rss
08/24/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#358

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Інтерв’ю \ Школа св.Миколая: новий рік, нові зміни

Розпочався навчальний рік. В нашій пам’яті назавжди лишилося трепетне ставлення до 1 вересня – Дня Знань. Ми завжди переживали якісь змішані почуття у зв’язу з цією датою. З одного боку, завершувалося літо, відпочинок, свобода і розпочиналася щоденна праця на цілий рік. З іншого – приємно було бачити після тримісячної перерви улюблених вчителів, однокласників, увійти до свіжопомальованого класу, сісти за свою парту..

В Америці 1 вересня не святкується так офіційно, як в Україні, тим більше, що навчання в деяких школах розпочинається раніше або пізніше. Однак, День знань залишає своє значення для учнів й надалі, незалежно від того, якого саме дня вони знову переступили поріг школи.
Символічно, що саме першого вересня я зустрілася з директором школи св. Миколая, щоб в черговий раз поспілкуватися. Періодично ми маємо такі зустрічі, бо наше видання намагається відслідковувати всю динаміку функціонування та розвитку української школи в Чикаго. Крім того, пані Клиш-Фіняк надзвичайно відкрита та комунікабельна людина.
Цього разу ми вирішили обговорити ті зміни, які відбулися у програмі навчання та й взагалі про все, чим школа зараз живе.

Пані Маріє, рада з Вами зустрітися знову після літнього перепочину. Коли ми спілкувалися навесні, Ви згадали, що цього навчального року у школі будуть запроваджені нові курси навчання. Розкажіть, будь-ласка, детальніше про це.

