Українська діаспора в Хорватії належить до традиційних національних меншин і вважається автохтонною нацією, тобто такою, яка проживає на цих теренах понад 100 років. Про історію поселення українців у Хорватії і про сьогоднішній стан громадського життя – в розмові з головою Kультурно – просвітнього товариствa русинів і українців Загреба, членом Президії Союзу русинів і українців Хорватії, першим заступником Голови Європейського Kонгресу Українців (ЄКУ) Славком Бурдою.

Пане Славку, відколи українці живуть у Хорватії?
Про перші поселення українців у Хорватії згадується ще 1745 роком, тобто живуть тут понад 250 років. Ті українці, котрі називають себе русинами, переселялися переважно з Угорщини або нинішнього прикордоння Словаччини та з України із Земплінського і Шарішського повітів колишньої Австро – Угорської імперії в період правління Марії Терезії. А ті що визнають себе українцями – це переважно переселенці з трьох областей: Львівської, Тернопільської та Івано – Франківської і незначна частина з Буковини і Закарпаття. Спочатку вони поселялися північній Боснії, неподалік найбільшої річки Сави, а в Хорватії – на другому березі Сави у нинішній Славонії, у Бродсько – Посавській області. У Мославіну, тобто Сісачко – Мославачку область переселялися лемки з Польщі. Після І світової війни та створення Королівства сербів, хорватів і словенців русини в основному проживали у Воєводині, Бачці і Сріємі, а українці у Боснії і трохи менша кількість у Славонії і Мославіні. Русини свою першу організацію створили у Новому Саді 1919 року, а українці відразу після переселення створили у Боснії «Просвіту», а у Хорватії (у Загребі) щойно 1922 року. Між двома світовими війнами русини і українці бажали об’єднатися, але ніколи до кінцевого об’єднання не дійшло через певні розходження і розбіжності.
Між двома Світовими війнами в Загребі студіювала молодь з Галичини. Навіть діяли студентські організації «Пробоєм» і «Дніпро», видавали часопис «Думка».

 

 

С.Бурда в Саді світового українства у Львові

 

За усташівської Хорватії на підставі домовлення між ОУН (мельниківської) з урядом А.Павеліча створено, на правах консульства, українське представництво. З числа українських поселенців було організовано при хорватській армії («домобрані») у Вараждині «Український легіон», який мав бути висланий на радянський фронт. За дорученням німців їх вислали проти партизанів Тіто в Боснії і проти сербських «четніків», внаслідок чого легіонери зазнали переслідувань від комуністичної влади – українські організації були ліквідовані, а багатьох їх діячів ув’язнено і розстріляно, деякі втекли на Захід.
Після проголошення незалежності України і Хорватії з України переселилося приблизно 300 осіб, в основному жінок, які вийшли заміж. Кілька сот українців виїхали до Хорватії під час громадянської війни в Боснії і Герцеговині на початку 1990 – х р.р.
А скільки українців і русинів проживає у Хорватії?
Згідно перепису, який проводився 1991 року, в Хорватії проживає 3,253 русинів, які дотепер зберегли свою оригінальну культуру зі слабкою українською самосвідомістю та 2,494 українців з українською самосвідомістю.

 

 

Славко Бурда

 

