У США в тестах для вступу до коледжів перевіряються здібності. Мета таких тестів – не перевірка того, чого дитину навчили, а виявлення того, якою буде успішність цієї молодої людини, якщо її приймуть до університету.

Уряд в такі тести взагалі не втручається а Вступна кампанія – 2010, яка більше скидалася на облогу ВУЗів, закінчилась скандалами. Здається, Міністерство освіти та науки робило все можливе, аби не дати абітурієнтам та їхнім батькам розслабитися хоча б на мить. Два останні роки у багатьох талановитих дітей була можливість потрапити до ВУЗу саме завдяки своїм знанням.
Цього ж літа вітчизняні можновладці змішали все, що могли: тести, атестати, додаткові творчі завдання... Таким чином “відкрита й прозора” вступна кампанія винесла на берег не кращих із кращих.
Наприкінці липня, перед початком вступної кампанії, у Києві перебував доктор Говард Еверсон, професор та старший науковий співробітник Центру поглиблених педагогічних досліджень Університету міста Нью-Йорк.
Говард Еверсон був заступником голови Ради Коледжів, яка є однією з двох компаній у США, що проводять незалежне тестування при вступі до вищих учбових закладів. Нині доктор Еверсон викладає тестування й оцінювання. “Українська правда. Життя” зустрілася з ним, щоб дізнатися про систему освіти в США, їхній досвід з тестування та про роль вищої освіти взагалі.
Участь у розмові взяла також Ольга Айвазовська, керівник громадської мережі “Опора”, що вже третій рік поспіль слідкує за проведенням вступних кампаній в Україні.
Пане Еверсон, українські чиновники часто-густо, посилаючись на закордонні системи освіти, виривають з контексту певні деталі і таким чином спотворюють загальне уявлення, вдаються до маніпуляцій. Розкажіть, будь ласка, про американську систему освіти взагалі.
Дошкільна освіта в США не є обов’язковою. І не завжди у вас є доступ до неї. Щось на кшталт дитячих садочків у нас завжди було, але це можна назвати скоріше дошкільним доглядом, а не дошкільною освітою. Зараз ми рухаємося до більш системної дошкільної освіти.
До початкової школи американські діти йдуть десь з 6 років. По закінченні початкової школи їм близько 12-13 років. Потім йдуть 4 класи середньої школи. Таким чином діти закінчують школу в 17-18 років.
Середня школа є обов’язковою, у більшості штатів. Але, що важливо розуміти, закони щодо освіти в усіх штатах різні. У більшості штатів діти повинні відвідувати школу до 16 років.
Потім, за законом, вони можуть залишити школу – можливо, вони не отримають атестат про середню освіту, але вони мають таке право. Втім більшість учнів цього не роблять, оскільки інакше вони не знайдуть собі роботу і не матимуть якихось перспектив у житті.
Які є перспективи у дітей після школи?
Вони можуть піти або працювати, або ж до армії, або ж приєднатися до Корпусу миру волонтером. Але все це вільний вибір, це не є обов’язковим.
Скільки молодих людей виявляють бажання здобути вищу освіту?
Я б сказав, що таких 60%. Через ту систему освіти, що є в США, то майже всі вони кудись вступлять.
Яка система вступу до вищого учбового закладу в Штатах?
У нас є так звані технічні коледжі – два роки навчання після школи. Також є 4-річні коледжі відкритого доступу. Ви подаєте заявку і майже всі приймаються. І є більш конкурентні коледжі та університети, де вже йде відбір.
Для американців коледж та університет – це одне й те саме, але є різниця у вченому ступені. Університети пропонують вищий ступінь. Це не європейська система освіти, в якій університет іде після коледжу.
У Штатах більшість подає документи переважно до університетів, де для вступу вимагають оцінки шкільного атестату (середній бал) та бали за тестування.
Чи є незалежне тестування обов’язковим?
Можна сказати, що й так. Якщо університети вимагають, щоб студенти подали такі бали, отже ви маєте скласти тести.
Окрім шкільного атестату та результатів тестування необхідно подати рекомендаційні листи від вчителів. І можливо, в заявці треба буде написати мотиваційне есе. Хоча це вимагають не всі університети.