Загалом, все що в нашій школі було, працювало і надалі працює. Наші випускники успішно пішли до 9-го класу. Але є у нас і зміни, нові уроки. Наприклад, ми ввели у програму навчання уроки комп’ютерної грамоти, обладнали комп’ютерний клас (computer lab). Два рази на тиждень, у понеділок та середу, до нашої школи буде приходити вчителька, Лізет Уотанабі, котра проводитиме ці уроки в усіх класах (від першого до восьмого). Ми вже встановили комп’ютери в лабораторії, закупили нові, широкоекранні монітори. Вчителька буде займатися з дітьми по різних програмах залежно від віку. Скажімо, в молодших класах, наприклад, першому, на комп’ютері будуть додатково вивчати абетку, складати речення. У старших класах діти вивчатимуть складніші програми – Excel, Power Point тощо. Власне, вона вже розпочала займатися з дітьми, хоча поки що уроки відбуваються у звичайних класах, оскільки лабораторія ще повністю не обладнана. Тим не менше, дітям вже дуже сподобалася ця ідея, особливо учням 4-го класу. Вчителька навчає їх тому, як працювати з комп’ютером. Деякі думають, що сучасні діти, змалку граючи в комп’ютерні ігри, не будуть мати проблем з комп’ютером. Але виявляється, що вони можуть не знати найпростішого: як робити пошук на веб-сайтах, не знають різних неігрових програм. Наприклад, минулого року шестикласники використовували на уроках лептопи і з’ясувалося, що вони не знали, як шукати потрібний для навчання матеріал.
Наскільки мені відомо, школа св.Миколая входить в програму “Big Shoulders”? Чи можете ви більше розповісти про це?
Так, до нас приходили люди, яким сподобалася наша школа і вони вирішили нам всіляко допомагати. Тобто, в нас є так звані “patrons” – опікуни. Це, зазвичай, дуже поважні люди, які опікуються проблемами нашої школи, пробують допомогти їх вирішити. Фонд “Big Shoulders” займається католицькими школами в Америці, виділяє, скажімо, кошти для тих дітей, сім’ї яких не можуть заплатити повну вартість навчання. Це незалежна, недержавна організація, яка займається католицькими школами та їхніми учнями. Вони також виділяють “Scholarship” для дітей, які досягли неабияких успіхів.
Яким чином українська школа потрапила “під крило” цієї організації?
Представники з цього фонду приходили до школи, подивилися, що ми робимо, що в нас відбувається і нас обрали. Потім вони знайшли поважних людей, як я вже згадувала – “patrons”. Нашими опікунами стали Mr.& Mrs. Robb Gordon. Вони періодично відвідують нашу школу. Нещодавно пан Гордон приходив на наше “gym show” і ми подарували йому одяг для занять з фізкультури з нашим лого на пам’ять. Ми склали своєрідний фото – колаж за тривалий період часу, діти підписали фотографії і склали подяку цим людям за допомогу. Їхня допомога, передусім, полягає у наданні коштів. Зокрема, вони фінансово допомогли нам із закупівлею лептопів, нових моніторів. Тобто, це люди заможні, які просто хочуть допомогти дітям отримати якнайкращу християнську освіту. Вони вклали свої кошти в “Big Shoulders”, обрали якусь одну школу і намагаються надати фінансову підтримку у різних видах. Є інші люди, які хочуть допомогти, але не коштами (бо їх не мають), а працею, що також для нас важливо. Такі помічники працюють на наших святах, вечорах, фестивалях.
Скільки часу ви співпрацюєте з “Big Shoulders”?
Близько 5 років, майже увесь час поки я працюю директором школи. Раніше вони нам допомагали, але не так інтенсивно, як зараз. Просто за останній час ми ввели багато змін у школу, в тому числі нові навчальні програми.
Скільки дітей можуть отримати допомогу з оплатою навчання від “Big Shoulders” цього року?
Цього я не можу сказати, бо це вирішують у самому фонді, поки що мені точно невідомо. Влітку збиралися заяви про отримання допомоги і направлялися у фонд. Знаю тільки, що програма допомоги цього року поширювалася на нових учнів нашої школи, тобто тих, хто зареєструвався цього року, а не на тих, хто вже є учнем з попередніх років. Вони також окремо працюють з дітьми, які тільки приїхали з України. Ця організація має “імміграційний фонд”, який займається дітьми, що недавно прибули в Америку. Я працюю з батьками, допомагаю оформити потрібні документи для подання у цю організацію. Я висилаю ці заявки і вони приймають рішення. Критерії відбору бувають різними – успішність у навчанні, загальна фінансова ситуація в сім’ї, скільки коштів вони мають наявних. Бо, скажімо, цього року вони мають менше фондів, ніж раніше у зв’язку з загальною економічною ситуацією в країні. Адже ця організація існує лише за рахунок датків тих багатих людей, які мають бажання поділитися своїми прибутками, ніякої сторонньої допомоги, наприклад від держави, не отримують. Вони мають свій комітет, який проводить засідання, де й приймаються рішення щодо діяльності цього фонду. Вся їхня діяльність спрямована на підтримку католицького навчання.
Ви згадали, що в школі є ще декілька змін у програмі, про які варто було б розповісти читачам…
Так, ми ввели уроки іспанської мови для учнів від першого до восьмого класів. Розпочнуться вони з середини вересня. Уроки будуть проходити два рази на тиждень, у вівторок і четвер. Так само, як і з комп’ютерною грамотою, вчитель буде обходити впродовж цих двох днів усі класи, маючи індивідуальну програму для кожного віку. Організувати це було непросто, бо у вівторок і четвер ми маємо також фізкультуру, так що мали трохи роботи з укладенням загального розкладу.
Ви також згадували про шкільну бібліотеку…