В якому стані зараз перебуває українська діаспора?
За останніх десять років у житті національних меншин Хорватії відбулися великі зміни, викликані зміною закону про нацменшини. На сцені української і русинської нацменшин також сталися значні зміни і в 1996 р. русини та українці відділилися як національні меншини з метою здобуття більшого авторитету і привілеїв поміж іншими нацменшинами Хорватії. Усі позитивні і негативні вчинки довели до того, що сьогодні у Хорватії діють 4 цeнтрaльні організації української і русинської національних меншин і складається враженя, що вони все менше мають намір узгодити свої громадсько – політичні засади з метою об’єднання сил для захисту від подальшої асиміляції.
Варто зазначити, що українці і русини в Хорватії мають право на культурну автономію і, відповідно до існуючого Закону про права національних меншин, право на політичне представництво у Хорватському Парламенті та в Раді національних меншин. Також вибираємо своїх представників до Уряду. Також маємо право на виховання та освіту рідною мовою і на службове використання своєї мови, тобто можливість використовувати власні топоніми – назви сіл і вулиць, як і свою національну символіку.
Які українські громадські організації діють у Хорватії?
Зараз у Хорватії діють 4 цeнтральні організації української і русинської національних мeншин: «Союз русинів і українців Хорватії» (СРУХ), заснований 1968 року. Це найстарша організація, яка сьогодні налічує понад 600 членів, а з них понад 150 вважає себе українцями. Основна політика СРУХ ґрунтується на об’єднанні русинів і українців, при чому обидві групи вважають Україну своєю прабатьківщиною. Сьогодні СРУХ об’єднує 10 українських і русинських культурнo -мистeцьких і прoсвiтніх товариств, а колись нараховував 13 організацій. Майже кожне з цих товариств завдячує саме СРУХ за створення та свою успішну діяльність.
У 2002 р. заснована друга організація – «Товариство української культури», яка об’єднує порівняно невелику кількість членів у Загребі і навколишніх областях. Головні засади діяльності цієї організації – представлення і популяризація української культури між русинами і українцями Хорватії.
У 2005 році заснована третя організація «Руснак», яка в районі Славонії об’єднує також порівняно невелику кількість представників виключно русинської національної меншини та пропагує зовсім незалежну політику русинства, вважаючи, що Україна не є прабатьківщиною русинів.
Тобто маєте проблеми і з русинством?
Безперечно. Результатом суперечок всередині «Союзу русинів і українців Хорватії» та бажанням окремих осіб здійснювати власну політику культурного розвитку української меншини у Хорватії став вихід із СРУХ у 2008 році 4 – х українських культурнo – мистeцьких товариств і формування «Української громади Республіки Хорватія». Нещодавно заснована «Українська громада» сьогодні налічує понад 400 членів, з поміж них понад 350 – українці. Їхня політика в окремих колах інших організацій національних меншин вважається повністю сепаратистською, з метою повного відокремлення русинської і української національних меншин. Вважається, що це було додатковою причиною створення ще сильнішого сепаратизму у частини русинів та в інших організаціях. На жаль, під час формування «Української громади» зауважені радикальні методи невиправданого знецінення та неповаги до багатолітніх українських активістів з метою досягнення власних цілей, заданих окремими особами всередині цієї групи, котрі поверхнево розуміють суспільні наслідки сепарації всередині найстарішої цeнтрaльньої організації СРУХ.
Невідомо, який вплив матимуть такі настрої через 10 – 20 років, чи збережуться усе більше й більше роз’єднані спільноти русинів і українців, чи спонукатиме це до подальшої асиміляції і роз’єднання. Щодо політики СРУХ і моїх особистих поглядів, вважаю, що русини і українці як спільнота у Хорватії посідають особливе, зразкове місце. Я, як співробітник і активний член з 30 – літнім стажем у цій організації стою за те, щоб українці і русини діяли і будували своє майбутнє разом, у рамках закону і прав, які пропонує Хорватія і Євросоюз. Вважаю, що русини і українці – один народ, розділений незнанням і упередженням, насадженим історичними політиками, які часто насаджуються і сьогодні.
Не має значення, у якій хорватській організації знаходяться і діють українці, вони повинні співпрацювати і узгоджувати спільну політику, а не знецінювати багаторічну працю численних активістів з іншими засадами. З іншого боку, чи захочуть наші діти завтра боротися за українські інтереси, якщо побачать таку заздрість окремих опортуністів, які на українській проблематиці хочуть збудувати свою особисту політичну кар’єру?
До якої релігії зараховують себе хорватські українці?
Майже всі – греко – католики. Є маленький відсоток і православних. Донедавна усі належали до Кріжевецької греко – католицької єпархії (до якої входять і хорватські католики, т.зв. жумберчани), а нині існує окремий Екзархат для українців і русинів Воєводини – Сербії. Єпархія поділена на три вікаріати: Босанський, Жумберацький і Славонсько – Сріємський. Нині у Хорватії майже всюди, де в більшості проживають українці і русини, існують греко – католицькі церкви: у Петровцях, Вуковарі, Міклушевцях, Вінковцях, Осієку, Раєвому селі, Пішкуревцях, Славонському Броді, Шумечі, Каніжі, Сібіні, Буковлі, Липовлянах і Загребі. Від 1915 р. у Хорватії живуть і працюють сестри Чину св. Василія Великого (василіянки), Провінція св. архангела Михаїла, які мають свої доми в Осієку, Загребі, Вуковарі і Славонському Броді, а також спільнота сестер Згромадження Служебниць Непорочної Діви Марії у Загребі.
Чи маєте співочі і музичні колективи?
У культурних товариствах діють танцювальні, музичні, фольклорні колективи, хори, оркестри, ансамблі, дуети, солісти, малярські колективи, драматичні і літературні гуртки тощо.У с. Петровцях власністю Союзу русинів і українців Хорватії є амфітеатр з літньою сценою та етнографічна колекція, яку доглядає Вуковарський музей. Планується відкриття подібної етнографічної колекції у с. Міклушевцях.
Які культурні заходи проводите?
Головною маніфестацією культури русинів і українців є «Петровецький дзвін» (місто Петровці). Також маємо фестиваль «Міклушевецьке літо» (Міклушевці). Проводимо огляд співочих колективів і хорів «Дравські хвилі» (Осієк), огляд дитячої творчості у м. Славонський Брод, Дні української і русинської культури у Рієці і Загребі, Шевченківські вечори у Загребі, Липовлянах і Каніжі, поетичні вечори Івана Франка у Вуковарі, Лесі Українки в Осієку, вечори інших письменників з України і місцевої діаспори, вечори пісні, танцю і фольклору у Шумечі, Каніжі і Липовлянах.

