rss
10/21/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#362

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Наша Історія \ Голодомор \ На пам’яті про ґеноцид будуймо нашу єдність! Чикаґська громада вшанувала жертв голодомору

В неділю, 19 вересня, українська спільнота мегаполісу Чикаґо згадувала і молилася за жертв ґеноциду, який був здійснений над українським народом комуністичним режимом Російської імперії під проводом Сталіна в 1932-1933 роках.

Згадуючи сьогодні ґеноцид, ми більше, як коли-небуть, усвідомлюємо собі, що це була колосальних розмірів трагедія, страшна й неймовірна подія, яка немає собі рівних в історії людства, яку довелося пережити українському народові. І що найболючіше і, навіть, важко вповні збагнути, це те, що цей ґеноцид був продуманим і зумисним актом, системно проведеним з метою знищення найбільш стійкої української соціальної верстви – українського селянства. Тож не дивно, що більше 20-ти передових країн світу сьогодні розглядають його, як ґеноцид українського народу. Тому цієї події ми, українці, не сміємо забути. Ця трагедія повинна бути для нас тією невидимою духовною силою, яка має нас консолідувати у стійку націю і бути постійним нагадуванням про страшну кривду, яка була заподіяна нашому народові. Бо як можна забути майже 10 мільйонів невинних людей – батьків, матерів, дітей, дідусів і бабусь, що помирали від голодної смерті, як можна забути ту страшну аґонію, яку переносили мільйони наших предків, вмираючи від голоду? Десять мільйонів наших предків! Пам’ятаймо це завжди, згадуймо кожного дня, коли молимося!
Вшанування жертв ґеноциду та соборне моління за душі померлих відбулося в Чикаґо цього року в українській греко-католицькій церкві св. Йосифа Обручника, що в північно-західній частині міста, а його організатором була Фундація Українського ґеноциду – США. Ведучою скорботно-поминальної програми була Тамара Кузик-Сторі. Відкрив її вступним словом голова Іллінойського відділу УККА др. Олесь Стрільчук. У своєму слові він коротко розказав про мету зібрання, підкреслюючи, що до цього нас закликають жертви мільйонів українців, що померли від голодної смерті.

 

Title

 

Title 

 

Title 

 

Title 

 

 Title

 

Скорботний настрій огорнув усіх присутніх тоді, коли молодь внесла до церкви і поставила перед іконостасом символічну Мандрівну свічку моління, яка не згасає так, як не гасне наша пам’ять про жертв ґеноциду. Відтак з великою увагою присутні, що виповнили Божий дім по вінця, слухали, як ведуча зачитувала назви більше шести десятків різних молодіжних, громадських та церковних організацій, котрі долучилися до спільних молінь у цьому скорботному заході.
Поминальне дійство почалося панахидою, яку очолив настоятель церкви св. Йосифа о. Микола Бурядник в сослуженстві з 11 отцями з різних православних та католицьких парафій. Панахиду співав хор під керівництвом Богдана Кулешка. Під час панахиди о. Микола також звернувся до присутніх з проповіддю. Він говорив, що “важко знайти прощення в серці” за заподіяну кривду українському народові й зачитав уривок листа, що був написаний Митрополитом Шептицьким 24 липня 1933 року: “Україна в передсмертних судорогах. Населення вимирає голодовою смертю; побудована на несправедливости, обмані, безбожництві та деправації людоїдна система державного капіталізму довела багатий недавно край до повної руїни… Днесь бачимо наслідки поступовання большевиків: положення з кожним днем стає страшніше. Вороги Бога і людства відкинули релігію – основу суспільного ладу, відібрали свободу – найбільше добро людини, зі свобідних горожан-селян – зробили невільників, і не мають досить розуму, щоби їх кормити за тяжку невільничу працю в поті чола.

