З вереснем в Україні – страшно подумати – стартував політичний сезон з усіма його веселими забавами: сварками в прямому ефірі, передвиборчою колотнечею і обіцянками великих цирків. Тим часом люди на ринках і в громадському транспорті обговорюють не перше політичне ток-шоу сезону, а страшну обіцянку найвищої влади. Президент власноручно пообіцяв країні закрити “секонд-хенди”.

Політичні шоу в країні справді стартували доволі активно: до слова на блакитному екрані пустили навіть Юлію Тимошенко. Щоправда, не надовго, але ж… Втім, навряд чи це допоможе виправити ситуацію на місцевих виборах в жовтні. В більшості регіонів вже зараз потенційні “пробивні” кандидати в мери чи депутати перейшли з БЮТ на сторону ПР і сперечаються тільки за те, кого ж з них вирішить підтримати партія. Для країв з менш активними кандидатами, подейкують, готують інший фокус: до лав ПР добровільно-примусово вербують директорів шкіл. А це вже досить чималий шматок батьківського електорату…
Та вибори будуть ще аж у жовтні, а зараз люд активно обговорює іншу річ – погрозу закрити “секонд-хенди”.
Такої страшної новини в країні давненько не було. Так не шокувала навіть гречка, котра раптом стрибнула в ціні до такого рівня, що на мінімальну зарплату у 888 гривень громадянин може собі купити лише 63 кг цього дорогоцінного продукту. А оскільки роботодавці не особливо слідкують за тим, що кожні пару місяців офіційна мінімальна зарплата піднімається на 10-20 грн, то значна частина громадян досі отримує за свою працю по 800 гривень (57 кг гречки). На фоні гречки майже непомітно для країни пройшло подорожчання хліба і м’яса, трошки більше зачепило подорожчання газу. І тут на тобі, такий страшний удар: президент Віктор Янукович поїхав до Китаю, подивився на тамтешні порядки – і вирішив заборонити ввезення одягу “секонд-хенд” до України. А в ці магазини, кажучи по секрету, ходять не тільки прості смертні громадяни, а й багатенько представників так званої “еліти” та “золотої молоді”… Тож зачепить це лихо майже всі прошарки суспільства…
Офіційне формулювання халепи – для “забезпечення розвитку української легкої промисловості”.
“Щороку в країну ввозиться 2 кг секонд-хенду на людину. Якби ця продукція вироблялася в Україні, ми отримали б ринок у 22 млрд в рік і мільйон робочих місць. І це без урахування того, що секонд-хенд часто становить загрозу для здоров’я громадян”, – сказав голова Держкомпідприємництва Михайло Бродський, уточнивши, що ця ініціатива вже схвалена Мінпромполітики і Держмитницею.”
“Українська правда”
Однак у стороннього спостерігача може виникнути цілих два варіанти. Перший – що таки й справді, подивився український гарант на китайські успіхи і вирішив догнати і перегнати Піднебесну хоча б у пошитті шмаття. Повторити подвиг Хрущова з його кукурудзою.
Другий варіант більш прозаїчний: є підозра, що під час візиту представники української владної верхівки тишком-нишком переговорили з китайськими виробниками легкої промисловості. Як відомо, останні давно вже виробляють набагато більше, ніж можуть на себе вдягнути, і тому мають проблему з ринками збуту. Ще й періодично то Європа, то США вводять обмеження на ввезення китайського шмаття. А тут стільки мільйонів потенційних клієнтів періодично надають перевагу дешевому європейському секонд-хенду, хоч і зношеному, але зручному і якісному…
До того ж, з огляду на стан і поведінку української легкої промисловості, другий варіант виглядає набагато правдоподібнішим. Ні, я в жодному випадку не хочу ображати українських дизайнерів і українських швачок. В одному з моїх улюблених магазинів з українським одягом раз у півроку можна знайти один зручний і красивий діловий костюм, іноді – навіть якісно пошитий. Однак тільки один – не більше. До того ж, його ціна зазвичай трошки перевищує розмір мінімальної зарплати. З сукнями там історія та ж сама, тільки гарну сукню там можна побачити рідше, ніж раз у півроку. Однак з огляду на ціни більшість українців може ходити до такого магазину хіба тільки замість відвідин музею – аби долучитися до прекрасного, на людей подивитися і себе показати. Але не для того, аби щось купити.

