Ще рік тому багатьох православних так і тягнуло помріяти про те, що з обранням патріарха Кирила Російська православна церква модернізується, українська церква здобуде незалежність, а сам глава РПЦ буде ліберальніший в питаннях подолання церковного розколу в Україні, ніж його попередник Алексій.

Проте всупереч розхожим думкам новий патріарх виявився зовсім не лібералом, а швидше не меншим консерватором, аніж попередній. Вибудовувана ним церковна система передбачає не лише збереження УПЦ МП в лоні московської церкви, але і поступове обмеження її автономності. Крім того, за час між торішнім і нинішнім візитами в Україну стало зрозуміло, що більш прийнятной моделі подолання церковного розколу в Україні, ніж публічне покаяння і визнання своєї неправоти «розкольниками», у РПЦ немає.
Розповідаючи про безбожжя Заходу, «патріарх-модернізатор», у свою чергу, сам дав чимало приводів для докорів у надмірній політизації (чого вартує лише наднаціональний проект «Російський світ») і спробах поставити РПЦ вище за решту православних церков. Про «симбіоз священика і політика», а також про мету нинішнього візиту патріарха Кирила в Україну «Главреду» розповіли провідні українські релігієзнавці.
Олександр Заєць, голова правління громадської організації «Інститут релігійної свободи»:
На відміну від торішнього візиту патріарха Кирила, сьогодні в Україні нова влада, а Президент і прем'єр конфесійно зорієнтовані на Російську православну церкву (РПЦ) і Українську православну церкву Московського патріархату (УПЦ МП). Візит проходить в умовах політичного переформатування стосунків між Україною і РФ.
Я не бачу підстав для реальних кроків патріарха Кирила щодо надання українській церкві автокефалії або подолання церковного розколу. Навпаки, керівник РПЦ зробить все можливе, щоб посилити вплив Московського патріархату на УПЦ МП. Так, в проміжок між візитами патріарха Москва згорнула діяльність робочої групи між УПЦ МП і УПЦ КП з підготовки діалогу. І хоча формально вона існує, її представники не збираються.
Ще одна відмінність теперішнього візиту патріарха Кирила в Україну полягає в тому, що цього року представники Московського патріархату вибудовують системні контакти з представниками української влади безпосередньо, оминаючи навіть офіційних представників київської митрополії УПЦ МП. У цьому контексті дуже важливо, чи відбудеться зустріч Віктора Януковича з патріархом Кирилом. Вона дасть можливість проаналізувати, в якому напрямі йдуть наші політичні еліти.
Цього року перед візитом патріарха губернатор Донецької області зробив заяву про доцільність впровадження в Україні подвійного громадянства. До цього слід додати заяви УПЦ МП Одеської єпархії про відновлення патріаршої резиденції в Одесі, початок переговорів про відкриття представництва Києво-Печерської лаври в Москві, а патріарха Кирила – в Києві.
І в 2009 році, і зараз, напередодні візитів в Україну, патріарх Кирил провів зустрічі з уселенським патріархом Варфоломеєм. І якщо торік це був терміновий вояж глави РПЦ до Стамбулу, то тепер патріарх Варфоломей приїхав до Москви, де зробив заяви і щодо ситуації в українському православ'ї. Але що б там не говорили в Москві і Стамбулі, доля українського православ'я вирішуватиметься віруючими в Києві.
Віктор Єленський, релігієзнавець, доктор філософських наук, президент Української асоціації релігійної свободи:
У ході торішнього візиту патріарх Кирил продемонстрував, що Україна є частиною єдиного простору – «Російського світу». Згідно з його теорією ядром «Російського світу» є РФ, Україна, Білорусь і Молдова. Російський світ – це не матрьошки і самовари, а культурний і духовний зв'язок, простір, об'єднаний православ'ям і спільною історичною пам'яттю.
При цьому він обмовився, що державні кордони в межах «Російського світу» не заважають існувати цій спільноті і не є чимось істотним. Патріарх Кирил підкреслив, що цей проект – це не просто духовний зв'язок, це наддержавний проект. Іншими словами, він висунув чітку концепцію устрою пострадянського простору, яку далеко не всі політичні діячі в РФ насмілюються озвучити. Одна річ, коли це говорять Костянтин Затулін та Сергій Марков, а інша – духовний лідер найбільшої православної церкви.
Якщо українці зробили істотний внесок у будівництво російської імперії, російської церкви (до цього була московська церква), який резон відокремлюватися, вважає патріарх Кирил. На Заході, куди українці намагалися рухатися, нічого для нас немає. Захід, за словами керівника РПЦ, – це шлунок. Натомість, об'єднавшись, ми можемо протиставити себе Заходу, перетворитися з ведених на ведучих, з коня на вершника. За потужністю цей реінтеграційний проект перевершує всі попередні.
Кирил дав зрозуміти не прямо, але прозоро, що він не має наміру, подібно до Бориса Єльцина, давати УПЦ МП стільки суверенітету, скільки вона зможе «проковтнути». Близькі до нього священнослужителі заявляли, що період церковної безпритульності України закінчився, і що автономія зменшуватиметься.
Від патріарха Кирила багато українців чекали якоїсь моделі лікування церковного розколу. Запропонована московською патріархією понад 20 років тому модель – віруючі київського патріархату і автокефали каються, їх покаяння розглядають і, можливо, приймають у лоно російської церкви – не приймається. Але патріарх Кирил не знайшов або не схотів шукати іншої моделі. Більш того, він заявив, що гріх розколу ляже не лише на розкольників, але і на всю Україну.