 

Title 

 Хор під керівництвом Богдана Кулешка

 

Title 

 Доповідає п. Ольга Сорока

 

Title 

 п. Микола Міщенко
голова Фундації Українського ґеноциду

 

Title 

 

Title 

 Голодомор очима дітей з Конотопу

 

На вид таких злочинів німіє людська природа, кров стинається в жилах”.
Англійською мовою слово-роздуми про страшну трагедію 1932-1933 років до присутніх сказав о. Ґлен.
Після церковних молінь, програма продовжувалася в церковній авдиторії “Голодним обідом”. Її започатковано внесенням прапорів українсько-американськими ветеранами та відспіванням національних гімнів – американського та українського. Ця частинна програми мала громадсько-протестний характер, під час якої всі, що виступали, змальовували жахливі події голодомору-ґеноциду, звинувачуючи в них Сталіна, комуністичний режим СРСР та вільний світ, який знав про ці події, але з праґматично-політичних причин їх замовчував. Програму розпочав о. Микола благословенням присутніх, а згадуваний раніше хор відспівав “Отче наш”.
Першим виступив на цьому громадському зібранні голова Фундації Українського ґеноциду Микола Міщенко, висловлюючи присутнім подяку за участь у заході, заразом закликаючи всіх присутніх ніколи не забувати страшного злочину, що був здійснений над українським народом, і який він назвав “мордерством”. Відтак слово було надано Ґенеральному консулові України в Чикаґо Костянтину Кудрику, який наголосив, що за ґеноцид є відповідальним Сталін та комуністичний режим.
До Фундації українського ґеноциду надійшов лист від Патріарха України і всієї Руси Філарета, КП, якого зачитав протоієрей Православної Церкви св. Андрія о. Віктор Полярний. Зі змісту листа Патріарха Філарета присутні відчули пастирський біль і переживання з приводу голодної смерті мільйонів невинних жертв українського народу.
Англійською мовою про ґеноцид розповіла Оля Сорока.