Хто проводить тестування і наскільки воно незалежне?
Дуже незалежне. Існує дві організації, які проводять тестування взагалі і повністю його контролюють. Це Рада коледжів та Американська комісія тестування для вступу до вищих навчальних закладів. Студенти можуть вибирати ті чи інші тести, а потім подають бали.
За тестування платять учні та батьки. Вартість – не надто висока. Оскільки студенти можуть складати тести кілька разів, то тоді це обійдеться дорожче. Я не можу сказати, скільки точно коштує таке тестування, але приблизно 30 доларів – дешевше, ніж підручники.
Чи проводять в університетах при вступі співбесіди?
Це залежить від університету та спеціалізації, але більшість не проводять – через високу кількість абітурієнтів.
У нас у Штатах проблема в тому, що абітурієнтів набагато більше, ніж місць для навчання. Тож університети і коледжі просто не можуть собі дозволити проводити співбесіду, оскільки це буде надто дорого – в першу чергу для самого університету.
А якщо ще зважити на географічний розмах Штатів, коли абітурієнту доведеться їхати, приміром, з Нью-Йорка до Каліфорнії – то це буде дуже дорого.
Складається враження, що у вашій системі майже немає лакун для корупції.
У такій системі вступу корупції немає взагалі, як і в системі вищої освіти. Підкупити професора неможливо!
Як ви думаєте, як так склалося?
Думаю, це культурна традиція. Професори взагалі відстоюють свою незалежність. Ніхто не може вказувати професору, що йому робити. Це одна з найбільш незалежних професій в країні.
А яка зарплатня у професора?- Думаю, їм дуже добре платять. Нам сплачують за 10 місяців (за академічний рік), від 6 до 10 тисяч доларів на місяць. Але якщо у вас є репутація, авторитет, то може бути набагато більше.
Втім у порівнянні з тим, що більшість професорів могли б заробляти у приватних компаніях, в бізнесі, це, звичайно, низький дохід.
Але чи це той рівень доходу, що не потребує хабарів?
Хабарі – це взагалі така річ, про яку ніхто не заїкається. Коли я вперше почав приїжджати сюди (в Україну та Грузію), розповіді про хабарі були для мене шоком. Я думаю, що це частина культури. Можна пропонувати хабар суддям, поліцейському, але вчителю?!
Чи мали місце в історії освіти США революційні зміни? Коли суспільство, приміром, розуміло, що система освіти потребує змін.
Наша система освіти – це історія повільних, поступових змін. Так склалося через те, що система освіти в Штатах контрольована більш на місцевому рівні – за стан освіти відповідають міста, регіони, штати. А єдиний приклад необхідності радикальних змін – це часи після Другої світової війни.
Коли з війни повернулися молоді військові, їм потрібно було здобувати освіту, щоб якось пристосовуватися до життя і знаходити собі роботу. У цей час відбулося зростання вищої освіти: збільшилася кількість вищих закладів та кількість абітурієнтів.
До речі, у нас немає міністра освіти, немає централізованого контролю – це і добре, і погано. Це добре, тому що уряд не може диктувати своїх вимог. І погано, тому що зміни відбуваються дуже повільно – лише за домовленості та кооперації університетів (у нас є Рада коледжів та інші спілки та асоціації вищих учбових закладів).
Щодо нинішнього стану вищої освіти. Чи є зараз необхідність реорганізації освіти? Нині у книжках та пресі чути нарікання, що дітей вчать завчати знання замість того, щоб вчити вчитися?
Так, усе більше і більше. На Заході та в США обговорюється те, що в зв’язку з нещодавнім вибухом обсягу знань та наявної інформації, розвитком інформаційного суспільства необхідно навчатися протягом життя. Дітей від початку треба навчати тому, що є такий термін – навчання протягом всього життя.
Як до цього пристосовується ваша система освіти?
Університети намагаються допомогти вчителям початкової і середньої школи переходити до тієї моделі викладання, щоб навчати дітей не лише якомусь предмету... Крім того, відбувається багато тренінгів і навчання саме на робочому місці.
Повертаючись до теми тестування. Поясніть, будь ласка, на що більше скеровані тести на виявлення знання конкретних дат, фактів чи на виявлення взагалі логіки розуміння історичного процесу?