Пояснити це відсутністю у нього ідей або інтелектуального багажу не можна. Досить пригадати, як у 2007 році для Російської православної церкви за кордоном така модель знайшлася, незважаючи на її надзвичайно різкі, навіть образливі заяви на аресу РПЦ.
Тоді Президент РФ Володимир Путін взяв активну участь в об'єднанні цих церков, і московська патріархія не наполягала на покаянні ієрархів Російської православної церкви за кордоном. Звідси витікає, що Московський патріархат не зацікавлений у подоланні розколу в Україні. І нам пропонується бути єдиними з православними РФ і Білорусі, але порвавши з православними в самій Україні.
Патріарх Кирил запропонував і такі собі новації у вченні церкви. Зокрема, про те, що РПЦ вища, ніж багато інших православних церков. Але це суперечить тому, що викладають в семінаріях РПЦ, – всі православні церкви рівні, і табель про ранги вибудовується по честі, а не по сакраментальному рівню. До речі, РПЦ постійно докоряла Константинопольському патріархату в тому, що той намагається стати Східним папою. І згодом, після різкої критики, патріарх Кирил більше не озвучував ці ідеї.
Патріарх Кирил, як і під час минулого візиту, говоритиме про безбожну Європу, що для України являє собою, окрім повчального характеру, деякий додатковий пласт. Мовляв, не варто намагатися прорватися в Європу з її одностатевими шлюбами, безбожжям і порожніми храмами.
Людмила Філіппович, релігієзнавець:
У пресі можна прочитати різні заяви з приводу бажання патріарха Кирила знищити УПЦ, підпорядкувати її Московському патріархату. Я думаю, що це – провокаційні заяви. Навряд чи патріарх Кирил має таку мету. Але те, що стосунки між УПЦ і РПЦ зміцнюються, розширюються, набувають нових форм – очевидно. Чи призведе це до знищення УПЦ, поки що говорити зарано, хоча є факти, які свідчать про обмеження автономії УПЦ Московським патріархатом.
Під час свого попереднього візиту в Україну патріарх Кирил проігнорував пропозиції з боку УПЦ КП, УАПЦ про зустріч. І говорити про те, що він змінив позицію, – немає підстав.
Безумовно, візит будь-якого високопоставленого релігійного діяча – своєрідний плюс для рейтингу країни. Але чи розуміють люди, які приймають його з боку держави, що він – не український громадянин? Ми, безумовно, повинні надати йому захист, забезпечити гостю якнайкращі умови. Патріарх Кирил має високий статус і добрі стосунки з російським керівництвом. З іншого боку, не треба забувати ст. 5 Конституції про відокремлення церкви від держави.
Якби дух народу був сильнішим, самодостатнім, то приїзди патріарха Кирила навряд чи негативно вплинули б на стан цього духу. Згідно з соцопитуваннями, частина опитаних вважають Кирила своїм патріархом. Проте більшість все ж таки підтримує ідею самостійної української помісної церкви не за назвою, а за суттю. Є дві держави, дві традиції, мають бути дві церкви. Якщо ми будемо в дружніх взаєминах, це збагатить і росіян, і українців.
До речі, російське православ'я теж переживає не найкращі часи. Напередодні обрання Кирила патріархом стояло питання про єресь усередині церкви. Тому Кирил працює не лише над розв’язанням українських проблем. Передусім він зайнятий власними проблемами, які існують у російському православ'ї.
Андрій Юраш, релігієзнавець, кандидат політичних наук:
Головна відмінність нинішнього візиту патріарха Кирила до Києва – це відсутність ажіотажу, як минулого разу. Для українського суспільства, церков і політиків його візити стали звичними і зрозумілими. Чогось унікального навряд чи варто чекати.
Єдина відмінність полягає в тому, що регіони, які він відвідає цього року, – Дніпропетровськ, Одеса, Київ – не є для нього проблемними. На відміну від Рівного і Волині, де він побував торік. Обговорюється також його можливий приватний візит до Криму, де він зустрінеться з Віктором Януковичем.
І в Одесі, і в Дніпропетровську Московський патріархат має максимальний вплив. Митрополит Одеський Агафангел – давній прибічник патріарха. Так само як і митрополит Дніпропетровський Іріней, який супроводжував тоді ще митрополита Кирила під час фінального концерту рок-туру в Києві.
Загалом, його візит виглядає як чергова робоча поїздка, яка вже традиційно завершиться засіданням Синоду в Києві. Це буде ще одне видиме підтвердження того, що у Кирила є потенціал, аби впливати на ситуацію в українському єпископаті і зайвий раз продемонструвати, якою буде політика РПЦ по відношенню до української церкви.
Проблема автономії української церкви, згідно з теперішньою концепцією РПЦ, сьогодні не актуальна. Жодних контактів з так званими «розкольницькими неканонічними угрупованнями» (РПЦ не визнає їх навіть церквами), звичайно, не буде.
Позиції Кирила стали ще жорсткішими після публікації його концепції «Російського світу». На жаль, український єпископат не є дуже потужним в плані сприйняття ідеологічних концепцій високого рівня, наприклад, на рівні концепцій Хантінгтона. Для нього важливіше юрисдикційні моменти – кому підпорядковуватися. Теза «Російський світ» для більшості українського духовенства нічого не значить.