Майже така ж сама ситуація з українською білизною – як тільки фабрики навчаться виробляти щось більш-менш пристойне, відразу виставляють ціни на рівні з французькими виробниками. Фабрики, котрі виробляють білизну з пристойною якістю і більш-менш доступною ціною, можна порахувати на пальцях.
Я розумію, що окремі українські виробники вмудряються шити білизну навіть на експорт до США, Франції, Британії, і вважають, що це дає їм право виставляти ціну, рівнозначну мінімальній зарплаті за один комплект білизни. Але ж якість, при всьому моєму патріотизмі, з французькою якістю порівняти важко… Однак в сфері білизни в Україні секонд-хенд не дуже йде, тому Китай тут можна назвати майже цілковитим монополістом. А в українському уряді навіть не подумали, що б зробити, аби захистити ті кілька пристойних фабрик з якісною і недорогою українською білизною від китайської конкуренції.

Так само не подумали, що і для решти одягу основний конкурент для українських виробників не тільки секонд, а й Китай, до того ж, китайський одяг коштує дорожче, ніж “секонд”, але набагато дешевше, ніж український. Тобто, за відсутності “секонду” покупці таки перейдуть на китайське, а не на вітчизняне.
Втім, є й ще один варіант розвитку подій – українки згадають досвід “буремних дев’яностих”, коли ледь не кожна третя господиня шила одяг сама. До того ж, деякі Попелюшки того часу вмудрялися шити так, що не кожна фея таки вбрання вигадає. А найвищим пілотажем тоді вважалося власноручне пошиття купальників...
В багатьох ще й досі з тих часів полишалися в коморах сувої тканини на всі випадки життя – від шовку до шерсті. Тож на перехід до “казкового варіанту” багато часу не треба буде: тканина є, навики ще не зовсім позабувалися, в багатьох навіть швейні машинки ще з радянських часів збереглися... А це й справді сприяє і розвитку дизайнерських талантів у громадянок, і розвитку хорошого смаку, та й рятує вулиці країни від буденності і одноманітності китайського “шмаття”. От тільки великим виробникам легкої промисловості від того – ні жарко, ні холодно…
До речі, з гречкою, виглядає, та ж сама історія. Точнісінько тобі хрущовський подвиг, до того ж, із ще більшим влучанням у сценарій часів Хрущова. Якщо хто не знає – радянський генсек відвідав США, подивися на двометрову кукурудзу на полях Айови, перейнявся величчю качанів і вирішив наздогнати, обігнати і засадити всі радянські поля кукурудзою. Але – клімат був не той, техніка і гербіциди підвели, та ще й зорі стали неправильно – і експеримент провалився. Хоча, деякі історики стверджують, що саме кукурудза врятувала Україну від чергового голоду у 1949 році, коли Микита Хрущов керував УСРСР. Однак в масштабах СРСР технологія не спрацювала. Кажуть, тоді британський прем’єр Уїнстон Черчіль заявив, що не від старості він помре, а від сміху – аграрний СРСР почав закуповувати хліб за кордоном!
Цього разу з українською гречкою та ж сама історія, тільки кукурудзи не вистачає. Аграрна Україна домовилася експортувати гречку… з Китаю. Але Хрущову було не так соромно: тоді вітчизняні поля були зайняті кукурудзою. А зараз в Україні ті поля, де колись росла гречка, зайняті навіть не ріпаком, а відбірним, красивим бур’яном, подекуди – в рівень людського зросту. До того ж, на окремих таких полях, де ще років 10 тому українським чоловікам було куди стрибати, тепер вже виростають молоденькі, хоча й невисокі деревця. А це вже свідчить, що процес наступу природи на щедрі українські ґрунти триває не перший рік. Однак минулого року такої явної потреби у закуповуванню гречки за кордоном не було! Що ж змінилося?
Деякі політологи від народу висувають ще одну версію причин гречаної халепи: у всьому винні вибори!

