьє та Рєната Літвінова, обмінявшись компліментами, (скажімо, російська діва зізналася Депардьє, що її мати змалечку обожнювала фільми за його участі), запропонували глядачам короткий екскурс в історію радянського, російського та французького кіно останніх сорока років.
Депардьє пояснив, що сімдесяті у Франції були епохою еротики, у вісімдесятих молодь захоплювалась комуністичними ідеями, а екранними ідолами тоді були кінорежисери Трюффо та Бертолуччі.
У дев’яностих популярними стали фільми із Софі Марсо та Крістофом Ламбером, тоді як двотисячні принесли масам інтернет, а кіно звелося до набору коротких планів, запозичених з музичних кліпів.
Літвінова у свою чергу не захотіла вдаватися в деталі і звела свою частину екскурсу до узагальнень.
Судячи з її слів, у 1970-х роках у радянському кіно усе було погано, бо царював застій, у 1980-х - ще гірше, бо усе розвалювалося, а у дев’яностих роках усьому цьому прийшов кінець, бо настав остаточний занепад.
Та попри всі негаразди, підсумувала акторка, кінофестиваль “Молодість” продовжував існувати.
Про його функціонування впродовж сорока років розповідали три коротких документальних фільми, зняті спеціально до ювілею “Молодості”.

Зіркові гості фестивалю - Софі Марсо та Крістоф Ламбер

З них глядачі дізналися, що першими призами кінофестивалю були кришталеві та розписані під хохлому вази, а святкували перемоги на квартирах із портвейном та кількою.

Серед інших досягнень “Молодості” - відкриття імен кінорежисерів Олександра Роднянського, Сергія Буковського та Алєксандра Роґожкіна.
Щоправда Скіфського оленя за вклад у кінематограф отримав зовсім інший кінорежисер - Владімір Мєньшов.  Отримуючи нагороду, він зізнався, що його кінокар’єра пішла вгору саме після перемоги на “Молодості-1971”. Тоді майбутній володар “Оскара” вирішив, що його кінокар’єра не складеться, і вже збирався стати інженером, та саме отримав на кінофестивалі акторський приз і передумав йти з кіно.
Окрім Мєньшова аналогічну нагороду цього вечора отримали ще Жерар Депардьє, Фанні Адан, Софі Марсо та Крістоф Ламбер.
Взагалі, цього року “Молодість” почула чимало компліментів. Вітали фестиваль та його керівника Андрія Халпахчі не тільки кінематографісти, але й політики, зокрема, почесний президент “Молодості” Віктор Ющенко з дружиною Катериною, а також міністр культури Михайло Кулиняк, який передав віншування від Віктора Януковича та Миколи Азарова.
Загалом церемонія справила дивне, навіть химерне враження. Цього року “Молодість”, декларована своїм почесним президентом як “український фестиваль”, дивним чином обійшлася взагалі без України.
Скажімо, на сцену, де сиділи росіяни та французи, не піднявся жоден український кінематографіст (за винятком Романа Балаяна, який вручав нагороду Жерару Депардьє).
Крім того, французькі гості, здається, зовсім не розуміли, в яку країну вони потрапили. Фанні Ардан, що вперше приїхала до нас, бажаючи показати, що вона знайома з душевністю українського народу, прямо на сцені затягнула російський романс на вірші Цвєтаєвої “Не хочу ні любові, ні почестей”. Незручність згладило освідчення Віктора Ющенка актрисі в любові.
Жерар Депардьє, який в Україну приїздив не вперше, і навіть не вдруге, зізнавався у любові до Достоєвського. Виглядали ці виступи, щонайменш, недоречно.
Не обійшлося й без традиційних накладок у самій церемонії, які, завдяки неформальному стилю ведучих, вдавалося швидко та з гумором залагоджувати.
Музичні номери також випадали із самого дійства - вони несподівано починалися і так само несподівано закінчувалися, без якихось переходів.
Найвеселішим номером був все ж виступ Руслани, впродовж якого її танцюристи вимахували батогами просто перед обличчями почесних гостей. Такому саспенсу (поцілять чи не поцілять) позаздрив би будь-який трилер.
Після привітань Руслани церемонію було оголошено закритою і гості фестивалю подалися в кінотеатр “Київ” дивитися фільм-відкриття “Картагена” Алена Монне.
У цій мелодраматичній картині боксер-алкоголік (Крістоф Ламбер) змушений обирати між хтивою та простуватою чорношкірою дівчиною і освіченою, високодуховною паралізованою жінкою (Софі Марсо).

Завсідник “Молодості” Жерар Депардьє та Рєната Літвінова

Стрічку можна по-різному трактувати, либонь, для французів подібні історії мають додаткове значення, проте, на мій смак, картина надто прямолінійна, хоча й оспівує красиві та піднесені почуття.
А актори Софі Марсо і Крістофер Ламбер під час відкриття фестивалю зійшлися на думці, що сучасне кіно сильно змінилося: “Коли мені було 16, в кіно ходили як на свято, головним чином - подивитися на зірок. Я захоплювався Бельмондо, Деньов, Іствудом, Делоном, Маккензі. А зараз у кіно йдуть, щоб побачити оригінальну ідею і її реалізацію. Пригадайте гучний “Аватар” - там майже немає відомих акторів! Зате - цікава ситуація і “синтетичні” персонажі. Епоха справжніх Героїв і Антигероїв минула, і це непогано”, - сказав Ламбер.
“Кіно стало більш кількісним, з’явилися багато нових жанрів - в цьому важко розібратися, - вважає Софі Марсо. - Якщо раніше була Софі Лорен - справжня зірка, то сьогодні таких - сотні. Крім того, з’явилися комерційні фільми, в яких годі зрозуміти, хто справжній актор, а хто просто заробляє гроші”.
Втім, треба визнати, що всіх зірок “переплюнув” екс-президент Віктор Ющенко: ні, він не викидав коників на червоній доріжці, не позував під спалахами камер і навіть не обдаровував своїми коханими трипільськими “глечиками” всіх охочих. Він просто прийшов вчасно, без запізнень на годину-дві, як це було в дні його президентства.
Зі своїм великим другом Ющенком Депардьє, зайшовши в оперу, навіть і слівцем не перекинувся - може, ображається, що той так і не дав йому зіграти гоголівського Тараса Бульбу, затягнувши з пошуком коштів на зйомки картини?
Журналісти сиділи, хто де втрапив, дивилися на 71-річного кульгавого Меньшова, 61-річних Депардьє з паличкою, Ардан, 53-річного Ламберта і майже відверто глузували, мовляв, є тільки одне питання, де ж тут молодість?  
Втім попри всю критику радісно, що фестиваль “Молодість” відкрився, і зробив це у сороковий раз. Бо незважаючи на сумнозвісну вічну неорганізованість та хаотичність, саме “Молодість” дарує киянам можливість побачити улюблених кінозірок, знайомить студентів із найкращими здобутками світового кіно і відзначає початок нового кінематографічного року для київських сінефілів.

 

Анна Купінська. Джерело: УП Життя