rss
05/18/2024
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Репортаж \ Українське село: допомогти велетню піднятися

28 серпня 2010 року в невеличкому селі Гута на Хмельниччині відбулося унікальне свого роду Свято Млина.

Зі 150 мешканців громади до старезного млина, що велично розмахував дев’ятиметровими крилами, зібралися від великого до малого всі мешканці села, котрі ще можуть самі ходити. Священик прочитав молебень біля відродженого млина, освятивши його; сільський голова нагородив грамотами 15 унікальних мешканців Гути, а потім розпочалося частування та конкурси, ігри під акомпонимент музик. Щось магічне трималося в повітрі: вітер розігнав набухлі дощові хмари і народ дотемна не розходився від наповненого енергетикою святого для села місця.
“Цьому дерев’яному млину більше 150 років, і він, переживши радянську владу та непогоду, продовжував молоти зерно до 2001 року. Цей млин унікальний – на його основі майстри збудували експонат в музеї Пирогово. Але вітряк потребував ремонту та догляду і ми з волонтерами “Корпусу волонтерів для сільських громад” розробили проект та виграли міні-грант на відновлення вітряка” – розповідає Андрій Савицький, ініціатор свята Млина, волонтер та активний мешканець села Гута.
8000 гривень гранту дозволили розпочати ініціативу відродження вітряка і вдалося вдихнути в нього нове життя завдяки допомозі лісництва, відданій праці мешканців села, підтримці підприємців та меценатів. Олена Бойчук, волонтер із Закарпаття, допомгла громаді розробити стратегію використання млина, як туристичного продукту, який матиме назву “тур вихідного дня в Гуті”. Андрій далі продовжує дивовижну розповідь: “Ми плануємо збудувати піч біля вітряка і кожен зможе приїхати сюди, змолоти муку в старовинному млині, спекти з цієї муки хліб і випити цілющої водиці з криниці поруч, вік якої не знає жоден із старожилів села.”
Відроження старовинного млина та створеня туристичного продукту для невеличкої сільської громади – це подія, котра протирічить загальноприйнятому, виношеному десятиріччями радянської окупації, стереотипу про відсталість та недолугість українського села. Більш того, це лише один із десятків проектів волонтерів всеукраїнської ініціативи “Корпус волонтерів для сільських громад”. В 87 маленьких населенних пунктах Хмельницької, Дніпропетровської, Рівненської, Вінницької, Львівської, Закарпатської, Тернопільської, Миколаївської та Луганської областей на разі втілюються в життя ідеї тих, хто сам стає зміною, котру бажає бачити навколо себе: в селі Волиця Львівської області громада створює 2 криті автобусні зупинки біля школи; в селі Лозичне Шепетівського району Хмельницької області громада облаштовує дитячий ігровий майданчик та парк відпочинку; в с. Щурівчики розробляється проект “Щурівчицька світлиця” – культурно-просвітницький центр, який має забезпечити мешканців села доступом до інтернету. Своєрідним мотором до змін в сільській громаді стає волонтер – патрітична самовіддана людина, котра на 2 роки приїздить в село і намагаєтсья своїм досвідом та знаннями розворушити громаду. Щоб стати волонтером, претенденти заповнюють анкету на сайті проекту і протягом 7 – 10 днів проходять навчання “з особистісного розвитку”. Але до потенційного волонтера виставляються і вимоги: потрібно досягти 21 року, бути порядним, мати досвід володіння комп’ютером, мати бажання змінювати світ навколо себе. Сільські громади, котрі відчувають потребу в допомозі ззовні, також заповнюють анкету, щоб запросити до себе волонтера, котрий буде мешкати в їх селі (зазвичай, сільський голова та/ініціативна група громади надають гостю помешкання).

Title
 Title


Довідка:

