Найбільший недолік цьогорічного фестивалю «Трипільське коло. Вогонь» – те, що встигнути одній людині побувати на всіх цікавих лекціях – практично неможливо. В одному кінці поля вчили робити красиві браслети з бісеру, і в той же час на іншому кінці розповідали, як порятуватися від відьмацького ока. Навіть тим, хто не особливо цікавиться такою собі езотерикою, було що почерпнути. Однак з езотеричним ухилом все було набагато цікавіше.

Почнемо з сірників: на фестивалі вчили не просто бавитися з цим знаряддям, а й жонглювати факелами та тому подібними палаючими субстанціями. Спочатку, звісно, засвітло вчили просто жонглювати, а потім вже, ввечері, давали до рук сірники. Тут, якщо чесно, я й пошкодувала, що неможливо бути в двох місцях одночасно: поки претенденти на роль вогнедихаючого дракона вчилися жонглювати, в інших палатках йшли цікавущі лекції, від яких жодні сірники не відірвуть.
Ну але тих, хто до вечора не навчився жонглювати вогнем, пізно вночі – і до самого ранку – вчили по вогню топтатися, точніше – ходити по гарячому вугіллі. Всі бажаючі пройшлися по залишках багаття, деякі – навіть не по одному разу. Що не кажіть, а відчути себе в шкурі досвідченого йога – це просто неповторний життєвий досвід!
В палатці з назвою «Територія здоров’я» симпатичний дядечко на ім’я Євгеній розповідав доволі цікаві версії створення і конструкції світу. Роздавав і свої візитки з посиланням на сайт однодумців, однак людині з критичним поглядом на езотеричні теорії навряд чи би вдалося почерпнути на тому сайті саме ту інформацію, яку пан Євгеній розповідав під час фестивалю. Зате після відвідин сайту запросто можна було б зрозуміти, чому на фестивалі не курять і не п’ють: своєї фантазії вистачає з головою. Для того, щоб сприймати дядечка адекватно, потрібно було б мати дві речі на вибір: або сліпу довіру до езотерики, або достатню базу знань з астрофізики, психології, медицини, історії, археології і т.д.
От, для прикладу, за твердженням цього дядечка, найвища форма розумного життя – вогонь, точніше (якщо я правильно зрозуміла:)) – плазма. Згадану плазму, думаю, хоч раз в житті бачив кожен, найцікавіший приклад цього явища – кульова блискавка, окрім того, якщо назву Сонце згустком плазми, думаю, вчені мене не поб’ють.

І річ навіть не в тому, що таке возвеличення вогню цілком вписувалося в концепцію фестивалю. В історії людства є чимало аргументів, які майже підтверджують сказане. До цього часу жоден вчений (за одним винятком) – не зрозумів, що ж воно таке, ця плазма. Той єдиний виняток – Нікола Тесла, який з кульовими блискавками був «на ти», можна вважати, майже приручив їх, як домашніх кошенят, влаштовував у минулому столітті в США цілі феєрверки з блискавками на кілька кілометрів. Однак, у громадян, які жили поблизу, під час таких експериментів боліло серце, залізні предмети билися статичною електрикою, та й сам Тесла згодом зауважив, що надто тісна дружба з блискавками занадто войовничому людству вийде боком – тому і не поспішав розголошувати свої «блискавичні секрети».
До слова, вчений переконував, що його ідеї – зовсім не його, вони з’являються в нього «під дією зовнішніх чинників», і навіть колись натякав своїм фінансистам на можливість контактів з іншими цивілізаціями, і навіть більше – що навіть сама Земля може бути розумною істотою, здатною і на почуття, і на геніальні ідеї... Однак фінансисти йому не повірили, а сам Тесла свої секрети спілкування з блискавками забрав в могилу, оскільки всі свої прилади розробляв без жодного креслення – все тримав в голові.
А вчені і до, і після його смерті майже безуспішно билися над секретом кульової блискавки – і досі ніхто його не розгадав. Та й вплив її на людину доволі різний – от, наприклад, днями в Рівному блискавка вдарила по 30-річному Володимиру Негрішному. Чоловік вижив, і навіть більше – після цього набув здатності до рентгенівського бачення – бачить внутрішні органи людей, і не тільки людей – спостерігає, як по деревах під корою тече сік. От вам і блискавка…
Зате астрофізики за той час, що минув від гучних заяв Тесли, добряче переглянули свої уявлення про живе і розумне. Так, нещодавно відомий астрофізик Стівен Хокінг заявив, що розумне життя в космосі може існувати й у ядрах зірок, й у вигляді хмар з мікроорганізмів. Думаю, якщо розширити його припущення до того, що розумне життя може існувати й у вигляді ядер зірок – тієї ж плазми – це теж не буде катастрофічною помилкою.
До того ж, про розумність плазми йдеться не в одному езотеричному трактаті різної давності. Однак для того, аби сприйняти такі речі на віру, потрібно або доволі прискіпливо цікавитися, що останнім (і не тільки останнім) часом кажуть на цю тему вчені, або ж вірити на слово прихильникам езотерики. До того ж, останнє трошки важче – прихильників доволі багато, і в багатьох з них відрізняється якщо не суть розповідей, то бодай термінологія. Адже вигадати свою термінологію – то, вважайте, для кожного прихильника езотерики – найперше діло. От, наприклад, зайти на сайт, вказаний у візитівці пана Євгена: http://www.fasintez.info – та там такої термінології понаписували, що в кого завгодно очі на лоба полізуть. А розповідав дядько досить цікаві речі.