Так ми зараз облаштовуємо бібліотеку у другому корпусі, там де в нас є комп’ютерний клас, програма продовженого дня (“afterschool program”). Бібліотеку ми ще робимо, тому що це є велика робота, яку треба встигнути зробити у робочий час. Ми повинні перевірити всі бібліотечні фонди. У той же час, на нижньому поверсі, де колись була бібліотека (там де їдальня) ми робимо вчительську, місце, де зможуть відпочити та попрацювати вчителі. Ми там поставили комп’ютери, поставили меблі, все, що вчителям буде потрібно.
Скажіть, будь-ласка, а чи відбулися якісь зміни цього року зі складом учнів. Побільшало чи поменшало дітей у школі?
Цього року учнів у нашій школі стало більше приблизно на 10%, в основному за рахунок передшкілля. Дуже багато 3-ох та 4 – річних дітей прийшло у Pre-K та Kindergarten. Ми також зацікавлені, щоб збільшувалися і старші класи, адже в нас дуже сильна програма. Ми намагаємося якомога краще підготувати наших дітей. Однак, трапляється, коли діти переходять в старші класи батьки міняють місце проживання і віддають дітей до громадських шкіл. Роблячи це, вони позбавляють їх певних переваг. Наприклад, наші діти, складаючи іспити у восьмому класі, роблять це двічі – в рамках системи приватних шкіл та громадських шкіл. Це їм дає можливість обрати high school, як приватну, так і громадські. Ті ж діти, що закінчують восьмий клас у громадських школах можуть піти далі навчатися тільки в громадські. Бо є чудові школи як серед приватних, так і серед громадських шкіл. Наші учні мають вибір. От взяти до прикладу дуже добру приватну школу St.Ignatius College Prep, в яку вже котрий рік потрапляють наші учні восьмого класу. Інші високо рейтингові приватні школи, де навчаються наші діти – Trinity College Prep, DeLasalle Institute, Gordon Technical тощо. Є добрі школи і серед громадських – Whitney Young, Northside Prep, Walter Payton College Prep. До high school ми починаємо готувати дітей ще з 5 класу. Я особисто починаю з ними розмовляти на цю тему. Адже 6, 7, 8 класи – вони є визначальними для підготовки до прийняття у high school. Я їм пояснюю, що треба починати серйозно навчатися, для того, щоб мати можливість обирати школу, в якій хочеться вчитися, а не ту, яка готова прийняти. Діти починають настільки серйозно займатися, що працюють навіть влітку для кращої підготовки до іспиту у 8 класі. Іспити чомусь припадають на різдвяні свята, що, звичайно, непросто для дітей та батьків.
Спочатку діти здають екзамени в системі приватних шкіл, а потім – в системі громадських шкіл. Маючи обидва результати, учні мають більші можливості обирати high schools. В усіх цих школах проводиться “День відкритих дверей”, часто у вихідні або вечорами. Туди діти можуть прийти з батьками, подивитися ту чи іншу школу, визначитися чи підходить цей навчальний заклад. Кожної осені пані Ганкевич і я маємо зустріч з восьмикласниками. Ми розповідаємо дітям, як вони повинні готуватися до дев’ятого класу, що прочитати, перевірити, тобто зорієнтовуємо їх по програмних вимогах для вступу у high schools. Ми також працюємо не тільки з учнями, але й з батьками восьмикласників, підказуємо, яку школу краще обрати, бо система шкільна міняється, район міняється, вчителі змінюються. Коли учнями були теперішні батьки, одні школи мали вищий рейтинг, інші – нижчий. Зараз все може бути навпаки, ми всю цю динаміку відслідковуємо і даємо цінні поради щодо обрання high schools. Батьки мені телефонують, питаються. Також ми маємо 2 дні в листопаді, коли приходять представники з багатьох high schools, приносять ознайомлювальні матеріали, зустрічаються з дітьми і детально розповідають про все, що є в їхніх школах – як проходить навчальний день, які в них є програми, яка форма та інше. Діти беруть ці всі матеріали додому, показують батькам і потім вони починають ходити на “дні відкритих дверей”. Хочу підкреслити важливість участі батьків у цьому процесі. Навіть коли діти стають старші, їм все одно потрібна увага батьків. Які розпитуватимуть їх щодня про те, як пройшов день у школі, що було доброго чи не дуже доброго.
Коли буде обиратися high school – також важливо батькам знати думку дітей щодо того, чи комфортно вони почуватимуться. Часто батьки приходять до нас, спілкуються з вчителями, діти завжди беруть у таких “конференціях” участь, щоб так само мати право висловитися.
Хочу ще додати, що прибуло багато нових сімей з України, які віддають дітей до нашої школи. Ми чудово усвідомлюємо, що їм дуже важко і всіляко намагаємося допомогти. Цього року перевівся учень з Columbus School, ще з двох інших “public charters schools”, причому в старші класи. І нам це дуже приємно, що люди починають бачити цінність католицької, української освіти. Тим більше, що наші двері відкриті цілорічно. Незважаючи на те, що навчальний рік почався, бажаючі все одно можуть прийти і зареєструвати дитину до нашої школи.
Ще є важливий момент у нашій школі – це невеликі класи. За останній час, у зв’язку з гіршим фінансуванням системи громадських шкіл, кількість учнів сильно збільшилася в одному класі.
Вчителів скорочують і дітей “зводять до купи”. В нас класи невеликі, кожна дитина знаходиться під увагою вчителів та адміністрації. Нам також непросто, бо ми отримуємо рештки з того фінансування, що виділяється на освіту у нашому штаті, адже спочатку кошти йдуть у громадські школи. Є люди у Springfield, які відстоюють наші інтереси, але їм це робити непросто. Стан економіки в Іллінойсі зараз не дуже добрий. На щастя, ми дістали допомогу від “Big Shoulders”, від опікунів. Велику підтримку ми маємо від наших українських установ. Передусім, велику допомогу нам дає Кредитівка “Самопоміч”. Підтримують також фундація “Спадщина”, парафії св.отця Миколая та св.Володимира і Ольги. Є також просто люди, які допомагають нам, зокрема наші “seniors”, тобто колишні випускники, які не забувають нашої школи. Вони цінують те, що наша школа і далі працює, знаходиться в околиці. Адже наступного року, у жовтні ми святкуватимемо 75-річчя!