Як відомо, гречка на місцевих виборах – доволі потужний інструмент заманювання електорату. Саме гречці завдячує своєю перемогою спритний мер Києва Леонід Черновецький. Банкір з клоунськими замашками дбайливо розвозив гречані пакунки кожній київській бабусі – і виграв вибори аж цілих два рази. Це при тому, що не був особливим прихильником ні “помаранчевих”, ні “блакитних”. А раптом хтось вирішив приховати небезпечний продукт з метою уникнути сюрпризів? Залишений без улюбленого продукту значний сегмент українського інтернету цю версію розробляє досить старанно…
Тим часом в країні повільно – дуже і дуже повільно – тліє ще один майже казковий скандал з дуже навіть казковим транспортом. Таким собі гарбузом, якого хтось підкинув на ганок головному міліціонерові, а той гарбуз взяв собі та й перетворився на автомобіль представницького класу Cadillac Escalade 2010 року випуску за один мільйон гривень.
І то так спритно якась фея чи фей того автомобіля підкинули, що ні міліція, ні податкова досі не можуть достеменно дізнатися, хто ж є автором такого цінного гарбуза, тобто подарунка.
У МВС заявили, що цю машину було анонімно “безоплатно передано у березні цього року до підрозділів міліції Київщини для обслуговування іноземних делегацій”.
А головний міліціонер країни і взагалі почав вдавати з себе замріяну Попелюшку в мундирі, і заявив, що в МВС були б не проти, якби їм подарували ще й кілька мерседесів та костюмів від Бріоні, які міліції “теж необхідні”. І взагалі, мовляв, “дарованому коневі в зуби не дивляться”.
“МВС фінансується на 42% від потреби. Тому допомоги міліція приймає дуже багато. У нас практично немає грошей на бензин, на радіостанції, на інше обладнання. У той же час ми часто рятуємо життя людей.
До нас надходить інформація про підготовку вбивства на замовлення, ми імітуємо це вбивство, документуємо контакти вбивці із замовником. І ось після цього людина говорить про те, що вона нам хоче подарувати “Кадилак”, наприклад. Що ми їй повинні сказати? Подаруй краще 15 “Жигулів”?” – обурився міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов.
“Фокус”
Щоправда, костюми від “Бріоні” якщо міліції й дарували, то цілком непомітно. А от від кадиллаку громадська увага ніяк відірватися не могла. Та ще й після того, як колишній заступник міністра внутрішніх справ, нині нардеп від НУ-НС Геннадій Москаль заявив, що у особи, яка нібито є тим “таємничим меценатом”, грошей не вистачить навіть на телевізор.
Головний міліціонер навіть оком не зморгнув, і взявся далі відбілювати імідж свого чорного суперавто.
“Що робити, якщо якась фірма вирішила подарувати, але сама прямо не хоче дарувати? У них є працюючий водій, і вони дарують через нього”, – прокоментував Могильов заяву Москаля.
На репліку, що за законом “Про міліцію” МВС не може приймати подарунки від фізосіб, Могильов відповів: “Якщо ви говорите, що від фізособи не можна одержувати допомогу, то сам пан Москаль, очолюючи кримський головком, вніс 13 тисяч 700 гривень на розвиток матеріальної бази міліції”.
“Українська правда”
Про жодні ознаки корупції в МВС навіть і не подумали: хто ж буде шукати корупцію в такій гарній подарованій машині? Цілком можливо, що ще трошки – і вже би мова зайшла про казкових фей… Однак потім хтось порадив міністрові таки позбутися тієї халепи – і передати машину Міністерству зовнішніх справ – нехай краще закордонних принців возять… В МЗС, принаймні, не будуть за неї червоніти. Бо з МВС виходить справа вкрай неестетична: в країні знов журналісти щезають безслідно, а головний міліціонер на “кадиллаку” роз’їжджає… І не те що злочинців – а й навіть свого мецената знайти не може.