Це залежить від того, для чого призначені тести – яким чином будуть використовуватись результати тестування, тобто яким чином їх будуть використовувати школа, уряд чи якась агенція, і які рішення будуть прийняті на основі результатів тестування.
В США є два основні підходи чи методи тестування. Перше – тестування з метою виявлення рівня навчання в школі, і ми називаємо це “підзвітностями шкіл”, або перевіркою рівня навчання в певних школах. У такому випадку перевіряють, чому дітей навчили в школі.
Упродовж 10-20 років проводились дискусії з приводу того, що рівень початкової і середньої освіти в США не на належному рівні і це дуже турбувало. Тому саме уряд на федеральному рівні, на рівні штатів вирішив впровадити тестування з метою перевірки рівня викладання, щоб покращити рівень навчання в середній школі.
Це – нова форма тестування. А більш стара форма – це тести для вступу до коледжів, в яких перевіряються здібності. Мета таких тестів – не перевірка того, чого дитину навчили, а виявлення того, якою буде успішність цієї молодої людини, якщо її приймуть до університету. Уряд в такі тести взагалі не втручається.
Ми обговорювали тему есеїв – підозру про їхню справжність, що їх можуть писати певні компанії на замовлення. Якою є їх вага при вступі?
Важко сказати, якою є їхня вага, тому що різні університети або вимагають написати есе, або ні. Потім вони (есе) розглядаються на засіданні різних комітетів. Тому формально немає показників, яку вагу вони мають при вступі. Це може бути по-різному в різних закладах.
Потрібно також відрізняти мотиваційне есе від завдання з письма. Наприклад, такий факт: кілька років тому до тесту SAT було додано ще один розділ з письма, в який входить саме написання есе. Це не мотиваційне есе. Його було введено, оскільки університети сказали: ми хочемо подивитись, як майбутній студент вміє писати в кімнаті під час тестування, спонтанно.
Ольга Айвазовська: У нас є таке завдання в тесті з української мови. А мотиваційні листи подаються разом із резюме?
Так, їх можна надіслати з дому. Але тут є проблема: невідомо, хто цей лист написав – можливо, мама чи батько.
Ганна Гошко: За кілька днів, коли ви були в Україні, зустрічались з ректорами під час круглих столів, чи встигли ви скласти собі якесь враження про систему освіти в Україні?
Про якість освіти я знаю небагато, я не міг цього побачити. Але я бачу, що країна зробила значний прогрес за останні 3-4 роки. Те, що ви зробили у впровадженні тестування за цей час – це величезний крок, тому що в порівнянні з системою в США – а нам вже більше 100 років – і те, що вдалось зробити за короткий час – це складає приємне враження.
Те, що ми наразі бачимо (різноманітні питання щодо тестування) – це болі або проблеми зростання, болі росту. Це правильно, коли люди запитують – чи правильно використовують тести, чи з тією метою. Адже тестування завжди викликає протиріччя.
Однак позитивні наслідки – такі, як покращення життя суспільства – вони є довгостроковими. Зі світового досвіду ми бачимо, що тестування має довгострокові позитивні наслідки тому, що тестування є більш об’єктивним і справедливим, воно допомагає визначати більш талановитих молодих людей і загалом в довгій перспективі, в майбутньому йде покращення всього суспільства. Це дуже демократичний інструмент.
Але у нас він замішаний на дещо іншому. Мотивація – не просто визначити талановитих дітей, а дати їм можливість потрапити до вишів, адже є проблеми корупції.
У нас була така ж історія в США. Тільки це була не корупція, а елітарність. Вишів було мало, вони були елітними, і вступити можна було лише в тому випадку, якщо твої батьки належали до вищих прошарків суспільства. Тому запровадження тестування надало можливість спробувати вступати всім.
Одна з найбільших переваг тестування – те, що воно привносить науковий елемент у вищу освіту. Результати тестів можна аналізувати, використовувати в статистичних та інших освітніх дослідженнях, і це сприяє науковим засадам вищої освіти.