“Корпус волонтерів для сільських громад” – всеукраїнський проект, мета якого, використовуючи досвід впровадження “Програми Розвитку Сільської Громади” в селищі Гриців, що на Хмельниччині, та міжнародний досвід допомоги депресивним територіям, організувати Корпус Волонтерів для роботи в сільських громадах України. Заснований в 2008 році і втілюється за фінансової допомоги Агенства США з міжнародного розвитку (USAID) та підтримки корпорації “Сварог Вест Груп”.
Про історію та місію проекту ми запитували у автора ідеї та однієї із засновників “Корпусу волонтерів для сільських громад” Наталю Гнатюк, експерта з розвитку сільських громад, президента фонду “Стара Волинь”. Все почалося з 1997 року, коли пані Наталя поїхала як підприємець за обміном досвіду в штат Нью-Йорк, де зустрічала українські родини, спілкувалася з багатьма українськими пенсіонерами, що мешкали в передмісті і, врешті зрозуміла, яким болючим для емігрантів є те, що вони відірвані від своєї землі. Відтоді почала пишатися, що вона українка і мешкає вдома. Повернувшись, почала думати, що ж може зробити для своєї країни і для свого рідного селища Гриців на Хмельниччині, котре на той час було депресивним, безперспективним, вимираючим. Першим кроком було рішення стати головою селищної ради. Пані Наталя лишає свій бізнес в Хмельницькому і їде в Гриців. Знайомі, оточення, мешканці рідного селища, в якому вона народилася і виросла, не могли зрозуміти цього вчинку. “По-різному оцінювали, думали, що це “щось не те”, що я всю землю в Грицеві хочу продати або ж ще що. Нікому в голову навіть не приходило, що тягнуло мене в Гриців бажання змінити селище й відродити його” – розповідає пані Наталя. На виборах вдалося перемогти і вона стала селищним головою – відтоді розпочалися активні пошуки шляхів розвитку Грицева. Були гарні вчителі: волонер Корпусу Миру в Хмельницькому Вольфганг Фрайс навчив працювати з міжнародними фондами, писати проекти. Спілкуючись з підприємцями, нова команда селищної ради Грицева зрозуміла, що кластер – високоякісний продукт, що просувають підприємці – прийнятний не тільки для економіки, а кластерна модель може бути застосована до розвитку громад. Вони вирішили, що потрібно об’єднуватися і продавати Гриців, як продукт. Це свого роду технології розвитку громади, а робота в сільській громаді – це професія.
Протягом 4-х років пані Наталя та її команда вчилися на власних помилках: заснували місцеву громадську організацію Асоціацію “Відродження Грицева”. На той час це було щось унікальне і нетрадиційне для всіх. “Після того, як вдалося розворушити Гриців, оглянулися на навколишні села і зрозуміли, що їм також потрібна допомога. Головний урок тих часів: без стратегії та бачення розвитку не буде, “ – розповідає Наталя Гнатюк.
І почали вони активні дії в селах, однак незважаючи на деяке розчарування, помилки допомогли знайти підхід до вирішення проблем сільської громади. За приклад було взято волонтерів Корпусу Миру США, котрі протягом 2-х років проживають в громаді. Роботу волонтера з боку не видно: він не копає траншеї, не закидає ями, а відкриває віконечно в світ для людей. Робота волонтера – знайти зацікавлення і об’єднати навколо ідеї громаду, звести все докупи.
Наталя Гнатюк не припиняє мріяти і планує стратегію розвитку “Корпусу волонтерів” в майбутньому. За її словами, з проекту має вийти 3 напрямки.
По-перше, для людей, котрі не є професіоналами, однак розуміють цінність українського села, “Корпус волонтерів” надаватиме підтримку та допомагатиме знайти напрямок дій. Команда проекту рухається до можливості запровадження не двохрічної волонтерської роботи, а короткострокових волонтерських вчинків у селах. Наприклад, сільська громада намагається прокласти водопровід і шукає спеціаліста в цій справі, а десь в місті сумує спеціаліст – людина, котра, можливо вже дожила до пенсійного віку і могла б у вільний час попрацювати в селі. Завдання “Корпусу волонтерів” – звести докупи громаду і волонтера.

 

Title
 Title

 

Другий напрямок розрахований на волонтерів, що мають досвід і можуть стати професійними організаторами громад. В майбутньому це має стати державною професією. Сьогодні в селах немає кого обрати головою, а громаду очолює хто завгодно. Вибір має лишися, однак при сільському голові повинна бути людина-професіонал. Така модель існує в деяких країнах Європи і має назву “модератор соціальних змін”.
Третій напрямок, давня мрія пані Наталі, створити в Грицеві університет. Грицівська громада стає колискою, університетом для волонтерів і для тих, хто бажає відродити українське село.
Пані Наталя вірить, що “Україна може бути світовою моделлю розумного споживання. Україна найближча до гармонії та сталого розвитку. Ми ще не настільки зіпсовані цивілізацією і не настільки відсталі, як Африканські країни. Втримати баланс: зберегти воду, чисте повітря і розуміння!”. На запитання про важливість та потенціал українського села для України Наталя Гнатюк наголосила, що cело – це громада, а не просто територія, де живуть люди. “Українське село – унікальне! В Європі вже такого немає: мешканці територій поблизу міст не спілкуються один з одним, немає спільного духу громади, а саме в цьому я бачу українську силу. Без цього духу Україна буде Америкою, Китаєм, Польщею – буде уніфікованою: переїдеш кордон і навіть не помітиш різниці. Український дух захований в селах. І ще дуже важливе спостереження зі свого досвіду: сільські громади зверху інші, ніж зсередини. Тут настільки глибоке коріння, що зовнішні речі дуже мало впливають на основні принципи життя в громаді,”- ділиться своїми спостереженнями Наталя Гнатюк.
Пані Наталя вважає, що волонтером в сільську громаду можуть приїхати і українці, котрі тривалий час проживали за кордоном, представники української діаспори, однак варто бути готовим, що легко не буде. “Ми відбираємо у волонтери тих людей, котрі можуть справитися. Тут важливо усвідомити, що сільська громада набагато важливіша, ніж вона здається. Ніяка зверхність для громади неприйнятна. Важливо: волонтер приходить, щоб допомогти велетню піднятися. В будь-якому разі, ми готові до спілкування та пошуку спільних точок перетину зі всіма, кому небайдужа доля українського села і хто прагне допомогти, “ – закінчує розмову з нами Наталя Гнатюк.
Після спілкування з Андрієм та пані Наталею на душі стало тепло і світло: перед очами з’явився млин, який, нарешті, знайшов свого мельника... Щороку 28 серпня відразу після жнив громада села Гута дружньо збирається біля вітряка і святкує свято врожаю і приходу осені, а з різних куточків країни їдуть гості з міст та сіл – змолоти й собі зерна, спекти пахучу булку в печі і випити цілющої водиці зі святого джерела.
Офіційний сайт проекту:
www.volcorps.org.ua

Пам’ятник оперній діві відкрили у Тернополі

Грай, бандуро, грай – українську душу звеселяй!

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - Dropshipping suppliers