Наша школа тісно пов’язана з нашою громадою, з нашою культурою, традиціями. Ми намагаємося все це зберегти. В нас велика увага приділяється не тільки навчанню дітей, але й вихованню у релігійному та національному дусі. Крім того, ми намагаємося дітей навчити відповідних манер – вітатися, прибирати за собою стільця, пропускати вперед молодших і т.д.
Одночасно, ми шануємо дітей, що не є українського походження, намагаємося, щоб вони не почували себе обділеними. У той же час наші учні повинні навчитися спілкуватися з дітьми інших національностей, адже після восьмого класу йдуть у “великий світ”! Ми робимо все, щоб вони пишалися своїми традиціями, знали українську культуру, мову, спів. Наприклад, наш хор під керівництвом пані Дичій дуже гарно виступив на “Українських Днях”. Наші діти ходять колядувати, цього року вони вивчили “гаївки”. Тобто, ми не тільки намагаємося зберегти, але й відновити багато чого з нашої культурної спадщини.
Чи багато в школі дітей, які є неукраїнського походження і як вони сприймають українознавчу програму?
Я би сказала, що відсоток таких учнів не є великий. У нас є діти з мішаних шлюбів і просто з сімей іншого етнічного походження та іншого релігійного вірування. Але при цьому вони так само відвідують уроки української мови, служби Божі. Жодного випадку в нас не було, щоб якісь батьки були проти того, щоб їхні діти вивчали чужу для них, українську мову. Так само ми мало маємо учнів, що не є католицького віросповідання. Були і є в нас православні, були буддисти, були мусульмани. Так випадало, що ці сім’ї жили в околиці, прийшли до нас, школа їм сподобалася і вони віддали дітей сюди. Ці діти разом з усіма ходили до церкви і спокійно там сиділи з пошаною до католицької служби Божої, навіть причащаються. Головне, що батьки не заперечують. Дуже багато батьків навпаки казали, що готові до того, аби їхні діти пізнали щось інше.
Нещодавно відбувся “День відкритих дверей” нової “Школи мистецтв”. Чи можете ви розповісти про цю школу, чи має вона якийсь зв’язок з вашою?
Ця школа відкривається при парафії св.отця Миколая. Директор її є пан Андрій Чуйко. Заняття будуть проводитися у другому корпусі, про який я розповідала. Запис дітей до школи розпочався у цей понеділок. В цій школі учнів вчитимуть гри на різних музичних інструментах, вокального співу, танців, кераміки тощо. Учні нашої школи матимуть 4 безкоштовних уроки в цій школі для орієнтації, щоб дитина могла всього попробувати і зрозуміти, що саме їй подобається.
Ця школа відкривається не тільки для дітей – українців, але я для всіх бажаючих.
І наостанок, розкажіть, будь-ласка, про перший досвід школи літнього табору.
Ми дуже задоволені, так само, як діти і батьки. Обов’язково продовжимо наступного року, тільки зробимо довший день. Цього року був своєрідний експеримент, який вдався. Табір тривав чотири тижні, з 8 ранку до полудня. Була дуже гарна програма. Але наступного року ми продовжимо час перебування дітей у таборі, може зміняться трохи години. У жовтні ми плануємо зробити “День відкритих дверей” школи і тоді буде інформація про літній табір. А з січня ми плануємо почати реєстрацію дітей.
Наша школа є дуже добра і я це кажу не тільки, як директор, але як колишня учениця, як мама колишніх учнів, як вчителька свого часу. В цій школі майже за 75 років провчилося дуже багато українців та дітей інших національностей. Мені особливо приємно, що в нас утворюються династії. Скажімо, ми маємо дітей у передшкіллю, батьки яких ще відносно недавно самі закінчували нашу школу. Тобто, утворюються не тільки культурні, але й родинні традиції, що для нашої громади надзвичайно важливо. Я розумію, що для багатьох батьків у теперішній час складно віддавити до школи, де треба платити за навчання. Але хочу зауважити, що, як для приватної школи, в нас є невелика платня. Крім того, є можливість отримати допомогу від організації, про яку я розповідала. А цінність того, що може дитина отримати в стінах цієї школи, грошима важко обчислити. Можливо, це не одразу кидається у вічі, але розвиток дитини у тій спокійній, доброзичливій, духовній та майже сімейній атмосфері, яку ми маємо у школі Миколая, принесе свої плоди пізніше. Я особисто і увесь наш колектив буде робити абсолютно все, щоб дитина не почувалася тут переляканою, самотньою, ображеною. Ми дуже багато навчаємо учнів старших класів турбуватися про молодших, причому робимо це не методами покарання, а вихованням, розмовами та поясненнями. Зважте усі ці фактори і подумайте, шановні батьки, якого дитинства ви би хотіли для своїх діточок?! Приходьте до нас, ми познайомимося і вам обов’язково у нас сподобається!
Дякуємо за розмову, пані Маріє!
Щиро дякую й вам і приходьте до нас ще, бо попереду ще один цікавий і насичений навчальний рік!
P.S. З інформацією про школу, зокрема програмою, вчителями, розкладом можна також ознайомитися на

 
http://www.stnicholascathedralschool.org/

Автор нового підручника з історії України: “Більшість рекомендацій Міносвіти стосувалася іміджу Росії”.

Говард Еверсон: “Чим краще освічені люди, тим менше вони піддаються контролю”

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com