Важливу роль відіграють також медіа, адже вони можуть просити, щоб їм надали дані про тестування, статистичні показники, і тоді можуть інтерпретувати ці дані та робити їх відкритими для громадськості, щоб потім громадське обговорення цих питань було не просто філософським, а ґрунтувалось на якихось конкретних даних.
Ольга Айвазовська: Наприклад, минулого року робилось дослідження. Взяли оцінки зі шкіл, результати тестування та опитування з вишів за результатами першої сесії. Завданням було дізнатись, чи відповідають результати тестування рівню знань після першої сесії.
Дослідження показало, що минулого року середній бал атестату нічого не підвищував, золота медаль нічого не відігравала. Тому дослідження показало, що тестування є потрібним і правильним.
Таким чином можна досліджувати, наскільки якісно і коректно проводиться оцінювання в школах та вищих навчальних закладах. Єдина проблема – що через тестування не можна оцінити якість навчання в школі. Для цього проводились інші дослідження, які перевіряли, наскільки поточні оцінки збігались з оцінками за підсумками року.
Ганна Гошко: Проблема й у тому, що вчителі також не завжди зацікавлені в тому, щоб дати реальний зріз. Іноді вони допомагають дітям під час тестів.
Ольга Айвазовська: Вчителі інколи виправдовують себе тим, що ставлять вищі оцінки, щоб до них не було претензій, що вони погано вчили.
Експерти з освіти в США стверджують, що якщо система тестів досконала та ефективна, то вона сприяє покращенню середньої освіти. Але тільки за умови, якщо самі тести професійні.
Ольга Айвазовська: У нас склалось так, що перше завдання тестів – надати можливість талановитим дітям вступити до вишів без коштів. А друге – покращити якість середньої освіти. Перше склалось, а друге поки що ні, бо не було жодних дій чи аналізу Міністерства освіти, які б дали рішення, що ж не так – програма, підручники... Тобто, на цьому рівні поки що тихо.
Більше того, щоб особливо не нервуватись, Міністерство освіти відмовилось від моніторингу якості освіти в школі.
Можливо, це також добре, адже якщо тести не дуже узгоджені з тим, що викладається в школах..
Ні, це були не тести, а різні контрольні.
Тоді це справді дуже політичне рішення.
Ще хотілось би поцікавитись, які критерії оцінювання мотиваційного есе і наскільки об’єктивними вони є?
По-перше, дуже багато проблем з тим, хто саме писав, та тим, що абітурієнти пишуть те, що ви хочете почути. І дуже важко дізнатись, що саме мотивує людей насправді. Студенти в Україні є більш мотивованими – вони стоять у чергах на спеці, їх же щось мотивує, то вони дуже мотивовані.
Ганна Гошко: А який мотив у американських підлітків здобувати вищу освіту?
Багато речей. Це вплив батьків. В Америці всім ясно, що чим краща твоя освіта, тим краща в тебе робота, і тим більше грошей ти заробляєш. Іноді можна побачити, що мотивація студентів не дуже висока через те, що навчання в університеті дуже відрізняється від навчання в середній школі – в університетах набагато складніше, а вони не звикли до такої інтенсивності навчання.
Навчання в коледжі вже стає частиною американської культури. З минулого покоління, в мої роки, до коледжу йшли не всі, але зараз більшість випускників ідуть.
Багато студентів навчаються не стаціонарно. Це ще й через те, що навчання дуже дороге. Мені здається, більше, ніж у вас. Якщо ви йдете до приватного ВУЗу – наприклад, Університет міста Нью-Йорк – то це 50 тисяч доларів на рік. Якщо це державний університет, то десь 20 тисяч на рік. Це дуже дорого.
Проблема ще й в тому, що уряд мало підтримує родини людей, які здобувають вищу освіту: якщо ви сплачуєте за навчання, у вас немає ніяких податкових пільг.
Ольга Айвазовська: Чому освіта така дорога? Це через високі зарплати викладачів, чи там значна матеріальна база? Студенти ще ж багато платять за гуртожитки.
Це комбінація різних факторів. Переважно тому, що підтримка уряду є дуже малою в порівнянні з інфляцією витрат, які йдуть взагалі на забезпечення вищої освіти. Окрім того, університети дуже гарні та технологічно обладнані найкращою технікою.