 

 

Відзначення роковин Голодомору – 33 в українському посольстві

 

А як справи зі шкільництвом?
Там, де є потреба, у селах і містах, у яких проживають русини і українці, відкриваємо українські і русинські відділення при хорватських основних школах. Такі відділення були у Вуковарі, Петровцях, Міклушевцях, Осієку, Раєвому селі, Славонському Броді, Шумечі, Каніжі, Липовлянах і у Загребі. Деякі з них уже не діють. Русини і українці не мають організованої середньої школи, але мають можливість вивчати програму середньої школи в Літніх школах, які організовуються після закінчення шкільного року. Від 1968 року на філософському факультеті Університету у Загребі викладалася українська мова і література, а після проголошення незалежності Хорватії від 1994 року існує Кафедра української мови і літератури. У Загребі при Міській бібліотеці від 1985 року діє Головна бібліотека русинів і українців у Хорватії, працю якої фінансує Міністерство культури.
Чи маєте пресу, радіо, телебачення?
Видаємо двомісячники «Нова думка», «Віночок», «Вісник», квартальник «Наша газета» і альманах «Думки з Дунаю». Раніше частіше транслювалися українські і русинські радіопередачі зі студій «Радіо Славонський Брод», першої програми «Радіо Загреб», а також постійно на радіостудіях Вуковару, Осієка і Вінковців. Нині існує лише русинська і українська радіопередача, яка з радіостудії «Вуковар» транслюється раз на тиждень і триває 10 хвилин. Щодо присутності на телебаченні, то русинська і українська тематика з’являється у телепередачі Хорватського радіо і телебачення «Призма». Українці і русини мають свої веб -сторінки, а також право на інформативну і видавничу діяльність.