Та ще й на інші міністерства тінь кидає. Он уряд під час поїздки до вже згаданого Китаю домовився про добру справу – кредит на закупівлю трьох тисяч машин швидкої допомоги. Якби не МВС зі своїм гарбузом, на той кредит ніхто б і уваги не звернув – хіба мало тих кредитів нова влада встигла набрати за кілька місяців? А то ж ні – сидять громадяни годинами в інтернеті і міркують: скільки кадиллаків закуплять в Міністерстві охорони здоров’я на позичені гроші. І, що головне, якого автовиробника будуть підтримувати? Одно слово, зовсім негарна картина виходить. Особливо в порівнянні зі східним сусідом, який, як на зло, теж взявся “піарити” автомобільну тематику. Російський прем’єр-міністр Володимир Путін он нещодавно наважився на страшний крок – об’їхати пів-Росії на російському автомобілі “Лада Калина”. Як і варто було очікувати, після першої сотні кілометрів новеньке авто зламалося, і його довелося міняти на нове. До того ж, російські піарщики вирішили цей факт не приховувати – мовляв, такі дрібниці тільки додають шарму російському автовиробникові та мужньому образу російського прем’єра. І таки справді – значна частина російських громадян завмерла в німому здивуванні, зачарована сміливістю високого керівництва.
Натомість українці отримали простір для фантазії і хорошого настрою: спробуйте уявити собі Януковича, чи хоча б Азарова, який проїхав хоча б 100 км на національному транспорті – “запорожці”. До того ж, знаючи любов українського керівництва до сліпого мавпування подвигів російських колег, можна не сумніватися: українські перші особи теж би не відмовилися в щось таке сісти й поїхати.
Хоча б для того, аби відвернути увагу потенційного електорату від безслідного щезнення харківського журналіста. Головний редактор газети “Новый стиль” Василь Климентьєв ще в серпні пішов з дому і не повернувся. Кажуть – йому хтось пообіцяв знайти компромат на претендента на посаду керівника Харківського обласного управлінні внутрішніх справ. І каже це не хто-небудь, а Геннадій Москаль, котрий, “по старій дружбі” полюбляє підказати міліції, що і як вона мала би робити. Компромат там мав би бути цілком дріб’язковий як на українські реалії – фото дачі згаданого претендента, побудованої за озером, подалі від людських очей. В Україні чиновники вже давненько живуть в таких дачах, на які чесна людина на такій посаді мала би працювати десять життів поспіль, але ніхто на це не реагує. Однак, чи то харківський дачник трапився зі слабкими нервами, чи то просто не склалося, але фото дачі громада так і не побачила. Натомість люди знайшли пустий човен, в човні – мобільний журналіста, а самого журналіста не знайдено до сьогоднішнього дня. А спроби чиновників якось прокоментувати ту подію більше скидаються на суміш чорного гумору і алкогольної маячні під впливом білої гарячки.
“Інтуїція дозволяє мені сказати, що Климентьєва ми незабаром побачимо живим, здоровим, повним сил… Старт будь-якої виборчої кампанії в нашій країні дуже сильно збуджує до дії різні темні сили, які намагаються всілякими незаконними способами витягнути з виборчого процесу якусь вигоду: чи то фінансову, чи то політичну… Я це зараз не говорю конкретно про ситуацію з Климентьєвим, я це говорю до того, що у нас дуже багато таких активних дій відбувається. Знаєте, у Сонця бувають різні періоди, і коли воно дуже активне, тут, на Землі, болить голова. Ось так і громадські організації, любителі тварин... Те саме відбувається і в таких рідкісних ситуаціях, як з Климентьєвим… Дай Бог, щоб усі реагували так на зникнення будь-якої людини. У нас в країні дітей дуже багато пропадає. Чим дитина відрізняється від людини, у якої є посвідчення журналіста? Якась неспівмірна увага цьому приділяється... та й просто люди зникають іноді, є така статистика”, – заявив голова Харківської ОДА Михайло Добкін.
УНІАН
А тут ще й “Репортери без кордонів” щось запитують, колеги журналіста на “гонгадзе-гейт” натякають… Одно слово, ситуація напружена, саме час було б найвищому керівництву сідати в машину і їхати по країні для покращення іміджу. Але ж біда – нема в що сідати! В “запорожець” – не влізуть, в “кадиллак” – заплюють…