rss
11/15/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#364

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Берегиня \ Дивосвіт дитини \ РУКАВИЧКА. За мотивами української народної казки

У лісі дід з собачкою бродив,
Роззява був, напевно,
Бо якось рукавичку загубив,
Ходив, шукав її щоденно.
Він рукавички не знайшов,
Про те б воно й забулось,
Зате для казки час прийшов,
Послухай, чим все обернулось.
По лісу бігало миша,
Залізло в рукавичку,
В куток напхало спориша,
Хотіло ще гукнуть сестричку.
Та, бач, не вспілося - буває,
Бо жабка-скрекотушка
Мерщій спішить сюди, стрибає,
Щоб щось сказать на вушко:
– Впусти мене, ми будем вдвох
Тут жити, веселитись.
Давно зробила собі льох,
Він має скоро розвалитись.
Як вдвох були, минув часок,
Ніхто не заважає.
Миша сидить плете пасок,
А жаба муху доїдає...
Аж ось зайча біжить сюди,
Сіреньке та вухате.
Просить напитися води
Та ще й пустить до хати.
Нахабно лізти не спішить,
А дозволу питає:
Чи можна тут йому пожить.
Бо житла, бач, не має.
-Що скажеш, кумцю, не мовчи?
-Питає миша жабу.
-Та що подієш, не кричи!
Впускай вже цю нахабу...
Заліз Сірко, тепліш стає.
Хорошая хатинка.
Замерзла лапка відтає,
Прогрілася і спинка.
Отак утрьох жили б собі,
Так ні, іще хтось преться.
Напевно, теж гість у біді,
Бо, бач, як весь трясеться.
А це лисичка тут як тут
-Риженька та пухнаста:
-Моїй хатинці вже капут,
Вода крізь дах аж хляста.
Пустіть й мене он в той куток,
Ми мирно будем жити.
Останній поділю шматок,
Підлогу буду мити.
-Та годі клянчить, лізь сюди,–
Зайчисько промовляє.
-В нас тепло, ось лягай туди,
Куток свій кожен має.
Четвірка дружно спить-хропить.
Аж раптом чують: хтось сопить,
Це вовчик шкутильгає.
Йому не йметься: хто тут є,
Хто поселивсь у хатці?
Можливо, тут поїсти є?
Тож поділіться, братці.
Вмостившись так, живуть вп’ятьох.
Ще веселіше стало!
Квакуша розповіда про льох,
А миша думає про сало...
У зайця лапка щось свербить,
Він просить вовка почесати...
Коли враз чують - аж гримить,
Хтось мчить сюди, до хати.
Ну, так і є - кабан припер,
Товстий і, бач, ікластий.
Ну, що робити їм тепер?
Куди ж його покласти?
-Лягай подалі, - каже вовк,-
Смердиш ти як те стерво.
Який нам з тебе буде толк?
Мабуть, берем даремно...
Хрю-хрю вмостилося сяк-так:
“Не буду сперечатись
-Не гордий я, хоча і хряк,
Надіюсь вам згодитись...”
По рукавичці запашок
Розтанув неприємний...
Кабан надувся і - мовчок,
Пустив свій дух “таємний”.
Можливо, гризтись почали б,
Та не устигли, певно.
Бо всі кущі довкіл лягли,
Надворі стало темно...
То пре нахабно щось страшне,
Здорове, волохате...
Ведмідь іде - рятуй себе,
Ховайсь подалі, брате!
Принишкли всі, мовчать, сопуть.
-А хто тут є у хаті?
-Тут звірі всякії живуть,
Хочеш і ти, кудлатий?..
Ведмідь поліз у те житло,
Аж стогне рукавичка.
Зненацька вчулось: хтось іде
І сірниками чирка.
Прийшов дідок (Шарко
Із ним подався як за звичку),
Шукає він своє добро
-Пропащу рукавичку.
Старий зрадів: та ось вона-
Товста, чогось пузата!
Мерщій до неї він кульга,
Заворушилась хата...
Сахнулись з неї хто куди
-Розбіглися звірята.
Чого цей дід припхавсь сюди?
Це ж їхня була хата!
Ось так трапляється в житті:
Загубить хтось щось цінне,
А ти, як знайдеш, не радій,
Бо й втратиш сам незмінно.

Євген ТКАЧЕНКО

 


 

 Загадки

 