Вона не тільки змалювала жахіття, що його пережив український народ в 1932-33 роках, але також засудила Москву та її комуністичний режим, який, з мотивів боротьби з українством, допустився до ганебного злочину супроти українського народу. Слово про ґеноцид українською мовою виголосила Мотря Мельник. Її доповідь була аналітичною розвідкою, базованою на історичних фактах та секретних документах того часу. Своє слово вона закінчила показом відеострічки, яку особисто підготувала, і яку вже не раз демонстрували для студентів американських середніх шкіл, щоб ознайомити американську молодь з українським ґеноцидом.
Після всіх промов гурт молоді виконав інсценізацію, яку підготував режисер Василь Митничук, використовуючи вірші, що були переслані до нас юними поетами з міста Конотоп, Україна. У віршованій формі молоді чикаґські виконавці розказували про голодомор, як його бачить українська молодь в Україні, запалювали свічечки у пам’ять померлих. Відчувалося, що ані юні поети в Україні, ані українського походження молодь в Чикаґо, що виголошувала вірші, не дозволять згаснути символічній Мандрівній свічці моління за жертв ґеноциду. Разом з віршами були переслані картини юних художників, які демонстрували в авдиторії і говорили про те, як сучасна молодь в Україні сприймає ґеноцид. На одній картині, яка зображувала голодомор, був напис: “Боже, чому Ти нас залишив?” На завершення поминального дійства хор заспівав “Під твою милість” та “Боже Великий”, а ведуча Тамара Кузич-Сторі подякувала виконавцям програми та всім присутнім за участь у скорботних моліннях.
На закінчення цього репортажу мені хочеться звернути увагу на деякі справи. Український голодомор-ґеноцид був довгі роки прихований і замовчуваний владою СРСР. Однак, великого злочину від людства не заховаєш – вільний світ довідався про те, що діялося в Україні в 1932-33 роках. Сьогодні багато передових країн світу визнали, що дії тодішнього сталінського режиму були брутальним і зумисним злочинним актом проти українського народу й почали назвали його ґеноцидом. Але, як тільки вільний світ зробив свій належний висновок й осуд, російська влада почала по-своєму представляти події 1932-33 років, при чому перекручуючи історичні факти. Можна не дивуватися Росії, адже дії Сталіна їй не приносять слави. Вона почала вибілювати все те, що діялося в СРСР, бо як-не-як воно є частиною російської історії. Зате треба дивуватися сьогоднішній українській владі на чолі з Президентом Януковичем, що вона взяла подібний курс. Доказом цього може бути недавнє звільнення з посади керівника Українського інституту національної пам’яті академіка Ігора Юхновського і призначення на його місце Валерія Солдатенка, історика родом з Донеччини, який в 1976-1984рр. працював старшим науковим співробітником Інституту історії партії при Центральному Комітеті Комуністичної партії України – філіалі Інституту марксизму-ленінізму при ЦК Комуністичної партії Радянського Союзу. Швидко після свого призначення, новопризначений голова заявив, що для нього, як історика, немає науково підтверджених даних про те, що винищення українців чи українського селянства було справжньою метою совєтської влади в 1932- 1933 роках.
Колись перед нами було завдання довести до відома світу про приховуваний голодомор-ґеноцид над українським селянством. Маючи живих свідків, нам це вдалося. Виглядає, що перед нами нове завдання – довести до відома В. Солдатенка про те, що Сталін та його соратники таки винищили близько 10 мільйонів українського населення, переважно селянства. Щоб ознайомити новопризначеного керівника Інституту національної пам‘яті, ми могли б послати його, щоб він прочитав історичну правду про голодомор, що була занесена на президентську веб-сторінку за Віктора Ющенка. Але, на жаль, теперішній президент Віктор Янукович вилучив із веб-сторінки інформацію про голодомор-ґеноцид. Боюся, що тепер доводити правду про минуле “нашій “ сьогоднішній владі нам буде важче, ніж це було нашим науковцям, коли вони ознайомлювали вільний світ, тим більше, що “наш” президент продемонстрував своє “проффесорське” незнання про голодомор-ґеноцид, коли заявив у Страстбурзі, що в Україні не було голодомору-ґеноциду.
Відколи президентом України став Віктор Янукович, в Україні почали діятися дивні речі. До таких дивних треба віднести, насамперед, встановлення пам’ятника Сталінові – саме тій особі, що відповідальна за ґеноцид. А найбільше турбує те, що в м. Лохвиці Полтавської області, де потерпіло чи не найбільше людей від голодомору, невідомі особи недавно знищили пам’ятник жертвам голодомору. Винуватців ніхто не шукає. Зате з інтернет-видання “Українська Правда” відомо, що там, в Полтавській області, “українці прославляють перемогу Роосії і Петра І, а Мазепу вважають зрадником; боготворять Леніна і зневажають Петлюру”. Тому ми починаємо зі страхом застановлятися над тим, що там діється в нашій Україні за влади Януковича.
Патріоти з цього приводу чинять галас, впадають в розпуку, бідкаються, нарікають на владу. Але я не знаю, чи це допоможе, бо влада не звертає на це уваги. Який тоді вихід? Як зупинити наступ на українську духовність, свободу слова, мовний ґеноцид, нову русифікацію, розпродаж економічних об’єктів небажаним купцям, як зупинити наступ на незалежність України? На мою думку: треба покінчити з дрібними націонал-демократичними партіями, скоротити число дрібних отаманів, які патріотично говорять, а насправді – кожний претендує бути “номер один”. Треба створити одну потужну опозиційну силу, яка могла б встоятися перед наступом антиукраїнських сил. Мусить на місце дрібних амбіцій прийти сконсолідована підпорядкованість. Мене турбує, коли я читаю в нашій пресі заяви дрібних партій: “Ми йдемо на вибори самостійно”! І що це дасть, як одна, друга, чи третя партійка приведе кількох своїх осіб до влади на різних рівнях, після чого вони діятимуть самовільно? Це буде стан, який породжуватиме перебіжчиків до сильного, бо там, де багато “маленьких”, кожний думає, що він найважніший. Тільки об’єднані націонал-демократичні партії, об’єднані в одну динамічну силу, зможуть зупинити антиукраїнський курс сучасної влади на чолі з Януковичем, а згодом прийти до влади. Тоді перестануть діятися дивні речі в Україні, які щойно почалися і не відомо, що принесе завтрашній день. Я думаю, що цього бажає український народ, який під час референдуму 1 грудня 1991 року голосував за Незалежність України, який готовий був вийти на майдан Незалежності під час Помаранчевої Революції.

 
Світлини автора та Каті Міщенко-Мицик

 

Коротенька довідка про Фундацію Українського Геноциду – США

Голодомор-геноцид 1932-33 роки в Україні і Америці. Доповідь п. Мотрі Мельник

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com