От, наприклад, розповідав про досить популярні в наш час медичні «жахливчики» – про засилля паразитів майже в кожному людському організмі. За словами пана лектора, ці паразити мають такий собі колективний розум. Втім, як ми вже розповідали в одному з номерів «МП», німецькі та ізраїльські вчені нещодавно відкрили наявність колективного розуму в бактерій та в рослин – таким чином припущення про колективний розум в паразитів не виглядає таким вже й неймовірним. За словами лектора, за допомогою певних електромагнітних коливань можна «вмовити» цих паразитів добровільно вийти геть без жодних препаратів і жодної школи для організму. На такі електромагнітні коливання можна натрапити, подорожуючи по святих місцях, а деякі ентузіасти намагаються – з позмінним успіхом – сконструювати генератори такого випромінювання.
Втім, окремі медики вважають, що для знищенні паразитів достатньо електромагнітної активності здорового мозку. Ну а деякі сучасні цілителі, наприклад, Ліз Бурбо чи Луїза Хей, навіть розповідають, звідки взяти таку «електромагнітну активність здорового мозку»: простежити, скільки ваших думок є справді вашими, а скільки – без аналізу взятими від батьків-друзів-сусідів-телевізора…
Ще одна цікава ідея стосується образ: на думку лектора, кожного разу, коли людину образили, а вона у відповідь «відгавкувалася» якщо не вголос, то подумки, на її аурі в тому чи іншому місці утворюється такий собі корок, який наступного разу не пропускає енергію. І вже коли через це ж місце хоче пройти цілком доброзичлива енергія, аура її не пропускає – а той чи інший орган починає хворіти. Що ж, що там з цією аурою робиться – достеменно не відомо, однак для психологів не секрет, що якщо одного разу вас образили в певних умовах, то наступного разу навіть при частковому повторенні цих умов ви вже будете «дути на холодну воду». І в результаті не сприйматимете навіть найдоброзичливіше налаштовану до вас людину. Що, в свою чергу, вже заважатиме вам розвиватися як особистості, і може призвести до доволі трагічних наслідків…
Що робити? Подякувати тому, хто вас образив «за безцінний досвід». Але про це вже була зовсім інша лекція – з прикладами і «картинками» від психолога Олексія Куцела.
В цей же час на іншому майданчику – з назвою «Езотерика» проходили інші лекції. Там психолог-шаман Наталія Валицька змушувала слухачів співати звуки різної тональності та прислухатися до своїх відчуттів.

Ну і заразом розповідала основи теорії систем у довільній життєвій обробці.
Зрозуміло, для математиків теорія систем – річ зовсім не езотерична, а дуже навіть раціонально-логічна. Короткий її зміст: система не дорівнює сумі її окремих частин, і результат діяльності системи буде зовсім іншим, набагато потужнішим (хоча, іноді й слабшим), ніж просто сума результатів діяльності окремих її складових. Про це добре знають математики. До речі, вперше цю теорію озвучив біолог Людвіг фон Берталанфі на семінарі з філософії в 1937 році в Чикагському університеті. Згодом ідею підхопили інженери й математики – і вже встигли написати на цю тему купу праць.
Однак навряд чи багато хто з математиків застосовує ці знання до свого повсякденного життя. А саме теорія систем пояснює, чому «в компанії» з тими, чи іншими людьми ми здатні працювати набагато продуктивніше і жити набагато цікавіше, ніж якщо ми живемо самі по собі. На сторінках «МП» ми вже якось обговорювали цю тему з трошки іншого боку – про те, наскільки необхідно для людини відшукати свою систему, тобто «свою зграю». Ну а на фестивалі говорили про інший аспект – чому навіть в такій «рідній зграї» до якогось моменту натхнення, ейфорія і ентузіазм зростає, а потім з якоїсь миті процес різко йде до низу.
За словами пані Валицької, весь секрет – в тому, що за якийсь час енергія і інформація, яка проходить в системі через кожну окрему людину, зростає до такого рівня, що «пропускної здатності» людини просто не вистачає, людина просто не привчена давати раду з таким зростанням натхнення і тому подібного позитиву. В цей момент порушується баланс – і виникає конфлікт.