В степу десь вітер колобродить...
Де впало зерня - він і вродить-
Високий, гордий і колючий.
Ти не чіпай його - він злющий!
Не їсть його корова, навіть хряк,
Нікому не потрібен цей...
* * *
Яскраве, тепле шле проміння,
Ласкаво погляда в віконце.
Від нього швидше пророста насіння,
Це ж наше миле, любе...
* * *
Пада з неба білий пух,
Тихшим став машини рух.
Прилипає він до ніг,
Це біленький, чистий...
* * *
Люблю зграями літати
І оріхи колупати.
Чорний я, але не шпак.
Вірно, дітки, звусь я...
* * *
Він стоїть, висить, лежить,
Де б не був - все цокотить,
Встати хочеш - він будильник,
Взагалі це є...
* * *
Заліз я височенько,
Все бачу далеченько.
Матуся глянула: -Ох!Ах!
Що в мене під ногами?-...
* * *
Лист вузький, гнучке гілля,
По-над ставом все гуля.
А під нею є дві стежки,
Одяга завжди сережки.
В піснях - туга та журба.
Завжди плаче. Це -...
* * *
Дві смужки зеленіють,
Качки там спинки гріють.
Між ними є водичка...
То що це? Ясно ж
* * *
Він шпорами і крилами махає,
Будильник не потрібний, як співає.
Той спів захоплює мій дух,
Хто цей артист?
* * *
Дідусь на стіл поклав картонку,
Стару, потерту, дуже тонку.
-Оце, - говорить, - граф, то - я...
Була це -...
* * *
Він за вушко нас щипає,
А за що - ніхто не знає.
Вдягся тепло - молодець,
Бо на дворі - ...
* * *
Біленька в небі живе "свинка",
Бува кругленька й половинка,
Рогата, часом, ще буває,
Це світить... - кожен знає.
* * *
І червоне, і яскраве,
Золотисте і ласкаве,
Вранці з півником встає.
Відгадайте, що це є?
* * *
Він живе у лісі, в полі,
Звик, звичайно, лиш до волі.
Як піймаєш - гризне пальчик...
Це сіренький, милий...
* * *
Хто в траві живе, стрибає-
Того кожен, мабуть, знає.
Я ж великий, бач, стрибун,
Мене гонять у табун.
* * *
Всі п’яниці нам знайомі,
Знають нас у кожнім домі,
У нечупари ми в помині,
Ми здорові, товсті...
* * *
Амазонка річка є,
Хтось там плава, виграє.
Враз задавить - вловиш гав,
Довгий, сильний це...
* * *
Мене миють, протирають,
Розкривають, зазирають.
Я ж потію все одно. Така вдача, я-...
* * *
Топчуть, човгають ногами,
Підмітають нас всі мами.
В кожній хаті ця дорога...
А звусь я просто: я
* * *
Я люблю страшне смоктати,
А ще більше - прибирати.
Пил побачу - кричу: “SOS!”.
Я- домашній...
* * *
В джунглях звірі ці живуть,
По ліанах все снують.
Цупкі дуже у них лапи,
Відгадайте, хто це? -...
* * *
Головою в небо влізли,
Альпіністи ледь залізли.
Звірі там не риють нори,
Гімалайські це є...
* * *
Бачу море, річку, океан.
Он - пустеля, острів,
Казахстан.
Подумки ходжу по Кріту,
Я дивлюсь на карту...
Ловить мух і комарів
Всіх у сітку - як здурів!
Ниткою пильнує звук,
Спритний дуже. Це -...
* * *
Лежать яйця, хтось сидить..
Тут і їсть вона, і спить.
Буде син і навіть дочка,
То сидить на яйцях...
* * *
Діжка цілий день кипить,
З неї щось тече, шкварчить,
Бо металу вона повна.
Це велика, чорна...
* * *
Я живу лиш у людей,
Як не йду - кричать всі: “Гей!”
Хвіст довгенький, роги є,
Що даю - те кожен п’є.
* * *
В ліс, у хащі ви не йдіть,
Волохатий там стоїть!
Бійся, стрінеш як в дорозі.
А живе він - у...
* * *
Знають всі велику птицю,
Обдурила що лисицю.
Лиш не знає це маля
Мова йде про...
* * *
Сіренький, пухнатий,
Маленький, мордатий.
В полі зерна він збирає,
В нірку швидко засипає.
Краде хліб - ну просто жах!
Тож звірятко це -...
* * *
Крізь мене бігають швиденько,
А зачинюсь - не йдуть довгенько.
Впускаю діток до вечері,
А зовуть мене всі
* * *
В гості їхати зібрались,
Всі в новеньке повдягались.
Прийшли швидко на перон,
Ось і наш стоїть...
* * *
Я красива і пахуча,
Тільки дуже вже колюча!
Вірш про мене є і проза,
Мене возять до “Привоза”.
Як зовуть мене? Я
* * *
Хоч не ніж я, а складний,
Люблять всі - старий, малий.
Мене будеш ти вивчати,
Потім довго пам’ятати.
Відгадай, хто я, хутчіш!
Ну, звичайно, що я
* * *
Їй завжди маленьке сниться,
Як піймає - веселиться.
Спинку гладиш - замуркоче,
Каже “няв”, як їсти схоче.
Ходить - не скрипить полиця.
Хто ж така ця молодиця?
-Ну, звичайно, наша...
* * *
В небі кругле щось висить,
Він пильнує і не спить,
Бродить, ходить на цепу,
Часом біга у степу,
Розізлиш - то покусає,
А йде свій - хвостом махає.
На хвоста наступиш:
“Гав!” Скаже миттю. Хто? Вгадав?
* * *
У Бразилії є річка,
Тепла там завжди водичка.
Плаває у ній колода,
Та невдала в неї врода:
У шипах, хвостом все трусить...
Руку враз вона відкусить!
Там багато таких брил,
Вони звуться -...

Абеткові барвисті виповідки

Неймовірні пригоди М’якуша, Нетака та Непосидька або Правдива історія про Петруся Матусина-Татусева

Чабанець#2010-03 (01/21/2010)

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com