Зараз багато хто розмірковує над тим, наскільки це економічно вигідно. У вас є система, що студенти отримують стипендію. У нас такого взагалі немає. Ми тільки платимо, працюємо і сплачуємо. Тому є багато студентів, які не навчаються на повний день і працюють.
Ольга Айвазовська: Тобто освіта в США – це дуже хороший бізнес.
Я б не сказав. Витрати на утримання університетів дуже високі і плата за навчання не покриває цього утримання. Університети самі знаходяться в боргах і тому вимушені звертатися до уряду по допомогу.
Часто говорять про те, що американська освіта в середній школі занадто ліберальна. У нас треба знати велику кількість формул напам’ять, великий об’єм знань, а в американській освіті не обов’язково знати скільки буде 2+2 напам’ять, але розуміти, як знайти шлях до цієї інформації.
Я б не так на це подивився. Взагалі рівень середньої освіти не на такому рівні, як в інших країнах. Система освіти взагалі будується на принципі відвідування: якщо ви відвідуєте школу, то незалежно від того, які у вас знання або здобутки, ви переходите з класу в клас.
Слово ліберальна тут має дещо інше значення. Я б сказав, що освіта занадто легка, і це ускладнює проблеми у вищій освіті, тому що коли студенти починають навчатися на першому курсі, їм складно, адже вони не звикли до цього, школа їх не підготувала.
Ганна Гошко: Чи батьки зациклені на успішності своєї дитини, на оцінках? Чи для американців це не важливо?
Якщо батьки мають гарну освіту, то вони приділяють увагу оцінкам дитини, якщо вони не мають, то їм байдуже.
Зараз відбувається великий розрив у суспільстві між тими, хто має гарний, високий рівень освіти, і тими, у кого рівень освіти низький. Наприклад, якщо ми подивимось на покоління, кому зараз 40-50 років, то побачимо: якщо вони мали високий рівень освіти, їхні діти мають ще вищий, а ті, хто мали низький рівень освіти, можливо, ще й гіршу отримують. Цей розрив збільшується.
Поясніть, будь ласка, якщо навчання таке дороге і зараз, у кризові роки, воно не гарантує роботу, чому інтерес до навчання все одно зростає? Адже на освіті можна зекономити 100 тисяч доларів.
Незважаючи на кризу, якщо у вас є диплом університету, у вас буде краща робота. Наразі дуже мало роботи, яку можна здобути без диплома про вищу освіту. Ручної праці не так вже й багато.
У компаніях все частіше вимагають диплом. Є приклади, коли секретарка має три вищі освіти. Сьогодні диплом про вищу освіту – це майже те саме, що й атестат про середню освіту.
У такому разі чи не породжує це ситуацію, коли диплом стає просто корочкою для отримання нормальної роботи?
Так, саме цей процес і турбує нас.
Освіта знову стає елітарною: якщо ви не зможете заплатити за корочку, ви не зможете отримати роботу навіть секретарем.
Я думаю, що в Штатах буде щось змінюватися. Треба переглядати умови роботи, якість середньої освіти, доступ до вищої освіти більшої категорії осіб, зокрема, і тих, які не можуть її оплатити, але можуть бути конкурентними на ринку праці.
У Сполучених Штатах зміни відбуваються дуже повільно. Частково через це ми маємо кризу, адже система реагує не дуже швидко. Дехто каже, що у нас має бути міністр освіти, який би ухвалював певні рішення. Але коли ми вивчаємо досвід країн, в яких є Міністерства освіти, і бачимо, як ці зміни дестабілізують ситуацію, вносять певний хаос, протиріччя... ми не знаємо, чи це гарна ідея.
Що мене змушує бути оптимістом, так це те, що така країна, як Україна, її радянська історія... все це з часом зробить країну більш демократичною. Це станеться. Чим краще освічені люди, тим менше вони піддаються контролю. А ми це знаємо, бо досліджували таку ситуацію в усіх країнах.
І саме тому Китай посилює контроль над інформацією, тому що влада не хоче втрачати контроль над людьми.
Система вищої освіти – це дуже добре, тому що з нею суспільство зміцнюється.