В дитинстві я любила спостерігати, як в осінньому небі кружляють лелеки, збираючись у вирій. І коли до землі долинав журливий клекіт, на очі мимоволі навертались сльози. Тоді дитяче серце не могло збагнути, що змушує цих загадкових птиць повертатись навесні в Україну, не зважаючи на небезпеку, голод і холод довгої дороги. Чому ж вони не залишаються назавжди в теплих краях? Відповідь на це запитання я знайшла через багато років, коли сама опинилась за океаном. А коли в місцевому зоопарку зустріла червонодзьобого земляка, давні сльози дитинства самі покотились з очей…

Ніхто з нас колись навіть уявити собі не міг, що ми поселимось за тисячі миль від рідної землі та батьківського дому в тих загадкових теплих краях, а наші діти замість азбуки вивчатимуть “АВС”. Але так розпорядилась доля і обставини. І не зважаючи на те, що ми полюбили цю гостинну землю та державу, частинка наших серця і душі назавжди залишилась в Україні з рідними і близькими. Коли ж тут зустрічаєш земляка, то одразу теплішає на душі. Нажаль, це трапляється не так часто, бо тут всі з головою занурені в роботу. Та й зустрічаються тільки в церкві на свята чи з нагоди сімейних торжеств у вузькому колі друзів.

 Зустрічаємо перших гостей

П’ять років тому в одній з таких компаній і зародилась ідея провести вечір зустрічі земляків, вихідців з мальовничого міста Стрий, що на Львівщині. Ідею втілили в життя, і зібрали в одному залі земляків з усієї Північної Америки. З тих пір час від часу колишніх організаторів запитують: “ Коли нова зустріч?” Проте все якось не вистачало часу, адже всі працюють, зайняті сім’єю та щоденними турботами. Навіть дім і Стрий не всім вдається відвідати. Мабуть того й вирішили, що пора збирати стрийських лелек на теренах Чикаго.
Працювали, як завжди, дружним колективом, адже таку велику роботу провести одному не під силу: розділили обов’язки, і кожен чесно та сумлінно доводив свою частину до завершення.

Василь Петрованчук
та “господиня” корчми Зоряна Стасевич

Організатори: втомлені, але щасливі

Стрияни, народжені в Чикаго

Завдяки творчому підходу вечір вийшов не тільки цікавий, а ще й колоритний. Біля дверей гостей вітала корчма, господарі якої Зоряна та Сергій в українських строях запрошували до чарки та “козацької канапки з салом” чи ковбаски. Крім того, для кожного гостя лунав традиційний марш у виконанні відомого в Чикаго музиканта Василя Петрованчука. Осінні барви української осені нагадували й прикрашені соняшниками та калиною столи. А смачні страви, приготовані господинями українського культурного осередку, нагадували дім та застілля у мами.
На свято приїхали стрияни не тільки з Чикаго та околиць, але й з Сан Дієго (Каліфорнія), з Детройту (Мічиган), з Нью Джерсі. Адже цей вечір зустрічі, мабуть, був єдиною нагодою для тих, хто перебуває багато років на чужині, зустріти однокласників, колишніх сусідів чи просто знайомих в одному залі і в один вечір. Хотілось порозмовляти з усіма, почути новини з дому і поділитись успіхами в Америці. Всюди панувала дружня сімейна атмосфера. Тут всі радісно зустрічали один одного, навіть, якщо вдома колись не завжди вітались.
Відеофільм про Стрий дав змогу заокеанським лелекам перенестись на вулиці рідного міста, прогулятись знайомими алеями, побачити відновлені фасади будівель і фантастичні зміни в місті за останні роки. А один з найвідоміших стриян-музикантів Левко Дурко заторкнув струни душі кожного з присутніх своєю піснею “Я приїхав”. Привітав гостей і мер Стрия п. Шрамовят, поділився роздумами, запросив до співпраці. Цікавою несподіванкою став для всіх виступ колишньої вчительки 1-ої школи п. Марії Андріїв, яка коротенько розповіла присутнім про славні сторінки історії міста. Романтичний шарм святу надав виступ танцювального колективу “Вишиванка”. Молоді танцюристи не тільки продемонстрували свою майстерність, але й підбадьорили до танцю навіть тих, хто сидів цілий вечір.

Гості з Детройту

Наталя Яцковська та п. Марія Андріїв
пригощають святковим тортом

Почесні Стрияни

Гості з Нью-Джерсі

Надзвичайно приємним сюрпризом стала лотерея, головним призом якої був комп’ютер – лептоп, наданий єдиною українською фінансовою установою – кредитівкою “Самопоміч”. Багато стриян є членами кредитівки і завжди активно підтримують нашу українську касу. Тому присутність “Самопомочі” на вечері радо вітали всі. А гості Чикаго та танцюристи, які отримали подарунки від кредитівки, обіцяли негайно відкрити рахунки саме в ній. До речі, головний приз дістався одному з організаторів Р. Кухару, який пообіцяв передати комп’ютер стрийському дитячому будинку.
“Хітом” вечора став торт із зображенням герба нашого древнього міста, якому нещодавно виповнилось 625 років. Розрізати його ми змогли тільки після того, коли усі гості зробили з ним фото напам’ять. Право розрізати цей витвір кулінарного мистецтва було надане почесній гості п. Марії Андріїв.
І, нарешті, забава. Найкращі музики Чикаго гурт “Мрія” під керівництвом Михайла Демберецького та солістів Олі Монастирської та Тараса Демберецького зробили цей вечір просто незабутнім. Під мелодії таких чудових музикантів танцювали усі без винятку – від малечі до найстарших.
На завершення хотілось би подякувати всім, хто причетний до цього чудового свята: організаторам, які доклали стільки зусиль, гостям, які не пошкодували часу й сімейного бюджету, музикантам та працівникам осередку, які попрацювали на славу, та інформаційним спонсорам – газеті “Час і Події”, радіопрограмам “Незалежне радіо” та “Українська хвиля”. Завдяки всім нашим спільним зусиллям свято вдалося. І, сподіваємось, що стрийські лелеки хоч на один вечір відчули себе вдома – в рідному місті серед друзів і знайомих, на один вечір згадали, що вони – стрияни. Щасливого вам польоту та затишного гнізда, де б його не звила ваша лелеча доля.