Саме тоді повинна виникнути мотивація до самовдосконалення. І для того, аби повернути себе до стану драйву, потрібно налаштовувати баланс, «підтягувати» ту частину, яка відстає від решти. А спроба ухилитися від конфлікту (щоб не псувати стосунки), або ж навпаки – розірвати систему (стосунки), для того, щоб знайти собі іншу «систему», без конфліктів – це вихід, який нікуди не веде. Рано чи пізно в іншій системі знову почнеться дисбаланс, і так буде доти, доки ви не навчитеся відновлювати баланс і «підтягувати» відстаючих. Якщо ж налагодите той баланс – знову почнеться період драйву, везіння і натхнення – аж то моменту, коли ваша пропускна здатність сягне краю і її знову доведеться налагоджувати…
На тому ж майданчику згодом розповідали про ази астрології, зокрема – про вплив на людину сонячних затемнень.
Загалом розповідь була дуже доречною – адже через кілька днів після фестивалю саме відбувалося сонячне затемнення, тож слухачі мали час на те, щоб перевірити на собі все сказане.
Раніше астрологи вважали, що вплив затемнень на людину – негативний, однак останнім часом їхня думка трошки змінилася. За словами астролога Юліани Таріної, зараз вважається, що затемнення мають стимулюючий вплив на людину. Якщо у вас в житті є якась певна ділянка, на якій ви міцно загрузли, і жодні ваші зусилля не допомагають зрушити з місця – під час затемнення (плюс-мінус тиждень) ви в цій ситуації зрушите з місця хоч на крок. А якщо ще й підготуватися до цього діла – тоді й взагалі можна зробити так, щоб вплив зірок йшов у потрібному напрямку. А готуватися до цього досить просто – майже як до нового року. Тобто – підвести підсумки і подумати, чого б ви хотіли досягнути в найближчі рік-два. І особливо подумати, що ви хотіли досягнути у минулі рік-два, і чому це не вийшло. Є ймовірність, що події там, нагорі, допоможуть вам краще зрозуміти, що ви в цьому житті хочете, і як цього досягнути. І навіть більше – зрозуміти, чому ви влипли в трясовину, і що зробити, щоб більше в неї не влипати. Але разом з тим – безпосередньо в час затемнення краще не ризикувати і не робити речей, від яких ви очікуєте надто багато.
Тим часом в майже сусідній палатці проходила лекція з азів медицини – зокрема, розповідали, чому в людей піднімається тиск, і чому спроби вилікувати цю халепу призводять до інфарктів та інсультів. Справа в тому, що підвищення тиску майже завжди супроводжується зневодненням організму. Кров густішає, і організм виробляє гістамін для того, щоб звузити судини і підвищити тиск – тому що густішу кров розширеними судинами ганяти незручно. А лікарі натомість дають хворому антигістамінні препарати – судини розширюються, але ж кров рідшою не стає… Натомість організм втрачає можливість зворотного зв’язку – і це згодом призводить до ще більших проблем…
В цей же час на інших майданчиках ліпили хати – мазанки, майстрували ляльки-обереги, вчилися танцювати трипільські танці, стріляти з лука, метати ножі… Охочих спробувати боді-арт майстри розмальовували різними кольорами веселки. Хто ж хотів сам помалювати – можна було придбати екологічні торбинки чи футляри для мобільників і малювати на них все, що тільки душа забажає.
А ще ж був літературний майданчик, де поети й прозаїки читали (а іноді й кричали) свої твори просто зі сцени, іноді навіть перекрикуючи майданчики сусідів.
На великій і малій сцені постійно щось співали, завітала на дійство навіть «Пікардійська терція», не кажучи про вже звичну для таких акцій ДахуБраху чи АтмАсферу.
А ще ж ярмарок – з картинами, бісером, вишиванками, ляльками, чоботами, і навіть з возами…
А індійська та трипільська кухня – і взагалі окрема тема. Не кажучи вже про розваги – довгу мотузку над глибоченькою прірвою, по якій спускали всіх, охочих до екстріму за доволі символічну плату.
Найбільш екстремальні відвідувачі навіть могли відвідати «хатинку зубаря» – тобто, палатку стоматолога з відповідним кріслом…
І єдиною проблемою було тільки те, що вкрай складно було потрапити на всі цікаві речі, маючи всього дві ноги, дві руки, і по парі вух з очима…

Фото автора та Ольги Оніпко.